Original subtitles

КУМЕДНА ДІВЧИНА

ФЛОРЕНС ЗІҐФІЛД СЛАВНОЗВІСНА АМЕРИКАНСЬКА ДІВЧИНА

ТЕАТР «НОВИЙ АМСТЕРДАМ» «БЕЗУМСТВО ЗІҐФІЛДА», ФАННІ БРАЙС

Вітаю, красуне.

Міс Фанні?

- Міс Фанні? - Еммо, я внизу. Третій ряд.

Я прийшла раніше, щоб поприбирати, а портьє сказав, що ви вже тут.

Що ви там робите?

Це єдине місце в театрі, де я ніколи не сиділа.

Може, звідси усе має інакший вигляд.

- Сьогодні той день, правда ж? - Так.

- Щось іще відомо? - Ні, в телеграмі тільки «сьогодні».

Нервуєте?

Я знервована, щаслива, налякана і виснажена.

Я збираюся заварити горнятко свіжої кави. Ви йдете?

Ні, я, певно, посиджу тут певний час, добре?

Я буду у гримерці, якщо ви мене шукатимете.

Містер Зіґфілд просив, щоб ви підійшли. Коли матимете змогу.

Він чекатиме на вас у кабінеті.

Дякую, Ем.

Ви це чули, місіс Стракош?

Зіґфілд чекає на мене.

На мене.

Бачите, місіс Стракош, ви помилялися.

Ні, Фанні, люба, я не помиляюся.

Як на дівчину не дуже виразну, ти - золотце.

Але коли люди платять гарні гроші в театрі,

особливо чоловіки, вони хочуть побачити щось надзвичайне.

Однак, якщо дівчина не…

Якщо дівчина не що?

Якщо дівчина не красива, наче міс Атлантік-Сіті

Життя їй подарує лиш смуток та ріденькі оплески

Зіркою назвати можна тільки ту, хто вигравав конкурси й вражав красою

А якщо вона не така, їй ніколи не вибороти першість

Вона має сяяти і блищати, наче щойно придбаний перстень

Мати стандартний розмір, вбиратися в будь-яку сукню

Як у принад у дівці катма

Не роздивишся ніяк,

то не світить успіх їй

Годі вам, місіс Стракош, мене помітять.

Весь світ дивитиметься на мене і вражатиметься.

Було кумедно, коли ти маленькою дівчинкою

смішно кривлялася. Така лабонька.

Співчуваю, люба, але ти більше не лабонька.

Невже від трьох писків, що самі здатні викликати нудоту

Я мушу вислуховувати таку лекцію?

Хіба некрасивий ніс

- Це злочин проти народу? - Мамо

- Мамо. - Чи маю я кинути її до в’язниці?

- Чи втопити, як кота? - Мамо!

- Бувай. - Бувай.

І хоч у неї нестандартна зовнішність

Її таланти - на вагу золота

Чи таку гірку правду вам прийняти не до снаги?

САЛУН БРАЙСІВ

Я дещо маю. Відразу з сітей. Свіжа риба!

Свіжа риба!

Одну хвилинку.

Ні, усе добре. Я одна із восьми красунь.

СХІДНИЙ ПАЛАЦ КІНІ

Макіяж творить дива. Справді.

Торгуйте обличчям!

Скачи туди, Фанні.

Вище коліна. Вище! Хутчіше.

Вперед.

Спинися, Едді.

Стоп! Ти, з кістлявими ногами.

Ти! Так, ви, в панталонах!

Так?

- Вас звільнено. - Що?

І ви це називаєте заміною? Едді, вас хтось попросив її найняти?

- Я гадав, це буде весело. - Що в цьому веселого?

- І я про це. - Усім повернутися о четвертій.

Але послухайте, пане Кіні. Заждіть. Ви помиляєтеся.

У мене великий досвід, чесно. Я з десяти років на сцені.

Любительські конкурси, Південна трупа Ґотліба, професійні колективи.

Минулого сезону, я підміняла шість партій. Грала і дочку, і її батька.

Як вам таке? A ще 60-річного індіанського вождя.

- Послухайте… - Хау.

Послухайте, ви маєте визнати факти. Ви не схожі на інших дівчат.

- Знаю, але… - У вас кістляві ноги, ви виділяєтеся.

- І ви звільнені! Едді? - Я намагаюся вам сказати…

- Вибачай, мала. - Дайте мені шанс!

- Геть! - Я танцюю дивовижний степ. Гляньте!

Геть.

Містере Кіні, припустімо, ви снідаєте лиш пампухами з цибулею.

А одного ранку натикаєтеся на бублик. Дивитися на нього і питаєте: «Що це?»

Аж доки не скуштуєте. У цьому і є моя біда.

Яка біда?

Я бублик на тарілці з цибулевими пампухами!

Ніхто мене не помічає. Послухайте.

Моє обличчя має 36 виразів Солодких, як мед, твердих, як криця

Це на шість виразів більше, ніж у всіх Берріморів разом взятих

- Ну ж бо. - Замість того, щоб викидати мене

- Чому б не дати мені шанс? - Ну ж бо.

Мабуть, підступна змова це Перелякалися вони

- Що в мене є талант такий - Так, звісно. Ходімо.

- Я обурена! - Агов!

Тому що я

Найбільша зірка

Ось хто я

Але ніхто про це не знає

Зачекайте! Ви ще почуєте мій голос Він срібна флейта

І загукають всі вони

«Гей, ця мала - неймовірна!»

Коли я заспіваю

Погляньте-но хутчіш на мене - та я ж Камілла!

Як Камілла, я відчуваю, що можу багато запропонувати

Агов, послухайте, я буду незрівнянна, бо навіть кашляю природно!

У когось ні крихту таланту нема, а в мені його - ціла купа!

Смійтеся!

Вони навпіл зігнуться!

Чули жарт про мандрівного купця?

Тисячі жартів

- Усе навколо смішне - Звісно.

Тисячі масок

Змінюю я Якщо є талант, то його через край

Факт є факт Я зовсім не хитрую

Гей, та чи ви сліпі?

У всенькому світі Я найбільша зірка

- Автографів не даю, пробачте. - Га? Що вона меле?

По твоєму, красуні завжди будуть в моді?

Скажу тобі, ні. Будь-якої миті їх можуть викинути.

Кінець! Ось тоді настане моя черга!

- Мамо! - Мамо!

Хто тут дівка з перцем? Хто тут вогник і енергія?

Хто найгламурніший?

Хто втілення американської краси з прекрасним американським носом

І десятьма прекрасними американськими пальчиками ніг?

Прицілюся й - одразу в бій Постріл один, один удар - бабах!

Агов, містере Кіні!

Ось і я

Я найбільша зірка

Так і є Але ніхто про це не знає

Та для цього я народилася

Я дмухатиму в свій ріг

Доки хтось не почує мій поклик

Я спалахну, наче полум’я Наче справжнє полум’я

Я мерехтітиму і горітиму

Увесь світ витріщатиметься

Шукатимe мене внизу, та не побачить Погляньте краще в небеса - я буду там

Я можу змусити їх плакати, змусити їх зітхати

Одного дня вони благатимуть мене про виступ

То ви ще не здогадалися, хто тут найкращий?

Якщо ні, повторюю вам ще раз

Можете ставити на мене свій останній цент

Бо у всенькому світі Я найбільша

Найбільша зірка

Ти не дівчинка з хору.

- Ти співачка та комедіантка. - Еге ж. З кістлявими ногами.

Тоді навіщо ти стараєшся потрапити для хору?

Бо саме це вам потрібно.

Якби ви шукали жонглера, я б ним стала.

Мені просто треба якось пробитися на сцену.

Як так сталося, що ви мене найняли?

Просто ти цього дуже хотіла.

Здається, ви не достатньо суворі як на шоу-бізнес.

Може й ні.

На роликах кататися вмієш?

У вас виникло невідкладне бажання покататися?

Я випробовую завтра новий номер.

Якщо вмієш кататися, приходь завтра опівдні.

- А як же Кіні? - До вечора його не буде.

До речі, номер буде в шоу.

Але ж він вас уб’є. Чи навіть звільнить.

Тільки якщо ти підведеш.

Ти точно вмієш кататися на роликах?

Чи вмію я кататися на роликах?

- Я гадав, ти вмієш кататися. - Я не знала, що не вмію.

- Нора. - Сандра.

- Черрі. - Вільма.

- Руті. - Поллі.

Фанні.

Ролики та класні лахи Знову модними стають

Усюди тільки й чуть про них Знайди хороші ковзани

Гарненько припасуй їх, колесами крутни

І ти здивуєшся сама

Наскільки добре тобі в них!

Давай. Геть зі сцени.

А в Парижі, у веселому Парижі В краю заморськім

Вони ще більші, ніж на всій землі

Стегнами хитни

- Дякую, пане. Я справді… - Вгору підніми!

- Милі ролики та лахи знов круті. - Гей, ти!

Дякуємо.

Припасовуй ковзани, колесами крутни

Стегнами хитни, припасуй Покрути, хитни, потруси

Нехай тіло плавно гнеться Ритм тримай завжди

Хитрий і швидкий

Милі ролики та лахи Знов круті

- Що ви робите? - Залишайтеся тут.

Фанні, ти їм подобаєшся. Іди до них, Фан. Давай. Вперед, сонечко.

- Залишайтеся тут… - Це моє шоу!

Ні, ви не підете.

Перепрошую.

На неї! Світіть на неї!

Усміхнися.

Їм сподобалося, Едді, сподобалося! Ти це чуєш?

- Містере Кіні. - Едді, починайте наступну дію.

А за що я вам плачу? Звісно ж, їм подобається.

Не знаю, коли ви мені платили. Не знаю, скільки, але закладаюся - цього мало.

Послухайте, люба, якщо я вирішу згадати про вас, я скажу.

Тільки погляньте на нашу Міс Роликові Ковзани.

- Дівчатка, послухайте, мені шкода. - Ох, ну звісно ж.

Ми чули оплески.

Мені шкода, що я запорола номер.

Я нічого не могла вдіяти, але ж це був хіт.

Хто, по-твоєму, тебе в цьому задуп’ї запримітить? Флоренц Зіґфілд?

Чому ні? Хіба чутки не розносяться по світу? Я сама це забезпечу.

Я знаю пані, що знає пані, яка шиє йому сорочки.

- Звісно, що знаєш. - Він про мене почує.

Давайте, смійтеся з мене. Я вам дещо скажу.

Одного дня, ви сидітимете тут, сміятиметеся та жартуватимете,

як зараз, а в двері постукають.

Чуєте? І там стоятиме Зіґфілд!

Мені шкода вас розчаровувати, але мене звуть Арнштейн.

- Ви хотіли когось побачити? - Так. Вас.

Неймовірно.

- Перепрошую? - Я про вашу сорочку.

Безсумнівно, це найнеймовірніша річ, яку бачила в своєму житті.

- Із чого вона зроблена? - О, із французького льняного батисту.

- Хоча вона все одно зам’яка. - Так, бачу.

Попри все, сорочка дуже красива.

Усі фраки, які я бачила, ну, ви знаєте, бралися напрокат.

І сорочки до них такі жорсткі.

Що ж, це лише дрібниці.

Ви це вже, мабуть, чули і знудилися від повторів,

але я прийшов сказати вам, наскільки мене вразив ваш виступ.

Я не занудилася. Ви здивуєтеся, наскільки я не занудилася.

Одного дня ви станете великою зіркою, міс…

Брайс, Фанні Брайс.

Фанні Брайс. Я шукатиму це ім’я у сяйві афіш.

- Як ви сказали вас звуть? - Нік Арнштейн.

Ніккі Арнштейн, Ніккі Арнштейн Яке чудове, чудове ім’я

- Ходите і думаєте про мене? - О, це ви. Вітаю, Арнштейне.

Я платитиму вам 25 доларів на тиждень. Погоджуйтеся чи забирайтеся.

- Я згодна. - Відмовтеся.

- Я пропоную 35 доларів. - Тобто, ви пропонуєте?

- Відколи ви…? - Шоу-бізнес. Це не моє.

Один із ваших конкурентів уповноважив мене домовитися,

якщо я знайду по-справжньому, на мою думку, унікальний талант.

- Отже, 35 доларів на тиждень? - 40.

- 45. - 50.

Що ж, я не маю права пропонувати аж 50 доларів.

Кіні, вона ваша за 50 доларів на тиждень. Мої вітання.

Так.

50 доларів на тиждень?

50 доларів на тиждень? Я майже мільйонер.

- Гей, а що то був за конкурент? - Не було жодного конкурента.

Тобто ви блефували? Як у покері?

А якби Кіні відступився першим?

Ви б усе втратили.

- Я б втратила роботу. - Я мав ризикнути.

Моєю роботою?

Агов, Ніккі.

Ну ж бо.

- Ми вже зачекалися. Хутчіше. - Я повернуся до вас за хвилину.

- Вони з вами? - Мене друг попросив подбати про них.

Ми їдемо в «Дельмоніко» на вечерю. Приєднаєтеся?

Ми радо почекаємо, поки ви перевдягнетеся.

Я надто довго перевдягаюся. Ніхто стільки не чекатиме.

З вами я б провів час значно цікавіше і значно веселіше.

Ну…

Дякую вам, але я маю зустрітися з купою людей в салуні моєї мами.

Чесно.

Хочете, я запакую вам кілька жартів з собою?

Я почекаю на нашу наступну зустріч, яка, сподіваюся буде дуже скоро.

Ніккі Арнштейн, Ніккі Арнштейн

У нього манікюр

Заждіть!

Хай пралі додають крохмаль, коли полощуть сорочки.

Вони не будуть такими м’якими.

Трохи крохмалю під час фінального полоскання.

Дякую. Я запам’ятаю.

Ніккі Арнштейн, Ніккі Арнштейн

Я ніколи вас більше не побачу

Телеграма!

- Телеграма для місіс Брайс! - Телеграма, телеграма, телеграма!

Телеграма!

Телеграма для місіс Брайс! Людина з «Вестерн Юніон».

Отаке от життя. Хтось вмер.

Телеграма!

Телеграма для місіс Брайс!

- Що ти думаєш про мою нову пісню? - Стара мені подобалася більше.

Так, але я від неї втомилася. Я співала її шість, шість місяців.

- Отже? - Отже? Що?

Що трапилося?

- О, гляньте, Фанні прийшла. - Хай мама їй скаже.

Роузі.

Що трапилося, мамо?

Тітка Бланш чи Лу?

Зіґфілд.

Він помер?

«Люба міс Брайс. Крапка.

Будь ласка, завітайте до мене в театр "Новий Амстердам"

у четвер об одинадцятій ранку. Крапка. Підпис: Флоренц Зіґфілд.»

Я це завчила, наче клятву вірності.

- Мазль Тов! - Мазль Тов, Фанні, люба! Мазль тов!

- Я знала, ти зможеш. - У мене шлунок болить.

Мені цікаво, як мати могла назвати хлопчика «Флоренс».

Він Флоренц.

Мені цікаво, як мати могла назвати хлопчика «Флоренц».

- Це робота чи прослуховування? - Робота.

Знаєте, що я думаю? Хтось йому про мене розповів.

Я зустріла одного чоловіка за кулісами в сорочці з жабо.

Просто чоловік, який скидався на того, хто знає Зіґфілда.

Закладаюся, він закинув слівце. Ось як все було.

- У мене голова болить. - Нема чого їй боліти.

- У тебе здоров’я, як у кобили. - Мені нема чого вдягнути.

А в чому вона ходила весь цей час? У рушнику?

Усе складається надто просто. Ось що мене лякає.

Де ж усі ті страждання, через які треба пройти перед успіхом?

Де важкі удари долі та провали, з яких треба винести урок?

Усе надто швидко. Я ще не достатньо настраждалася.

Ти ще не отримала роботу.

А навіть якщо й отримаєш, то за тиждень можеш вилетіти.

Тож збадьорись. Ще настраждаєшся.

Якщо з Зіґфілдом ти будеш такою гоноровою, як зі мною…

Я ніколи не була гоноровою ні з ким.

А навіть, якщо й була, то Зіґфілд - це неабихто.

І щоб містер Зіґфілд не попросив зробити, я все виконаю.

Навіть піаніно у вітальні

Татусь за безцінок придбав

У мене перли з чужих рук, і кучері доношую чужі я

У мене ніколи не було нічого нового

Навіть Джек, водопровідник Чоловік, якого я обожнюю

Наважився сказати мені Що був колись одруженим

Знають тут усі Що я Троянда з чужих рук

З Другого авеню

З Другого авеню

Ню

Браво, міс Брайс! Абсолютна чарівність, я потішений.

- Джоне. - Сер?

Дайте міс Брайс, партію нареченої, будь ласка.

- Так, сер. - Тобто мене взяли?

- Я «дівчина Зіґфілда»? - Саме так.

Я «дівчина Зіґфілда».

Міс Брайс, ви заспіваєте «Троянду з чужих рук» у першій дії

і ще ви виконаєте нову пісню в фіналі, гаразд?

Усе, що попросите.

Ідіть з Тоні. Вивчите з ним партію.

Добре.

Джоне, я хочу подивитися початок другої дії згори.

Я буду на балконі. Вмикайте рампу.

Так, сер. Білле, ввімкни рампу для містера Зіґфілда.

Дітки, граємо початок другої дії.

Сюди, міс.

Гей!

Тягніть!

Містере Зіґфілде?

Містере Зіґфілде?

Містере Зіґфілде?

- Джорджіє, ти запізнилася. - Вибач, Фло.

- Де він? - Він нагорі. Як Бог.

Містере Зіґфілде?

Містере Зіґфілде?

- Так, міс Брайс? - Я не хочу співати у фіналі.

Що ви сказали?

Я просто…

Я не можу співати:

«Я прекрасне відображення ніжності мого коханого.»

Чому ні?

Це трохи незручно.

Може б, я просто заспівала пісню з першої дії. Гаразд?

- Ні, не гаразд. - Чому ні?

Міс Брайс, дозвольте я нагадаю, що ви в моєму театрі.

Сперечатися з землевласником не можна?

Стійте там. Я спускаюся.

П’ятихвилинна перерва. Перерва для всіх.

Тільки п’ять хвилин.

Це погано, що він спускається?

Тільки якщо ви хочете залишитися в шоу.

- Як вас звуть? - Фанні Брайс.

- Я Джорджія Джеймс. - Вітаю.

- Скажіть йому, що помилися. - Я не казатиму.

Що ж, рада була з вами познайомитися.

Міс Брайс.

Що це все означає?

Дві хвилини тому ви казали: «Усе, що попросите».

- Пригадуєте? - Так, мені дуже прикро.

Але якщо я в день прем’єри вийду розповідати, яка я красуня,

то повернуся до Кіні, перш ніж опуститься завіса.

Запевняю, цього не буде. Але мені потрібен сильний голос у фіналі.

Але, будь ласка, не ставте мене в нього.

Міс Брайс, якщо я викину вас із фіналу,

то також викину і з «Безумств» Такий принцип.

Добре, ваша зверху.

Дякую.

Ви виграли нечесно, але виграли.

Джоне, забудь про початок другої дії.

Я хочу згори подивитися на весільний номер з міс Брайс.

- Вона зможе через це пройти. - Так, сер.

Гаразд, дітки, зараз буде весільний номер.

Містере Зіґфілде?

Містере Зіґфілде!

А тепер що?

- Може, я це просто промугикаю? - Добре, дівчата.

Ви проспіваєте усе точно так, як там написано.

І це, міс Брайс, кінець нашої дискусії.

Так, містере Зіґфілде.

Усе, що попросите, містере Зіґфілде.

Перепрошую.

Найкрасивіша наречена в світі

I ми найщасливіші в світі джентльмени

Що стоятимуть обабіч осяйної нареченої

Флоренц Зіґфілд гордо представляє

Ты прекрасне відображення

ніжності твого коханого

Жива ілюстрація його обожнювання

Його любов робить тебе красивою, такою красивою

Такою красивою

Ти просиш своє дзеркало Що робить тебе настільки вишуканою?

Відповідь на твоє питання Повертайся, мила

Його любов робить тебе красивою

Такою красивою

Славетна та жінка, яку люблять

Ти станеш красивою, красивою, красивою, красивою нареченою

Зимова наречена уособлює Різдво, мороз та фей

І хоча погода мінлива, Її цнота ніколи не змінна

- Весняна наречена витає в хмарах - І поети часто кажуть

Що жодна інша наречена не наважилася б про таке мріяти

- Мріяти про квітень - Травень

Літню наречену вшанував магічний дотик Мерліна

Щасливець нап’ється любові

- від Червня - Липня

та інших

Осіння наречена скромна й мудра у солодкі шістнадцять та двадцять

І як дружина у майбутньому житті, вона тримає ріг достатку

Тепер співоча наречена увібрала в голос

щастя та гармонію, які обіцяє шлюб

Я прекрасне відображення

ніжності мого коханого

Жива ілюстрація

його обожнювання

Його любов робить тебе красивою

Такою красивою, такою красивою

Я питаю дзеркало Що робить мене настільки вишуканою?

Відповідь на твоє питання Повертайся, мила

Його любов робить тебе красивою

такою красивою

такою красивою

Ти така красива.

Я така красива

Ти така красива

Найпрекрасніша наречена на світі

Подруго, а ти вмієш ходити по краю. Могла б мене і попередити.

Я сама не знала до останньої миті, а тоді зайшла до гримерки і…

Мені треба дещо зробити.

Леді та джентльмени, велике вам дякую.

Все минуло прекрасно. Ви всі постаралися і я вами пишаюся.

- Мої вітання. - Дякую.

- Дивовижно, Фло. - Фінал вивищив абсолютно все.

- Містере Зіґфілде, я… - Тихо.

Наречена - це щось, містере Зіґфілде.

Так, це було весело, еге ж?

Гаразд, міс Брайс.

Я чекаю.

Не заперечую, ви маєте право гніватися, але я це зробила не зі зла.

Я нічого не планувала. Просто сиділа тут, і…

«О, гляньте. Що ви про це знаєте?»

Розумієте, я не могла поводитися так, наче я одна із тих дівчат.

- Мене б висміяли. - Публіка так і зробила.

Так, але це був мій жарт. Розумієте? Вони сміялися зі мною, а не з мене.

Бо я хотіла їх розсмішити.

Але я мала на увазі, ви знаєте, що я маю на увазі.

Ні, поясніть мені.

- Міс Брайс нікого не приймає. - Навіть свою маму?

- Мамо. - Люба, всі тільки про тебе й говорять.

Ти була неймовірною.

Ми так пишаємося тобою і готові святкувати.

Пишаємося, але не здивовані.

- Містере Зіґфілде, це моя мама. - О, велике цабе.

Містере Зіґфілде. У вас на руках хіт.

Особливо, якщо моя дочка гратиме в ньому.

Мам.

Це місіс Стракош, наша сусідка. І Едді Раян. Мій друг.

- О, містере Зіґфілде. Вітаю. - Вітаю.

Містере Зіґфілде, ви геній.

Вдягнути у красиву весільну сукню дівчину при надії…

Хто б міг про таке подумати?

Я тільки одну таку людину знаю.

Нам краще вже йти. На місіс Брайс чекає майже половина сусідів.

Половина? Всі.

- Пиво безкоштовно. Ви йдете? - Пиво?

- Я прийду додому, щойно зможу. - Не поспішай, люба.

- Я буду заклопотана вихвалянням. - Гаразд.

Скільки матерів на Генрі-стрит - матері Зіґфілдових зірок?

- Бувай. - Побачимося пізніше.

У вас чарівна мама, і у мене проблема.

Я маю вас звільнити, але я люблю талановитих.

І дуже важко сперечатися з п’ятьма викликами на біс.

Шістьма.

Оце так номер. Це і є моя проблема.

Тож, я гадаю, я дам вам іще один шанс.

О, містере Зіґфілде…

- Він тебе звільнив? - Ще ні.

Але миттю опущу перед вами завісу, якщо ви ще хоч раз не послухаєте мене.

Це не повториться. Ніколи. Завтра ввечері я зроблю все правильно.

Я маю на увазі без… подушки.

Ви все зробите так, як зробили сьогодні, і це наказ.

- Тобто вам сподобалося? - Ні, але аудиторії - так.

Я маю намір дати вам іще один номер. Я оберу нову пісню вранці.

О, дякую, містере Зіґфілде! Єдиний нюанс, щодо пісні…

Тобто пісня, ну ви знаєте, це дуже-дуже інтимна річ.

Тобто, щось справді сокровенне між мною та аудиторією.

- І? - І…

Я точно знаю, що обирати маю сама.

- Що обирати? - Пісні.

Добрий вечір.

- І мої вітання. Вам обом. - О, вітаю, Ніку.

Це знову ви, моя перша сорочка з жабо.

Радий тебе бачити, Ніку. Як твої справи?

Краще не буває. Просто як у тебе з цією дівчиною.

Як я її вперше побачив, мені здалося, що ви створені одне для одного.

У мене була та сама здогадка. І я про неї пошкодував…

Швидко.

Я знала. Це ви розповіли йому про мене.

- Боюся, що ні. Хотів би я це зробити. - Я вам не вірю.

Як собі хочете.

І ви сьогодні таки повелися на сцені, як собі хотіли, еге ж?

Шість викликів «На біс»!

Тільки п’ять.

- Але ви перервали шоу. - Справді?

- Я зупинила «Безумства Зіґфілда»! - Я знав, що ви зможете.

Я відіслав вам квіти з запискою ще до того, як все почалося.

- Тобто? - Жовті троянди.

О, у мене навіть не було часу подивитися.

Вони чарівні.

«Люба зірко, я ж вам казав».

Не забувайте, я передбачив успіх.

Куди б ви хотіли піти?

«Лучов»? «Дельмоніко»? На вечірку? На дві вечірки?

- Я маю зустрітися з купою людей… - «У салуні моєї мами».

- Тільки не знову. Пропустити не можете? - Ні, це було б неввічливо.

Ця вечірка… вона ніби в мою честь.

- Хочете піти? - З радістю.

- Справді? - Звісно.

Подумайте ще. Там одні сусіди. Вечір для вас буде втрачено.

Я ж буду з вами, хіба ні?

Давайте, вдягайтеся.

Буду відвертою, місіс Брайс, цей юнак, таки, справжній красунчик.

Вродливий. Він нагадує мені тата Фанні. Мій колишній також був вродливим.

Де б він не був, хай там і залишається, еге ж?

І все ж таки, чим ви займаєтеся? В проміжку між моїми прем’єрами?

- Живу. - Всі це роблять.

Але не всім вдається. Я зміг. А ще я граю в азартні ігри.

Ви… ви просто ризикуєте всім?

Так, як ви сьогодні.

- Ви одружений? - Ні, місіс Стракош, я парубкую.

А ви заміжня донька місіс Стракош, Сейді.

За дантистом.

Містере Арнштейне, я могла б спокусити вас дружньою партією в покер.

Максимальна ставка - три центи.

Мав надію зіграти з вами.

- Добре. - У грі десятки, двійки та два джокери.

Що?

Нам потрібна свіжа кров.

- Ви могли б роздати карти? - Звісно.

Погляньте.

Це вражає.

Поглянь, цей твій Арнштейн грає так,

наче займається цим все своє життя.

Він джентльмен.

Джентльмен з усіма знайде спільну мову.

Так само, як і авантюрист.

Про мене, незнайомець

- має поводитися стриманіше. - Мамо.

Ставлю.

- Граю. - Я теж.

Боюся, ви граєте надто добре для мене.

- Бачите. У мене дві пари. - Вони ваші.

Я виграла.

- Скільки я винен? - Десь 27 центів.

Вони ще та зграя круків.

Мені одинадцять.

Зрештою, у нас було більше практики.

Фанні, люба, я така рада твоєму успіху.

Тільки одна річ могла б зробити мене щасливішою.

Мрію потанцювати на твоєму весіллі.

Ну ж бо, дітки, сідайте. Поговоріть трохи. Повеселіться.

Мені її зараз вбити чи почекати завершення свята?

- Зараз. - Ні, вона… мені сподобалася.

Окрім того, я весь вечір чекав нагоди побути з вами.

Що там?

Алея.

Ходімо.

- Нарешті самі. - Фанні, вітаю!

- Дякую, місіс Надлер. - Мені доводиться вставати через дитину.

- Дуже вже він любить вночі поїсти. - З віком це мине.

Нарешті ми самі.

Це Генрі-стрит. Тут ти ніколи не сам. Всі піклуються одне про одного…

Та це мій дім, і я рада, що є люди, які дбають про мене.

Але я не розумію, як хтось може піклуватися про вас.

- Чому, бо я смішна? - Ну… частково через це.

Знаєте, кумедна штука. Я…

Я уявляла вас у будь-якій точці земної кулі.

Париж, Лондон, долина ріки Делавер.

Будь-де, будь де, крім Генрі-стрит. І ось ви тут.

Ви уявляли мене?

Ну, тобто, я… Я багато про вас думала.

Може, через вашу сорочку з жабо.

Все одно, ви мені схожі… на персонажа книжки.

Я читала не так багато книжок. Тож це робить вас таким собі…

- Я забагато говорю, так? - Так.

Але саме це мені подобається у вас найбільше.

Юначе, у вас є манери.

- Тепер ваша черга. Розкажіть щось. - Добре.

Ви згадували тих, хто піклується про вас і тут, і в театрі.

Чи не стосується це все однієї особливої людини?

Ви маєте на увазі хлопця?

У мене не було на це часу.

Але зрозумійте мене правильно. Я знаю купу хлопців.

- Зрештою, я працюю в театрі. - О, так.

Розумієте, я була надто заклопотаною…

А як щодо вас?

- Сотні дівчат, так? - О, тисячі!

- І всі красуні. - Всі красуні.

Що ж, сьогодні все інакше.

Так.

Тисячі, вау.

Так мені вдається не надто захоплюватися.

Я люблю почуватися вільним.

Ви може лишитися самотнім через вашу свободу.

Ви можете лишитися самотньою через ваші клопоти.

Хто захоче поглянути на нас, коли у нас спільні проблеми?

Ми мандруємо на самоті

Можливо, нам пощастило

Але я не певна

Бо тут варто одній дитині впасти - і семеро матусь втрачають свідомість

Гадаю, ми щасливі,

а може, й ні

Люди

Люди, яким потрібні люди -

найщасливіші люди

у світі

Ми діти,

яким потрібні інші діти

Ми досі позичаємо іншим свою дорослу гордість

Ховаємо усе, що нам треба, всередині

Поводимося ще дитинніше,

ніж самі діти

Коханці

Це дуже особливі люди

Вони найщасливіші люди

в світі

З однією людиною,

однією дуже особливою людиною

Душа на повну каже,

що раніше ти була половинкою, а тепер - ціле

Хай не буде ні голоду, ні спраги,

але завжди будь людиною, якій потрібні інші

Люди, яким потрібні люди -

найщасливіші люди

на землі

Фанні, ви чарівна дівчина. Хотів би я пізнати вас краще.

Назвіть мені шість гарних причин, чому ни?

Лише одна. Я маю сісти на потяг до Кентуккі рано-вранці.

А що в Кентуккі?

Часткова зацікавленість маленькою фермою. Я розводжу коней.

А що таке, самі вони не можуть?

Ви вже спакували речі?

Що ви тут робите? Вже майже ранок. Я проведу вас до машини.

- Я маю попрощатися. - Я зроблю це за вас.

Якби ви не брали участь у шоу, я б попросив вас поїхати зі мною.

- Прикро, так? - Я не знаю.

Спершу «Безумства», тепер непристойна пропозиція - і все в одну ніч.

Це ж було непристойно, хіба ні?

- Дуже. - О, слава Богу.

Я можу сказати місіс Стракош, що справи йдуть вгору.

- Я зателефоную вам, коли повернуся? - Звісно, а коли це буде?

Точно не знаю. Я поїду чи в Європу, чи на узбережжя.

Розумієте, я…

Ніколи не вибудовую планів. Через них я почуваюся надто скуто.

Але вам я зателефоную.

Бувайте.

Душа на повну каже,

що раніше ти була половинкою, а тепер - ціле

Хай не буде ні голоду, ні спраги,

але завжди будь людиною, якій потрібні інші

Люди, яким потрібні люди -

найщасливіші люди

на землі

ТУРНЕ «ЗІҐФІЛДОВИХ БЕЗУМСТВ»

Дивіться, куди ступаєте.

- Спускайтеся хутчіше. - Слідкуйте.

Пильнуйте.

Пильнуйте.

- Ви «Зіґфілдові дівчата»? - Міг і не питати.

Гаразд, вишикуйтесь он там.

Ідіть сюди. Сюди, ось так.

Кондукторе, куди. Котра година і де ми?

Сьома ранку, міс. Ми в Балтиморі.

Балтиморі?

- Одну хвилинку. Заждіть. - Балтимор.

Гаразд, дівчатка. Мило всміхніться.

Заждіть.

Добре. Гаразд, дівчата. Стійте.

А тепер, де ця нова зірка…

Фанні Брайс?

- І входить зірка. - Міс Брайс?

Заждіть. Ідеально. Це займе якусь хвилину, міс Брайс.

Посміхнетеся, міс Брайс?

Робіть фото.

Зараз.

Дуже добре.

- Чудово. - Так. Це було неймовірно.

Я йду.

Фанні! Фанні.

Як чудово вас побачити. І який чудовий ви маєте вигляд.

Ви також гарні. Уперше бачу вас вдень.

Ви не змінилися. Я радий. Ви не знаєте, скільки часу минуло?

- Якийсь рік. - І два тижні.

- Що ви тут робите? - Я чекаю на потяг з Нью-Йорка.

- Мій потяг? - Саме так.

Фанні, ви повечеряєте зі мною сьогодні?

Розкажете мені все про місіс Стракош та про себе.

- Коли чоловік встає о сьомій ранку… - Ні.

Я прийшов сюди заради іншої дівчини на ім’я Елсі.

Це добре, бо у мене свої плани. Ви можете повечеряти з нею.

Мені буде шалено нудно.

Ось вона.

Дякую, Джеку. Побачимося в стайнях.

- Це моя дівчинка Елсі. - Кістляві ноги, просто як у мене.

Як щодо вечері? Ви прийдете, Фанні?

Ви завжди запрошуєте мене кудись, правда? Де б ми не зустрілися.

- Ви неймовірно ввічлива людина. - Фанні, я…

У мене все одно інші плани. Мені справді треба йти. Дякую.

О, Фанні. Так просто я вас не відпущу.

Я дуже хочу вас побачити. Нам стільки треба обговорити.

Де ви зупинилися? «Маджестік»?

Там є маленький затишний ресторан вниз по вулиці.

Я забронюю столик на восьму вечора. Сподіваюся, ви передумаєте.

Я чекатиму.

Закон не забороняє чекати. Люди постійно так роблять.

«Закон не забороняє чекати», - кажу я. «Люди постійно так роблять».

Чули б ви мене. Справжнісінька Теда Бара.

Уперше в житті я не сказала забагато - і не сказала замало.

Я сказала все, що треба, і пішла.

Подобаються квіти в моєму волоссі?

Навіщо мені з ним вечеряти? Я навіть не голодна.

Сережки подобаються? А навіть якщо голодна, то сама можу заплатити.

Тоді чому ви ідете?

- Я сказала чому…? - А хто сказав, що я йду?

Будь ласка, заходьте.

Дозвольте взяти вашу накидку?

Її колір чудово пасує до ваших очей.

Тільки до правого. Ненавиджу, що вона робить з лівим оком.

Ви маєте намір загравати?

Я не планував, але це цілком імовірно.

Перед вечерею чи після?

Ви маєте чарівний вигляд.

Не варто говорити зі мною, як з примадонною.

- Я комедіантка. - На сцені.

- Я живу на сцені. - Ви багато чого втрачаєте.

Ви казали, що нам треба поговорити. Починайте. Я їжджу з «Безумствами».

Ми проведемо тиждень тут, а потім - Чикаґо.

Опісля почнемо репетиції нового шоу. А у вас що?

Моя дівчинка Елсі скаче наступної п’ятниці на перегонах у Балтиморі.

Після того, я точно не впевнений, бо…

Ви ніколи не будуєте чітких планів. Пам’ятаю.

Хтось поклав яйце на ваш стіл.

- Що це? - Синє мармурове яйце.

Я купив його давно-давно в Римі.

Це одна з моїх улюблених речей, тож я вирішив подарувати її вам.

Синє мармурове яйце та жовті троянди.

Ви так старалися, хоча навіть не знали, чи я прийду.

Я сподівався, що ви прийдете.

Так само, як я сподіваюся, що ви любите сухий херес.

Я сухий від мокрого не відрізню.

Фанні, чому ви така зла?

А хто злий?

Хто злий?

Перепрошую, що певним чином вас розчарувала, але на що ви чекали?

Ви не відповіли на моє питання.

- Чому ви така зла? - Я не зла!

Чому ви не відповідаєте на запитання? Гадаєте, мені лестить,

що ваш потяг не їде вранці?

О, цього разу вам треба вбити кілька днів.

Я не така мала, як була у Кіні. Мене не надуриш.

- Я такого ніколи не робив. - Не кричіть на мене!

- Це не я кричу, а ви. - Ну, це вже інша справа.

Я - природжена крикунка. І я відповіла на ваше дурне питання.

Чому б нам не відкинути все це і не перейти до суті…

Чому я не зателефонував вам, повернувшись з Кентуккі?

Ну, у вас були справи. Ви… забули.

Причин може бути сотня.

Тільки одна.

Я хотів триматися від вас подалі.

Ми прямували до чогось,

з чим ви могли не впоратися.

Чому ви гадаєте, що зараз можу?

Якщо не можете, час навчитися.

Може, нам замовити страви?

Так.

Ви певні, що хочете зостатися?

Ну… якщо буде вечеря.

Розумне рішення.

Заходьте.

- Ми, певно, готові зробити замовлення. - Мадам.

- Ікру, для початку? - Ні, мабуть не треба.

Добре.

Тоді ми замовимо…

Дуже добре, Поле. Дякую.

Дуже добре. Дякую.

Все гаразд?

Я б замовила ростбіф та картоплю.

Я саме це й замовив.

Що трапилося?

Як я не знаю, коли ви замовили ростбіф з картоплею,

як дізнаюся, коли ви почнете загравати?

Дізнаєтеся. Я діятиму напряму.

Ви жінка

Я чоловік

Ви нижча, тоді я можу бути вищим

У вас ніжна шкіра,

я люблю до неї торкатися

Я захоплююся вами,

і все ж наша дружба дозволяє про дещо мріяти

Хіба ж потрібно ще якесь пояснення?

Ви жінка, я чоловік

Поцілуймося

Хіба це не вершина легковажності -

ставити ліжка в ресторанах?

Звісно, трохи вечері ще нікому не шкодило,

але здогадайтеся, хто буде на десерт?

Чи поводяться хороші дівчатка так, як каже мама,

коли мами немає поруч?

Яке відчуття Ой вей, оце так відчуття!

- Трішки пате? - Я цілий день його п’ю.

Чи варто мені робити те, що він каже?

А як би Сейді вчинила в такій пригоді?

У душі я відчуваю внутрішню жагу

Може, він просто хоче компенсацію за вечерю

Просто шматочок висушеного тоста

й трохи подрібненої печінки

Скільки дівчат стають грішницями,

очікуючи ростбіф на вечерю?

І хоча більшість дівчат оступаються через дрібниці,

Я зробила це з шиком - піддалася соусу «борделез»

Принаймні, ви вважаєте мене особливою Замовили індивідуальну страву

Оце так відчуття, мені подобається

Я тремчу аж до пальців ніг

Тепер відчуваю, як тут гаряче

Спробуйте трохи вище, любий

Оце лиходій - зірвати таку квітку!

А єврейських дівчат в монастир беруть?

Хіба ж потрібно ще якесь пояснення?

Мене проймає тремтіння і хвилювання

Якщо я спиню його зараз, чи може він подати в суд?

- Ви жінка - Ви чоловік

Давайте…

Я підтримую ставку. Що у тебе?

Бубновий туз, виновий нижник, чирвова дев’ятка,

хрестова четвірка і бубнова двійка.

Забирайте. Я думала, ви блефували.

- Я перемогла. - Не було новин від Фанні?

Зранку вона телефонувала, по міжміському.

- Невже? - Який у неї був голос?

По два шоу поспіль і три місяці в дорозі.

Який у неї може бути голос? Втомлений.

- Зовсім не втомлений. - Ну вибачте, я помилилася.

Вона верзла дурниці. І без упину сміялася.

Ну, мабуть її щось розсмішило.

Матір каже: «Як у тебе справи, люба?» Невже це так смішно?

А вона розреготалася.

Щодо Фанні, то в дорозі вона зазвичай живе, як миша.

Увесь день в готелі, ніч - у театрі, ні ковтка свіжого повітря.

Аж раптом у Балтиморі, вона літає містом.

Бігає туди-сюди вулицями, музеями, іподромами й навіть цвинтарями.

Цвинтар?

- Гадаєте, в неї міг з’явитися хлопець? - Гадаю? Я знаю!

- Хто? - Хто це?

- Сорочка з жабо! - Аристократ.

Леді, як і цього омара захочете, він буде за рахунок закладу.

Ще ніхто й ніколи не з’їдав цілих три.

Починайте кип’ятити воду.

Навіть не уявляєш, як я пишаюся, що познайомив тебе з твоїм першим омаром.

І не лише омаром.

Поводься пристойно!

Я божеволію від думки,

скільки всього пропустила до знайомства з тобою.

Я грала у Балтиморі й раніше, але не знала,

що це найпрекрасніше місто у всьому світі.

Мені так хочеться, щоб ти поїхав з нами завтра.

Якби ти міг вирушити в Чикаґо…

Я збирався. Вирішив учора. Але тепер не можу.

Вчора міг. Тепер не можеш. Що трапилося між вчора і тепер?

Ти ж там була. Елсі програла на іподромі.

І я втратив Елсі та свою сорочку.

Але ж я дивилася на тебе. Ти й оком не змигнув.

- Ти не втратив свою сорочку з жабо. - Ні, люба. Її я ніколи не програю.

Як і виграні в карти гроші. А от щодо всього решта…

Тож… Опівдні я маю сісти на потяг до Нью-Йорка

й сісти на лайнер «Беренґарія» до Європи завтра ввечері.

Не потрібно кип’ятити воду. Я щойно втратила апетит.

- І що там, у Європі? - Важливо, що на кораблі до Європи.

Купа знуджених людей, яким немає чого робити, окрім як грати в карти.

Зачекай-но хвилинку.

Ти вирушаєш до Європи, щоб грати в карти на борту?

Фанні, це моє життя.

Я казав тобі про це на Генрі-стрит і першої ночі, коли ми були тут.

Так, я знаю.

Я знаю. Я чудово це знаю.

І тобі не слід хвилюватися. Тебе ж нічого не зв’язує.

Та ні, зв’язує…

дівчина, у якої є власна робота, і яка надто заклопотана,

щоб почуватися самотньою.

Тільки й махаємо рукою на прощання з кораблів та потягів.

Краще я піду до театру.

Так, сер.

Фанні, будь ласка, не будь такою сумною.

Ти увірвався в моє життя, усе змінив, а тепер просто йдеш геть.

Якою я маю бути? Щасливою?

Але я знову повернуся в твоє життя, люба, дуже скоро.

- Як минулого разу. - Зовсім інакше.

- То що ж змінилося? - Я кохаю тебе.

Ти кажеш правду?

Не просто намагаєшся поводитися ввічливо?

Ти кажеш правду. Це ж треба!

Це найкращий тиждень за все моє життя.

Фанні, я маю поквапитися. Маю ж провести тебе, спакувати валізи

й встигнути на той потяг до Нью-Йорка.

Ну, а чому б тобі не забрати мене з театру об 11?

І я поїду на вокзал з тобою.

Ох, ну чому ні? Боїшся, що я плакатиму?

Ні, боюся, що плакатиму я.

Де ти була цілий ранок з шостої години?

Гуляла. Просто гуляла.

Люба, якщо ти збираєшся помирати щоразу, як прощаєшся з чоловіком…

- Потрібна міс Брайс, міс Фанні Брайс! - Вона тут.

- Міс Брайс? - Так?

МІСТЕР НІК АРНШТЕЙН Я кохаю тебе

- Тепер тобі краще? - Так. Краще.

Дякую.

Дякую.

- Дякую. - Дякую.

- Десять доларів? - Дякую!

Від Фанні Брайс? Що завжди давала на чай тільки п’ять центів?

Так. Я могла б і двадцятку дати.

- Емма. Де Емма? - Що трапилося, Фанні?

Я не збираюся помирати. Ось і все. І до Чикаґо я не збираюся також.

Ти з глузду з’їхала?

- Що ти скажеш Зіґфілду? - Щось вигадаю.

Чи могла б ти зателефонувати йому? Еммо!

Еммо. Де Емма? Ви бачили Емму?

Де вона? Еммо?

Міс Фанні?

Побудь янголом і допоможи мені. Потримай їх.

Я візьму тільки цю валізу й ось ту. Я не їду до Чикаґо.

Тобто, ви не їдете до Чикаґо?

Куди ж ви тоді їдете?

Емпаєр Лімітед відправляється до Нью-Йорка…

Фанні?

- …о 8:30. - Фанні?

- Триває посадка на 14 колії. - Я сказала йому.

- Поговоріть з нею, міс Джорджіє. - З Фанні неможливо ні про що говорити.

Як вона прийняла рішення, її не перепреш.

Поговорити з нею!

- З ким це вона? - Із Зіґфілдом.

Фло, я не потрібна вам у Чикаґо.

У вас є чотири інші зірки. Тур все одно за два тижні закінчується.

- Ти наверзла багато дурниць… - Ні, Фло. Фло!

- Це найбільш непрофесійна заява… - Фло!

Яку я тільки чув у житті!

Алло?

Заспокойтеся, щоб ваша виразка не загострилася!

Кумедно, що тебе це хвилює. Це через тебе у мене виразка.

Послухайте, Фло. Фло, я люблю театр.

Люблю чути оплески глядачів, але ж публіку додому не забереш!

Я хочу мати й особисте життя також, і воно у мене буде!

Побажайте ж мені удачі!

Вона не може піти геть просто посеред шоу.

Не може все зірвати посеред… Що він сказав?

- Кинув слухавку. - Пустіть мене до телефону.

- Любі леді з трупи, прощавайте. - Що?

- Куди ти їдеш? - До Нью-Йорка.

- Чому? - Чому?

- Я поїду до Європи з Ніком Арнштейном. - Що?

- Ти, мабуть, жартуєш! - Хіба?

Я зустріла хлопця, якого люблю. Тут не до жартів.

Фанні, а Нік пропонував тобі поїхати з ним?

Ні, але… Він буде радий побачити мене.

Сподіваюся.

Фанні!

Один квиток на потяг, що вирушає до Нью-Йорка о 8:30.

- Посадка зараз на 14 колії. - Та що з тобою таке?

- У тебе немає жодної гордості? - Я кохаю його, а він - мене.

- Я хочу бути з ним. Усе просто. - Ти поводишся, як дурепа!

Я завжди чиню так, як буде краще для мене. Мені це потрібно.

А ти думала, чи потрібно це Ніку?

Буде потрібно!

Не треба так ризикувати!

Не роби цього, Фанні! Не роби!

- Не треба! Не чини так! Не йди! - Не повчайте мене…

Не радьте відмовлятися від життя, сидіти й нудитися

Життя - цукерка, сонце - кулька щастя

Не наганяйте хмар, які проллються дощем на моє свято

Не підрізайте мені крила, я мушу полетіти

Як мені судилося оступитися, я зроблю це сама

Хто вам сказав, що маєте ви право псувати мені свято?

Я поведу свій оркестр, я битиму в барабан

І якщо мене знесе вітром, ваша черга тримати ритм, сер

Я нітрохи не фальшивила

Капелюха, сер Боюся, я не впоралася

Та байдуже: чи я троянда щирої досконалості,

чи ластовиння на носі життя,

попеляста вуглинка чи блиск в його очах

Я мушу полетіти, мушу спробувати хоч раз

Померти ж можна тільки раз, так, сер?

Життя таке соковите-соковите, я маю скуштувати його, сер

Чекай на мене, коханий, бо я вже в дорозі

Я маю йти вперед, моє серце б’є в барабан

Не наганяйте хмар, які проллються дощем на моє свято

Я житиму, я вже живу Я знаю, як здобути те, що хочу

Ще поворот - і справу буде зроблено Один ривок - й задзеленчить дзвінок

Прицілюся й - одразу в бій Постріл один, один удар - бабах!

Агов, містере Арнштейне

Ось і я

Я поведу свій оркестр,

я битиму в барабан

І якщо мене знесе вітром, ваша черга тримати ритм, сер

Я нітрохи не фальшивила

Капелюха, сер Боюся, я не впоралася

Чекай на мене, коханий, бо я вже в дорозі

Я маю йти вперед, моє серце б’є в барабан

Ніхто, ні, ніхто

не зіпсує мені свято

АНТРАКТ

Винести всі валізи, сер?

- О, ні, лише ці дві. - Дякую, сер.

Фанні!

Люба!

Знаєш, якби ти не поглянув на мене саме так,

ситуація була б доволі незручною.

Ти божевільна. Що ти тут робиш?

Ну, я подумала, що як чекатиму, доки ти розбагатієш,

звідки ти знатимеш, що я люблю тебе, а не твої гроші?

Ніку, я обіцяю, що ніколи не обмежуватиму тебе. Обіцяю.

Щось іще, сер?

- Ні, це все, дякую. - Дякую, сер.

Знаєте, востаннє, коли я був у порту, я бачив ваше шоу.

Ви були неймовірною.

- О, дякую. - Дякую вам.

Дзвоніть, як я знадоблюся, містере Брайс.

Дякую.

- Курвуазьє, містере Айнштейн? - Так, чудово. І…

- Фрапе з «Крем де мант». Добре? - Так, сер.

Так, так, мон шері.

Мені подобається борода того капітана. З нею він має надійний вигляд.

Він хоче, щоб я завтра прийшов з тобою до нього на коктейль.

Ти дуже популярна, Фанні, навіть поза сценою.

Я з тобою, і це головне.

Не знаю, як я міг додуматися поїхати без тебе.

І я не знаю.

- Ніку… - Так?

Ну ж бо, кажи.

Ти навчався у хороших школах. А я майже не маю освіти.

- Ти з Парк-авеню. Я з Іст-Сайду. - Ну годі. Не будь снобом.

Ні, я намагаюся сказати, що…

І ти не мусиш… Тобто, я і так твоя, але…

Ну, я виросла на Генрі-стрит, а там…

Коли двоє людей ніби кохають одне одного…

Ох, не зважай…

Ну, то що роблять ті, хто ніби кохають одне одного?

Один із них каже: «Чому б нам не одружитися?»

Справді?

- Так, і часом це навіть каже чоловік. - Невже?

Забудь це все. Просто забудь, що я про це казала.

- Зітри з пам’яті. - Добре.

Дякую.

Знаєш, там, звідки я, роблять приблизно так само.

Чому б тобі не припинити жартувати й не сказати це?

Щоб я могла сказати:

«Мені потрібно подумати», порадитися з мамою чи відмовити тобі.

- У мене є краща ідея. - Це ж яка?

- Випити. - Випити.

Слухай, а чому б нам не одружитися?

Коли? Тут? Сьогодні? Коли? Капітан схожий на рабина.

- Як? Коли? Сьогодні? Просто зараз? - Коли я зірву великий куш.

- Ні, мені байдуже на це. - А мені ні.

- Я маю намір бути головою родини. - Ти й будеш. Ти розумніший.

Буде так, як я сказав, або ніяк.

А ти міг би виграти все, що потрібно, у покер сьогодні вночі?

- Можливо. - Тоді чого ти чекаєш?

Іди грати в карти?

- Зачекай. - Я хочу бути Сейді.

Ким?

Це заміжня дочка місіс Старкош, Сейді.

- Тобто заміжня леді. - Зрозуміло.

Можна мені піти з тобою подивитися?

Усе моє майбутнє від цього залежить. Будь ласка!

А ти зможеш спостерігати без жодних емоцій? Що б не трапилося?

Чи зможу я спостерігати без емоцій?

Я пас.

Я зіграю.

- Граю. - Я пас.

Граю.

Зіграю.

- Карти? - Тільки одну, будь ласка.

- Одна. - Дякую.

- Сюди три. - Три.

- Дві. - Дві.

Здавач бере три.

Початкова ставка.

Перевіряється.

Ставлю тисячу.

Я не граю.

Гаразд.

Одна тисяча

і ще дві тисячі.

Я не граю.

Гадаю, ви блефуєте, містере Арнштейне.

Я б хотів побачити.

Ну добре, у мене тут три королі.

Я гадав, що ви блефували.

У такій вишуканій і досвідченій компанії? Я б не наважився.

Боюся, ти вже знудилася, люба.

Так.

Прошу вибачення, панове. Я зараз повернуся.

- Добраніч. - Добраніч.

Облиш гру!

Проти моїх правил - переривати виграшну серію.

Прощавай, Сейді.

Вибачте, панове.

Ваша ставка.

Що трапилося?

Це чудова ніч. Я прогулявся палубою. Мені дуже сподобалося.

Ніку!

Уже надто пізно, Сейді. Ти мала вже давно бути в ліжку.

Як я могла піти спати? Я сиділа тут і чекала. Година за годиною.

Ти сказав «Сейді»?

Місіс Арнштейн, місіс Арнштейн

Яке чудове ім’я, чудове ім’я

Сейді, Сейді, заміжня леді

Погляньте, що на моїй руці

Немає нічого зворушливішого,

ніж простий весільний дзвоник

Ох, як діє свідоцтво про шлюб

на покоївок і портьє

Медовий місяць був таким чудовим:

ми одружилися тієї самої ночі

Я Сейді, Сейді, заміжня леді

Сейді, тобі все вдалося!

Не кожній дівчині може дістатися такий красивий хлопець, як Нік!

Щиро кажучи, мою гордість трохи ображає,

що наречений був гарнішим за наречену

Сейді, Сейді, заміжня леді, це я

Ми пливемо додому Тож Роузі, люба,

неси нам курячий бульйон просто на пірс

Сейді, Сейді, заміжня леді - це я

О, Ніку!

О, Ніку!

О, Ніку! Дім, мабуть, коштував цілий статок!

Але ж я заробив статок на на Епсомських скачках, так?

Сподіваюся заробити не менше на справі у Флориді.

Нам же немає про що хвилюватися?

А хто хвилюється? У будь-якому разі, це чудовий дім для мільйонера.

І для Сейді, Сейді, заміжньої леді -

ось закладна

- Я власниця холодильника - З десятирічною гарантією

О, посади мене на найм’якіше місце

Хутенько, поклади подушку мені під ноги

Працюй для мене, купуй для мене, підніми мене, неси мене

Нарешті знайшовся хлопець, який одружився зі мною!

Я роблю манікюр, читаю про торги. Увесь день грає музика.

Потім чоловік вертається додому, а я кажу: «Ох, який у мене був день!»

Присягаюся: я чудова дружина

Сидіти вдома, ледарювати

Чоловік, дім

Я прекрасне відображення

ніжності мого коханого

Сейді, Сейді,

заміжня леді - це я

ЛАЙНЕР «БЕРЕНГАРІЯ»

Мила крихітка. Розплющ оченята, подивися на тата.

Чарівна крихітка. Крихітка.

Глянь, я їй дещо купив. Щось на кшталт нитки перлів.

Брязкальце було б… Ох, Ніку, ти божевільний!

Вона ж не зможе носити намисто, доки не виросте.

Проте знатиме, що має його. Це додасть певності.

А якщо ти добре поводитимешся,

вона, можливо, позичить його тобі до того часу.

Звісно, вона позичить. Правда ж?

- П’ятнадцять. Іще раз. - Ох, будь ласка!

Шістнадцять.

Ох, поглянь на мене. Я дихаю, наче кит.

Я б мала подати в суд на малу за те, що вона так сповільнила мене.

Вона така гарненька, правда, Едді?

Френсіс? Вона наймиліше маля з усіх, кого я бачив.

- Жвава, активна… - Але вона й гарненька.

Так, Фанні, гарненька. Дуже гарненька. Уперед.

Зіґфілд не помилився, найнявши тебе.

- Чула новини від Ніка? - Так, він щовечора мені телефонує.

- З Оклахоми? - Так.

Рахунки за розмови такі, що Ніку слід би знайти нафту.

Спробуймо ще це.

Уперед.

Один, два, три. Один, два, три. Один, два, три, чотири.

Один, два, три. Один, два, три. Один, два, три…

Ніку!

Ніку!

Не можу повірити!

- Прошу. - Дуже вам дякую.

Це жахний звук долинає від моєї доньки?

Що трапилося, люба? Що таке, солоденька? Ти не мокра?

- Вітаємо вдома, містере Арнштейн. - Еммо, радий тебе бачити.

Що трапилося? Що трапилося з крихіткою? Поглянь, хто тут, сонечко!

Френсіс, це не дуже привабливо. Припини.

Дякую, люба.

Розумна дівчинка, а ти лишаєшся білявкою.

Мені неприємно казати, але ми спізнимося на репетицію.

Ще кілька хвилин. Віднесеш крихітку до Гільди?

- Звісно. - До зустрічі, люба.

Скажи «па-па». «Па-па».

Мені тут спало на думку…

Здається, цього разу ти таки програв сорочку з жабо.

Ми знайшли пісок, скелі та воду.

Здається, навіть шампанське. Тільки нафтове джерело не знайшли.

Тоді ти придумаєш щось більше і краще,

відпочиваючи в гамаку свого чудового заміського будинку.

Він чудовий, правда?

Знаєш, Ніку, абсолютно нестерпно

щодня волочитися в театр і назад.

Ти здогадалася.

Тоді нам слід пошукати квартиру в місті, на П’ятій авеню.

Можна і на Шостій, мене це не образить.

Знаєш, що хвилює мене навіть більше, ніж втрата будинку?

Здається, я втратив хист приховувати емоції.

Лише зі мною, любий. Ходімо.

Робіть свої ставки. Вісімка б’є п’ятірку.

Знімаємо ставки. Сімка програла, вісімка виграла.

Новий гравець.

- Ніку. - Томе.

А заклад має чудовий вигляд.

Як ти сам казав, чудовий вигляд може мати церква,

а казино має здаватися чесним.

І бути чесним.

Ходімо сюди.

Джо, віскі з водою для містера Арнштейна.

- То коли ти повернувся? - Кілька тижнів тому.

Радий бачити тебе, Томе.

Чому ж так довго не заходив?

Ми переїжджали до нової квартири у місті.

Я допомагав з усілякою тяганиною. У дружини сьогодні прем’єра.

Ніку, мені прикро чути про невдачу з нафтою.

- Про це говорить усе місто, Томе? - Навіть в газетах писали.

- Але ж це нічого не означає. - А все одно дивно.

Якось я програв 20 000 у понеділок і виграв 30 000 у вівторок.

Цілком таємно.

Зараз новини поширюються куди швидше.

Промінь прожектора, що осяює твою дружину, падає і на тебе.

- А що у задній кімнаті? - Зараз там гра, але…

Ніку.

Я тільки розімнуся. У мене ще година, яку потрібно десь вбити.

Я чув, що у них нецікава гра.

Це зміниться.

Його немає на місці.

Я дивилася під час номера. На місці його нема.

Може, він спізнюється, зустрів старого друга, або його годинник зупинився.

Ти марно нервуєшся.

Марно? Людей збивають машини, хіба ні? Трапляються нещасні випадки!

Еммо, телефонуй до лікарень. Усім телефонуй.

Може, він десь лежить посеред вулиці.

Де мій олівець для очей? Ти його бачиш?

Поквапся й одягнися, добре?

Я ставлю 300.

П’ять сотень. Краще.

Ні, не для мене.

Час перекусити, панове. Слід підкріпитися.

Їжа і напої - там.

Ніку, дев’ята вже проминула.

- Чому ти не йдеш? - Ні, Томе. Дякую. Я стежу за часом.

Містере Арнштейн, вас до телефону в барі.

Це покоївка вашої дружини, з театру.

Добре… Скажи їй… Скажи, що я затримався.

Я приїду на другий акт. Дякую.

Що ти надумав робити? У лебедів стріляти?

У цих красунь? У моїх дівчаток? Ти що, клепку втратив?

Чи не бачиш ти, як дивишся на мене,

яка прекрасна ця істота - лебідь

Я вся біла і пухнаста Я не дзьобну тебе і не вкушу

Я танцюю на маленьких блискучих пальчиках

Непогано, правда?

Принце!

Це було аж так необхідно?

А по-людськи підійти сюди не міг?

То де я була? А, я стояла тут.

Отже, тобі потрібен лебідь

Або тобі просто не щастить

А курча не підходить, бо воно тільки квокче

А ще ти не можеш сказати «Я бачив балет "Куряче озеро"

Бо всі подумають, що ти нічого не тямиш і щось наплутав

Курчата пасують тільки для бульйону

А отже, а отже, а отже, а отже,

курка чи качка - не найкращий вибір,

коли танцюєш у "Лебединому озері"»

Вибач, люба.

Як усе минуло?

Критикам сподобалося?

«Кожному шоу потрібна Фанні Брайс».

«Нью-йоркська публіка і далі обожнює Фанні Брайс».

Люба, я такий радий за тебе.

Як минула вечірка?

«Як минула вечірка?»

Вечірки не було.

Гості вирішили, що господиня не мала настрою для вечірки.

Без господаря.

- Не сварімося через це. - Чому б і ні?

Не варто сваритися через те, що ти зіпсував мені прем’єру?

Як я, по-твоєму, почувалася, намагаючись бути смішною?

Я намагалася їх розсмішити!

Мій власний чоловік не вважав за потрібне бути присутнім!

Певен, ти не змусила публіку мучитися через мене.

Чорт забирай, так і є. Не змусила.

Як я, по-твоєму, почувалася потім, коли люди питали мене, де ти?

Що я могла сказати?

Мерзенна гра в покер була важливішою за мою прем’єру?

Та дідько з твоєю прем’єрою!

А чому б це гра в покер не мала бути для мене

такою важливою, як твоя прем’єра?

Це моя робота, і мені вже давно не щастило.

Але сьогодні, я вигравав. Я б нізащо на світі не залишив ту гру.

Я подумав, що, нарешті, до мене, повернулася удача.

Але цього не трапилося.

Тоді вона повернеться завтра.

Як сотні інших разів.

Усім вряди-годи не щастить. Це нічого не означає.

А тобі звідки знати, люба? Ти ніколи не програєш.

Телефонував мій божевільний чоловік.

Якийсь тип дав Ніку тисячу, щоб він закинув за нього переді мною слівце.

Він узяв ту тисячу і віддав офіціанту, якого вперше побачив.

І щойно закинув слівце.

Ти гратимеш? Бери колоду.

Фанні, я ніколи не втручалася в твоє особисте життя, правда?

А коли я була малою,

хто змушував мене носити довгі панталони в школу?

Як твої діти виростуть, і ти захочеш серйозно з ними поговорити,

- нехай відповідають тобі жартами. - Вибач, мамо.

Я просто подумала, що ти зараз візьмешся за Ніка.

Чому б це я критикувала Ніка? Це ти мене дивуєш.

Чому?

Бо коли ти дивишся на нього, то бачиш лише те, що хочеш бачити.

Я сприймаю його таким, як він є. Я люблю його таким, як він є.

Фанні, люби його трішки менше. І допоможи йому трішки більше.

Мамо, йому не потрібна моя допомога. Він же не дитина.

Цей чоловік тоне. Він усім винен гроші.

Він не знає, куди звернутися.

Що?

- Звідки ти знаєш? - Усі знають. Крім тебе.

Фанні, ти так занурилася в своє шоу, що нічого більше не бачиш?

А чому ж він мені не сказав?

Він же знає, що все моє належить і йому.

Йому це не потрібно. Люба, ти ж його дружина.

Ти маєш сісти поруч і поговорити з ним.

Поміркуйте разом, що йому робити.

Ніку, з цього й мені трохи перепаде?

Це крихта з того, що я винен тобі, Петерсоне.

- Але якщо ти не можеш зачекати… - Звісно, я можу зачекати.

Можу навіть забути про борг.

В обмін на що?

Мені потрібна підставна особа - хтось на кшталт тебе, з підвішеним язиком -

для однієї справи з облігаціями.

Це велика справа, Ніку. Ти міг би заробити грошви.

- Дякую, але я так не думаю. - Добре.

Коли талони на обід видає Фанні Брайс, можна не боятися голоду.

Ніккі! Та годі.

Вибач, Петерсоне. Талони на обід - це мій жарт.

Звісно.

Містер Бранка вже тут?

- Ще ні, містере Арнштейн. - Я чекаю на нього з хвилини на хвилину.

Він звернувся до мене з вітрини магазину «Шварц»

і сказав: «Заберіть мене до Френсіс». Так я і зробив.

- Передайте його їй, будь ласка. - Так, містере Арнштейне.

Дякую.

- Ох, Гільдо. - Так?

Ви з куховаркою були дуже терплячими,

та я вже давно мав заплатити вам зарплату.

Здається, я винен вам за два місяці.

Міс Брайс заплатила нам, сер. Усю заборгованість і за три місяці наперед.

Тобто місіс Арнштейн.

Вам таки заплатила міс Брайс.

Я відкрию. Дякую.

А ось і ти.

- Я спізнився? - Ні, я сам щойно прибіг.

Ходімо сюди. Я приготую нам випити, а ти розкажеш, що надумав.

Добре.

- Гарна квартира, Ніку. - Тут затишно і дуже зручно.

- Томе, з водою чи содовою? - Нерозбавлений.

Ніку, в мене обмаль часу.

Все більше людей приходять в казино в ранню пору.

Це зветься приємними клопотами.

Саме про це я і хотів з тобою поговорити.

- Ніку, а я й не знала, що ти вдома. - Привіт, люба.

Містере Бранка, я давно вас не бачила.

Я хотів побачити ваше шоу, місіс Арнштейн, але був дуже заклопотаним.

Я заскочив зробити Ніку маленьку пропозицію.

Якщо це якийсь новий спосіб мітити карти, не слухай його, Ніку.

У будь-якому разі, лишаю це на тебе. Хоча я вмираю від цікавості.

Повертайся, дурненька. Візьми щось впити й сідай.

- Ти не проти, Томе? - Звісно, ні. Це родинна справа.

- Тоді вмощуйся і викладай пропозицію. - Гаразд.

Як я вже казав тобі, заклад… Ні, дякую.

Заклад процвітає.

Кілька грошовитих людей запропонували мені

відкрити ще одне казино на Іст-Сайді.

Знаєш, район стає дуже модним.

Я б із задоволенням, Ніку. Гадаю, справи б пішли.

Але ж неможливо керувати двома казино водночас.

А ці люди не знають найголовнішого в нашій справі.

Тож я розповів їм про тебе. Ми хочемо, щоб ти став нашим партнером.

З додатковою платою за керівну діяльність. Як тобі таке?

Приємно. Звісно, мені це лестить.

Немає чого приховувати: понад усе я б хотів бути в казино.

Ну і ще в театрі в ніч прем’єри.

Як на мене, то ти б чудово впорався з такою справою.

Мені завжди хотілося керувати клубом і я маю щодо цього багато ідей.

- То це чудово. Домовилися. - Зачекай хвилинку.

Усе залежить від того, скільки я маю внести за членство, бо..

Ніку, нам не потрібні твої гроші. Нам потрібен ти.

А скільки вкладаєш ти та всі інші?

50 тисяч.

А для мене - безкоштовно?

Тому, я не можу тобі дозволити заплатити за мене.

Я не плачу за тебе. Присягаюся.

Слухай, ми так подумали: з твоїми вміннями і твоїм…

Ну, шиком, кращого слова я не підберу, ти привабиш потрібних людей.

Ми доволі швидко повернемо собі гроші.

Рівноправне партнерство просто так? Тільки за мій шик.

Ще й платня за керування закладом?

Це дуже щедра пропозиція.

Надто щедра.

Фанні…

Скільки ти збиралася вкласти?

50 тисяч.

Томе, вибач, що змарнував твій час.

- Ніку, це хороша ідея. - Була хороша ідея.

Прошу, не звинувачуй Тома. Це я його вмовила.

Дякую за все.

Ніку.

- Я лише намагалася допомогти. - Мені не потрібна така допомога.

Я не хочу, аби хтось змовлявся у мене за спиною,

напихав мене грішми, аби я мав пристойний вигляд.

Фанні, я…

Краще б ти цього не робила.

Краще йди. Ти спізнишся в театр.

Я… Я не можу піти. Не так.

Любий, послухай, будь ласка.

Коли я побачила, який ти нещасний, то збагнула, що мушу щось зробити.

Я схибила. Ти знаєш, якою дурною я можу часом бути.

Фанні, ти не мусиш повторювати мені, що ти все це зробила з любові.

Повір мені, я знаю.

Мюррей Гілл 4119.

Петерсоне?

Арнштейн.

Щось не так?

Нік.

- Він поранений? - Ні, у нього проблеми.

Він вплутався у справу з фальшивими облігаціями.

То що ж мені робити?

- Викликати адвоката чи…? - Ні, у нього є адвокат.

Бранка порадив йому Білла Феллона.

Феллон - найкращий адвокат з кримінальних справ у Нью-Йорку.

Кримінальних?

Фанні, розтрата - це кримінальний злочин.

Феллон порадив йому добровільно здатися,

тож він так і зробив, кілька годин тому.

Він здався?

Хочете сказати, він у в’язниці?

Нік…

- Я маю побачити його. - Це неможливо, люба. Вас не пустять.

- Я мушу. - Послухайте…

- Що я можу зробити? - Фанні.

- Ні. - Фанні, Фанні, послухайте.

Він… Він не хоче вас бачити.

Його можна зрозуміти, люба. Чоловіку соромно, він принижений.

Чого йому соромитися? Це ж Нік Арнштейн, а не якийсь волоцюга.

Якщо ці облігації були фальшивими, то він просто не знав про це, так?

Саме такої лінії Феллон пропонує триматися, що Нік - невинний дурень.

- Невдовзі Феллон вам зателефонує. - Мені краще піти.

Купа репортерів зібралися біля службового входу.

Зайдіть до мого кабінету і вийдіть через центральні двері.

Чому? Мені… Мені немає чого приховувати.

- Хочеш, щоб я піщов з тобою, Фанні? - Ні.

Міс Брайс!

Ви поговорите з нами, міс Брайс?

- Я ще не навчилася добре розмовляти. - Лишіться у такій позі.

Ви знали, що Нік планував здатися?

На що тільки здатен чоловік, аби втекти від вечері!

Тип на ім’я Петерсон каже, ніби Нік придумав аферу. Що скажете ви?

Нік? Та він навіть не міг придумати, як викрутити лампу з патрона.

Фанні, розкажіть нам про акції?

Акції? Я тільки про акцію в магазині одягу знаю.

- Що за історія з вашим чоловіком? - Її немає.

Мій дурень - невинний роззява! Чи мій роззява - невинний дурень?

- А вам він не намагався продати акції? - Він не настільки дурний.

Ви розумієте, що він може потрапити до в’язниці?

Я хоча б знатиму, де він проводить ночі.

Ви досі кохаєте його, міс Брайс?

Мене звати Арнштейн. Місіс Арнштейн.

Місіс Арнштейн, ви досі його кохаєте?

- Наступна справа. - Народ проти Арнштейна.

«Велике журі винесло обвинувальний акт. Підсудного підозрюють у розтраті,

згідно зі статтею 119, секцією А кримінального кодексу».

Підсудний почув звинувачення. Що скажете на захист?

Ваша честь, я прошу перенести засідання.

Чому, містере Феллон?

Мій клієнт під вартою тільки 24 години. Ми бачилися тільки раз.

Я не міг повністю ознайомити його зі звинуваченнями.

Він не здатен на пояснення,

- не розуміючи… - Ваша честь.

- Ніку, прошу. - Вибачте, Білле.

Ваша честь, нема потреби щось відкладати.

Я розумію звинувачення. Я чудово знав, що роблю.

- Ніку! - Тож я визнаю себе винним.

Прошу прокурора та містера Феллона пройти в мій кабінет.

Мені шкода.

- У вас є тільки кілька хвилин. - Дякую.

Ніку. О, Ніку.

Що тобі загрожує?

Мінімальний термін - два роки.

Якщо пощастить, відсиджу тільки 18 місяців.

Якщо пощастить.

Чому, Ніку?

У тебе ж був шанс.

Ти просто мав сказати, що Петерсон надурив тебе.

- Я не міг так сказати. - Чому ні?

Бо він не дурив.

Я хочу, щоб ми розлучилися.

Що ти таке кажеш?

Ми просто не дуже пасуємо одне одному, ось і все. Усі про це знають.

Слухай, любий, може, я й не пасую тобі,

але ніхто не має права казати, що краще для мене.

Навіть ти.

Гадаєш, я не знаю, що все зіпсувалося через мене?

- Я знаю це. - У цьому немає сенсу, Фанні.

Я намагався переконати себе, що дорівняюся до тебе.

Що все буде добре.

Але мені тебе не наздогнати.

Я більше не хочу бігти наввипередки у перегонах, де не маю шансу виграти.

Відпусти мене, Фанні. Дозволь знову стати собою.

Я не можу. Не можу просто відпустити тебе у в’язницю

- і сказати, що… Не можу! - Чому ж ні?

Хіба це не гарна реклама?

Я буду з вами за хвилину.

Вибач, люба. Ось на що я перетворився.

Ніку.

Ти гадаєш, що хочеш розлучення і, може, справді його хочеш,

але причиною цьому може бути все, що зараз трапилося.

То… Чому б не облишити питання ненадовго?

А якщо твої почуття не зміняться, коли ти повернешся додому…

Я не сперечатимуся.

Добре?

Гаразд.

Добре.

Піклуйся про себе.

Гуляй, зустрічайся з людьми, розважайся і насолоджуйся життям.

Я не хвилююся про тебе.

Коли ти стоїш там, на сцені, нічого тебе не хвилює.

Нічого.

Ти найсильніша жінка на всьому світі.

- Ти знала про це? - Так, звісно.

Усі про це знають.

Бувай, смішна дівчино.

Смішна

Ви це чули?

Смішна

Так, чоловік сказав мені: «Люба,

ти смішна дівчина»

Це я, не даю нікому

розслабитися

Обдурена

Я мабуть зовсім не пасує тому хлопцю

Та я пасую до жартів

Гадаю, це не смішно

Життя - зовсім не сонячне,

коли скінчились усмішки,

а об’єктом жартів стаєш ти

Дівчина має мати почуття гумору

Це єдине,

що точно тобі знадобиться,

коли ти смішна дівчина

Хлопець сказав

«Смішна дівчина»

Смішна…

А це зовсім не смішно

Смішна дівчина

Усе готово.

Ви увесь час просиділи в театрі?

З вами все гаразд?

Приймете містере Зіґфілда? Він чекає.

Звісно. Фло, заходьте!

Я принесу ваш реквізит.

- Щось чути від Ніка? - Ні, поки ні.

Я хвилювався за тебе, Фанні.

Мені шкода, що ви хвилювалися. Фло…

Я навіть не знаю, чи захоче Нік продовжувати стосунки, але…

Якщо захоче,

я не повторю своїх помилок.

Найімовірніше, доведеться залишити театр. Ви, звісно, будете проти.

Та ні, не буду.

Але я не хвилюватимуся, доки цього не трапилося.

- Вихід за 15 хвилин, міс Брайс. - Дякую.

Одягайся.

Бажаю щастя, люба.

Привіт, Фанні.

Здається, ви той хлопець, з яким я познайомилася у Кіні.

А ви, певно, дівчина з Генрі-стрит.

Я почуваюся, як дівчинка на сліпому побаченні.

- Ти бачив крихітку, любий? - Ні.

Я прийшов просто сюди.

Вона неймовірна.

Стає схожою на тебе.

Хто скаже, що я не щаслива?

Фанні, я…

У мене було півтора роки, щоб подумати про нас.

Хочеш почути дещо смішне?

У мене були ті самі півтора роки, але я ніколи не думала про нас.

Тобто, я… Я страждала, мучилася, виплакала очі…

Але ніколи по-справжньому не думала.

До сьогоднішнього дня.

І тоді я зрозуміла, що ти мав рацію.

Ти багато зробив для мене, Ніку. І я завжди це пам’ятатиму.

Що ж я взагалі для тебе зробив, люба?

Що ж я дав тобі такого, чого б ти не змогла роздобути сама?

Блакитне мармурове яйце.

Ніхто, крім тебе, не дав би мені його.

І ти… ти…

Ти дав мені змогу почуватися…

красивою доволі тривалий час.

Ти прекрасна.

П’ять хвилин.

Багато людей чекає на тебе.

Прощавай, Фанні.

Бувай, Ніку.

О, мій чоловік Я так його кохаю

А він ніколи не дізнається

Усе моє життя - суцільний відчай,

але мені байдуже

Коли він обіймає мене

Cвіт стає чудовим

I все гаразд

Чи не байдуже, як я скажу,

що йду,

якщо я знаю, що повернуся

на колінах одного дня

Ким би не був мій чоловік,

я належу йому назавжди

О, мій чоловік Я так його кохаю

А він ніколи не дізнається

Усе моє життя - суцільний відчай Але мені байдуже

Коли він обіймає мене

Світ стає чудовим

I все гаразд

Чи не байдуже, як я скажу, що йду

Якщо я знаю, що повернуся на колінах одного дня

Ким би не був мій чоловік Я належу йому

назавжди

Переклад субтитрів: Катерина Грицайчук Анатолій Пітик