Original subtitles

У часи тиранії та несправедливості, коли влада гнобить народ,

місце в історії посідає розбійник.

Наприкінці дванадцятого століття такі часи настали для Англії.

НОТТІНГЕМ

Хтось пояснить мені, що діється?

Не спускайтесь, Волтере. Чого він не спить? Вкладіть його!

-Замкніть двері. -Я ще господар цього дому!

Річарде, вставай.

Хто там?

Вставай, Томасе.

Ворота навстіж!

Поганці.

Стрілу.

Запали.

Я вас бачу, малі негідники!

Я вас бачу!

Кляті крадії.

Вони забрали усе наше зерно.

Що ми тепер сіятимемо?

Молитви.

Річард Левове Серце, у якого

не лишилося ні багатства, ні слави, спустошує все на шляху до Англії

після десятирічного хрестового походу.

В його війську служить лучник на ім'я Робін Лонгстрайд.

Це розповідь про його подорож додому,

де він стане на захист слабких проти сильних

і за те буде приречений на життя поза законом.

Добридень!

ЗАМОК ШАЛЮ Франція - 1199 рік

-Приготуй їх. -Дякую, Робіне.

Робіне!

Лучникам наказано готуватись.

Коли ж буде вечеря?

Господи, Локслі! Коли це припиниться?

Вони люблять вас, сір.

Байдуже. У мене голова розколюється.

Оце він?

Пограбуємо цей замок, і додому, до Англії.

Слава Річарду!

Стріляй!

Руш!

Руш!

Агов, лучнику!

Не помирай!

Я ще відіграюсь.

Не забудь свої гроші, карлику.

Я із задоволенням у тебе їх відберу.

Руш!

Вперед! Руш!

Прикрити Річарда! Прикрити короля!

Барикади до бою!

Чи не пора французам спати?

Підняти барикади!

Джиммі.

Давай обережно. Не поспішай.

Пішов!

Рятуйте!

Прикрити!

Давай.

Ну ж бо!

Відходьте!

Бий француза!

Готуйсь!

Це в нас подушка для голок!

Це Філіпів зад!

Уперед, на стіни за Левове Серце!

Уперед, на стіни за Левове Серце!

Руш!

Руш!

Прогорить до сходу сонця, якщо не дасте загасити.

А ці боягузи проб'ють горілі ворота і стануть героями.

Молодець, Джиммі, хвалю.

ЛОНДОНСЬКИЙ ТАУЕР КОРОЛІВСЬКИЙ ПАЛАЦ

Джоне...

Ваша Величносте.

Англійську принцесу випхала зі спальні чоловіка

французька підстилка?

Де ваш сором?

А сором Джона?

То нагадайте йому про нього!

Підглядаючи у щілину, ви нічого не зміните.

Джоне.

Господи Ісусе! Чого ви тут...

Мадемуазель, вибачте, що я втрутилась. Мій син потребує моєї поради.

Не потребую. Скажи.

Мамо, припиніть на нас дивитися.

Ви не повинні бачити свого сина в такому вигляді.

І це все?

-Так, я знаю, але це моя мати. -Годі.

Хоча з іншого боку, краще, щоб ви теж вислухали, що я хочу йому сказати.

Однак бачити вас я не бажаю.

Мамо.

Я прийшла сюди, в цю спальню, щоб врятувати королівство

від наслідків цих непристойних розваг.

Її дядько - король Франції.

Це так.

-Мій дядько... -Ляжте.

Дядько сумує за нею.

Філіп шукає привід, щоб перетнути

з армією Ла-Манш.

І ти сам даєш йому такий привід.

Вертайся до законної дружини і врятуй Англію.

Моя законна дружина як порожня діжка.

Скажіть, невже вона вас влаштовує?

Ви подарували чоловікові вісьмох дітей,

то ж навіть зараз, коли смерть узяла решту,

ви маєте Річарда і Джона-негідника, які звуть вас «мама».

Краще байстрюк від покоївки,

ніж від племінниці найбільшого ворога держави!

Я поберуся з нею, мамо.

Я знаю, що Папа Римський анулює мій шлюб.

То Папа буде прихильний

до англійського гріховодника, а не до короля Франції?

Він буде прихильний до сина Елеанори Аквітанської.

І до майбутнього короля Англії.

Річард Левове Серце вже не молодий, йому за сорок.

І він бездітний.

Я - майбутня правителька.

Так. Так.

Ну як?

Оце моя Елеанора.

Усе дуже просто. Не варто покладатись на удачу.

Це наука пам'яті і швидких рук.

Хто скучив за свіжим м'ясом?

Зранку вполювали. Це чудовий фазан.

Три варіанти на вибір. Правий, лівий або посередині.

Посередині.

Посередині, кажеш? Посередині.

Вибач, друзяко, та цибулю ти програв.

Робіне! Давай сюди,

-я вкину її в суп. -Смачний буде суп!

Так, хто наступний? Хто ще хоче?

Вогонь зробить свою справу.

Брама впаде на світанку.

З попутним вітром ми будемо вдома за три дні.

Поїдеш у Ноттінгем?

На мене чекає дружина.

А в мене мати не хоче вмирати

і брат мріє мене вбити.

Я обох відправлю у темницю.

Піддані радітимуть вашому поверненню.

І я хотів би, щоб так і залишалося.

Щоб мене запам'ятали таким.

Моя армія знає правду.

Левове Серце втомлене.

Кожен воїн у цій армії загине за вас, Ваша Величносте.

Не підлещуйся до мене.

Я розумію, важко бути королю приятелем.

Ходімо, Локслі. Пошукаємо шибайголів, вина, розваг.

І знайдемо чесну людину.

Так.

Чи знайдемо?

Затям нарешті, карлику. Не варто покладатись на удачу.

Це наука пам'яті і швидких рук.

А ще швидкого ока. Я дивитимусь.

Є три варіанти.

Правий, лівий і посередині.

Є ще четвертий варіант.

Четвертий?

Я давно тебе спостерігаю, Лонгстрайде.

Горошини немає!

Ця гра - обман!

Ти ховаєш горошину, коли крутиш задом і руками.

Я знаю.

Нічого не торкайся.

Я доведу!

Ти програв.

Усе могло бути значно гірше.

Бийся, Робіне.

Ну ж бо, Джоне!

Встати, йолопи!

На коліна перед королем!

Розступіться негайно!

Ні, ні, Локслі. Ці воїни трохи розслабились.

Грішать, як і Левове Серце.,

Котрий з вас почав бійку?

Це я, сір.

Я вдарив перший.

Чесна людина.

Хто твій супротивник?

Він бився зі мною, Ваша Величносте.

Я думав, що він слабак.

Та я помилився.

Суперник, що шанує ворога.

Встаньте, обидва.

Не ти.

Безстрашний і чесний.

Ти достатньо чесний, щоб сказати королю те, що йому неприємне?

Як ти ставишся до походу за Христа?

Чи задовольнить Господа моя пожертва?

Я не думаю.

Чому ти так кажеш?

Через різанину в Акрі, сір.

Продовжуй!

Коли ми зігнали 2500 мусульман - чоловіків, жінок і дітей, -

дівчина з натовпу, полонянка, подивилася на мене.

Подивилась без страху, без люті.

Лише зі смутком.

Вона знала, що коли ви накажете

відтяти їм усім голови,

у цю мить ми станемо безбожниками.

Усі.

Назавжди.

Чесний,

безстрашний

і наївний.

Ось. Справжній англієць.

Дивися.

-Молодець, Робіне. -Просвітив короля.

-Найгіршим буде батіг. -Таврування - ось що найгірше.

А якщо повісять?

Ні. Ні, це вже найгірше.

І це буде востаннє. Лишатись у цій армії я не хочу.

Я ні Христу, ні державцю більше служити не буду.

ФОНТЕНБЛО УЗБЕРЕЖЖЯ СЕНИ, ФРАНЦІЯ

Вашу зброю, Годфрі.

Ваша величносте.

Король Франції Філіп.

Прошу.

Ви давно знайомі з Джоном?

Так, дуже давно.

Говоріть англійською.

У нас була одна годувальниця.

З королем?

Із ним.

Відтоді ми близькі.

Добре.

Бо Англія під вашим Джоном -

це країна без духу перемоги.

Я візьму Лондон з армією кухарів.

Але Річард їде додому.

І з цим Річардом Англія - це принципово інша країна.

Річард вертатиметься додому Броселіандським лісом.

Ми знаємо, яким шляхом.

Він завжди їде попереду армії

з кількома відданими лицарями.

Після смерті Річарда вам буде легко налаштувати країну проти Джона.

Це ідеальний момент для вторгнення.

Навіть конаючі тварини небезпечні.

Убийте Річарда, і ви отримаєте щедру винагороду.

До ваших послуг, мій повелителю.

Я буду вашим боржником.

Бий!

Бий!

Час обідати!

Ідіть їсти суп!

Бий!

За Англію!

За Англію!

Я вбив короля! Погляньте!

Я вбив короля!

Лікаря хутчіш сюди!

Де лікар? Мерщій!

Прикрийте нас! Негайно!

Прикрийте!

Прикрийте короля!

Чуєте? Лікаря!

Що, Локслі, тобі недобре?

Лікаря!

Вина.

Що це?

-Король мертвий! -Мертвий?

Мертвий.

Так, Джиммі.

Вибий кілки. Наша доля в наших руках!

Я йду з вами.

Ні, дякую. Не беремо волоцюг.

Разом веселіше. Дорога небезпечна. Він буде корисний.

Куди підемо?

На узбережжя, доки туди не дістались три тисячі зневірених вояків

і ціна за переправу не зросла разів у сто.

Нам не заплатили!

Ти щось отримав у Річарда, коли він дихав?

Що ти візьмеш із небіжчика?

Усе, збирайтеся, тільки покваптеся.

БРОСЕЛІАНДСЬКИЙ ЛІС ФРАНЦІЯ

Стояти!

Пастка!

Знайди його.

Беріть усе, що хочете.

Де Левове Серце?

Річарде, де ти?

Ви лицар?

Де Річард?

-Мертвий. -Мертвий?

Невже?

Річард мертвий. Що ж ви тут робите?

Довезти корону.

Річардову корону.

Річардову корону.

Як умертвити короля, що вже мертвий?

Принеси мені корону.

Вона в сідлі.

Назад!

Корону! Швидше!

Повернути корону! Вбити коня!

Ви ж англієць.

Коли зручно.

А ти хто?

Роберт Локслі.

Це кінь короля.

Джиммі! Тікай!

Джиммі!

Робіне, французи.

Це пастка.

Що сталось?

Ховайся!

В атаку!

Джон?

Не знаю.

Він мертвий.

Допоможіть.

Мій меч.

Він має велику цінність.

Це зброя мого батька,

сера Волтера Локслі

з Ноттінгема.

Ви чули?

Так, я чув про Ноттінгем.

Тоді Бог...

Бог милостивий до мене.

Ви повинні відвезти його моєму батькові.

Тоді я спочину з миром.

Я узяв його злий, не спитавши старого.

Ви повинні розуміти зв'язок,

який існує між батьком і сином.

Мій батько покинув мене самого ще у шість років.

Я мало знаю про зв'язок між батьком і сином.

Я благаю.

Лонгстрайд,

дайте слово.

Даю.

Ти скріпив угоду кров'ю, Робіне.

Подряпина, Аллане. Не більше.

Робіне!

Локслі поспішав до моря, на корабель.

Ця корона - наша перепустка.

Ми прості лучники, Робіне.

Якщо нас побачать на кораблі з короною, звинуватять у вбивстві.

А хто сказав,

що лицарі, яких ти тут бачиш, справжні?

Не існує різниці між лицарем

та іншою людиною, окрім обладунку.

Усе необхідне під ногами.

Лати, шоломи, мечі.

Ми поїдемо в Англію багатими -

на конях і з золотом.

Доля усміхнулася нам нарешті.

І я особисто не відвернуся від неї.

Стягни корону з голови, Вілле,

і набий по вінця.

Я передаю душу цього воїна під твою опіку, Господи.

Коли він постане перед брамою вічності,

прийми його.

НОТТІНГЕМ

Гарна у вас церква.

Леді Меріон.

Я б не хотів поїхати, не попрощавшись. Дякую.

Я вас не затримуватиму, отче Танкред,

бо чула, що з'явився новий пастир.

Нечасто ми вас бачили на недільних службах і на моїх проповідях.

Я звикла молитися про диво на самоті, отче.

Ваша нова паства - це жінки, діти і старі бабусі.

Чоловіки воюють або уже довоювались.

Їхні сироти заполонили ліси.

До сівби усе готове, та вже давно сіяти нічого,

тоді як церковна комора заповнена зерном.

Невже ви сподіваєтесь, що церква

надасть зерно, щоб ви посадили його в себе?

Це зерно належить Йорку.

Я звуся братом Туком.

Отця Танкреда перевели в Йорк,

де він точно нагадає єпископу, що віряни Ноттінгема...

Єпископу не потрібно нагадувати, що віряни Ноттінгема,

що сіють, те й жнуть, і спокутують свої гріхи.

Я молюся про те, щоб єпископ проявив християнське милосердя.

Ось чому, отче, я люблю молитися на самоті.

Чекайте неприємностей від Локслі з Пепер Герроу.

Ви тримаєте бджіл, Туку?

Я тримаю їх, вони мене.

ПІВНІЧНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ ФРАНЦІЇ

Капітане, гляньте.

Сер, ми чекаємо на борт дванадцять вершників і короля.

Наш любий король мертвий.

Хай живе король.

Хай живе король.

А ви хто, сер?

Сер Роберт Локслі з Ноттінгема. А ви?

Королівський конюх, сер.

Покваптесь, будь ласка, бо якраз приплив. Треба поспішати.

Тому з Богом, хлопчики Рушимо, хлопчики

Довго додому пливти

У нас співи й танці Ми їдемо з Франції

З Богом, хлопчики, нам

Тому з Богом, хлопчики Рушимо, хлопчики

Довго додому пливти

У нас співи й танці Ми їдемо з Франції

З Богом, хлопчики, нам

І ЛЕВАМИ СТАНУТЬ ВІВЦІ

Які плани на ранок?

Перед Лондоном ми зайдемо в Грейвсенд.

Урочисто віддамо їм корону та поїдемо.

Куди?

На північ.

Я не проти.

З Богом, хлопчики, нам

А ви на нас чекайте Дівок своїх ховайте

МИ ПІДНІМЕМОСЬ

І ЛЕВАМИ СТАНУТЬ ВІВЦІ

У нас співи й танці Ми їдемо з Франції

З Богом, хлопчики, нам

ГИРЛО ТЕМЗИ АНГЛІЯ

Королю Річарде!

Вілле.

Джоне. Аллане.

-Де ми? -У Лондоні.

Господи Ісусе!

Зайдемо у док за десять хвилин.

Віддамо корону і їдемо негайно.

Що як Локслі знають

Річардова мати, його брат чи лицарі?

Тоді врятуємося втечею.

Ісусе, Маріє, Йосипе, Петре, Павле та Маріє!

Я знав, що так буде!

Агнес.

Мою золотаво-синю парчу.

Так, міледі.

Дорогу королеві.

Дорогу королеві.

Стій.

Що це? Що відбувається?

Король Річард приплив із Франції, мілорде.

Що, Локслі збрехав?

На коліна.

Многая літа, мій сину.

Тепер піднімися.

Король мертвий.

Хай живе король!

-Хай живе король! -Хай живе король!

-Хай живе король! -Хай живе король!

-Хай живе король! -Хай живе король!

Встаньте.

Ти...

Назвися.

Роберт Локслі, сір, з Ноттінгема.

Тоді з поверненням.

І як помер мій брат?

У битві, Ваша Величносте, як і бажав.

Як він і бажав.

Ти заслужив винагороду...

Ходімо по коней.

...бо приніс цю новину.

На коліна.

Кажеш, ти з Ноттінгема?

Так.

Твій батько, сер Волтер,

винен податки короні.

Моїй короні.

Скажи йому, що правити країною до біса дорого,

і підданці мусять платити мені.

У тому числі ти.

Дорогу королю!

Дорогу!

Ваша Величносте.

Дорогу королю!

-Дорогу! -Годфрі.

Годфрі, мій друже. Я радий тебе бачити.

-Як твої мандри? -Добре, сір.

Що це в тебе з обличчям?

Нічого страшного. Не зважайте.

-Жахливо. -Ваша Величносте.

Скажеш, що це була дуель. Жінки ще більше любитимуть.

Я довіряю вашим знанням про жінок, сір.

Можеш підвестися.

Сер Роберт.

Ви чули про мене. Я Вільям Маршал.

Ми з вашим батьком разом виросли.

Скажіть йому, що я збираюсь з візитом. Навесні, як почнеться відлига.

Він мені потрібен.

Звісно. Я передам.

Хай хто він є і хай що він не є, він знає забагато.

Здихайся його.

За мною!

Голіаф проорав усю ріллю. Та що виросте?

-Кропива? -З кропиви суп, а з кульбаби салат -

уже не помремо.

Ходімо, Голіафе.

Уся надія на диво.

Повертай.

Меріон, шериф.

Меріон, я був у Пепер Герроу, де даремно чекав

сера Волтера, щоб той прийняв мене.

Скажіть старому, що мені ніколи дурно до нього ходити.

І не треба. Розбійники розперезалися в Шервуді.

Це ваша проблема. От і вирішуйте її.

Перекажіть діду, що наступного разу я виб'ю йому двері.

-А як пиха не дає йому платити... -Ні, ні. Це не пиха.

Це скрута.

Іменем короля ви забрали наше багатство,

щоб заплатити за заморські пригоди.

А вдома церква іменем милосердного Господа

загарбала - немилосердно - усе,

що ми лишали собі на проживання.

Шериф і єпископ - ще й не одразу скажеш,

хто страшніше лихо для чесного англійського люду.

Меріон,

навіщо ти наживаєш собі ворога,

коли є можливість здобути мою прихильність?

Яка можливість?

Забирайся,

тоді я вбережу твоє життя і не розповім про це

чоловікові, коли він вернеться додому.

Чоловікові? Після десяти років?

Якщо він не мертвий, то вештається по борделях Берберійського узбережжя.

Ти в цих справах маєш досвід.

Сама думай, Меріон.

Сер Волтер вмирає без спадкоємця.

Пепер Герроу відійде короні, а ти житимеш у злиднях.

Ти ще сама прибіжиш до мене.

Король із серцем лева

Конав у лютих муках

Дух випустив без слів

Бо Бог забрав язик

Бог стрілою забрав язик

Прокляття! Ти чув про веселі пісні?

Щоб хотілось потанцювати. Про пригоди, відвагу й сміливість.

Ні. Заспівай краще про жінку.

Про велику жінку.

В армію збирався Любить тебе схотів

Заліз до тебе в хату

-Там батько твій сидів... -Усе. Я закінчив. Гроші поділено.

Розходимось.

Куди ж ти підеш?

Я вважаю себе боржником фортуни

і повинен розплатитись.

Чого це?

Той напис на руків'ї знайомий мені.

Може, це мені примарилось, не знаю.

Я поверну цей меч законному власникові

і виконаю останнє бажання його сина.

Ти здурів?

Ти казав, що ми в небезпеці, Робіне.

А сам готовий ризикувати власною головою?

Тебе знайдуть і покарають.

Не плати невдячністю за везіння. Накличеш лихо.

Забирайте свої гроші. Їсти і спати.

Вілле, ти перший на варті.

Річардова армія йде додому.

Чим платити солдатам? Маршале, що скажете?

Я розумію, сір.

Та розпустити армію ще дорожче, ніж її утримувати.

Чому, канцлере?

Кампанії Річарда чимало коштували. А прибутки від них...

Яка мені різниця, Маршале?

Кампанії брата завершено!

Завершено!

Ідіть усі.

Отже, податки.

Податки?

Хто доїть пусту дійку, колись отримає по голові копитом.

Мамо, облиште селянські прислів'я.

Ви ж не селянка, а я їх взагалі не розумію.

Непростий час.

Та можна знайти вихід.

Відправити посланців, щоб узяти позики.

Гроші є від Сицилії до Нормандії, треба шукати.

Жебрачити у лихварів?

Старцювати королю?

Королю винні гроші удома.

Північні барони скиглять про бідність,

та це улюблена пісня багатіїв.

Що ж нам робити?

Дозвольте мені вирушити із загоном вершників.

Я наповню вашу скарбницю грошима баронів

або їхніми головами.

Англійці вбиватимуть англійців.

Відданим короні нічого боятись.

Та кожен підданець мусить платити за збереження країни.

Це мудро сказано.

Ви не згодні, Маршале?

Мамо?

Річард єднав країну не погрозами, а власним прикладом.

Мамо, ваш святий син був нікчема.

А ви підтримували всі його походеньки звідси до Єрусалима і назад.

Так, ви обожнювали Річарда,

коли він втрачав землі, так важко здобуті його батьком.

Ви цілували його портрет,

коли Англія віддавала прибутки за чотири роки,

щоб викупити його з полону.

Ви так само відповідальні, як вони,

за ті руїни, які я дістав у спадок.

Їй боліло більше, коли я народжувався.

Канцлере.

Маршале,

ви віддано служили і брату, і моєму батькові.

Ви віддали чимало часу моїй сім'ї.

І, певно, ви уже сумуєте за своєю.

А тому, з великим сумом

я приймаю вашу добровільну відставку з усіх постів.

Перстень.

Ваша Величносте.

Визнач точно, Годфрі, куди встромлятимеш кинджал.

Бо я вже давно визначив.

Відчиняй ворота!

НОТТІНГЕМ

Ноттінгем.

-Ми доїхали, Робіне? -Не знаю. Можливо.

Нічого особливого в цих англійцях немає.

Ви не раз діставали від них по шиї.

Кажуть, валлійські хлопці їдять цибулю.

І живуть із вівцями.

Дурний шотландський віслюк.

Не раджу розлючувати бджолиний рій своїм галасом.

Луки вас тоді не врятують, хлопці.

Ви хто, бджоляр?

Якби ж то. Я священик. Тук мене звати.

Ну, брате Тук, скажіть, де мені шукати сера Волтера Локслі?

Ну, він живе у Пепер Герроу...

Ви надовго до нас завітали?

Ходіть обережно.

Усіх нас Господь береже.

І це все?

Після десяти років?

Скажіть, брате, де у вас можна

трошки хильнути, щоб голові легше стало?

Аллане, він церковний служитель. Вибачте, брате.

-Гроші є? -Аякже.

Дві монети.

З кожного.

Ви куштували новий лікер під назвою мед?

Ходімо.

Мед дарує райську насолоду.

Дівчино.

Дівчина?

Ви або сліпий, або підлещуєтесь.

Ви економка, так?

Певною мірою, так.

Я приїхав до сера Волтера Локслі.

А ви хто?

Робін Лонгстрайд.

Просто Робін Лонгстрайд? Не сер?

Ні, мем. Не сер.

Ви збираєте податки?

Ні. Я привіз йому меч. Його син загинув.

Сюди.

Віддайте коня.

Меріон!

Меріон!

Меггі, де вона?

Мем, вас кличе сер Волтер.

Я знаю, Маргарет, я чула.

Попередь, що в нас гість.

Я Меріон Локслі, Робертова вдова.

Міледі, я мушу вибачитися. Якби я знав...

Лиха вість - це лиха вість, хто б її не приніс.

Дякую, що знайшли час

передати її особисто.

То ви воювали разом із моїм чоловіком?

Так.

Він гідно загинув?

Він потрапив у пастку.

Коли віз додому Річардову корону.

Меріон! Хто це приїхав?

Мандрівник, Волтере!

Ця звістка може його вбити.

То веди його у дім.

Так!

Скажіть йому, що Роберт у Святій землі і невдовзі повернеться.

Меріон, наш мандрівник хоче пити.

Він втомився з дороги. Подбай про нього.

Ваше ім'я, сер?

Лонгстрайд. Робін Лонгстрайд.

Ви смієтеся?

Сер?

Ваш син

просив мене віддати це.

І як же Роберт себе вбереже, залишившись без зброї?

Блудний син не повернеться вже ніколи.

Не буде сліз та слів пробачення від батька.

Тепер нам з ним не примиритись.

Ця звістка певна?

Він помер у мене на руках.

Перед смертю він казав про зв'язок між батьком і сином.

Пробачте мені за грубість.

Та мене не дивує ця новина.

Підійдіть, я вас роздивлюся.

Робін Лонгстрайд.

Поширене, але благородне саксонське прізвище.

Тож ви повечеряєте з нами.

Та спершу помийтеся, сер.

Смердите.

Я принесла вам одяг свого чоловіка.

Сподіваюсь, вас це не дуже образить.

Міледі,

мені самому кольчуги не зняти.

Вініфреде.

Вініфреде.

Спочатку треба розстібнути каптур.

Коли знімете каптур,

побачите шнурівку на плащі.

Дякую.

Це виперуть.

Меріон, долий вина.

Ви здолали довгий шлях, щоб привезти це мені.

Та я ще не знаю, чесна ви людина...

Чи безчесна.

Меріон, я лише намагаюся

визначити характер нашого гостя.

Він красивий?

Так.

Усі йомени по-своєму красиві, коли не п'ють.

Розкажіть нам про своє життя, сер.

До нас уже давно ніхто не заходив.

Лише збирачі податків та інші жебраки.

Я не знаю, звідки я родом. Лише знаю, де був.

Скажи, Меріон, якого кольору в нього очі?

Я ще не знаю.

У мене до вас пропозиція, чоловіче.

Ви привезли мені цей меч. Він дуже цінний.

Поживіть трохи у нас,

і він ваш.

Я затримаюсь на день. І довше.

-Та в мене до вас питання. -Яке питання?

Напис на руків'ї меча, про що він?

Я міг би чимало розповісти вам про минуле. Про ваше минуле.

Буду вдячний.

Ви ще не дослухали до кінця моєї пропозиції.

Я хочу, щоб ви лишились у Ноттінгемі та надалі вдавали мого сина,

тобто законного чоловіка Меріон.

Годі!

-Вам вже годі пити. -Ні, ти послухай.

Нам обом відомо, що без чоловіка ти втратиш цю землю, коли я помру.

Ти ж не заперечуєш?

-Ні. -Ні, якщо я скажу, що це мій син,

у землі буде хазяїн. А у тебе буде чоловік.

Так? Це справедливий обмін.

Я ж не чекаю, що ви заведете дітей чи...

Ні, меч в обмін на час, Лонгстрайде.

Ви згодні?

-Так. -Меріон, повідом челядь,

що мій син повернувся, і сім'я возз'єдналась.

І нехай ударять у церковні дзвони на честь свята.

І можна вина підлити?

Гей! Гей!

Устав я якось вранці

І пити захотів

Щоб ніч хмільну забути враз Я кварту меду влив

Та лізуть мені в голову Лиш спогади сумні

Сам варю.

Якби не мої обов'язки у церкві, я став би місцевим пияком.

Чудово.

Тут можна втратити голову.

Так багато жінок і так мало чоловіків я бачив тільки в жіночому монастирі.

Слухай секрет успіху: забудь про ту, що найвродливіша.

Починай зі страшненької ліворуч.

Іде.

Вона мені підходить. Ще й посміхається мені.

Сміємося разом!

Ходи-но сюди!

А чому тебе звуть Маленький Джон?

Ти на що натякаєш?

У мене все пропорційно.

Ще два добрячі келихи я там перехилив

Кошмар страшний, небачений Мене знов розбудив

ГЕМПТОН-БЕЙ ПІВДЕННЕ УЗБЕРЕЖЖЯ АНГЛІЇ

Замовкни!

Я ж просила!

Вам доведеться ночувати у моїй спальні.

Для того, щоб обдурити служок.

Ну, щоб було схоже на правду,

ви маєте говорити «мій чоловіче» або «мій любий».

Не смішіть мене.

То ви йдете чи як?

А «будь ласка»?

Будь ласка, мій чоловіче, ходімо в мою спальню.

Сюди.

Я сплю з кинджалом.

Якщо ви хоча б наблизитесь до мене, я відріжу предмет вашої гордості.

Вам зрозуміло?

Дякую, що попередили.

Вітаю, собачки.

Король Філіп передає вітання.

Ласкаво просимо до Англії.

Скільки вас?

Двісті французьких солдатів висадилися сьогодні вранці

у Гемптон-бей. Я простежу за ними.

Годфрі.

Я чую чоловічі кроки. Доброго ранку, мій син.

Доброго ранку, Волтере.

Батьку.

Батьку.

То що вам відомо про моє минуле?

Терпіння.

Покажи себе народу. Тримай при собі меча.

Меріон.

Я тут, Волтере.

Покажи чоловікові його володіння.

Я осідлаю коней.

Я відчуваю натхнення.

Уяви, я прокинувся із піднятим списом.

У вісімдесят чотири роки!

Це диво.

Мені завжди було цікаво, про що розмовляють чоловіки.

Любий.

Земля родюча.

А де худоба і вівці?

Продали, з'їли, обміняли. Це вже сьомий гіркий рік.

Наше м'ясо - це кролики

та дикі вепри, як пощастить.

А олені?

Хто вб'є оленя, тому королівський кат відітне голову.

Всі олені в Англії - це власність короля.

Тварини - це Божий дар нам, а не Його Величності.

Якщо людина не може прогодувати себе,

яка тоді вона людина?

З поверненням додому, сер.

-Сер Роберт. -Доброго ранку, Джозефе, Еммо.

Сер Волтер тут володар, а ви Роберт, його син. Поводьтеся відповідно.

Сер Роберт. Ви пам'ятаєте мене?

Том Чемберлен. Свинопас.

Ти зовсім не постарішав, Томе.

Сер Роберт.

Коли наші діточки повернуться до нас?

Ви знайдете мого Джеймі? Хай іде додому.

Без роботи і харчів місцеві хлопці повтікали.

-У солдати? -У розбійники.

Друзі, подивіться на це.

То ви ще тут?

Поки що звіть мене сер Роберт.

Я поясню пізніше.

Мої товариші по зброї. Їх не навчили гарних манер.

Аллан А'Дейл, Вілл Скарлет і Маленький Джон.

Леді Меріон.

Я бачу, ви провели незабутній вечір.

Ще б пак.

Леді Меріон Локслі, моя дружина.

Коли тільки встиг.

Несподівано, та тим не менш майстерно.

Ти молодець, Робіне.

Сер Роберт.

-Сер Роберт. -Сер...

-Сер. -Сер.

-Сер Боб. -Сер Роберт.

Брате.

Меріон, добра звістка прийшла з Пепер Герроу ще зранку.

Сер Роберт, радий вас знову бачити.

Ви могли б назватися ще в полі. З поверненням.

Так, я не подумав. Простіть мені, брате.

Що ви робите?

Перевозимо збіжжя в Йорк.

Вказівка з Лондона, сер.

Це наше зерно. Воно належить нашим людям.

Леді Меріон, я виконую наказ єпископа

і повинен коритися його волі.

Його високості відомо про ваші вулики?

У Йорку самі вовки, сер Роберт. Ненажерливі вовки.

А бджілки - це моя сім'я.

Я люблю і бережу все живе.

Я не палкий церковник. І ніколи не був.

Бджілки - це все для мене.

Це моє життя, сер Роберт.

А як єпископу донесуть,

що можна мастити ноттінгемським медом ноттінгемський хліб?

А що як вози не доїдуть до Йорка?

Тоді про бджіл ніхто не дізнається.

Добра на зерні медовуха.

Хто б сумнівався.

Маю до вас одну справу.

До ваших послуг.

Гаразд, хлопці.

У вас був шанс. Даремно ви не поїхали. А тепер до роботи. За мною.

Стій. Зупиніть коней.

Слухай! Дай дорогу! Ми у церковних справах!

Жоден не пройде,

якщо не розгадає мою загадку.

Збожеволів!

І що ж це за загадка, зухвалий обірванцю?

Що має вісімнадцять ніг, та нікуди не дійде?

Наступний рух буде останнім.

Вітаю, брате.

Я вимагаю, щоб ви назвалися.

Ми люди в каптурах.

А веселі завдяки вам.

«Господь дає...»

А ми повертаємо.

Я раджу посіяти зараз, ще вдосвіта.

Чого так рано?

Як проросте, я засвідчу диво господнє.

Ніхто з Йорка не заперечуватиме.

-Іще довго? -Миль одинадцять.

Я гадала, ви поїхали.

Ми засіяли поле.

Я не хотів вас будити.

Де ви взяли насіння?

Краще вам не знати, то не був подарунок.

Дякую.

БАРНСДЕЙЛ

Списи до бою!

Мечі до бою!

Готуйсь!

Король Джон мені не указ!

Ти! Це ти, Болдвіне? Ворота навстіж!

Чиїм іменем ти наказуєш?

Іменем короля Джона.

Податки або голова.

Ми сплатили грошима і людьми за Річардові походи!

І в нас нічого не лишилось!

-Спалити! -Лучники!

Дорогу!

Пропустіть коней.

За мною.

Мілорде, відходимо!

Королівський указ.

Від імені Джона,

БАРНСДЕЙЛ

Божого помазаника і короля Англії,

ЛІНКОЛЬН

нагадуємо всім місцевим жителям про обов'язкову сплату податків!

Тих, хто відмовиться виконувати королівський указ,

ДАРЛІНГТОН

буде суворо покарано.

ПІТЕРБОРО

За наказом короля Джона.

ЙОРК

Отче Танкред!

Ваша Величносте.

Ваша Величносте.

Я втратив довіру короля Джона,

та він ще може послухати вас.

Джон вже не той, що був, Вільяме.

Ви набагато мудріша за свою сову.

А як інакше? Я живу довше.

Едварде, візьми її.

Ваша Величносте.

На жаль, Джон - не Річард, Ваша Величносте.

Та я присягав трону, і трон важливіший.

Говоріть відверто, Маршале. Що вас непокоїть?

Країна в небезпеці.,

Годфрі змовився з Філіпом Французьким.

Французи вже висадилися на нашу землю

і вбивають англійців від імені короля Джона.

Північні барони розв'яжуть громадянську війну проти трону,

і Англія залишиться беззахисною перед вторгненням,

а воно вже неминуче.

А тепер мати дасть Джону по руках і вкаже йому на обов'язки.

Мій син пригрів при дворі ворога і вважає його найкращим другом.

Це англієць-зрадник. Платний агент Франції.

Навіщо це мені? Поговоріть самі з королем.

Ізабель!

Це повинні зробити ви.

Скажіть Джону, що вас повідомили з Франції,

сам Філіп, якщо хочете.

Чому би не сказати йому правду? Що Вільям Маршал...

Що ненависна матір повірила слову опального лицаря?

Ні.

Якщо ви мрієте про корону, ви врятуєте Джона.

І Англію.

Ні!

Ні! Ні!

Годфрі! Проклятий Юда!

Присягаюсь Христом, ти збрехала.

Ти збрехала!

Це правда.

Пробач, моя кохана.

-Шерифе. -Він там.

Не хоче називатись. Наполягає на аудієнції.

Наполягає?

-Ідіть. -Мілорде.

Ми стягуємо податки з боржників.

У Ноттінгем теж завітаємо.

Ясно. Ясно.

Перекажіть серу Годфрі, що шериф Ноттінгема з ним заодно.

Він може розраховувати на мене.

Єдине гніздо непокори - це Локслі з Пепер Герроу.

Старий сліпець створює проблеми?

Так, а його син поготів.

Хрестоносець Роберт Локслі повернувся минулого тижня.

Я була вже старою дівою, коли Роберт помітив мене.

Така собі дочка поважної вдови з краплею благородної крові.

Ми одружились, та не минуло й тижня,

як він поїхав щоб відпливти у Францію та Єрусалим.

Це все моє подружнє життя. Ми були ледве знайомі.

-Усе було так швидко. -Зате спогади приємні.

То був гарний солдат.

-Справжній лицар. -Так, мій лицар.

Я б так сказала.

ЗАМОК БЕРКГАМСТЕД МАЄТОК ВІЛЬЯМА МАРШАЛА

Маршале.

Розійдіться! Дорогу королю!

Ваша Величносте.

Чого ти тут стовбичиш?

Сір?

Притримай коня. Тебе паралізувало?

І де ж твоя совість? Ти покинув мене.

Ваша Величносте, коли ми говорили у вас у замку...

Коли ми говорили,

Філіп Французький не збирався йти війною проти Англії.

Адже так, Маршале?

Мій приятель Годфрі,

виявляється, мені не приятель.

Він підбурив проти мене північних баронів.

Вони ведуть на нас армію.

Маршале, вони зухвальці! Зухвальці!

Сір, забуті люди - небезпечні люди.

Баронам треба нагадати,

у протистоянні з французами ми всі - англійці.

-Фітцроберте. -Болдвіне.

Ми зберемо армію і підемо на Лондон.

Барони чекають державця.

Мудрий король не боїться поглянути підданим у вічі,

почути їхні голоси.

Вам треба поїхати зі мною до баронів.

Вони посягнули на короля, Маршале.

На короля.

Ми зустрінемо їх списами, мої воїни випустять з них кишки.

А ти вже не той, Маршале.

Мабуть, ми здолаємо баронів без тебе.

Осідлайте мені свіжого коня. Негайно.

-Я маю знайти Годфрі. -Мілорде.

-Я знайшов його, мілорде. -Де?

У Ноттінгемі. Прикидається сином Волтера Локслі, нахаба.

Ми їдемо в Ноттінгем.

Полонених не брати. Каменя на камені не лишити.

Візьми двох людей і чотирьох коней.

Скачіть до моря, далі у Париж із таємним посланням.

Яким посланням?

Скажи королю, що час настав.

Я прославлю те місце.

Музика, сміх, тріск вогнища і смажений кабан.

Справжнє життя. Ти повернув його, Робіне.

Ти маєш знати те, що знаю я.

Твій батько був каменярем.

Ти здивований?

Так. Дещо.

Не простим каменярем. Він був провидцем.

І що ж він бачив?

Що королі безсилі без своїх підданих

так само, як піддані безсилі без королів.

Небезпечна думка.

Твій батько був філософом. Він умів говорити так,

що його слова запалювали серця.

Ці слова недостатньо просто записати, Робіне.

Вони мають жити у твоїй душі.

Адже це наука пам'яті.

«Ми піднімемось, і левами стануть вівці».

Зрештою сотні людей, тисячі підтримали його заклик

до рівноправності усіх - від барона до простолюдина.

«Ми піднімемось,

і левами стануть вівці».

Що з ним сталося?

Заплющ очі.

...держава, яка тримається на свободі усього люду!

Лонгстрайде, віддай хартію та назви своїх спільників!

Ти був там.

Ти це бачив.

Не віддам.

Його ідея не вмерла.

Не вмерла.

Не вмерла.

Це мій примірник загальної угоди.

Цю хартію вільностей склав твій батько.

І тут є прізвища всіх баронів, які її підписали.

Фітцроберт, Болдвін, Маршал і я.

Твій батько наполягав на хартії, яка гарантує всім людям...

-Зачекайте. -...однакові права.

Сер Волтер? До вас посланець.

Запроси.

Підійдіть, сер.

-Мілорде. -Я слухаю.

Пітерсборо спалили збирачі податків.

Фітцроберт збирає армію, щоб убити короля Джона.

Сер Маршал просить вас приїхати в Барнсдейл.

Зачекайте надворі.

Кожній людині - свій час.

Годі вже нам прикидатися.

Ну ж бо, обніми мене, як син.

Ну.

Меггі. Де міледі?

Кудись поділася, сер.

Ми мусимо битися за свої сім'ї, за свою честь.

БАРНСДЕЙЛ

Це буде битва на смерть.

Ти засидівся в палаці, Вільяме.

Перебування в палаці - це можливість усе бачити.

Поки ми радимось,

король Філіп пливе до узбережжя.

Годфрі та його мародери - французи!

Кожна хвилина, яку ми гаємо на розбрат, -

це крок до руйнування нашої держави!

Ми настраждалися від королів

задовго до появи Годфрі.

Вертайся в Лондон і скажи королю,

що ми будемо битись. Де - нехай вирішує.

-Пропустіть його! -Ми не захищатимемо корону Джона.

Ми самі поставимо його на коліна.

Я згоден на більше, сер Болдвін.

Вбивайте. Ви ж цього хочете.

Ось меч.

Ну ж бо.

Ні?

Ось що вас цікавить, так? Ось чого він прагне.

Гаразд. Візьміть мою корону. Тільки не віддавайте французу.

Ви помиляєтесь, сір.

Я не маю ані права, ані бажання носити корону.

Та нехай король пам'ятає.

Відтепер ми коритимемося лише законам, до яких самі доклали руку.

Ми не вівці, щоб мовчати під ножами ваших м'ясників.

Годфрі розпалив вашу ненависть до мене.

Він навіть перестарався, догоджаючи вам.

Це дуже важливе рішення.

Вам не здається, що ми вже надто довго платимо зависокі податки...

Ось тут я народився.

МИ ПІДНІМЕМОСЬ І ЛЕВАМИ СТАНУТЬ ВІВЦІ

-Як це розуміти? -Що не можна здаватись.

Ми не будемо вірні короні, яка грабує нас і морить голодом!

Король мусить прислухатись до наших вимог!

Ви всі зобов'язані бути вірними своєму правителю без вимог.

Адже без вірності немає королівства. Немає Англії!

Я тут за сера Волтера Локслі.

-Це син Локслі. -Нехай говорить!

Говори! Говори!

Кажи, як маєш, що сказати.

Хто будує дім на майбутнє,

той закладає міцний фундамент.

Закони цього короля перетворюють людей на рабів

він вимагає вірності від нас, а сам натомість нічого не робить.

Я пройшов від Франції

до Палестини і назад.

І я знаю,

що тиранія приречена на крах.

Державу будують, як будують собор,

з наріжного каменя.

Дайте людям права,

і ви станете ще сильнішим.

Так. Хто заперечить ці розумні слова?

Ваша Величносте, гарантуйте нам справедливість,

справедливість у формі хартії вільностей,

що дозволяли б кожній людині жити у достатку,

убезпечили від засудження без причини,

ув'язнення без звинувачення,

дали змогу всім чесно і вільно працювати, їсти, жити

-та й веселитися при бажанні... -Годфрі наближається до Ноттінгема.

...тоді ви будете великим.

І підданці віддячать вам не лише відданістю,

а й любов'ю без меж.

Що ж ви просите?

Замок кожному з вас?

Кожна англійська оселя - це замок.

Ми домагаємось, Ваша Величносте,

вільностей.

Вільностей законних!

Ваша Величносте, мілорди,

французький флот уже в Ла-Манші.

Сір, у вас є шанс. Об'єднайте усіх ваших підданих.

Кивок означатиме «так».

І цього буде достатньо?

Я зроблю краще.

Я даю вам слово,

що таку хартію буде підписано.

Я присягаюся життям своєї матері!

Годфрі рушив на Ноттінгем. Я залишаюся з королем.

Відправляю Болдвіна і Фітцроберта з тобою.

Зустрінемось коло Білих Коней, як закінчите.

Меггі, хто це до нас?

Хай живе король!

Миряни.

Я шериф Ноттінгема.

Спалити!

Спалити будинок!

Я француз по матері.

Сер Волтер! Сер Волтер!

Локслі!

Виходь сюди!

Локслі!

Хто гукав на мене?

Я гукав Роберта Локслі.

Мій син не тут і до вас не вийде.

Це чиста правда.

Бо він гниє у французькому лісі.

Звідки ви про це знаєте?

Звідки знаю?

Бо я його вбив.

Захищайся, якщо насмілишся.

Господи помилуй.

Залиш на столі. Лиши! Наступний!

Наступний! Ну ж бо!

-Ім'я? -Локслі.

Християнське ім'я?

Меріон.

Наділ?

П'ять тисяч акрів.

Леді Меріон Локслі?

Я.

Джентльмени, насолоджуйтеся!

Де ти?

Іди сюди.

Навіщо людині чотири тисячі акрів?

П'ять тисяч акрів.

Розслабся.

Болдвіне! Фітцроберте!

Беріть південний фланг і заходьте з заходу.

Вілле і Аллане, ви на дахи. Мішеней вдосталь.

Леді Меріон.

Наближається ворог!

На позиції!

Швидше!

Швидше!

За мною.

Рятуйте! Хто-небудь! Візьміть мою дитину, будь ласка!

Джоне, пригнись!

Усе гаразд.

Виходьте.

Відступіть!

Дайте пройти!

Швидко. Усе гаразд, усе гаразд. Покваптеся! Швидше!

Зброю!

Зупиніться!

Зупиніться!

Зупиніться, або загинете...

тут усі!

На коліна, французькі пси!

Ось і все. У нас два дні.

Колись давно я вже прощалася зі своїм чоловіком.

І він не повернувся.

А «будь ласка»?

Я люблю тебе, Меріон.

Ми прибули.

Подати сигнал!

Мій пане!

Сигнал!

Он вони!

Запалити вогні.

Вогні!

Он вони!

Почати висадку.

Лонгстрайде!

Що чути від Волтера з Ноттінгема?

Сер Волтер мертвий. Годфрі вбив його.

Мілорди, війну почато.

У мене це перший раз. Я на чолі.

Вперед!

А французів чимало.

І як їх прогнати?

Лучники на скелю.

Кіннота на берег. Ми чекаємо вас.

-За мною! -Лучники!

Чудовий план.

Кавалерія!

Боже мій.

Шикуйсь!

Вперед!

-Підняти луки! -Підняти луки!

Готуйсь!

Прицілитись!

Стріляй! Стріляй!

Стріляй!

Стій!

Побійся Бога, Меріон!

Локслі,

шикуй вершників і готуйся до атаки.

За мною!

Стріляй!

Стріляй!

Це не схоже на країну, що потерпає від міжусобиць.

Вперед!

Лучники, вперед!

В атаку, Маршале.

Зачекайте, сір.

-Річард ніколи не чекав. -Він погано закінчив.

Вперед!

Бережіть короля!

Я помщуся, Волтере.

Ні!

Меріон!

Меріон!

Здавайтесь!

Розвертайтесь!

Ми вертаємось.

Це не останній бій.

Сір! Сір!

Вони здалися, сір!

Так! Так! Кому?

Йому.

Лонгстрайд!

Лонгстрайд!

Лонгстрайд!

Лонгстрайд!

Не я зробив себе королем.

Це воля Бога.

Я Божий помазаник.

Та ви прийшли до мене з цим документом

і хочете обмежити владу, надану мені Богом!

Сір, ви дали нам слово!

Ні.

-Сір, ви давали нам слово! -Хіба я дозволив вам говорити, сер?

-Джоне... -Ще й ви, мадам?

Сір, ми йшли за вами!

Краще вже йдіть у ваші маєтки.

Лучники!

Дякуйте, що я милосердний володар.

А щодо Робіна Лонгстрайда, сина каменяра,

за те, що він підбурював народ до повстання

проти влади, вдаючи з себе лицаря короля, а цей злочин карається смертю,

я оголошую його поза законом!

Його переслідуватимуть решту життя...

-Ми не потерпимо знущань! -...доки його непоховані кістки

не розтягнуть вовки та ворони!

Слухайте мене! Увага!

За наказом короля,

Робіна Лонгстрайда, також знаного як Робін Гуд,

та усіх, хто його прихистить чи допоможе,

оголошено поза законом,

їхнє майно конфіскують,

а кожен з вас повинен їх убити без вагань.

Цвях мені. І молоток.

Чуєте!

Ходи звідси. Давай.

Привіт, хлопці.

-Що, навчилися в'язати вузли? -Так.

А з лука стріляли?

І хто влучив?

Ліс - друг розбійника.

Сироти радо прийняли нас.

Тут немає податків.

Немає багатих і бідних. Кожен має свою частку від природи.

У країні короля Джона забагато кривд, які потрібно виправляти.

Оберігайте нас, Волтере.

Таким був початок легенди.

За Левове Серце!

ЦЕЙ ФІЛЬМ ПРИСВЯЧЕНИЙ НАШОМУ ДРУГОВІ ТА КОЛЕЗІ

БРЕТУ ДЖОНСОНУ 1958-2010 рр.

Переклад: Марія Цехмейструк