Original subtitles

Акане.

Ти Фукаґава-кун, так?

Цього року ми в одному класі, так?

Я хочу сказати, що я...

ненавиджу тебе.

Агов, не розлий.

Подивись сюди.

Доброго ранку.

- Доброго ранку! - Доброго ранку.

Обережно.

Акане-чян, доброго ранку.

Сьогодні у нас тости з абрикосовим джемом.

Доброго ранку.

Я буду лише каву.

Без їжі у тебе не буде сил.

Тоді татко з'їсть сам.

Смачного.

Так, смакота.

Рейна, в тебе тут джем.

Подивись-но на себе.

З цього боку... тільки подивіться. Як багато.

Рейна, Рейна. Підійди.

До зустрічі!

- До зустрічі! - Так.

- Акане. - Хм?

Я сьогодні буду пізно,

можеш забрати Рейну

і замовити торт?

Торт?

Так.

Рейна хоче зелений тортик!

І з сердечками!

Пам'ятаєш? Наступного тижня у тата день народження.

Так...

А я хочу подарувати йому малюнок!

Що такого гарного можна йому подарувати?

Я впевнена, він зрадіє будь-якому подарунку від тебе.

Але я вважаю, він був би найщасливішим, якби ти називала його татом.

Проте не змушуй себе.

Ага.

Гаразд. Гарного дня в школі.

Так.

Сьогодні я хочу перекусити пончиками!

Хочу рожевий!

Я чекатиму тебе!

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ НА СВІТАНКУ

Так, на шкільному фестивалі ми виступатимемо з танцем.

Насамперед нам треба вибрати лідера.

Бажаючі є?

Що таке?

Вона зізналася мені у почуттях.

Так.

А потім відмовила мені.

Що це означає?

Ти сам винен!

Я винен?!

Як тільки вирішимо, можемо бути вільні...

Увага!

Хтось може навчати танцювати?

Я знаю.

На роль лідера чудово підійде Сейджі.

Так!

Якщо Сейджі стане лідером, наш клас буде популярним, так?

Але останнім часом він відсутній... Треба його спитати...

Ні, я впевнений, він не буде проти.

Ні.

Я не хочу.

Сейджі!

Ти...!

Що? Ти повернувся?

Сейджі, чого тебе не було?

Ви такі ж галасливі, як і завжди.

Сейджі-кун...

Ми вибираємо лідера для танцю.

Всі кажуть, що ти чудово підходиш, то можеш?

Ні, я зайнятий на гуртках.

Вибери когось, хто хоче.

Але всі хочуть тебе...

А я сказав, що не хочу.

Не ігноруй це.

Всі хочуть мене?

Терпіти не можу, коли мені заважають малювати.

Це все.

Зрозуміло... маєш рацію.

Тоді...

може, ти, Акане?

Ти все одно староста. З тебе вийде чудовий лідер.

Так.

Гаразд... Тоді буду я.

- Ось і вирішили! - Овва, дякую!

У Сейджі справді такий гострий язик.

Не бери близько до серця.

Так. Все гаразд.

Хоча мушу сказати,

я теж зайнята на гуртках,

тож не думаю, що зможу часто з'являтися на репетиціях.

Це нічого?

- Скоро конкурс, так? - Так.

Все буде добре.

- Мені так прикро. - Не варто.

Хочеш?

Ні, не варто.

- Але дякую, Саяка. - Немає за що.

А також...

Я впевнений, дехто з вас вже бачив це раніше.

Ліворуч - автопортрет самого Ван Гога.

А праворуч - потрет Ван Гога, який намалював Ґоґен.

Предметом обох картин є Ван Гог,

але що ви думаєте, коли дивитеся?

Праворуч помітно, що він лисіє.

Так. Дивіться.

Чи можна з першого погляду сказати, що це одна й та сама людина?

Враження зовсім інше, ні?

Я не бачу.

Іншими словами,

те, як ви себе сприймаєте,

і як вас сприймають інші - це різні речі.

Саме тому це відображено на картині.

Отже, сьогодні,

перед малюванням автопортретів

я хочу приділити трохи часу,

аби ви дослідили, як вас сприймають інші.

Що ж, у своїх групках

подумайте, якою є кожна людина,

які в неї позитивні риси.

Подумайте і запишіть.

Починайте!

- Стривай, не кажи. - Потім побачимо.

[Фукаґава Сейджі]

- На. - Добре.

Сейджі, а у тебе гарний почерк.

"Хіде-кун добрий, розумний і веселий".

"Але мені цікаво, чому він не популярний серед дівчат?"

Хто таке написав?!

- Ти, так? - Це не я!

- Вчителю, це не я. - Добре, добре.

Гаразд. Дякую.

Далі. Ніва Акане.

- Добре. - Так.

- Я прочитаю. - Добре.

"Ніва надійна".

"Акане-чян завжди усміхнена і привітна".

"Вона завжди..."

[Вона завжди приховує під маскою свої справжні почуття]

"Вона завжди приховує під маскою свої справжні почуття".

Що? В мене просто звичка носити маску і...

Я завжди висловлюю свої справжні почуття.

Гаразд. Далі. Тачібана Саяка.

Добре.

[Сейджі чудово малює, він такий чарівний, що подобається усім.]

Ти ж їх приховуєш.

Свої справжні почуття.

Ти ніколи не бачила моїх картин, так?

Ти просто говориш те, що підходить по ситуації.

Ось чому я тебе ненавиджу.

Сьогодні мені треба...

піти за покупками, забрати Рейну,

швидше покупати Рейну,

Камбун, англійська, класична література, а якщо це все зроблю, то почитати книжку...

Гаразд...

Рейна!

Я ж казала почекати до вечері!

Ні!

Віддай мені.

Ні!

Ти застудишся!

Не хочу!

Тату! Хочу на ручки!

Ходи-но, Рейна!

Не створюй клопоту своїй сестрі.

Акане-чян, вибач.

Перепрошую.

Ходімо. Пішли.

Скажи "а". "А".

З'ясуєте у свого регіонального менеджера?

Мамо! Ти вдома!

Так.

- Я покупалася! - Добре.

- Мамо! Мамо! - Так. Так.

- Мамо! Мамо! - Так. Так.

Завтра я ще раз зателефоную і уточню. [Поскладай одяг]

Так.

"Жирафо-сенсей, хто така "хороша дитина"?

Дитина, яка багато усміхається.

Тоді хто така "чудова дитина"?

Що таке "чудова дитина"?

Неспокійне почуття Няко-чян

все збільшувалося і збільшувалося.

Якщо я не хороша дитина...

Якщо я не чудова дитина...

Її занепокоєння..."

[Зробити так, щоб фестиваль відбувся успішно]

[Без запізнень] [Без пропусків]

[Мати ґрунтовну основу до 10-го класу]

[Готуватися до занять]

[Рекомендації для зарахування в університет]

Дякуємо за очікування.

Де мама?

Вона проспала і поспіхом пішла з Рейною.

- Я пішла. - Добре.

Акане-чян, поснідай...

Чекайте!

Перепрошую! Зупиніться!

Вибачте. Дуже дякую.

Що? Моя маска...

Моя маска...

Що тепер робити?

Агов.

Що ти тут робиш?

Ти заважаєш мені проїхати.

Ти спізнишся.

Акане?

Акане.

Що таке?

Тобі зле?

Тебе нудить?

Блюй сюди.

З тобою все гаразд?

Це... цей-во...

Це?

Що з тобою?

Це те, про що я думаю?

Ти не можеш вийти на вулицю без маски?

Чому?

Відколи?

[Мама]

Алло?

Акане, з тобою все добре? Щось сталося?

Все гаразд.

Вибач.

Слава Богу.

Подзвонив твій класний керівник і сказав, що ти досі не прийшла до школи.

Щось сталося?

Я просто дещо забула вдома.

А... добре.

Я скажу вчителю.

Стривай, мамо.

Що?

Я зараз...

Я зараз з однокласником на ім'я Фукаґава.

Скажеш вчителю, як будеш дзвонити?

Це хлопець?

Так.

Тобто, ти прогулюєш школу з хлопцем?

Все не так. Він допоміг мені...

Годі вже, скоріше йди до школи.

Що таке?

Я йду до школи.

Що?

Ти досі бліда.

Агов!

Ти справді йдеш до школи?

Йду.

Навіщо?

Що означає "навіщо"?

Те і означає.

Навіщо тобі до школи?

Бо так треба.

Нічого не станеться, якщо не підеш.

Треба готуватися до шкільного фестивалю, я мушу йти.

Дурепа.

Ось воно...

Все гаразд? Тобі зле?

Зі мною все гаразд.

Це добре. Тримай.

Моя відзнака за ідеальне відвідування...

Я більше не можу на неї претендувати?

Так...

Якщо ти прагнеш отримати рекомендації,

шкільна діяльність теж важлива,

проте ти мусиш старанно вчитися.

Я знаю, ти стараєшся.

Але і інші теж.

Так.

- Я старатимусь ще більше. - Ага.

Так, у мене є роздруківка танцювальних комбінацій.

Хіба не безглуздо проводити репетицію лише з нами кількома?

Ну скажи.

Я впевнена, "А" клас все одно переможе.

Мабуть, класно їм там.

Тоді я піду в буфет у своєму гуртку.

Я теж хочу ходити на гуртки.

Ти просто хочеш бачити Еріку, так?

Ні, ні!

Але шкільний фестиваль вже через тиждень,

тому я вважаю, що ми маємо зробити все можливе, гаразд?

Саяко, о котрій ти сьогодні прийдеш?

Ми хочемо зустрітися з приводу регіональної олімпіади.

Семпай...

Тоді... На цьому завершимо.

Завтра треба постаратися.

Ура! Ходімо!

Саяко, ти чого? Ходімо!

Акане, вибач.

Нічого.

Ти що робиш?!

Що? Стривай...

Нічого...

Припини... відпусти...

Репетиція танцю?

Все одно це кінець.

Всі такі зайняті.

Ходи.

Почекай...!

Стривай! Агов!

Зачекай...

Що?

Перепрошую, хлопці.

Можна на хвилинку?

Агов!

Просто натиснути на цю кнопочку?

Ні, не натискай, будь ласка.

Термінове оголошення.

Термінове оголошення.

10-Б клас. 10-Б клас.

Негайно зберіться в актовому залі

- на репетицію. - Припини...!

Мені байдуже, що у вас гуртки.

Я знайду кожного, хто не прийде.

- Що?! - Це погано! - Пішли! Пішли!

Гаразд. Акане, скажи щось.

Що? Ні, я не можу.

Схоже, вона націлилась на перше місце.

У мене все.

Дуже дякую.

- Ходімо, Акане. - Що?

Агов. Вибачте за спізнення.

Ось і він.

Що це було? Так кумедно.

Сейджі, ти найкращий. Ти справді божевільний.

Отже...

ви нічого не робите, допоки вас не попхати.

Ти сам не приходив на репетиції, Сейджі.

Помовчи.

Ось чому я це роблю.

Так, ставимо стільці в лінію.

- Добре. - В одну лінію. Швидко.

- В одну лінію. - Добре.

Скоріше.

- Акуратно. - В одну лінію.

Ось роздруківка танцювальних комбінацій.

О, дякую.

Так...

- А далі... - Га? Ось так?

закривати і відкривати книгу, починаючи з правого боку.

- Правого? - Ні, ні, це лівий бік.

Це твій лівий бік.

Хвилинку.

Ось це правий бік.

Це "правий бік" з твоєї позиції.

Тож всі туди.

- А, з нашої позиції. - Що?

- А-а... - З правого боку?

Правильно.

Маєш рацію.

А далі що?

Двічі закрийте і відкрийте книгу.

- Закрити і відкрити. - Так.

Тоді я візьмуся за музику.

Гаразд, ми це зробили.

Що далі?

- У тебе вийде. - Хіба в нього вийде?

Повторюйте всі за Хіде.

Повторюйте за ним. Я рахуватиму ритм.

Агов.

Не поводься, як трагічна героїня.

Якщо хочеш щось сказати, то просто скажи.

Думаєш,

якщо мовчки терпітимеш, це хтось помітить?

Все не так...

Тоді як?

Ніяк...

Агов, Акане.

Ця штука більше не рухається.

Секунду.

♪ З днем народження тебе ♪

♪ З днем народження тебе ♪

♪ З днем народження, любий ♪

♪ ...тату ♪

♪ З днем народження тебе ♪

- Дякую! - З днем народження!

З днем народження!

Дякую!

Татусю, з днем народження!

Овва! Я такий щасливий, дякую! А що це?

Акане, подаруй свій.

З днем народження.

Акане, дякую.

З днем народження.

Дякую.

Що намалювала для мене Рейна?

Можна подивитися?

- Як гарно! - Хіба не круто?

Як неймовірно!

Мабуть, ти найкраща в класі!

Акане, дякую за це.

Немає за що.

Як справи в школі?

Все гаразд?

Там дуже цікаво.

Справді?

Тоді я піду.

Акане.

Це твоє?

О... це реквізит для шкільного фестивалю!

Я скрізь її шукала.

Добре, що вона тут. Дякую.

Так...

Треба постаратися на завтрашньому виступі.

Ой, вибачте! Вибачте, перепрошую!

Так...

Розберіться там...

Нарешті ти принесла музичний супровід.

Ти спізнилася!

Гаразд, 10-Б, поїхали!

Репетиція починається!

Готові? Так?

Той Сейджі...

Овва, він такий крутий...

Гаразд, 10-Б. Репетиція чудова.

Наступний клас!

Вийшло краще, ніж я очікував! Всі молодці!

Давайте сфоткаємося!

- Чудова ідея! - На пам'ять!

Акане.

Сфоткай.

Гаразд.

Тоді я стану біля Сейджі.

А я стану перед Сейджі.

Можна, і вчитель з нами?

Звісно! Ходіть до нас!

10-Б - найкращий!

Сейджі, усміхнися.

Усміхніться всі!

- Фоткаю. - Добре.

Скажіть "сир".

Що ти робиш?

Та невже?

Тебе зворушила моя картина?

Що?

То це твоя картина...

Так.

Світ з твоєї точки зору...

меланхолійний

і красивий.

Що це з тобою?

Ти в порядку?

Агов!

Добре, добре.

Зараз я тобі дещо покажу.

Ходи.

Що?

Стривай... Куди ми йдемо?

Що? Сюди?

Скоріше.

Ну ж бо.

Ну ж бо!

Один, два!

А ти важка...

Овва.

Що скажеш?

Правда ж, світ величезний?

Це ж навіть не твій світ. Навіщо так пишатися?

Дурненька.

Цей світ належить мені.

Світ, що відображається в моїх очах, повністю належить мені.

Повірити не можу, що ти можеш таке сказати.

Акане.

Цей світ належить і тобі.

Точніше...

як людина бачить цей світ, так він їй і належить.

Бо світ, який бачиш ти, відрізняється від того, що бачать інші.

Дивись.

Твій світ теж прекрасний, так?

Зрозуміло...

То ось чому...

Ти вважаєш, що світ належить тобі,

тому ти дивишся на нього з любов'ю.

Ось чому ти можеш малювати такі гарні картини.

І це тільки початок.

Я хочу побачити всілякі світи цими очима.

Японію, звісно,

і, якщо можливо, світ за морем.

Як гарно, Сейджі.

Я заздрю.

Що означає "заздрю"?

Припини!

Що таке?

Ти завжди надягаєш фальшиву усмішку.

Що ти говориш?

Це не фальшива усмішка.

Ти живеш, спостерігаючи за емоціями людей,

але не хочеш, аби вони знали твої.

У твоєму житті забагато брехні.

Чому ти так кажеш?

Я...

можу робити все, що захочу, як і ти.

Не виправдовуйся.

Візьми відповідальність за себе.

Ти як мінімум маєш захищати своє серце.

Ось про що я кажу.

Мене бісить, коли я бачу, як ти стримуєш своє справжнє "я".

Ось чому я...

ненавиджу теперішню тебе.

Замовкни...

Я нічого не можу вдіяти, ясно?

Я можу жити лише так.

Фальшива це усмішка чи ні,

якщо я не усміхатимусь, я не зможу бути серед людей!

Я по-своєму роблю все можливе,

з усіх сил стараюсь!

Чому ти мовчиш?

Ти все одно насміхатимешся наді мною?

Агов.

Як ти мене бісиш.

Дурень! Сейджі, ти дурень!

Ким ти себе вважаєш?

Сейджі, я...

справді ненавиджу тебе!

Ось це було чудово.

Говори.

Випусти все.

Мене всі бісять!

Всі в класі...

постійно скиглять і перекладають відповідальність на мене.

І мама теж...

просить мене робити все.

В мене стільки справ, які я хочу і повинна зробити...

І Рейна теж...

Ти повинна мене слухатися!

І тато теж...

Вибач...

Вибач...

Тату, ти нічого не зробив...

Дякую, що завжди був добрим до мене.

Мені стало набагато ліпше.

Бачиш?

Краще сказати, чого ти хочеш,

і робити те, що хочеться.

Бо час...

не вічний.

Хай там як,

ти багато пожалілася, хоча казала, що не можеш.

Так.

Що? Агов, Сейджі!

Завтра нікому про це не розповідай!

Не скажу.

- Акане! - Хм?

О, Саяка.

Закрий очі.

- Що? - Та закривай.

Добре.

Що там?

Що там?

Що там?

- Ось так! - Що?

Як чарівно! Що це?

Дякую тобі за все, що ти зробила для шкільного фестивалю.

Ну, але...

Зрештою, про все подбав Сейджі. Я нічого такого не зробила.

Ох... що ти таке кажеш?

Це ти найбільше старалася, як наш лідер.

Без тебе ми б з самого початку опустили руки.

Перепрошую...

Якщо шукаєш його, то він нагорі.

- Дуже дякую. - Немає за що.

Сейджі,

чому ти малюєш тільки небо?

Я малюю для того,

щоб отримати те, що вважаю прекрасним.

Зрозуміло.

Небо - друга найпрекрасніша річ, яку я коли-небудь бачив у своєму житті.

Що? Тоді що найпрекрасніше?

Це таємниця.

Що? Скажи мені!

Чому це я маю казати?

[Купи ще яйця і мелений часник в супермаркеті. І забери Рейну зі школи. Мама]

Я і забула...

Мені треба йти.

Я досі не можу знімати її ні перед ким, окрім тебе.

Секунду, як там було...?

Яйця і мелений часник.

Гаразд. Ідеально.

Що ж, до зустрічі.

Вибачте...

Чудово, Акане!

Сейджі!

Рьота!

Акане!

Три?

Так. 3:2. Ми програємо.

Це ж Сейджі!

Сейджі!

Стій, Сейджі!

Я зупиню його!

- Є! - 3:7!

Ми це зробили!

Що? Сейджі профі в цьому! Як несподівано.

Акане, ти теж круто граєш у футбол. Несподівано.

Я три роки займалася в початковій школі.

Справді? А чому кинула?

Чому?

Бо я перевелася в іншу школу?

Це було десь тоді, коли мама розлучилася.

Справді?

Так.

Я зупиню його!

Вперед!

- Чудово! - Так!

- Ура! - Так!

Так, міняємося!

Сейджі...

Що?

То це справді та дівчина в масці?

Та Ніва, про яку ходили чутки?

Так.

Але, відверто кажучи,

вона не підходить Сейджі.

- Не повірю, що вони зустрічаються. - Це точно.

Я впевнена, вона з тих, хто прикидається добренькою, але насправді у неї темне серце.

І вона справді ніколи не знімає ту маску.

Вона точно залежна від маски.

Якось трохи моторошно постійно носити маску, ні?

- Хіба це зручно? - І справді.

- Я рада, що вона не з мого класу. - Ну скажи?

Акане? З тобою все гаразд?

Так. Все гаразд.

Точно? Тобі погано?

Ні, все гаразд. Дякую.

Тебе щось болить? Випий води.

Зніми маску.

Не чіпай мене!

Так, починаємо урок.

Старосто, прошу привітатися.

Старосто?

Акане. Ми йдемо.

Схоже, їй погано,

тож я відведу її до лікаря.

Я теж можу не повернутися.

- Стривайте... - Що?

Чому ти плачеш?

Можливо, я образила Саяку...

Я така погана!

Тоді повернися і попроси пробачення.

Я не можу...

Бісиш.

То що ти хочеш?

Не знаю...

Я не хочу, щоб настало завтра.

Я хочу, щоб час зупинився зараз...

Є один спосіб.

Що?

Є місце, де час зупиняється назавжди.

Це трохи далеко.

Хочеш туди?

Тримайся міцно.

Приїхали.

Що?

Що? Тут?

[Стороннім вхід заборонено]

Що? Ти впевнений?

Агов...

Що?

Отакої...

І справді, час ніби зупинився...

І не кажи.

Овва.

Як гарно.

Вперед.

Знаєш, якого кольору захід сонця?

Червоного?

Помаранчевого?

Якогось рожевого?

"Акане-іро"* ("малиновий")

Не знала, що "Акане" - це назва кольору.

Ні, спочатку це була назва рослини.

Коли коріння підсихає,

воно стає темно-червоним.

"Акай-не*". ("акай" - "червоний", "не" - "коріння")

Тому він називається "Акане".

Зрозуміло...

Цей колір пасує тобі.

Тоді...

існує колір Сейджі?

Сейджі-іро*... (колір морської хвилі)

Ось.

Поруч з Акане-іро.

Отакої.

Взагалі-то схід сонця теж дивовижний.

Точніше, мені більше подобається схід сонця.

Хотіла б я побачити схід сонця.

Тоді... хочеш почекати тут і подивитися разом?

Так.

Я з початкової школи не каталася на каруселях.

Агов, Акане.

Ти пам'ятаєш свої часи з початкової школи?

Я мало що пам'ятаю.

І не дуже хочу згадувати.

Я була зовсім інакшою, ніж зараз.

Справді?

В моєму табелі вчителька написала: "Говорить все, що у неї на думці".

Тоді як ти стала такою?

Одного дня

я побачила, як популярна дівчина з мого класу

вкрала гарну кольорову ручку в іншого однокласника.

Тоді... Я сказала перед усіма.

Що не можна красти чуже?

Так.

Тоді та дівчинка розплакалася.

З того дня всі в класі, почали ігнорувати мене.

Купка бовдурів.

Тоді, мабуть, мені пощастило.

Приблизно у той час моя мама розлучилася

і мене перевели в іншу школу.

Тож я почала все заново.

Я вирішила не говорити нічого зайвого

і завжди бути усміхненою.

Я прагнула стати відмінницею, яка подобалася б усім.

То ти відтоді носиш маску?

Десь... з 8-го класу, мабуть.

Одного разу я застудилася і пішла до школи в масці.

Тоді я вперше відчула, що можу дихати.

Ніхто не знає, про що я думаю,

тож мені не доводилося хвилюватися, що люди дивляться на мене.

Думаю, тоді все і почалося.

Зрозуміло.

Ти говориш тільки "зрозуміло".

"Зрозуміло".

Мабуть, так краще.

Можна дещо спитати?

У квітні ми пройшли повз одне одного в коридорі.

Пам'ятаєш?

Так.

Це була наша перша зустріч,

але ти сказав:

"Я ненавиджу тебе".

А-а... Сказав.

Чому ти тоді сказав, що ненавидиш мене?

Відверто кажучи, для мене це був величезний шок.

Що з тобою?

Не кажи...

ти думала, я зізнаюся тобі у почуттях?

Що ти таке кажеш, бовдуре?

Це...

тільки тому, що тоді ти мені не подобалася.

Що?

Через тебе...!

[Мама]

- Я попрошу пробачення. - Ні, не треба.

- Справді, йди додому! - Я поясню їм.

Все нормально!

Ти бачила, котра година?

Ні, це я винен.

Я егоїстично взяв Акане з собою.

Мені дуже прикро.

Що? Це твій хлопець?

- Рейна... - Який крутий!

Ставлю тобі найвищу оцінку!

Ні, все не так. Припини.

Сейджі, все не так, правда?

Скажи щось!

Все не так. Справді, все не так.

Але це ж незвично, так?

Акане так пізно прийшла додому.

Ти помітив?

Вона завжди носить маску на вулиці.

Справді?

Так.

Може, мені треба з нею поговорити.

Я думаю...

вірити в Акане і піклуватися про неї...

буде найкраще.

Здається, вона знайшла собі хорошого друга.

Так.

Подивимось, як там буде.

Угу.

Але він просто друг?

Я впевнений, він просто друг.

Що ж...

Він же просто друг, ні?

Акане!

- Вибач за вчорашнє! - Саяка...

Як ти почуваєшся? Тепер з тобою все гаразд?

Саяка...

насправді...

я...

не можу обходитися без маски.

Акане...

Якщо я не одягну маску,

я не можу дихати...

мені хочеться блювати.

Але мені було так соромно, що я нікому не могла розповісти.

Ось чому мені дуже прикро через вчорашнє.

Ні...

Мені теж прикро.

Я підозрювала, що суть у цьому,

але вчора ти виглядала так, наче тобі дуже боляче,

тому я просто...

Просто я ніколи тобі не казала.

Ні...

Не треба нічого казати, якщо не хочеш.

Саяка...

Є думки, які можна передати, навіть не вимовляючи вголос.

Наприклад...

що останнім часом ти відчуваєш симпатію до Сейджі?

Що?!

Що? Що?

- Агов! - Що?

Звідки ти знаєш?

Що? Думала, я не помічу?

Ага.

Як соромно!

Але це ж взаємно, так? У вас з Сейджі.

Не може бути. А що, схоже?

Так!

Сейджі ніколи не цікавився побаченнями,

але тепер, якщо подивитися на нього, видно, що ти йому подобаєшся.

Ви двоє такі чарівні!

Та маска, яку ти недавно носила, теж така гарненька.

Дякую!

Ті, хто ще не здали свої кар'єрні плани,

прошу здати Ніві до кінця завтрашнього дня, добре?

Добре.

Гаразд, індивідуальні співбесіди почнуться відповідно до вчорашніх домовленостей.

Всі інші мають займатися самонавчанням.

Гаразд, Тачібана, ходімо.

- Добре. - Зосередьтеся на навчанні.

Акане, дякую за ґумку.

Немає за що.

- Успіху. - Скоро прийду.

- Щасти. - Я пішла.

[Сейджі поділився з вами] [Правда, класна пісня?]

[Як називається ця пісня?]

["Та, кого я хочу зустріти на світанку"]

Я хочу поговорити про учня з твого класу.

Про що саме?

Йдеться про Фукаґаву Сейджі.

Він заповнив опитувальник про кар'єрні прагнення?

Ще ні.

В першому семестрі він здавався трохи стурбованим.

Я вважаю, закордонний художній заклад дуже йому б підійшов.

Там також є чудова стипендіальна програма.

Ну, я трохи розумію, що його хвилює, тому...

Я спробую його переконати.

[Фукаґава Сейджі]

О, Ніва!

Ніва! Ніва Акане!

Так? Ой.

Ви ж друзі з Фукаґавою, так?

Можеш його переконати?

Йдеться про навчання за кордоном.

Думаю, його щось стримує.

Я маю на увазі... в минулому...

В минулому?

Вибач. Ніва, забудь, що я сказав.

- Що? - Добре?

- Що? Що? - Вибач...

Вчителю?

То що сталося в минулому?

Забудь мої слова.

Що? Ти тут.

Так.

Слухай...

Сейджі, ти...

любиш малювати, так?

Що за раптове питання? Хіба це не очевидно?

Ти ж сам так казав.

Що твій час на малювання - найважливіший.

Що ти хочеш сказати?

Тоді чому ти не впевнений щодо навчання за кордоном?

Я чула.

Ти ще не вирішив, чи вступати до художньої школи за кордоном.

Чому?

Сейджі...

Тебе це не стосується.

Ти завжди казав мені говорити прямо...

Замовкни!

На тебе це зовсім не схоже!

Не роби вигляд, наче ти мене знаєш.

Що ти про мене знаєш?

Не намагайся мене переконати.

Цукерки.

Готово!

Ось так.

Сьогодні в меню гамбургер-стейк!

Виглядає смачно.

Дівчино, скажи радісніше.

Овва. Виглядає смачно. Дякую за їжу.

Ще! Ще!

Агов, Акане.

Що?

Того хлопця, що ми тоді бачили, звати Фукаґава, так?

Так...

Він пофарбував волосся, тож я спочатку не помітила.

Але хіба це не Сей-чян?

Сей-чян?

Так.

Той Сей-чян, який ходив разом з тобою до початкової школи.

Дивись.

Хіба не цей хлопчик лежав в лікарні через хворобу?

Якщо я правильно пам'ятаю... це був дитячий рак чи щось таке...

Аїда Хідекі.

Є.

Яшіро Хінако.

Є.

Найто Таканорі.

Є.

Сейджі сьогодні відсутній.

Що? Він знову відсутній?

Що?

Вчителю, можна мені додому?

Тачібана Саяка.

Є.

Вчителю Окадзакі!

Вчителю, ви ж знали?

Доброго ранку.

Недавно ви сказали, що знаєте, що хвилює Сейджі.

І що його стримувало щось з минулого, так?

Так...

Причина невпевненості Сейджі щодо навчання за кордоном...

через хворобу?

Ніва, хочеш кави?

Невже Сейджі сьогодні відсутній, бо...

Спокійно, Ніва! Спокійно.

Він вже одужав.

Сьогодні його просто нема, бо він проходить планове обстеження.

Але...

навіть якщо йому пощастить і сьогодні рецидиву не буде,

ми не знаємо, що станеться завтра, наступного тижня чи наступного року.

Йдеться про людину, яка перехворіла на рак у дитинстві.

Думаю, краще спитати деталі у нього.

Я дивлюсь кіно, тож...

Успіху!

Як минуло обстеження?

Нічого незвичайного.

Це ж чудово?

Тримай.

Якщо не приймеш рішення найближчим часом, то не встигнеш.

Ну, не всі, хто навчаються за кордоном, стають успішними.

Але якщо не спробувати, нічого не почнеться.

Хвилюватися про таке - це розкіш.

Сейджі.

Поки що у моєму житті...

друга найпрекрасніша річ, яку я коли-небудь бачив, - це небо.

Я тобі казав.

Пам'ятаєш?

Так.

В дитинстві я займався футболом.

Там був син великого цабе.

У мене був слабкий організм,

тож цей хлопчик дуже дражнив мене, казав: "не тягни нас донизу".

Одного разу на грі

він навіть поставив мені підніжку і смикнув за волосся.

Але суддя і тренер нічого не сказали.

І...

коли він подумав, що гра завершилася, бо він забив гол...

підійшла дівчинка і замахнулася на нього.

Хоча ця дівчинка була маленького зросту.

Але вона таки його перемогла.

І, плачучи, вона усміхнулася мені і сказала:

"Якщо хочеш щось сказати, то просто скажи.

Покажи своїми діями".

Вона була неймовірною.

І...

Я ніколи не зможу забути її усмішку.

Я подумав, що вона найсильніша і найпрекрасніша у цьому світі.

В дитинстві я хворів.

В моменти, коли мені здавалося, що я справді можу померти,

в ночі, коли я не міг спати через біль і страх,

я думав про її усмішку.

Чомусь... цей спогад був немов талісман на удачу.

Я хочу побачити різні світи,

але найбільше я хочу...

ще раз побачити її усмішку.

Сейджі...

Жартую.

Впевнений, вона навіть не пам'ятатиме такі дрібниці....

Сей-чян!

Що?

Сей-чян, вибач!

Ти зрозуміла?

Ні, мама вчора сказала мені.

Що за чортівня? Треба було раніше сказати!

Як соромно...

Знаєш, що?

Той хлопчик, у якого забрали красиву кольорову ручку,

то я.

Так.

Для мене ти була героїнею!

І все ж...

ти мене зовсім не пам'ятаєш,

у тебе така фальшива усмішка,

ось чому я...

Я справді ненавиджу теперішню тебе!

Але ти мені дуже подобаєшся!

Ненавиджу тебе!

Ти мені подобаєшся!

Сейджі,

ти змінив мій світ.

Слова, які ти мені сказав...

зробили мене сильнішою.

Ось чому...

Тепер зі мною все гаразд.

Сейджі, я хочу, аби ти побував у різних місцях,

щоб ти знову малював різні небеса.

Але перед цим

я хочу дещо побачити разом з тобою.

Куди ми йдемо?

Ну ж бо.

Один, два...

Тут темнота.

Кажуть, світанок завжди настає,

але на це зовсім не схоже.

Вибач.

Як я і думав, я досі боюся.

Я не знаю, коли моя хвороба повернеться.

І, можливо, ми більше ніколи не побачимося.

Я не знаю, коли помру.

Коли я про це думаю...

Тоді...

чому б тобі не зафарбувати це?

Що?

Світ, що відображається у твоїх очах,

належить лише тобі, так?

Розфарбуймо всю цю темряву.

Зробімо це обома руками!

Вперед, вперед!

Красиво...

Ага.

Найпрекрасніше, що я коли-небудь бачив.

Відтепер, Сейджі,

я впевнена, ти побачиш ще більше прекрасних речей.

Маєш рацію.

Я їх побачу.

З поверненням.

Я вдома.

Де тебе носило? Ми навіть не могли зв'язатися з тобою!

Знаєш, як ми хвилювалися?

Не треба так кричати.

Авжеж, я розсердився! Зрештою, ми сім'я!

Ходи-но.

Чому ти вся в фарбі?

Заходь.

Вибачте...

Йди в душ швиденько, добре?

Тату, вибач...

Ні, я...

Чому так раптово...

- Мамо... - Заходь вже.

Ти поїла?

- Дякую, що зачекали. - Виглядає смачно!

Налітайте.

Виглядає смачно.

Рейна, тобі теж?

Так.

Смакота.

Смачно?

Мені подобається!

- Суп теж домашній? - Авжеж.

- Хочеш ще? - Я хочу ще!

[5 років потому]

Так. Мені призначили зустріч в останню хвилину.

Мабуть, я трохи спізнюся.

Так.

А, тату.

Не забудь залишити вечерю для мене.

Так. Дякую.

Вибач, я зателефоную пізніше.

Акане?

Сейджі.

Я ЗУСТРІНУ ТЕБЕ НА СВІТАНКУ

Субтитри ILIKEA