Original subtitles

Якщо хтось дізнається, що я з вами розмовляла, мене теж вб’ють.

Не хвилюйся, ти під захистом.

Ага, під захистом.

Вішня, ти знаєш, хто вбив дівчат?

Ні.

А їх самих ти звідки знаєш?

Ми всі з притулку для проблемних дітей.

Пам’ятаєте пожежу в Брієсті, кілька років тому?

То Санья підпалила… А Іванна порізала якихось придурків.

А ти що наробила?

Нічого, мене підставили...

Хвилинку.

Поліція Осієку.

Мені потрібен пан Ковач, це доктор Бобетіч. Ми з ним домовлялись.

Мені шкода, його немає. Я скажу, що ви дзвонили одразу, як він прийде.

Думаю, що пан Ковач не зовсім зрозумів,

що нам потрібно зустрітися якомога швидше!

Це стосується вашої справи про вбивство.

А ви можете прийти до відділку? Спитайте Весну Хорак.

Гаразд.

Дуже вам дякую!

Будь ласка, попросіть когось перевірити, чи Влад ще у матері.

А третя дівчина теж з притулку?

Зараз приїде пані з соціальної служби. Вона відвезе тебе в таємне місце.

Адресу знає лише кілька людей.

Я не допущу, щоб з тобою щось трапилося.

Заєбісь!

Може, це все ж таки, помилка?..

Може, це не Катя? Документів же немає…

Я запізнююсь на літак.

Що мені тепер робити?

Вона їхала до тебе.

Хотіла тебе побачити…

Я для неї ніхто.

Тільки ти, ти, ти…

Але тобі вона була не потрібна.

Що ти хочеш від мене почути зараз?! Твою ж мать!

Привези її… Привези її!!

Поліція! Шукаю інспектора Ковача.

Відчинено!

Інспектор Хорак шукає вас та...

Знаю.

Пані мертва?..

Померла?..

Мої щирі співчуття!

Ви їм потрібні у відділку,.. але це… почекає…

Чи можу я чимось допомогти?

Скажіть Весні, що знайшли мене.

Причина, чому він робить усі ці фотографії… щодня,

... полягає в тому, що...

Боюся, це моя провина…

Це я йому запропонував.

Знаєте… у Ігоря галюцинація – бачити трупи.

І коли він робить фото, то воно показує йому, що трупи – лише в його голові.

І це працює, якщо можна так сказати.

Це допомагає йому жити зі своїм станом.

І довго він ваш пацієнт?

Сім років... Майже вісім.

Спочатку був у лікарні?

Так.

Але ви його виписали?

Так. На мою професійну думку, найкраща терапія для нього – це нормальне життя.

А наше психіатричне відділення, звісно ж, не є зразком нормальності.

Він не агресивний і ніколи таким не був.

Я знаю його краще за всіх і на мою думку...

На вашу професійну думку!

Так! Я каже це, як психіатр з тридцятирічним стажем.

А скажіть мені ось що… Як на вашу професійну думку…

Навіщо він зробив бомбу? І позначив на кресленні ваше психіатричне відділення?

Цей ваш нормальний, не агресивний пацієнт?

От що це?

Пані, ситуація набагато складніше, ніж може… здатися на перший погляд.

Ви зараз серйозно?

Хорак.

Я знайшов Ковача. Його мати померла.

Добре, дякую.

Все добре?

Так, вибачте.

Це Катя.

Вона третя жертва.

Звідки ви знаєте?..

Ольга – сестра її матері...

Катя її племінниця.

Ого! Ніхрена собі!.. Племінниця?..

Це значить, що дівчина – українка?

Так.

Катя?

Треба негайно подзвонити інспектору Ковачу, щоб …

Я сам йому подзвоню, коли ми закінчимо.

Кого підозрюють?

Ігор Кожул… але не думаю, що він це зробив.

І схоже, Ковач теж не вірить, що він – вбивця.

Когось ще?

Лише його.

Стриборе, я ставлю ці питання не як майбутній

міністр внутрішніх справ, а як її родич.

Я знаю.

Зараз поліція знає імена лише перших двох дівчат...

Можливо, якщо вони дізнаються, хто третя жертва це допоможе…

Дозволите мені вказати, що вона була вашою родичкою.

Це важливо.

Це допоможе розслідуванню.

Подумайте….

Дякую…

Мені шкода.

Тепер для поліції ця справа у пріоритеті.

Коли Катя вже мертва.

Вони думають, що Катя їхала до нас.

Їхала до нас, без попередження?

Привіт!.. Стій! Стій… Зливаєш мене, так?

Пішли зі мною.

Через тебе мене ледь не взяли, бляха!

Я тепер в повній сраці, бляха!

Сука! Сука!

Я влаштував тебе на роботу. Дав тобі…

нормальну роботу! Ну, нормальна ж робота, щоб ти звалила

з цієї грьобаної діри! Переїхала в Париж!

А ти що?

Ти що, здаєш мене Романченко?

Я серйозно не здавала!

Через тебе мені тепер треба валити з Києва!

Чому?

Чому?

Чому?!

Ти ж нічого не зробив.

Блядь. А… А кому я це буду розказувати? Поліції?

Чи може Романченко?.. Я нічого не робив..

Да? Так, так ти уявляєш це, чи як? Я не розумію!

Коротше, Юля…

Ти налажала…

Ти допоможеш!

Як?

Як...

Поїдеш зі мною в Париж, дура!

Той француз вишле мені квитки, тільки якщо ти поїдеш зі мною.

Без тебе ж я йому нахер не треба!

Паспорт у тебе є?

Немає.

Ну...

Його ж можна зробити?

Так.

Можна! Можна. Тільки цей… не будемо зливатися, окей?

Я наберу.

Ох, Катю…

Ти в мене красива…

Дівчинка моя…

Дівчинка моя…

Не чіпай мене, не чіпай мене… Я не піду! Чуєш, відпусти, відпусти мене…

Тож, вона їхала до вас, а ви про це не знали.

Так, так.

Ольга сказала мені, що вона пропала в Києві 4-5 днів тому. Вона зникла і ніхто нічого не знав.

П'ять днів тому?

Так. Десь так.

Чи можемо ми продовжити завтра вранці? Моя... дружина…

Так…Приміть мої співчуття...

Дякую.

Почекай мене тут.

Інспекторе, ви не можете нас звинувачувати.

Як довго їх не було?

П’ять днів.

Іванна Боровац мертва вже шість днів. Так?

Ну, тоді, шість днів.

І ви не заявляєте в поліцію про зникнення?

Діти зникли, а ви нічого не робите!

Заждіть, ми про це повідомляли!

Коли повідомили? Три, чотири дні тому?

Слухайте, вони були нормальними дівчатами, ніколи не було проблеми з ними!

Інші діти набагато проблемніші, і ми маємо зосереджуватися на них.

Скільки дітей відсутні зараз?

Скільки, я питаю!?

Двоє.

Двоє?

Двоє, так. І обоє – хлопці. І про обох ми повідомили.

Все місто говорить про те, що знайдено двох мертвих, невпізнанних, дівчат, а вам й на думку не спало звернутися до нас!

Слухайте, діти тікають постійно. І частіше за все, вони повертаються самі.

Тому ми давно не чекаємо допомоги від поліції.

Та невже?. Ну, а тепер чекайте від нас повістки до суду.

Так…

Будь ласка, скажи Бранко зробити це зранку, а Зоран піде на засідання післязавтра…

Так, знаю, знаю…

Дякую.

Добре, так.

Ми поговоримо пізніше. Все бувай! Дякую.

Звільнив собі два дні.

У тебе ж є номер Стрибора Краля?

Є... Навіщо?

Хочу позвати його на вечерю.

Ми тільки вчора були в морзі.

Давай краще проведемо час разом це допоможе...

Я повинна щось зробити. Мені потрібно з’ясувати, що сталося і чому.

Нехай поліція робить свою справу.

Я не можу…

Я не можу!

Дякую.

Співчуваю…

Дякую.

Співчуваю…

Дякую.

Владо… Мої щирі співчуття…

Мені шкода…

Дякую.

Співчуваю....

Дякую.

Перепрошую...

Зупини його, поки він не утнув якусь дурню.

Магда!

Навіщо ти це зробила?

Владе, про що ти говориш?

Шкода, що вона померла?

Шкода, так!

Тому ти дала їй пігулки?

Владе, тихіше, люди дивляться.

Навіщо ти це зробила?

Вгамуйся!

Владе! Заспокойся!

Відпусти мене!

Владе, припини!...

Чоловіче, якщо потрібен час, візьми пару днів перерви.

Не треба.

Весна й сама може вести розслідування.

Все добре.

Це не виглядало добре. Зовсім!

Він зірвався і назвав її вбивцею.

Кого? Колишню дружину?

Так. Пішла від нього півроку тому. Прискорься, бляха, ми запізнюємось!

Та-дам!

О! Сексі!

Подобається?

Якщо коли-небудь кинеш мене, я буду ганьбити тебе в газеті щодня.

Домовились.

Я трохи нервую.

Я теж. Але не треба. Поводься природно, ось і все.

Так, звісно, що тут такого… Ходімо вже.

Добре.

А квіти?

Які квіти?

Ти що, забув?

Та вони в машині! Ходім.

Ти залишив квіти в машині?

Так, а що?

Блін, мені треба попісяти… І квіти в машині ніхто не залишає!

Ага.

Заїбця, стиль…

А як стукати в ці двері?

Може «Сезам відкрийся»…

Поплескати.

Треба мати інструкцію, щоб увійти в дім.

Ну, і що далі?

Гей, чекай. Не це.

Натисну одну з кнопок.

Ось цю?

Ти зламала її.

Гарно виглядаю?

Суперово!

Добрий вечір!

Вітаю!

Добрий вечір! Ласкаво прошу!

Дякую!

Ольга.

Вітаю!

Добрий вечір!

Приємно познайомитися. Ольга.

Стрибор.

Лана. Співчуваю вашій втраті. Стрибор розповів мені про вашу племінницю...

Так, прийміть співчуття…

О, це вам.

Дякую вам! Вони гарні!

Я сам вибирав.

Ви знаєте українську?

Трішки.

Цікаво. Проходьте, будь ласка!

Так.

Спасибі.

Українську?

Це правда.

Це смачно!

Дякую.

Вибачте, мені потрібно до туалету. Можете показати?

Весь час хочу пісяти. Я вагітна і тому часто бігаю у туалет.

Ви вагітні?

Вітаю!

Дякую.

Вітаю!

Дякую!

Вагітна! Оце так!

Молодці.

Не хочу заблукати.

Це сюди, сюди.

Стриборе...

Спасибі вам, що пишете про цих дівчат.

Я чесно кажучи, не знаю, що сталося з моєю племінницею, але…

Я не розумію… Трішки. Вибачте!

Пробачте.

Дякую, що пишете про ці вбивства.

Коли мого чоловіка призначать міністром, ми зможемо зробити більше, але це може бути запізно.

Я сказав йому все, що знаю.

Так, але я маю щось зробити.

Що, наприклад?

В нас прохання. Щоб всю знайдену інформацію ви спочатку передавали нам.

Мій редактор цьому точно не зрадіє.

Ми були б вам надзвичайно вдячні.

Ну, якщо я зможу отримати ще одну ексклюзивну історію...

Яку?

Ну, інтерв'ю з вами.

Ні. Ні!

Це ризиковано. Тільки не під час кампанії – це все може негативно вплинути на виборців.

Зачекай, Іване.

Якщо я дам інтерв’ю, ви поділитесь інформацією?

Так...

Слухайте, ви ж не знаєте, як це вплине на ваших виборців. Може, ефект буде позитивним.

Я згодна.

Ми подумаємо!

Ні, Іване. Я погодилась!

Я повернулася!

Я попісяла!

Молодець.

За малюка.

За малюка.

Дякую. За малюка.

Люба, не до дна...

Я переглянула всі записи з камер спостереження у пунктах оплати та на мосту,

і думаю, що то була ось ця машина.

Перевірила її. Машина зареєстрована на Данко Оліча зі Славонські-Броду.

Ти не можеш бути певною, що це той самий автомобіль, що збив нашу дівчину.

Добре, не можу. Та ми можемо отримати ордер і перевірити авто Оліча на вм’ятини і кров на кузові.

Я сто разів переглядала записи і вірю, що це та сама машина.

І цей Оліч цілком відповідає версії.

Це не було вбивство. Це був нещасний випадок.

Перші два вбивства теж спочатку виглядали, як нещасні випадки.

Тобто, ти думаєш, Ігор Кожул інсценував аварію під нещасний випадок?

Хочеш розділити ці випадки і залишити дівчину-українку поліції СлавОнські-Броду?

Нічого такого не хочу. Але ми маємо з’ясувати, що ж сталося з дівчиною.

Добре.

Владе, все гаразд?

Я хотів вибачитися за ту ніч у моїй квартирі.

Так... Забудь про це.

Гей, вибач, я тебе розбудив?

Ні, я встала попісяти…

Що сталося?

Сашко дзвонив. Він бере мене в штат.

Це ж супер, любий!

Так, але...

Що?

Ці довбані фотографії...

Я публікував знімки мертвих дівчат заради роботи.

Ти отримав роботу, бо ти хороший репортер.

Але...

Ні, найкращий!

Ага...

Якби не ти, поліція нічого б не мала.

Але я не тим займаюся. Я… Моя робота – питання, дослідження, публікації.

Твоя робота - це пристрасть, а пристрасть – це постійний стрес.

Саме так.

Іди в ліжко.

Скоро…

Іди в ліжко.

Іди в ліжко!

Іди в ліжко!!

Так, мам...

Гаразд.

Ольга?

Я вирішила.

Гаразд, чи маю я право голосу?

Я не відступлю…

А якщо це був не нещасний випадок?

А якби це був Філіп?

Не кажи так, це не одне й те саме.

Іване!

Кудлатий, добре ж ти мене підставив з цим інтерв'ю.

Що ти хочеш від мене?

Обіцяв подзвонити, перш ніж щось друкувати.

Ти теж багато обіцяв…

Але я ніколи не продавався… Як воно бути сучкою Хорватіча?

То он воно як!

Коли ми друкуємо щось, що вам не подобається, то ми одразу чиїсь сучки.

Дружечку, я чую таку довбану херню всю свою довбану кар’єру!

Слухай, та мені насрати на твою кар'єру.

Та ти шо?! А мені не насрати на мою кар’єру, бо це моя робота!

А ти не відповідаєш на мої дзвінки, кричиш на похоронах, з тобою, в біса, щось не те?

Що ти верзеш?!

Ти прекрасно знаєш що!

Ти нормальний? Гімнюк, ти на що натякаєш?!

Вгамуйся.

Доброго ранку!

Добрий ранок!

Ольго, це Володимир Ковач, інспектор.

Чому не відповідаєте на мої дзвінки?

Ага! Значить, ти не сучка Хорватічів, ви просто снідаєте разом.

Що це має означати?

Та він…

А це ви мені скажіть, пані!

Я ж просто некомпетентний поліцейський, на вашу суперпрофесійну думку.

То доведіть свою компетентність.

Як?

Гаразд.

Ви з Кралем саботували наше розслідування, щоб допомогти вашому чоловікові набрати голоси. Я вдовольнив всі ваші…

Господи Боже мій! Ходімо звідси, Ольга. Я вже не можу це слухати…

А чого це?

Бо ти не нормальний!

Бачите, який я ненормальний!

Придурок психований…

Пішов нахер!

О, це ти мене посилаєш?

Так!

Це все буде в наступній статті! Пане інспекторе!

Ви двоє – геть!

Геть!

Довбані стажери!

Ви це бачили?.. Га?

Інтерв’ю з Ольгою, довбаною, Хорватіч.

Вона каже, благаємо поліцію знайти вбивцю.

Вона боїться, що ніколи не дізнається, хто вбив її любу Катю.

На жаль, каже, поліція не зробила достатньо для встановлення зловмисника. От звідки взялася ця срань?!

За цим стоїть її довбаний чоловік і той гівнюк-репортер. Як його там?

Стрибор Краль. Ви ж пили з ним разом віскі.

Ножа мені в спину, Владе, так?

Та ні.

Він твоя помилка так само, як і моя.

Так?

Так!

Люди довіряли нам, поки він не з’явився. А тепер вони нас розірвуть!

Шефе, це ще не все.

Що там?

Прийшли результати аналізів з лабораторії.

Шкіри, яку знайшли під нігтями першої дівчини.

І, Владе?!

І ми порівняли цей зразок з ДНК Кожула і…

Не збігається.

То чия ж це ДНК?

Га?

Значить, ця курва права!

Ми тримаємо у в’язниці невинну людину!

А якщо станеться ще одне вбивство – люди вважатимуть, що це моя провина! А я не збираюсь за це відповідати.

Треба звузити коло підозрюваних!!

Ну, це точно… людська ДНК…

Хорак, припини мене, блядь, бісити!

Шефе, хай Кожул побуде у нас. Може він і не вбивця, але має до нього якесь відношення .

Якесь відношення? Яке в сраку відношення, Владе, яке?

Немає жодних доказів проти Кожула, крім пари фото з його мобілки.

А це нічого не значить!

І до того ж, він, пиздець, не адекватний!

Стільки часу, а в нас - нічого! Чудова робота, Владе!

То що ж я все-таки зробив?

Те, що цілими днями, друже мій, ти мені торочив, що це Кожул.

То ж ви наполягали, щоб він був нашим підозрюваним.

Я наполягав?

Так, ви!

Я?!

Так!

Я беру на себе розслідування. Я покажу тобі, як це робити.

А ти, друже мій, береш відпустку, і можеш вирішувати особисті проблеми!

Про що це ви?

Хорак, якщо до завтра ти не знайдеш мені бетоні докази на Кожула - він виходить!

Шефе?!

Йди додому, чоловіче!

Це значить, я відсторонений?

Ні…

Ще ні. Поки що ні, Владе!!

Фотографії, які він робить мобільним, є частиною його терапії.

Докторе, розкажіть більше про його галюцинації.

Чи можливо, що він убив тих дівчат, але цього не пам’ятає?

Можливо. Цілком...

але це малоймовірно. Якось так.

Цей чоловік зробив бомбу і планував проникнути сюди й все підірвати.

Цього замало …

Може він гірше, ніж ви думаєте!

Дозвольте мені дещо показати.

Всі ці листи Ігор Кожул надсилав мені та іншим працівникам відділення… відтоді, як його виписали звідси.

Це погрози… що він підкине нам бомбу...

Чому ж ви не повідомили…

Якщо ми не повернемо його в клініку на лікування.

Чекайте, він… Він хотів повернутися?

Він продовжував надсилати листи з погрозами, щоб ми забрали його назад.

Загроза не реальна.

Не реальна? Він же зробив бомбу.

Я знаю, це, можливо, прозвучить дико, але ми за весь час тут звикли до погроз тут.

Однак, між його погрозами та погрозами інших - велика різниця.

Інші навпаки, хоче, щоб їх відпустили, а він... він хоче повернутися.

Повірте мені, божевільний... божевільний геть ніколи не попросить повернути його до лікарні.

Якби він був агресивним, я був би його першою жертвою.

Я хотів би, з вашого дозволу, звісно, з ним поговорити.

Опитування в межах судмедекспертизи допомогло б...

або підтвердити вашу теорію про затьмарення у Ігоря… або спростувати.

Скажіть, чи траплялося з вами така ситуація, що ви...

не можете згадати, як і коли потрапили до цього місця?

Ні, не було.

Ні.

Пам’ятаєте, ми багато говорили про ваші насильницькі думки, на наших сеансах.

Так.

Але це було…

У вас ще виникають подібні думки?

Та ні...

Але... я напав на нього.

Але це просто сталося. То не…

То тривало хвилину.

Можливо, я втратив контроль, не знаю.

Я шкодую про це.

Але я весь час боявся.

Я боюся.

Чого ти боїшся, Ігорю?

Ти ж знаєш, я не зможу тобі допомогти, якщо ти мені не скажеш.

Ти не хочеш мені помогти.

Звісно, що хочу.

Навіщо ти зробив бомбу?

Вони там, усюди

Вони дивляться на мене.

Вони дивляться на мене так, ніби хочуть, щоб я прийшов.

Думаю, вони хочуть, щоб я пішов з ними.

Я почуваюся в безпеці тільки в клініці. Клініка для мене – це добре.

ХТО ВОНИ?

Ти знаєш добре, хто вони.

Дозвольте мені продовжити.

Не знаю, Ігоре. Ти мені скажи.

Думаю, він каже про трупи.

А не було інших трупів, окрім тих, двох дівчат…

Ти зробив їх трупами, тому що не було інших трупів?

Пане Ковач, будь ласка!

Ми тут для цього, докторе. Спитайте його про затьмарення.

Які затьмарення?

Це ти вбив двох дівчат?

Досить!

Просто ти не можеш згадати.

Припиніть…

Досить!

Докторе, це правда?..

Це можливо, що я це зробив, але не пам’ятаю про це?

Ви озвучили ідею про затьмарення...

І тепер все, що він скаже про це, не може бути використано як судовий доказ.

Докторе, у мене немає часу на те, щоб ви проводили з ним психотерапію.

Я прийшов вам допомогти, але ви зробили це неможливим...

Владе?

Шефе, це доктор Бобетич,

психіатр Кожула. Він тут для судово-медичної розмови з ним.

Вітаю, докторе!

І?

Я не думаю, що він здатний на вбивство.

Чудово.

Дякую, докторе.

До побачення.

До побачення.

Я казав тобі піти додому, але ти все ще тут. Типу, власними силами доведеш мені, що Кожул якось причетний.

А якщо Кожул не знає, що він убив тих дівчат?

Володимире, а що як я скажу, що тебе відсторонено від розслідування?

З цього моменту Кожул – вільна людина!

Що, жодних їдких коментарів від тебе?

Мене тут взагалі немає.

Зроблено. Роко, ти можеш діяти.

А риба?

Немає. Більше немає ні зброї, ні бомби, немає риби.

Мали все винести з дому.

Я можу піти наловити.

І зробиш ще парочку бомб? Так?

Знаєш, вони ніколи не вибухнуть, мої бомби.

Ой, матір божа…Дивись…

Вона завжди дивиться.

Їй просто цікаво.

Чекай!

Ти справді думаєш, що я вбив тих дівчат?

Поки що не залишайте місто.

Стара сука...

Все, бувай!

Зачекайте тут.

Коли я знайшов телефон першої дівчини, я все скопіював, перш ніж передати його поліції.

Ви їм не довіряєте?

Подивиться.

Це той самий килимок.

Ні, і як ми дізнаємося, хто там живе?

Не знаю.

Питання, чи ми повідомимо поліцію.

Так.

Владе?

Я не бачив їхніх обличь.

На них були маски…

Чорні маски.

Їх було троє. Чи четверо...

Тебе врятувала твоя допитлива сусідка. Вона викликала поліцію.

Вони казали, що я вбив тих дітей.

Здавалося, що вони знали все.

А ви що думаєте?

Це правда?

Вони сказали, що я вбив тих дітей…

Ігорю, ми знайдемо людей, які зробили це з тобою.

Мені не добре тут… Це не моє відділення.

Відвезіть мене до моєї палати.

Вони не приймуть мене назад... тепер, коли знають правду. Всі це знають.

Тобі потрібно відпочити, тому спи.

Що думаєш, чому його хтось побив?

Схоже на самосуд. Людям потрібна кров, і не важливо чія.

Може, поставити охорону перед його палатою?

Ти думаєш, вони повернуться?

Не знаю.