Original subtitles

Я, знаєте, не здивований.

Її не доставили. Ні в кого немає.

Либонь, королева нарешті її знайшла.

- Думала, вона напише про мої заручини. - І про мою нову сукню.

Я б хотіла...

Крессида Каупер?

Ця білява наклепниця!

Вам віриться, що це вона?

Усе сходиться.

Я б теж усіх обмовляла,

якби була такою старою дівою, як міс Каупер.

Вона жорстока.

Нещасну дитину явно погано виховали.

Я б прогнала її з дому.

Вона паскудна.

Вона — геній.

Я так чекаю на наступний номер.

Я не ображатиму диявола, проводячи паралелі

між ним і Крессидою Каупер.

Бо вона — брехуха, шахрайка,

сукуб чистої води,

а з ним авторка цієї хроніки не знайома.

До тебе гість.

Пен.

Коліне.

Як ти? Я хвилювався.

Нормально, Коліне.

Але, може, не варто приходити, ще заразишся.

Де ще мені бути, як не тут?

Я знаю, що ти хочеш щось мені сказати.

Але я радий терпіти, поки ти не будеш готова

відкритися.

Зараз не можу.

Але я знепритомніла не через тебе,

а через Крессиду Каупер і її дуренства, ніби вона Віслдаун.

Аж не віриться.

Понаписувала про нас і наші сім'ї стільки лихого,

а тоді зняла маску на наших заручинах.

Крессида любить присвоювати чуже.

Думаєш, це справді вона?

Я завжди уявляв леді Віслдаун...

розумнішою чи що.

Не втомлюватиму тебе.

Але перш ніж піду, я дещо тобі приніс.

Ювелір щойно закінчив роботу.

Ох, Коліне, вона прекрасна.

І все одно не така прекрасна, як ти.

Що це за чорнило? Ти щось писала?

Так. Листи.

Щоб поділитися радісною новиною.

Звісно.

Не заважатиму.

На все добре, міс Фезерінґтон —

поки що.

БРІДЖЕРТОНИ

Я обіцяв лорду Ґріру наречену-дебютантку,

а не пліткарку.

Він відкликав свою пропозицію.

Справді?

Це не привід усміхатися, дівчино.

Якщо думаєш, що можеш далі працювати під моїм дахом

і плямувати моє ім'я, то глибоко помиляєшся!

Я відправляю тебе жити до тітки Джо.

Тату, ти не можеш. Тітка Джоанна живе у Вельсі.

Отож-бо. Зможеш писати плітки про овець!

Крессидо, ти мусиш забрати свої слова.

Скажемо, що леді Бріджертон дала тобі забагато вина,

і ти втратила самовладання.

Ти мені не віриш?

Я знаю свою дочку.

Леді Віслдаун пише проникливо.

У тебе багато дарів, але кмітливість — не один з них.

Міс Крессидо Каупер,

вас викликають до палацу за велінням Її Величності королеви.

Маємо для вас новину, леді Денбері.

Ми продаємо клуб.

Справді гарна новина.

Я завжди тішуся, коли до моїх порад дослухаються.

І це правильне рішення, містере Мондріч.

Гнів Її Величності спрямований куди-інде,

але він може розвернутися будь-якої миті.

Звісно. Ми не хочемо

привертати до себе увагу, порушуючи правила.

Дурниці!

Увагу до себе треба привертати.

І в якнайкращий спосіб —

влаштувавши бал.

Дотримуватися правил — це одне.

Але якщо хочете перемогти в цій грі,

мусите йти в напад.

Інакше завжди будете в захисті.

Що...

На розвагах ми знаємося.

Лорде Андерсон.

Леді Бріджертон. Даруйте, що завадив.

Я просто забув свій...

капелюх.

Дякую.

Ви просто...

проходили повз?

Так, гадаю, я міг би відправити по капелюх лакея.

Та тоді не побачив би знову вас.

Щоб подякувати за такий приємний вечір.

Чудова видалася ніч, правда?

Як ви?

Трохи болить голова, а так усе добре.

А ви як?

Ви, певне, відчули прохолоду між мною і сестрою?

Можливо.

- Хоча це не моя справа. - Я вірю, що ми все владнаємо.

Дитячі образи мають властивість не забуватися.

Сестра була первістком.

Але ви були першим хлопчиком.

Але ми вже дорослі.

Певен, ми порозуміємось.

Вірю, що ви знайдете спосіб.

Дякую.

Не заважатиму вам виходжувати біль.

Маю надію, ще побачимося.

Я також.

- Ти ж любиш рожеві. - Колір люблю.

А макарони — шоколадні. Бенедикте!

Я казала, що хочу ці два.

- Ні. Два не можна. - Але я...

Ти вже з'їла три.

- Ні! - Ти спускалася вниз. Я бачив.

- Я з'їла один! - Так.

- От і ні. - Ґреґорі бачив.

Ти брешеш. Нащо ти брешеш?

- Не брешу. - Брешеш.

- Ґреґорі! - Що? Я теж люблю шоколадні.

Я ще не їв...

- Я їх хотіла! - Я знаю, як ми вчинимо.

- Найкраще зробити це зараз. - Твоя сім'я явно зайнята.

Віддай. Годі.

- А ти чого лізеш? - Чому просто їх не поділити?

Вони завжди такі. Мусиш їх перебити.

Вони мене не почують.

- ...три шоколадні вранці! - Ні!

Дивися. Перепрошую!

Я захворів на чуму, і тепер ви всі теж приречені.

Я не...

Три бананові за один шоколадний.

- Нізащо. - Хитро.

- Це зовсім нечесно. - Та ну! Чому?

Ґреґорі, ти не можеш... Чого ти втручаєшся?

Що ж, гаразд.

- Шоколадні... - Будь ласка!

Родино!

Дякую.

Джон хоче зробити від нашого імені невелике оголошення.

Дуже невелике.

Ми одружуємося.

Боже...

Вітання!

Чудово. Молодці.

Останній макарон для вас.

Ти будеш найкрасивішою нареченою.

На рівні з Дафні. І Кейт. І Пенелопою.

Я дуже рада. Ви чудова пара.

Дякую, мамо.

Треба піти сьогодні до модистки по сукню.

На все свій час.

Журишся за шоколадним макароном?

Ти знала, що вона леді Віслдаун?

Ти говорив з Пенелопою?

Так. Її дуже засмутило зізнання міс Каупер.

Скажи, що ти не знала.

Ні.

Про Крессиду — ні.

Наша дружба вже псувалася, але це, мабуть, остання крапля.

Очевидно.

Гадаю, було б безглуздо дружити з нею, якби ти знала,

зважаючи на всю її писанину.

Ти так сердишся на Віслдаун.

Що ти зробиш?

Частина мене хоче піти до її дому з вилами.

І якби ти попросила, я б пішов.

Але насправді все, що сталося останнім часом,

зробило мене м'якшим.

Усе, що сталося з Пенелопою.

Ти не хочеш цього чути,

але я справді вражений, як одна людина так швидко

може стати для тебе всім.

Тепер я турбуюся тільки про її благополуччя.

І наше спільне майбутнє.

Я можу зробити так, щоб леді Віслдаун

зникла і більше нам не нашкодила.

Ти поговориш з міс Каупер?

Із самою писакою.

ШАХРАЙКА. ШАРЛАТАНКА.

Я збиралася сказати.

Та не сказала.

І коли настав час,

не сказала і я.

Бо тепер бачу, що правда знищить Коліна.

Коли вийде цей номер, я досі планую йому сказати.

Ні.

Чомусь мій брат дійсно вірить,

що кохає тебе.

Якби знав, що це ти писала про мене, нашу сім'ю, Марину,

якби знав, скільки часу я теж мовчала...

Нащо йому казати, коли краще просто відкласти перо?

Я не можу.

Особливо зараз.

Можеш. Бо маєш ідеальний вихід.

Ти ж не про...

Вчинок Крессиди був пустоголовим,

але вона зробила тобі послугу. Вона ніколи не напише, як ти.

Газета помре з нею, і ніхто не дізнається.

Елоїзо, я працювала надто важко і надто довго.

І кому-кому, а Крессиді я не дозволю приписати все собі.

- Це розіб'є мені серце! - А серце Коліна?

- Правда розіб'є серце йому. - Але...

Леді Віслдаун — моє ім'я, а не її.

Твоє ім'я скоро буде Бріджертон.

Або одне, або інше.

Тривалий час...

я тільки й хотіла поріднитися з вами.

А я колись усе б віддала, щоб знати леді Віслдаун.

Тобі добре велося.

Та це лиш плітки.

Відпусти їх.

Її Величність прийме вас.

Отже, ця юна леді стверджує, що вона — леді Віслдаун.

Так, Ваша Величносте.

А чому ви зізналися зараз?

Я б хотіла отримати винагороду, Ваша Величносте.

Мізерні 5000 фунтів — це ніщо для великої леді Віслдаун.

Ви ж берете гроші за хроніку?

Не хочу, щоб хтось відібрав те, що по праву моє.

Що ж, я жінка слова.

Я дам вам нагороду, щойно отримаю від вас останній номер.

Який мав вийти сьогодні вранці.

Пробачте, Ваша Величносте. Розумієте...

через нагороду за мою голову мій видавець насторожився.

Але новий номер має з'явитися незабаром.

«Знай свого ворога», міс Каупер.

Я знаю леді Віслдаун, як себе саму.

Її найбільша сила в тому, що вона спостережлива.

А за чим ви спостерігали в житті, крім себе?

Я спостережлива.

Учора я спостерігала за міс Франческою і лордом Кілмартіном.

Вони були нерозлучні у Бріджертонів.

Але я впевнена, ще є час,

щоб схилити міс Франческу до маркіза.

Міс Каупер, справжня леді Віслдаун

ніколи б не пішла на співпрацю так легко.

Без гідної суперниці мені вже байдуже, якого посереднього кавалера

обере собі міс Франческа.

Якщо не надрукуєте переконливий номер,

я більше не хочу бачити вас у своєму дворі.

Крессидо.

Я забороняю тобі видаватися.

Я не маю вибору, мамо. Інакше стану вигнанкою.

Батько вже зробив тебе вигнанкою.

Я не житиму з тіткою Джо.

А якщо справжня леді Віслдаун вирішить видати новий номер?

Ну, цього ранку не видала. Може, я її злякала.

Що ще мені лишається?

Це мій єдиний шанс повернути прихильність королеви.

Якщо опублікуєшся і закріпиш за собою репутацію Віслдаун,

з тобою ніхто не одружиться.

Зі мною і так ніхто не одружується.

Я б залюбки провела весільний сніданок тут.

Хіба що його хоче прийняти ваша мати, лорде Кілмартін.

Якби я мала одну дитину, то боролася б за цей шанс.

Ми ще заручин не оголосили, мамо.

Спершу сплануймо це.

Моя мати боролася б хіба за шанс нічого не проводити в себе.

Поговорімо про ваші заручини.

- Що стосується королеви... - Ми вже це обговорили.

Я розумію, що не був її першим кандидатом

для вашої доньки.

Королева просто приділила Франчесці багато уваги.

Я думаю, що було б розумно почекати

ближче до кінця сезону, перш ніж оголошувати свої наміри.

Так ми зможемо тихо відгуляти весілля за містом,

а королева обере новий діамант на початку наступного сезону.

Просто...

ми не хочемо чекати так довго.

Хочемо вже облаштовувати свій дім.

Ми думаємо, наймудріше було б поговорити з королевою.

Що ж, якщо ви до цього готові.

Ми б хотіли, щоб з королевою поговорила ти.

Я думала прикрасити всі поруччя жовтими стрічками,

а карети вкрити позолоченими квітами

дорогою від церкви до прийому.

Прекрасний смак, міледі.

А ми на чому поїдемо? На возі?

На моєму весіллі не було золотих квітів.

Бо твій чоловік не з бездонними кишенями.

Я понесу тебе сам, кохана.

Краще позолочена карета.

Не розумію, чому до Пенелопи таке ставлення.

Весілля точно не таке важливе, як вагітність.

А де Пенелопа?

Вона ж не може досі хворіти.

Пенелопо?

«Пенелопо».

СВІТСЬКА ХРОНІКА ЛЕДІ ВІСЛДАУН

Що ти тут робиш?

Читаєш старі номери Віслдаун.

Мені досі зле.

Пенелопо.

Тобі вдалося полонити чоловіка з великим ім'ям і багатством.

Можеш ціле життя лежати й нічого не робити.

Але поки ти не пішла до вівтаря і не освоїлася в шлюбі,

мусиш робити так, щоб містер Бріджертон почувався,

ніби він — найважливіша людина у світі.

Задовольняти тільки свого чоловіка.

Його мрії, його бажання.

Принаймні на початку.

А як же мої мрії?

Які мрії?

Леді не мають мрій.

У них є чоловіки.

А якщо пощастить, і ти виконаєш свою роль,

іноді те, чого ти хочеш,

може здійснитися через нього.

Твій батько бував жорстоким.

Слабкий чоловік.

Я вибрала його задля надійності,

а він не дав мені й цього.

Але дав мені вас, дівчата.

І найбільше я завжди хотіла, щоб вам повелося ліпше, ніж мені.

Так і сталося.

Тобі пощастило, Пенелопо.

Не сприймай це як належне.

Їсти з тобою — одне задоволення.

Це в нас уперше.

Якщо тобі подобаються тістечка моєї кухарки, то сподобається і все інше.

Хочеш, щоб я проміняв тебе на неї?

Я влаштовую цього тижня вечерю.

Для нас з тобою і мого друга Пола.

Прийдеш?

Це що, оцінка моїх намірів до тебе?

Щось таке.

Я ж знайомилася з твоєю сім'єю.

Тепер ти — з моїми близькими.

Смакота.

Ти...

Ого.

Будьмо, лорде Кілмартін, за ваше швидке приєднання до нашої родини.

- Радію вашому товариству. - Навзаєм.

А ти сьогодні веселий. Геть отуманів від кохання?

Джентльмени! Одна з моїх найкращих пляшок бренді.

Не залишу її новому власнику.

Ще одна? Я б ходив на закриття клубів щотижня.

На жаль, це остання пляшка.

Чорт. Думав, там вистачить на кілька чарок.

Це тобі, звісно,

щоб відзначити останній вечір, коли цей заклад твій.

Ти хотів сказати: «оплакати».

Не треба мене жаліти випивкою.

Ну, якщо так, тоді я сам пожалію себе випивкою.

Що?

- Ти? - Твоя правда.

Я так отуманів від кохання, що не можу навіть речення написати цього тижня.

Це тортури, направду.

Що тобі треба написати?

Я пишу рукопис, взагалі-то.

Невже?

- Так. - Так?

А про що він?

Редагую історію своїх подорожей.

Принаймні намагаюся.

Ні! Ні.

Теж хочеш пожалітися?

Ти хоча б маєш у житті напрямок,

а я пливу без мети і жодного чіткого шляху.

А хіба ти зараз не найщасливіший?

Так. Це правда, так.

А я думаю, напій мій.

Якщо я правильно зрозумів,

у цій грі перемагає той, кому найбільше пощастило.

Ні! Тільки не говори сентиментів про нашу сестру.

Я хотів сказати, що я з вас найщасливіший,

бо помітив ще одну пляшку.

- Таки помітив! - Так!

Правду кажеш.

- Соколине око. - Так.

Краса.

Дякую.

За чудовий клуб містера Мондріча.

- За клуб. - За клуб.

- Ух. - Ще по одному.

Треба допити.

Треба. Ти тепер частина родини.

Ні. Я відмовлюсь.

І тобі, Мондрічу.

Вистачить ще на одного.

Віслдаун.

Ось Слово Господнє.

Дякуємо Богу.

Сьогодні

я оголошую про бажання взяти шлюб

між містером Коліном Бріджертоном

і міс Пенелопою Фезерінґтон.

Оповідь перша.

Якщо хтось знає про якісь перешкоди,

з яких цим двом людям не можна брати шлюб...

прошу про них заявити.

Дуже добре.

Містер Бріджертон

і міс Фезерінґтон

одружаться тут через три тижні.

Сьогодні я також оголошую про бажання взяти шлюб

між лордом Чарльзом Чо і міс Еммою Кенворді.

Оповідь друга.

Якщо хтось знає про якісь перешкоди,

з яких цим двом людям не можна брати шлюб...

прошу про них заявити.

Дуже добре.

Лорд Чо і міс Кенворді одружаться тут

через два тижні.

На сьогодні це все.

А тепер ідіть з миром,

щоб любити і служити Господу.

Я на хвилинку.

- Радий, що тобі краще. - Мені значно поліпшало.

І скоро ми офіційно одружимося.

Якщо ти ще не передумала.

Коліне, я не передумаю.

Я знаю, що ти щось хочеш мені сказати.

Я вже давно хочу тобі дещо сказати.

Я кохаю тебе, відколи ми вперше зустрілися.

Так давно, що аж соромно.

І коли роками прикидалася твоєю подругою,

я таємно тебе кохала.

Я завжди тебе кохала, Коліне.

Я ціле життя

благатиму пробачення, що не помічав тебе раніше.

Не потрібно.

Ніщо не приносить мені стільки щастя, як бути з тобою.

Коліне, що ти робиш?

Танцюю

з майбутньою дружиною в церкві, де ми будемо вінчатися.

Тебе колись карали в дитинстві?

На цій ноті...

Брате?

Сестро.

Дозволь представити леді Кезвік.

Ви вже бачилися?

Гадаю, що ні.

Лорд Андерсон. Дуже приємно.

- Я саме збирався поговорити з... - Взаємно.

Про ваш приїзд гуде ціле місто.

Дуже хотіла познайомитися.

Не заважатиму вам спілкуватися.

Ваша сестра каже, що ви овдовіли, як і я.

Ну...

Привіт, Елоїзо.

Ні.

Знаєш, якщо хочеш покаятися, треба зайти всередину церкви.

Елоїзо, я вислизнула. Нікому про мене не кажи.

Думала, увага тебе б потішила.

- Я прийшла не за увагою. - А за чим?

Можливо, тому, що жити з таємницею самотньо.

І я подумала, чи не хотіла б ти до мене приєднатися.

Ти ж любиш слова. Принаймні читати.

Може, допомогла б мені написати хроніку?

Крессидо, ти забула, що написали про мене торік?

Що ти написала як Віслдаун?

Авжеж.

Пробач. Я не знаю, чому я це написала.

Але разом ми все виправимо, похвалимо твій характер у першому ж номері.

Я не хочу бути твоєю співавторкою. І більше не можу з тобою дружити.

Вибач.

Це справді через Віслдаун?

Не дивно, що Пенелопа тебе покинула.

Ти тільки говориш і все.

Ти просто заздриш моєму успіху.

Може, я і заздрю Віслдаун.

Це подвиг.

Провівши весь сезон практично непоміченою,

я майже розумію бажання таке писати.

Вітаю тебе з твоїм важко здобутим успіхом.

У тебе буде дівчинка.

Це тому тобі останнім часом так бракує блиску.

Ти про що?

Кажуть, дівчатка крадуть красу.

Ти хіба не бачиш, мамо?

Вони така чарівна пара, правда?

Для мене ти чарівна, як коробка цукерок.

Ви, певне, повернетеся на оголошення другої оповіді.

Так.

Вони хочуть, щоб я поговорила з королевою.

Ліпше ви, ніж вони. Королева очікуватиме на промову.

А ці двоє... Вони досі сидять у затяжній тиші?

Вони розмовляють уже більше.

Я почала поважати їхній вибір.

Я просто хвилююся, якщо королева сильно натисне...

Вона може підживити ваші сумніви.

- Вони неважливі, якщо Франческа щаслива. - Важливі, якщо королева їх відчує.

Вона може відважитися виступити проти їхнього шлюбу.

Ідіть сюди. Моя люба.

Було чудово, ні?

- Так! - Неймовірно!

У певному сенсі портик доповнює краєвид з площі,

що досить розумно.

Крісло королеви має стояти вище, рівно між вікнами.

І щоб їй нічого не заслоняло залу.

Насолоджуєшся процесом?

Насолоджуюся ідеєю влаштувати найкращий бал в історії Мейфера.

Зелені серветки не погані, але трохи стримані,

тому я схиляюся до срібних.

Дуже гарно поєднуються з нашими тарілками. Чи, думаєш, буде занадто?

Аж ніяк.

Наше весілля буде найпишнішим у Мейфері.

Це мед для моїх вух.

Щодо торта, то Варлі запропонувала чотириповерховий,

але з таким списком гостей поверхів мусить бути п'ять.

Дякую, мадам Делакруа. І в такий короткий термін.

Міс Пенелопо!

Давно не бачилися.

Я дізналася, що ти заручена аж коли твій кур'єр

приніс останній номер хроніки.

Так. Я дуже щаслива.

Вибач. Я так закрутилася.

Я рада за тебе.

А коли вислизатимеш, щоб писати,

то казатимеш м-ру Бріджертону...

Я через це й прийшла.

Я дозволю міс Каупер привласнити собі хроніку.

Номер про мої заручини стане останнім.

Пенелопо, це ж справа твого життя.

Я більше не можу писати.

Я закохалася, Женев'єво. Не хочу сприймати це як належне.

Мама прислала мене по зразки тканин

для весільної сукні.

У пошитті одягу найбільше я люблю...

бачити, як сяє обличчя жінки, коли вона одягає сукню.

Нізащо не відмовлюся від цього відчуття.

Хай там як,

пошиємо для тебе найпрекраснішу сукню.

Мене щойно вигнали з власного клубу.

- Чому? - Через твою доньку!

Чому ще? Я забираю її посаг.

Мілорде, вона не зможе вийти заміж.

Мені начхати. У Лондоні з нею і так ніхто не одружиться!

Мамо, що сталося?

Що ти тут робиш? Чому ти не у своїй кімнаті?

У мене немає столу. Пишу номер Віслдаун.

Добре.

Твого батька щойно вигнали з його клубу через усе це.

Він забирає твій посаг.

На 5000 фунтів сильно не розженешся,

але як посагу

їх може вистачити, щоб заманити для тебе чоловіка з континенту.

Чи провінції.

Хоч когось.

Мусимо отримати ці гроші,

перш ніж справжня Віслдаун вирішить писати знов.

Прочитай, що ти написала.

«Любі читачі й читачки, це я, леді Віслдаун.

Я несу вам багато пліток з багатьох земель.

Близьких і далеких, далеких і просторих».

Це все?

Поки що.

Ох, леле.

Мамо...

мені страшно.

СВІТСЬКА ХРОНІКА ЛЕДІ ВІСЛДАУН

«З усіх сук, яких носила земля, гавкіт жінки-писаки чути здаля.

Якщо це правда, авторка цієї хроніки хотіла б показати свої зуби».

Дотепно.

То ви — другий син?

З усіх сил стараюся відповідати репутації нехлюя.

Може, займаєтеся якоюсь творчістю?

Пишете? Рисуєте? Малюєте?

Ні. Я...

Я...

іноді танцюю на вечірках.

Пол — покровитель мистецтва.

Він дуже сильно підтримує театр.

- Он як. - Так ми з Тіллі й зустрілися.

Вона щотижня у своїй ложі.

Не знав.

Ніколи не забуду, як уперше її побачив.

Після «Багато галасу з нічого»

я пішов за лаштунки і побачив, як вона

накинулася на режисера, бо він «піддав п'єсу цензурі».

А що, я маю терпіти

стерильне спотворення великого твору генія?

Дайте вгадаю.

Вона сказала вам «дуже й дуже її боятися»?

- Саме так. - І правильно, бійтеся мене обоє.

Налийте м-ру Бріджертону.

Бенедикт.

Бенедикт.

Отже, Бенедикте, кого вичитувала Тіллі, коли ти її побачив?

- Ну ж бо. - Гадаю, то був аеронавт.

Точніше натовп, що засипав його питаннями.

Приємна сьогодні музика, правда?

Добрий вечір.

Лорде Кілмартін.

Безперечно.

Маркусе.

Хочу познайомити тебе ще з кількома подругами.

Дуже приємно.

Леді, добрий вечір.

Леді Кезвік, леді Ґлостер, леді Вікаспурі.

Ніколи не любила цей колір, але він тобі пасує.

Дякую, мамо.

Чудова робота.

Ти плачеш?

- О, моя солодка. - Ні.

Я вагітна.

Усі знають, що дитина може підштовхувати до очей сльози.

І де твій бравий наречений?

- М-ре Бріджертон. - М-ре і м-с Мондріч.

Мене тішить думка, що хоч ви вже й не маєте свого клубу,

та принаймні будете приймати найвишуканіші вечірки сезону.

Її Величність королева.

Вона прийшла.

Як я й припускала, посередньо, не більше.

Непогано. Дуже непогано.

Мамо? Спробуєш зараз поговорити з королевою?

Може, хай ще трохи освоїться.

Може, підійдемо до неї зараз,

якщо вона раптом поїде раніше.

Я...

Треба зачекати, Франческо.

Вона відвідує не кожен бал. Якщо не поговоримо сьогодні...

Я поговорю про аудієнцію з леді Денбері.

Зараз тут просто трохи хаос.

А королева не любить хаос?

Так, але важливо, щоб вона була в гуморі.

Мамо, я не хочу чекати.

Знаю, але я не хочу все зіпсувати.

Як ти можеш усе зіпсувати?

Думаєш, наш шлюб її не звеселить?

Подивлюся на прекрасну обшивку на стінах.

Річ не в цьому, Франческо.

Навіть мене вона лякає.

Ти вже говорила з королевою.

Ти боїшся,

бо досі не віриш у наш союз.

Я тебе підтримала.

Підтримала доволі поверхнево.

Лорд Кілмартін чудовий.

Але я просто...

Просто що, мамо?

Не кожна симпатія має супроводжуватися драмою і боротьбою.

Нам з Джоном легко, і...

Я кохаю його, мамо.

Навіть якщо ти уявляла все не так.

Мені дуже подобається за містом.

Даруйте.

Я піду за нею.

Більше не хочу говорити з вдовами.

Говори з ким хочеш,

але не тобі йти за моєю подругою.

Леді Бріджертон небайдужа не лише тобі.

Тобі обов'язково відбирати в мене все?

Сестро...

досить.

Чим би я не заслужив на цей гнів, скажи мені,

щоб ми з цим покінчили.

- Це через батька? - О, це через багато речей.

Це тому, що батько більше любив мене,

в чому нема моєї вини.

Це мене не обходить!

Мене обходить те,

що я мала шанс на щастя,

а ти забрав його в мене.

Коли це я забрав твій шанс на щастя?

У ніч перед моїм весіллям

я майже вирвалася на свободу.

Думаєш, я не знаю,

що це ти виказав мене батькові?

Я чула, як він тобі дякував.

- Сомо... - Сомо!

Сомо...

Думаєш, назвеш мене на ім'я, і це все виправить?

Твій шарм може діяти на кожну знатну вдову,

але не на мене.

А тепер...

перепрошую.

Я маю відшукати подругу.

Я нечасто буваю на людях.

А от Тіллі таке полюбляє.

Для мене це все надто претензійно.

Там забагато осуду.

Не уявляю, за що тебе засуджувати.

Виходить, Тіллі розказала тобі не все.

- Можна особисте питання? - А є інші питання, варті уваги?

У вас із леді Арнольд гарні стосунки.

Я здивований, що ви ніколи не...

А взагалі, не відповідай.

Вино розв'язало мені язика.

Ну,

вино також зробило тебе чарівним.

Піду подивлюся, щоб Тіллі не перепрацювалася над десертом.

Звісно.

Десерт готовий.

Думаю, мої підозри справдилися.

Ти впевнений?

Так.

Вибач. Ми просто...

Говорили про тебе, власне.

Хочеш приєднатися до нас?

Нагорі.

Я...

Я забув, що ще мав інші плани.

Це ви мені вибачте.

Мушу зазначити, цей танець не зрівняється

з нашим вальсом у церкві, де ми одружимось.

Ну то, може, додамо трохи пишноти?

Це леді Віслдаун!

Вона — диявол.

Не розмовляй з нею.

Донька — письменниця-скандалістка.

Уявляєте таке?

Що ж, це одна з найцікавіших вечірок, де я була.

Привести її до вас, Ваша Величносте?

Ні.

Нехай трохи покрутиться.

Я не дам їй зіпсувати нашу ніч.

Так, ти маєш рацію.

Що нам робити?

Чекати, коли нас викличе королева,

і високо нести голову.

Заберемо дівчат і поїдемо?

Ну, я хочу побачити, що станеться.

Тепер ти розумієш, чому я так її обожнюю?

Ненавиджу Крессиду Каупер.

Хоча як леді Віслдаун вона пише доволі здібно.

Пробач.

Не звикла стільки танцювати.

Нічого.

Я хотів тобі сказати,

що роблю зі свого щоденника рукопис.

- Завдяки твоїм заохоченням. - Невже?

Майже.

Я ще видаляю деякі особисті пасажі.

Чому? Ці частини сподобалися мені найбільше.

Ну, вони тільки для тебе.

Я б могла їх відредагувати.

Якщо хочеш.

Перш ніж відправиш усе книгарю.

Я дуже люблю писати...

листи і таке інше.

Твої листи справді найкращі.

Але я хочу довести собі, що можу зробити це сам.

І тобі. Я хочу бути гідним тебе, Пен.

Звісно, ти гідний.

Пробач. Здається, королева викликала міс Каупер.

Може, леді Віслдаун нарешті відповість за все.

Міс Каупер, я, мабуть, мала прояснити,

що не бажаю бачити вас ні у своєму дворі, ні поза ним.

- Ваша Величносте... - Вас сюди запросили?

Ні, Ваша Величносте.

Я лише хотіла зробити вам подарунок.

Вона повернулась!

СВІТСЬКА ХРОНІКА ЛЕДІ ВІСЛДАУН

Любі читачі й читачки,

кажуть, нечестивим нема спочинку.

Якщо це правда, авторка цієї хроніки, видно, дуже праведна,

бо дозволила собі перепочинок

від спостереження за вами.

Та не хвилюйтеся, я повернулась

і скоро потішу вас повним номером.

Може, ви вже й знаєте моє ім'я, але будьте певні,

вас я знаю ще краще.

Щиро ваша, леді Віслдаун.

Чи то пак назавжди ваша, Крессида Каупер.

Що ж, міс Каупер, я заінтригована.

Здивована, але все одно заінтригована.

Можемо обговор...

З нетерпінням чекатиму завтрашнього номера.

Хочу побачити якісь плітки.

Тоді і обговоримо вашу винагороду.

Вона... Ми... І тепер...

Ходімо.

Це я винна.

Я переконала тебе їй поступитися.

І тепер вона написала щось зв'язне,

ще й надрукувала.

- Елоїзо, дихай. - Ми створили монстра, Пен.

Монстра, який, ворогує зі мною, а отже й з моєю сім'єю.

Вони знову в небезпеці.

- Це моя провина. - Ні. Я була безрозсудною.

Як і зараз, запросивши цю гадюку у свій дім.

Гадюку, чия влада майже рівня королеві.

Не треба було з нею дружити.

Елоїзо, все буде добре.

Як?

Бо я знову напишу.

Я можу дискредитувати Крессиду за один номер.

Це не просто плітки.

Віслдаун — це влада.

- Пен... - Пам'ятаєш перший номер?

Що я написала?

- Ти цитувала Байрона. - Не це.

Про мене і моїх сестер.

«Три міс, яких підсунула на шлюбний ринок,

як бідолашних льох, їхня неґречна, нетактовна мама».

Трохи забагато алітерацій, так,

але хроніка почалася з того, що я почувалася безвладною.

Мене змусили дебютувати на рік раніше без права голосу.

Письмо було єдиним, що давало мені голос.

І я мала б вести цю хроніку, щоб давати голос тим, хто його не має.

Я завдала багато шкоди своїм пером.

Будь ласка...

дозволь створити трохи добра.

Видавай новий номер якнайскоріше.

До Крессиди.

...ЛЮБІ ЧИТАЧІ...

Вибачте, що так пізно.

Виникла плутанина з доставкою шовку.

Вам щедро заплатять за клопіт.

Все для леді Віслдаун.

Коліне.

Це ти —

леді Віслдаун?

Переклад субтитрів: Юрій Бик