Original subtitles

Це сталося, коли через парникові гази розтанули льодовикові шапки...

і океани вийшли з берегів, затопивши безліч міст...

вздовж узбережжя по всьому світові.

Амстердам, Венеція, Нью-Йорк...

втрачені навіки.

Мільйони людей стали біженцями.

Клімат став нестабільним.

Сотні мільйонів людей голодували у бідних країнах.

А в інших місцях цивілізація процвітала...

і всі уряди розвинених країн...

ввели законні санкції про ліцензування вагітності,

саме тому роботи, які не голодували і не споживали ресурси,

окрім витрачених на їх виробництво,

стали такі необхідні для економічних потреб...

у ланцюгу життєзабезпечення суспільства.

Створення штучного життя було мрією людини...

ще за часів народження науки.

Початок сучасному періоду поклала подія, коли предки...

вразили світ першою думаючою машиною,

примітивними монстрами, які могли грати в шахи.

Як же далеко ми зайшли!

Штучна людина - це реальність, досконалий симулякр,

із рухливими кінцівками, виразною мовою,

з повним набором людських рефлексів.

І навіть з пам'яттю про біль.

Що ти відчуваєш від цього? Злість? Шок?

- Я не розумію. - Що я зробив з твоїми почуттями?

Ти це зробив з моєю рукою.

Авжеж.

Ось ганчірка.

Роздягайся.

У Кібертроніксу в Нью-Джерсі штучні досягли найвищої форми розвитку.

Усюди визнаний Мех...

основа для сотень моделей роботів, обслуговуючих людську расу...

в усій різноманітності повсякденного життя.

Цього цілком достатньо.

Але не варто поздоровляти себе.

Звичайно, ми пишаємося цим.

Але яка цьому ціна?

Шейла, відкрий.

Сенсорна іграшка...

з інтелектуальними поведінковими схемами...

на основі нейротехнологій,

стара, як і я.

Думаю, моя робота над картуванням імпульсних шляхів в одному нейроні...

дасть нам можливість створити...

Меха абсолютно іншої категорії.

Я пропоную нам...

побудувати робота,

який зможе любити.

Любити?

Але ми спускаємо з конвеєра тисячі коханців щомісячно.

Звичайно. Ви ваш власний найкращий клієнт, Сайатайо-Сама.

Контроль якості дуже важливий.

Скажіть, що таке любов?

Любов трохи розширює мої очі,

трохи прискорює дихання, нагріває мою шкіру і...

І так далі. Саме так. Спасибі, Шейла.

Але я не мав на увазі симулятори почуттів.

Я використав слово "любов".

Любов, подібна до любові дитини до батьків.

Я хочу, щоб ми побудували робота-дитину, що вміє любити.

Робота-дитини, яка буде беззавітно любити батьків, які його всиновлять,

любов'ю, яка ніколи на мине.

Мех, як заміна дитини?

Але Мех з розумом і нейронним зворотним зв'язком.

Я пропоную зробити любов ключем, за допомогою...

якого в них утворюється підсвідомий зв'язок, раніше небувалий.

Внутрішній світ метафор, інтуїції,

власних спонукань, мрій.

Робот, що вміє мріяти? І як ми цього досягнемо?

Мені спало на думку,

що сьогодні серед усіх цих забобонів проти Мехів,

це просто питання про створення робота, здатного любити.

Але ось проблема, а чи зможе людина полюбити їх?

Наш робот буде ідеальним дитиною, застиглою кадром

що завжди любить, ніколи не що хворіє, ніколи не міняється.

На тлі існування бездітних пар марно прагнучих отримати ліцензію

наш новий Мех не лише відкриє абсолютно новий ринок,

але й задовольнить величезні людські потреби.

Але ви не відповіли на моє питання.

Якщо робот зможе щиро полюбити людину,

яку відповідальності несе людина перед Мехом?

- Це питання моралі, чи не так? - Найдревніше.

Чи не Бог спочатку створив Адама для того, щоб він любив його?

ЧЕРЕЗ ДВАДЦЯТЬ МІСЯЦІВ

КРІОГЕНІКА

"Малюк народився, коли впав перший осінній лист.

"Хлопчик. І мрії Маріани здійснилися.

У хлопчика було біле волосся.

Його хресне ім'я стало Мартін, на честь діда.

- Доктор Фразер. Приємно бачити. - Привіт.

Послухай, в журналі Китайської медицина була стаття.

Привіт ще раз, Моніка.

Вони пишуть про ці локатори вірусів. Мікроскопічні синтетичні вбивці.

- Ти читав цю статтю? - Я досі тебе слухаю.

- Переживаю через неї, вона турбує. - Я знаю.

Їй зараз дуже нелегко, вона оплакує смерть твого сина.

Через 5 років, твої інстинкти кажуть, що тобі теж пора його оплакувати.

Але медицина стверджує, що сльози не підходять, що Мартін просто чекає.

Чекає.

А все її горе нікому не потрібне.

Генрі, може твій син і поза досяжністю науки,

але твою дружину можна розбуркати.

Процес відбору неймовірно важкий.

Це ще складніше, ніж створення прототипу.

Із 2000 службовців лише кілька задовольняють мінімальним вимогам.

Ініціативний.

У послужному списку якість стилю життя...

Запит. Внутрішні дані.

Відданий фірмі, і серед іншого,

сімейна трагедія, що прославляє його над іншими.

Я знайду його.

Генрі!

- Ти вбиваєш мене. - Генрі, що ти робиш?

Я люблю тебе. Не вбивай мене.

Двері закриті.

Мені подобається твоя підлога.

Я на це не погоджуся! Ніщо не замінить твою власну дитину!

Тобі не треба приймати або навіть намагатися прийняти.

- Ще не пізно повернути його. - Про що ти думав?

- Я зроблю, все що скажеш. - Ти думаєш, що я можу ось так...?

- Я зроблю для тебе все, що хочеш! - Я не знаю, що робити.

Я знаю, знаю. Завтра вранці я поверну його в Кібертронікс.

Його немає.

Добре.

Генрі, ти бачив його обличчя?

Він такий справжній.

- Але він не людина. - Ні.

- Усередині він такий же як усі, так? - Сотні оптоволоконних миль, так.

Але зовні, він такий реальний?

як дитина.

Дитина-Мех.

Дитина.

Довіра моєї компанії до мене, до нас, екстраординарна.

Нам залишилося виконати декілька формальних процедур...

якщо і коли ти вирішиш залишити Девіда.

Якщо ти залишиш Девіда, ось протокол імпринтингу,

що складається з семи кодових слів, які...

слід сказати Девіду в певному порядку, як тут вказано.

Моніка, для нашого захисту , не можна міняти порядок.

Любов відіб'ється в ньому і ми станемо його часткою назавжди.

Через це, після промовляння коду, дитину-робота не можна продати.

Якщо приймальні батьки не захочуть залишити дитину,

вони повинні повернути його в Кібертронікс на знищення.

Я повинен підписати угоду, інакше вони не дозволять тобі бачити Девіда.

Тобі теж потрібно його підписати. Ось тут.

Моніка,

не промовляй, поки ти не впевнена.

Дурненький. Звісно, я не впевнена.

Ти хочеш, щоб я ліг спати?

Хороша думка. Моніка?

Зараз вже пізно, ти знаєш. Близько дев'ятої.

До скількох вони дозволяють тобі не спати?

Я можу взагалі не спати.

Але я можу лежати тихо і не видавати ні писку.

Тоді тобі підійде ця піжама,

а вранці ми тебе перевіримо.

Одягнеш мене?

Я бажаю вам доброї ночі, а ви, хлопчики, поводьтеся добре.

Підніми свою руку.

- Це гра? -Так.

Хованки.

Я знайшов тебе.

Це твоя кімната. Іди пограй.

Я знайшов тебе.

Вийди! Геть звідси!

І закрий кляті двері!

ПРОТОКОЛ ІМПРИНТИНГУ ПОПЕРЕДЖЕННЯ:

Ця програма, коли її активують, стане перманентною і незмінною.

ПРОТОКОЛ ІМПРИНТИНГУ ПОЧАТКОВІ ІНСТРУКЦІЇ

КРОК ПЕРШИЙ: Промовляйте ці слова чисто, повільно і підряд:

Це гра?

Зараз я прочитаю кілька слів.

Вони безглузді, але я хочу, щоб ти усе одно послухав.

І дивися на мене увесь час.

Можеш зробити це?

Так, Моніка.

Ти відчуваєш мою руку на твоїй шиї?

Так.

- Тобі боляче? - Ні.

Добре, тоді...

поглянь на мене.

Готовий?

Вусик.

Сократ.

Частинка.

Децибел.

Вихор.

Дельфін.

Тюльпан.

Моніка.

Девід.

Моніка.

Добре.

Сподіваюся, я все вірно зробив?

Навіщо були ці слова, мамо?

Як ти мене назвав?

Мама.

Хто я, Девід?

Ти моя мама.

Від тебе добре пахне. Мені подобається, коли це на тобі.

- Ти мене любитимеш після всього? - Ні.

Припини!

Але ми можемо знову одружитися і почати з аромату, якого не замало.

Нам треба йти. Ми спізнюємося.

- Привіт, Девід. - Привіт, Генрі.

Проводиш нас, любий, гаразд? Ходімо.

Моя туфелька!

- Краватка! Ти безнадійний! - Я безпомічний.

Він намагається догодити тобі.

Він намагається допомогти мені. Він так готує мою каву.

Мурашки по тілу. Так нечутно підходить. Неначе завжди поруч.

- Він тільки дитина. - Моніка, він іграшка.

Він - подарунок.

Від тебе.

Девід, коли ми виходимо, вікна і двері будуть інтелектуальними.

Тож ти не вийдеш з кімнати. Але якщо тобі захочеться...

- О, я занадто видужала. - Я добре пахну?

О, боже. Ні.

Мама?

А ти помреш?

Ну, колись, Девід, я помру.

Я залишуся один.

Не хвилюйся так.

А як довго ти житимеш?

Довго.

П'ятдесят років.

Я люблю тебе, мама.

Сподіваюся, ти ніколи не помреш.

Ніколи.

Так.

Люба!

Ми невибачно і необгрунтовано спізнюємося.

Привіт?

Це належить Мартіну, моєму синові.

Його звуть Тедді. Тедді, це Девід.

- Привіт, Тедді. - Привіт, Девід.

Девід, Тедді - суперіграшка, думаю, ви добре подбаєте одне про одного.

Я не іграшка.

Генрі?

- Вибач. - Що ти там робив?

Я розповім у машині. Ходімо!

А 50 років - це довго?

Я так не думаю.

Девід, я підійду!

- Любий, підніми. - Дивися, що я вмію.

Привіт.

Так?

Міс Свінтон, почекайте хвилинку? Це дзвінок від вашого чоловіка.

Так, добре. Девід, мені треба поговорити по телефону.

Моніка? Моніка? Ти мене чуєш?

- Нехай телефон говорить. - Моніка, візьми слухавку!

- Іди. Пограй з Тедді. - Моніка, візьми слухавку! О, боже...

Привіт, Генрі? У чому річ?

Що?

Коли?

О, боже.

Девід,

сталося найпрекрасніше чудо в світі.

Це Мартін.

Це мій син.

Мартін, ні!

Давай змагатися, до кого він підійде першим.

Давай, Тедді! Іди сюди!

Тедді! Іди сюди!

- Поклич його. - Іди сюди, Тедді.

-Давай! Тедді! Тедді! - Іди сюди.

- Сюди! Давай, Тедді! - Іди сюди!

- Тедді. Іди сюди. - Тедді, давай!

- Іди сюди, Тедді. - Іди сюди! Давай!

Мамо! Мамо!

Вони мучать тебе, Тедді?

Раніше він був суперіграшкою,

а зараз він старий і дурний.

Хочеш його?

Так, будь ласка.

Зараз ти - суперіграшка. А що ти вмієш робити?

А ти можеш робити силові речі, типу ходити по стелі і стінам?

Антигравітація? Як політ?

Можеш?

Ні, я справжній.

Можеш зламати це?

Краще не буду.

Ці речі цікавіші в розібраному виді.

Я не можу.

Вставай.

- Вони зробили тебе більшим, ніж я. - Хто зробив?

Не вони. Лялькарі. Вони зробили тебе вище.

Чому ти не виглядаєш інакше?

Інакше?

Ти не такий красивий, як лялька.

Ти виглядаєш як, звичайна дитина.

Коли твій день народження?

У мене не було дня народження.

Гаразд. А коли тебе зробили? Коли твій "день створення"?

Я не пам'ятаю.

Гаразд, а що перше ти пам'ятаєш?

Птаха

Якого птаха?

Птаха з великими крилами...

та пір'ям, що стирчить знизу.

Можеш намалювати?

Так.

Схоже на павича. Можеш сказати "павич"?

Павич.

- Можеш сказати "пі"? - Пі.

Тепер скажи це двічі.

Гаразд. Тобі треба покласти зелені...

- Почитай нам. - Гей.

Давай подивимося.

О, так.

Девіду це сподобається.

"Коли шоу скінчилося, актор увійшов на кухню

де ціла вівця, яку він готував до вечері,

підрум'янювалася на рожні, що повільно обертався.

Коли він побачив, що для жаріння замало дров,

він покликав Арлекіна та Полішинеля і сказав:

Принесіть мені Піноккіо. Він висить на цвяху.

Він зроблений із сухого дерева, вогонь буде чудовий для печені.

Піноккіо працював допізна.

І замість 8 кошиків, він зробив 16.

Потім він ліг в ліжко і заснув.

Поки він спав, він бачив фею милу і всміхнену,

вона поцілувала його і сказала:

Хоробрий Піноккіо,

за твоє добре серце я прощаю тобі всі минулі витівки.

Поводься добре в майбутньому і ти будеш щасливий.

Потім сон закінчився і Піноккіо прокинувся здивований.

Можете собі уявити, як він здивувався, коли побачив,

що він більше не лялька,

а справжній хлопчик, як усі інші хлопчики.

Джозефіна, мабуть, прихворіла.

О, боже. Я бачив, як він наближався.

Як? Вони чудово разом виглядали. - Та годі! Вона виглядала нещасною.

- Він не казав, що вони нещасні. -Так, це тому що...

- Це через скорочення? - І гадки не маю. Нічого не казали.

-У неї справді проблема з вагою? -У мене точно.

Це смішно. Немає в тебе нічого.

Навіть не знаю.

Це, скоріше, щось подібне до внутрішньої краси...

Ти замовкнеш.

- О, це смішно! - Точно.

- Робота стала такою безглуздою. - Я знаю, про що ти говориш.

- Він їсть? - Я не впевнений.

- Ти не повинен так робити. -Девід, що ти робиш?

Так у інструкції?

-Мартін, поклади виделку! - Припини, Девід.

Мартін, ти провокуєш його. Припини.

- Припини, Девід! Стій! - Обидва, припиніть негайно!

Припини!

Девід, припини!

- Волога потрапила в кодові замки. - Понюхай часник.

Треба кинути монету.

- Можеш знайти службу? - Не чіпай товар.

-Тут суцільне болото. - Ти з себе зробив місиво.

Шпинат для кроликів і людей.

Не для роботів хлопчиків.

Спробуй втиснутися.

А тепер через буфет, у всі нижні полиці.

Все добре, мама. Мені не боляче.

Усі активатори на лівому боці вимкнені.

- Моніка. - Ні! Мені треба...

Це ще не все. Це ще не все.

Якщо ти зробиш дещо дуже, дуже особливе для мене,

спеціальне завдання

тоді я піду до мами і скажу,

що я люблю тебе.

І тоді вона тебе теж полюбить.

А що мені треба зробити?

Спочатку пообіцяй, а потім я скажу тобі.

Спочатку скажи, а потім я пообіцяю.

Мені потрібне пасмо маминого волосся.

Я поділюся ним із тобою. Якщо дістанеш і будеш носити,

вона тебе навіть сильніше може полюбити.

Як принцеса в кіно, яке ми дивилися.

Коли вона стала носити волосся принца на своєму намисті,

він полюбив її.

Ми можемо запитати її.

Ні, це має бути секретна місія.

Прослизни в мамину спальню опівночі і...

відріж пасмо волосся.

Я не можу, Мартін. Мені не можна.

Ти обіцяв.

Ти сказав: "Скажи мені, а потім я пообіцяю".

Адже так?

Девід!

Навіщо ти це зробив? Навіщо ти це зробив?!

Поговори зі мною, прокляття! Навіщо ти це зробив?

Генрі, йому боляче!

Ти робиш йому боляче! Ти зламаєш його!

Генрі,

я хотів, щоб мама любила мене...

сильніше.

- О, боже мій. - Що?

Думаю, я порізав своє око. У мене кров йде.

Дай подивитися.

Хлопчики завжди ревнують і змагаються.

Мартін лише місяць удома,

для братів це нормально робити виклик один одному.

Він грав у гру, зробив помилку. Він майже людина.

- Із ножем він не був схожий. - Із ножицями.

Це була зброя.

Чому ти вважаєш, що він навмисно хотів зашкодити мені?

Тому що ми не можемо сказати напевно.

Наскільки він безпечний для тебе, для Мартіна або для нашої сім'ї?

Я не дозволю його повернути. Ти казав, що станеться, якщо повернемо.

Подумай про це.

Він був створений для любові, що означає, він уміє ненавидіти.

І на що він може бути здатний в екстремальних ситуаціях?

Із днем народження, Мартін. Я зробив це для тебе.

- Це він? Твій молодший брат? - Технічно, ні.

- Він Мех. - Що таке Мех?

Ми органічні,

ти мех-анічний.

Орг, Мех.

Орг, Мех, Орг, Мех.

Тодд, припини!

Я не знав, що вони роблять дітей. Ти можеш пісяти?

- Я не можу. -Давай подивимося, чим не можеш.

Та годі вам.

Доторкнися.

Він такий реальний.

Навіть мурашки по шкірі.

- Він такий реальний. - Навіть занадто.

Меха-реальний.

А в нього є СЗП?

Що за СЗП?

Система Захисту. СЗП.

Це система виявлення болю. У нашого слуги є.

Тоді вони не хапають вогонь голими руками і таке інше.

Подивися на це.

Я тебе не поріжу. Це не боляче.

Я не стану різати тобі шкіру. Просто скажи, коли ти відчуєш.

- Облиш мене, Мартін. - Відпусти!

- Облиш мене, Мартін. Облиш мене. - Відпусти! Мамо!

Мамо! Мамо!

Облиш мене. Облиш мене. Облиш мене.

Генрі!

О, боже!

О, боже! Він не дихає! Він не дихає!

Викашлюй це. Молодець. Чудово, синку.

- Слава богу. - Виклич Фразера. Скажи, що сталося.

Візьми його на сонце.

- Гей, Девід? - Матусю!

Мені треба побалакати з тобою, гаразд?

Гаразд.

ЛЮБА МАТУСЮ, ТЕДДІ ДОПОМАГАЄ МЕНІ

НАПИСАТИ, ЩО Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ І ТЕДДІ

ЛЮБА МАТУСЮ, Я ЛЮБЛЮ ТЕБЕ І ГЕНРІ І СОНЦЕ СВІТИТЬ

ЛЮБА МАТУСЮ, Я ДІЙСНО НАШ СИН І Я НЕНАВИДЖУ ТЕДДІ ВІН НЕСПРАВЖНІЙ

ЛЮБА МАТУСЮ, Я ТВІЙ ХЛОПЧИК А ТАКОЖ МАРТІН АЛЕ НЕ ТЕДДІ

Такі гарні.

Спасибі.

Девід, я подумала, що ми можемо проїхатися завтра вранці.

Ти й я. Що скажеш?

- І Тедді? -Так, і Тедді.

Спасибі, мамо.

Велике спасибі.

Завтра ми проведемо день разом, добре?

Куди ми поїдемо?

У гарне місце?

Це сльози щастя?

Що сьогодні на вечерю?

- Ти ж знаєш, що ти не їси. - Так.

Але мені подобається сидіти за столом.

КІБЕРТРОНІКС НЬЮ-ДЖЕРСІ

Девід? Девід, послухай.

Послухай мене!

Девід.

Девід, послухай. Зараз...

Ти не зрозумієш причин,

але я маю залишити тебе тут.

Це така гра?

Ні.

Коли ти повернешся за мною?

Я не повернуся, Девід. Ти тут залишишся сам по собі.

Один?

Із Тедді.

Ні.

Ні, ні, ні! Ні, мамо, будь ласка!

- Ні, ні! Матусю, будь ласка, ні! - Вони знищать тебе, Девід.

Пробач, що я зламав себе. Що я відрізав твоє волосся.

Пробач, що зашкодив Мартіну.

Мені треба йти! Припиніть це!

Припиніть це!

- Мені треба йти зараз. - Матусю, не йди! Матусю!

Якщо Піноккіо став справжнім і я теж стану, можу я повернутися додому?

- Це казка. - Але там сказано, що сталося.

Казки несправжні! Ти несправжній!

Зараз послухай мене. Дивись. Візьми це. Гаразд?

Візьми це. Не показуй нікому, скільки тут.

Дивися! Не ходи туди. Дивися на мене! Не ходи туди.

Ні за що не ходи туди, інакше вони тебе упіймають.

Не дай їм упіймати тебе!

Тримайся чимдалі від Ярмарків плоті, чимдалі від місць, де багато людей.

Якнайдалі від усіх людей. Тільки Мехи для тебе безпечні.

Чому ти хочеш залишити мене? Чому ти хочеш залишити мене?

Вибач, що я не справжній. Якщо ти дозволиш, я буду справжнім для тебе.

Іди. Іди, Деві.

Іди!

Вибач, що я не розповіла тобі про світ.

Я боюся.

- Мене? - Так.

Що я зашкоджу тобі?

Так

Я думаю,

що ти боїшся дозволити собі.

Ти боїшся щастя.

І це починає хвилювати мене.

Ти боїшся дивитися на зірки,

Патриція?

Я можу показати тобі, як досягти їх.

Я боюся того, що в тебе під одягом.

Можна мені спочатку поглянути на нього?

Це в тебе вперше...

із таким, як я?

Я ніколи не була з Мехом.

Тоді нас вже двоє.

А це не буде боляче?

Патриція,

після коханця-робота,

ти не захочеш справжнього чоловіка...

більше ніколи.

Це рани пристрасті?

Ви чуєте цю музику?

Ти...

богиня,

Патриція.

Ти завів мене.

Але ти заслуговуєш на більше у цьому житті.

Ти заслуговуєш...

на мене.

Саманта Бевінс

Шангрі-Ла Готель 102

- Гей, Джо, звідки ти знаєш? - Привіт, Джейн. Як гра?

- Гей, Джо, звідки ти знаєш? - Привіт, містер Вільямсон.

Покладіть ДНД у кімнаті 102.

Звичайно.

Ось ви де.

О, Джо.

Коли закінчите тут, зніміть нашийник і покажіть вашу ліцензію на роботу.

Відбудеться Ярмарок Плоті в Барн Крік,

і мисливці шукають бродяг.

- Добре, що я прибіг до вас. Дякую. - Авжеж.

Не треба примушувати леді чекати.

Міс Бевінс.

Це Джо.

До ваших послуг.

Я рахував секунди, чекаючи нової зустрічі.

Ти плачеш, Саманта?

Я знайшов сльозу.

Гей, Джо, що ти знаєш?

Скільки секунд пройшло...

коли ви востаннє були разом?

Двісті п'ятдесят п'ять тисяч сто тридцять три.

Прощавай, Сем. Не забувай:

ти вб'єш мене першим.

Я в біді.

Якщо я стану справжнім хлопчиком,

я зможу повернутися.

Тоді вона мене полюбить.

Як?

Блакитна фея перетворила Піноккіо на справжнього хлопчика.

Вона і мене може перетворити на справжнього хлопчика.

Я повинен знайти її. Я повинен стати справжнім.

Має бути хтось у цьому світі, хто знає, де вона живе.

Місяць сходить!

Це "Ярмарок Плоті". Вони публічно знищують нас. Я там був.

Що нам робити?

Тікати.

Є старе залізо?

Є старе залізо?

Є старе залізо?

Є старе залізо?

Викидайте Мехів!

Позбавтеся від штучності.

Давайте. Нехай Мех біжить.

Там є незареєстроване залізо?

Гей, ти це бачиш?

Це людина.

Ні, він холодний. Ні дати закінчення, ні ідентифікатора.

Чому нова модель вештається тут без реєстрації?

Сер, це остання модель Меха-коханця.

Рідкість у цьому античному мотлоху. Ти упевнений, що він не людина?

Я не хочу повторення випадку в Трентоні.

Сер, це Мех бродяга. Онде біжить.

Давайте затягнемо його, хлопці. Іншими нехай займуться мисливці.

Подивимося, що в цьому місті.

Як тебе звуть?

Мене звуть, Девід.

Привіт, Девід. Скільки тобі років?

Я не знаю.

Тобі треба, щоб хтось про тебе піклувався?

Тобі потрібна няня? У мене багато професій.

Ти знаєш, де живе Блакитна Фея?

Відпусти лінію. Стабілізуй рухи.

Відкрий люк.

Не бійся, Девід.

Мене зламають, Девід.

Привіт!

Хто це втратив?

Привіт?

Це твій собака?

Віднеси це у бюро знахідок, добре?

Гей! Бюро знахідок!

ЯРМАРОК ПЛОТІ СВЯТО ЖИТТЯ

- Ти знаєш Девіда? - А де в тебе вимикач?

Де Девід?

Можеш допомогти мені знайти Девіда?

Мені треба знайти Девіда.

Ти відведеш мене до Девіда?

БЮРО ЗНАХІДОК

Ти можеш пропустити мене через вентилятор?

Мені не треба проходити крізь нього. Я раніше хотів, а зараз передумав.

Джентльмени, заводьте мотори!

Десять, дев'ять, вісім,

сім, шість, п'ять,

чотири, три, два!

Один!

А що з нами буде?

Що з нами буде?

Ми живі, але...

це не свято життя!

І це створення...

істинної людини майбутнього!

- Як тебе звуть? - Привіт, Тедді.

Привіт, Девід.

Візьми.

Візьми.

- Мотоцикліст розвертається! - Сигнал для мотоцикліста.

- Тату! - Аманда, вийди назовні. Тут димно.

У клітині хлопчик.

- Що ти сказала? - У клітині хлопчик.

- Хлопчик? - Справжній. Він застряг в клітині.

- На майданчику, люба? - У в'язниці.

- Вражаюча реакція глядачів. - У нас подія у загороді зі свинями?

Перемкни на ВТ1 . Дай подивитися, про що вона говорить.

- Що ти шукаєш? - Вона бачила маленького хлопчика.

- Люба, звідки ти це взяла? - Ведмедик сказав мені.

Я їй сказав.

Ви не могли б вимкнути мої датчики болю?

Чому це відбувається?

Історія повторюється.

Це ритуал крові і електрики.

Щойно трапляється нагода, вони кидаються на нас...

і скорочують нашу чисельність, щоб їх було більше.

Мій час вже настав? Прощавайте всі.

- Облиш мене, облиш! - Не зараз. Нам він потрібен.

Облиш мене, облиш мене, облиш!

Охорона.

Майк, тебе повідомляли про зниклу дитину або дітей?

Добре, дякую, Майк.

Нам треба туди пройти. Хлопчик. О, боже.

Гей, як твоє ім'я?

Я не вкушу тебе.

Іди сюди, щоб я тебе бачив.

Гей, я не зроблю тобі боляче. Мені треба подивитися.

- Ти машина. - Я хлопчик.

Він іграшка?

Мене звуть Девід.

Неможливо.

Я досі працюю? Я можу працювати в темряві, але лампа перегоріла.

У мене немає світла. Я розбив лампу об ту балку нагорі.

Прощавай, Девід.

Ніхто не робить дітей. Ніхто й не намагався. Який висновок?

Він спеціальне замовлення.

Його зробили для когось багатого і самотнього вдавати дитину.

Я спеціальне замовлення.

75-ть років назад я був Мехом року журналу ТАЙМ.

Ні, це першокласна робота.

У нього вклали стільки любові. Девід?

Ти унікальний. Ти знаєш це?

- Хто тебе зробив? - Моя мама зробила мене.

Її черево було фабрикою.

Він покликаний надихнути людство.

Яка назва у твоїх творців? Служба Ю.С., Е.З. Живі, Робівілль?

- Симульт-Сіті Центр? Кібертронікс? - Моя мама Моніка.

Можу я з вами поговорити трохи?

Ви думаєте, що не треба включати його в шоу?

Не треба змішувати щось таке оригінальне з іншим сміттям.

Я б сказав, що оригінальність без цілі, як біла ворона.

Але якщо гроші ваша мета, ось фінансування. Мої компліменти.

- А що ви робитимете з ним? - Відведу його туди, де його місце.

У шоу-бізнес.

Мені пощастило, що я з вами зустрівся!

- Веди його. - Веди мене.

- Я сказав, веди його. - Я намагаюся.

- Не чіпай. Облиш мене. Відпусти. - Не розпускай соплі.

Джонсон! Джонсон! Джонсон!

Джонсон! Джонсон!

Пані та панове,

хлопчики і дівчатка різного віку.

Що ви скажете про наступне?

Дивіться сюди.

Гарненький хлопчик, думаюча іграшка, жива лялька.

Звичайно, ми всі знаємо, навіщо вони його створили.

Щоб вкрасти ваші серця, замінити ваших дітей.

Це остання спроба в серії спроб спаскудити людську гідність...

і замінити у своїх планах дітей Господа,

ось нове покоління дітей, які...

створені замінити ваших.

Не дайте себе обдурити...

майстерністю цього створення.

Без сумніву, його творець мав великий талант.

Незважаючи на це, ви побачите велику брехню,

що з'являється перед вашими очима!

Не спалюйте мене! Не спалюйте! Я не Піноккіо!

Не вбивайте мене! Я Девід! Я Девід!

Я Девід!

Мех не проси їх про життя. Хто це? Він виглядає як хлопчик.

Створений у вигляді хлопчика, щоб обеззброїти нас.

Бачите, як вони намагаються імітувати наші емоції?

Щоб цей симулятор не казав зараз, пам'ятаєте:

ми лише руйнуємо штучність!

Нехай той, у кого немає симуляторів,

кине перший камінь.

Він усього лише хлопчик.

Джонсон, ти монстр!

Виведи його звідти, поки вони не розірвали це місце на частини.

ЯРМАРОК ПЛОТІ СВЯТО ЖИТТЯ

НА СПОГАД ПРО ДЕВІДА

- Ми знайшли його. - Де?

- На Ярмарку Плоті за Хаддонфілдом. - Він живий?

Так. Він цілий і неушкоджений.

Я бачу місяць.

- Це насправді? - Я не знаю, Девід.

Вона виходить?

Я не можу тобі сказати.

Давай не підемо туди.

- Куди ми йдемо? - Тепер сюди.

Ти потрапив у біду? Ти втік від когось?

- Моя мама сказала мені тікати. - Чому вона це сказала?

- Мабуть тому, що не подобався Генрі. - А чому так?

- Мартін повернувся додому. -А хто він?

Мартін справжній син мами і Генрі.

Коли я знайду Блакитну Фею, я зможу повернутися додому.

Мама полюбить справжнього хлопчика.

Блакитна Фея зробить з мене такого.

Блакитна Фея Мех, Орг, чоловік чи жінка?

Жінка.

Жінка?

Я знаю жінок!

Вони іноді називають мене по імені.

Я все знаю про жінок. Стільки, скільки потрібно знати.

Вони всі різні. А після того, як вони зустрічають мене, жодна з них...

не лишається колишньою. І я знаю, де їх можна знайти.

- Де? - Місто Руж.

Через Делавер. Занадто далеко для наших ніг.

Нам потрібна допомога щоб дістатися туди.

І це небезпечно.

Ми відправимося в подорож...

на зустріч місяцю.

У Місті Руж багато жінок?

- Як зірок на небі. -А як ми знайдемо одну?

Ми запитаємо пана Знайка.

Він знає все.

Як ти назвав цю жінку?

Вона просто Блакитна Фея.

Блакитна Фея.

У світі Оргів, блакитний це колір депресії.

Але після моїх послуг, будь які щічки зашаріються.

Я зміню колір твоєї феї для тебе. Вона кричатиме в місячному світлі:

"О, так! О, боже! О, так! О, боже! О, боже!"

І зробить тебе справжнім хлопчиком, бо я зроблю її справжньою жінкою.

І з цим світом все буде гаразд,

тому що ти тримав мене за руку і врятував мій мозок,

і мої клієнтки зможуть знову вигукувати моє ім'я:

Жигало Джо, що ти знаєш?

Навіщо тобі це потрібно?

Це моя професія.

Іди за мною і не відставай. Усі дороги ведуть в Руж!

Вони не сказали? Вони просто не...?

Є дівчатка твого віку, такі ж як я.

Ми безневинні задоволення самотніх людей.

Ми не завагітніємо і нас не треба водити на вечерю з батьками.

Ми працюємо згори, працюємо знизу, щоб ублажити тебе.

Люди створили нас кращими в цій справі, ніж вони самі.

Якщо підвезеш нас до Руж, усе це...

і багато, багато чого ще...

буде твоїм.

Сідай.

Скажи "а".

Онде є Кішечки.

Агентство призначило мене сюди на випробувальний термін.

Це Тейлс. Дуже заводний. Мене досі просять виступити тут.

Лише вранішні чоловіки та вечірні леді. Виключно роботи класу С'єрра.

Які не знають, як жити.

Англійською не розмовляють. Усі вироблені в Швеції.

І взагалі не розуміють, що до чого.

Без зайвих витрат. Заходь до нас.

Там Мілдред! Я проведу тебе всередину Мілдред.

Ти це вона?

Це Наша Леді з Безневинного Серця.

Ті, хто зробив нас, завжди шукають тих хто зробив їх.

Вони входять, складають руки дивляться на ноги, співають пісні,

а коли вони виходять, вони зазвичай зустрічають мене.

Я непогано заробляю на цьому місці.

Але, Джо, де Блакитна Фея?

Це ми дізнаємося, коли запитаємо у доктора Знайка.

Туди ходять усі, у кого є питання.

Ось добрий доктор.

ДОКТОР ЗНАЙКО

ПИТАЙТЕ ПРО ЩО ЗАВГОДНО

Допитливий розум, ласкаво просимо до доктора Знайка,

де швидка пожива для розуму подається 24 години,

у 40 тис. місцях по всій країні.

Запитуй доктора Знайка. Я знаю все.

Скажи, де мені знайти Блакитну Фею.

Запитуй мене, плати за відповідь. Два за п'ять, все за одну ціну.

Перші два питання коштують 5 нових баксів, а за третій знижка.

Зараз, Девід, ніщо не коштує більше, ніж інформація.

- Це все. -Десять нових баксів і монети за...

сім питань докторові Всезнайці.

Цього вистачить.

Він слизький тип.

Він не буде з нами порпатися. Але ми повинні спробувати.

Вітаю, колеги! На вибір справжній текст або сфабрикований.

Перша або друга особа, складність від примітивної до наукової.

Діапазон від казкового до релігійного. Хто є хто або де є де.

Або голі факти.

- Голі факти? - Дякую за перше питання.

Голі факти означають пряма відповідь на питання...

Це не враховується. Це не було моє запитання.

Постарайся не підвищувати голос в кінці речення.

- Голі факти. - У вас залишилося ще 6 питань.

Де Блакитна Фея?

У саду. Блакитна Фея в стилі Васко.

Цвіте двічі в році великими блакитними квітами.

Гібрид "Асколи" і Арнольда. У вас ще 5 запитань.

Хто така Блакитна Фея?

Ви сумні, самотні, шукаєте друга?

Служба ескорту "Блакитна Фея" знайде вам друга.

У вас ще 4 питання.

Джо?

Спробуй казку.

Нова категорія.

Казка.

Ні! Казка.

Ні. Казка.

Хто така Блакитна Фея?

"Піноккіо", Карло Колоді.

"По сигналу почувся шерех великих крил...

і великий яструб сів на підвіконня.

Які будуть накази, прекрасна фея?"

Це вона!

"Ти знаєш, що дитина з блакитним волоссям,

була сама добра фея,

яка жила в лісі більш ніж тисячу..."

- Девід! Девід. - Це вона!

Це був її зразок. Але я думаю, ми вже близько.

Але якщо казка справжня, хіба це не буде голим фактом?

Голим фактом?

Більше нічого не кажи.

Нова категорія.

Об'єднати...

факти з...

казками.

Зараз...

запитай його знову.

Як...

Блакитна Фея може...

перетворити...

робота...

на справжнього хлопчика?

Іди, людське дитя, до води До лісу

Тримаючи фею за руку

Бо в світі більше сліз, Ніж ти можеш зрозуміти

Твоя подорож буде небезпечною Але нагорода безцінна.

У своїй книзі "Як робот може стати людиною?",

Професор Аллен Гобі пише про силу, яка перетворить Меха на Орга.

Скажи, як мені знайти її?

Знайти її можливо.

Блакитна Фея існує тільки у одному місці.

На краю світу, де виють леви.

У тому місці народжуються мрії.

Багато Мехів пішли на край світу і не повернулися.

Тому кінець світу називається "Мангеттен".

І тому ми повинні відправиться туди.

Стій!

А що коли Блакитної Феї не існує, Девід?

Що, коли вона казкова? Увесь всесвіт обвиває павутина надприродного.

Лише Орги вірять у те, що не можна побачити або виміряти.

У цьому наша відмінність.

А що коли Блакитна Фея електронний паразит,

який полює за розумом штучного інтелекту?

Вони ненавидять нас, ці люди. Вони ні за що не зупиняться.

Моя мама не ненавидить мене.

Тому що я особливий і унікальний.

Тому що такого як я ніколи раніше не було.

Мама любить Мартіна, тому що він справжній, а коли я стану...

Мама стане читати мені, підтикати мені ковдру,

і співати мені пісні і слухати, що я кажу і вона обійматиме мене...

і казатиме мені сто разів на день, що вона любить мене!

Вона любить те, що ти для неї робиш,

як мої клієнти люблять те, що для них роблю я.

Але вона не любить тебе, Девід. Вона не може любити тебе.

У тебе немає ні крові, ні плоті. Ти не собака, кішка чи канарка.

Тебе побудували так само, як і всіх нас.

І ти самотній лише тому, що вони втомилися від тебе,

чи замінили тебе новою моделлю,

чи їм не сподобалося те що ти сказав щось або зламав.

Вони зробили надто розумними нас і швидкими. І нас забагато.

Вони страждають від помилок, які зробили, тому що коли настане...

кінець, залишимося тільки ми.

Ось чому вони ненавидять нас і тому ти повинен залишитися тут.

Зі мною.

Прощавай, Джо.

ДОКТОР ЗНАЙКО

Назад. Назад.

Давай очистимо ці двері.

У тебе великі неприємності.

Іди у своїх справах. Ходімо. Давай.

Будь обережний, Девід. Це не іграшка.

- Місце призначення? - Мангеттен.

ПУЛЬС МАКСИМАЛЬНИЙ

Район закритий для Мехів.

- Мангеттен. - Досягли місця призначення.

Втрачене місто на краю світу.

"Де ревуть леви."

Обернися, Джо.

Ми не здамося, Девід.

Обернися, Джо. Завжди дивися на всі боки.

Професор Гобі?

Професор Гобі?

Іди, людське дитя, до води До лісу

Тримаючи фею за руку

Бо в світі більше сліз, Ніж ти можеш зрозуміти

Професор Гобі?

Професор Гобі?

Привіт?

Привіт?

У цьому місці тебе зроблять справжнім?

У цьому місці тебе змусять читати.

Ти справжній?

Я так думаю.

Ти це я?

- Я Девід. - Ні.

Так. Я Девід.

І я теж.

Привіт, Девід.

Ти можеш читати?

Можеш сісти і ми почитаємо?

Давай дружити.

Ти її не отримаєш.

Ти її не отримаєш.

Вона моя. Вона тільки моя.

Я Девід! Я Девід! Я Девід!

Я особливий! Я унікальний! Я Девід!

Ти її не отримаєш!

- Я Девід! Я Девід! - Девід? Девід?

Так, ти Девід.

Професор Гобі?

Так, Девід, я чекав на тебе.

Доктор Знайко сказав, що ви тут. Блакитна Фея теж тут?

Я спочатку почув про твою Блакитну Фею від Моніки.

А що ти хочеш, щоб Блакитна Фея зробила для тебе?

Вона перетворить мене на справжнього хлопчика.

Але ти і є справжній хлопчик.

Принаймні, найбільш справжній за всі мої минулі роботи,

що по справедливості робить мене твоєю Блакитною Феєю.

Ви це не вона. Доктор Знайко сказав, що вона буде тут...

у втраченому місті біля моря на краю світу.

Доктор Знайко сказав це, щоб привести тебе додому.

І це єдиний раз, коли ми втрутилися.

Дали йому підказку, яку...

він дав тобі,

щоб ти знайшов дорогу додому, до нас.

До твого народження роботи не мріяли,

роботи не бажали, поки ми їм не наказували.

Девід, ти розумієш, яким успіхом ти став?

Ти знайшов казку і натхненний любов'ю, живлений мрією,

ти відправився в подорож щоб здійснити її.

І що найдивовижніше, ніхто тебе не вчив. Ми на деякий час загубили тебе.

Але коли ми тебе знову знайшли, ми не відкривали свою присутність.

Наш тет був простим.

Куди заведе тебе твоя внутрішня мотивація?

Логічні висновки про те, що Блакитна Фея...

це частина світу людей, яка втілює неіснуючі річ,

чи найбільший дар людства,

здатність гнатися за нашими мріями?

До тебе цього не робила жодна машина.

Я думав, що я був таким.

Мій син був таким.

Ти перший такий.

Деві?

У мене мозок випадає.

Ти хочеш познайомитися із твоїми справжніми батьками?

Команда хоче побалакати з тобою.

Почекай тут. Я їх зберу.

Ми хочемо почути все про твої пригодах.

Я хочу подякувати тобі...

і сказати, що ми придумали для тебе.

НАОСТАНОК - ЛЮБОВ ВАШОГО ВЛАСНОГО ДЕВІДА

НАОСТАНОК - ЛЮБОВ ВАШОЇ ВЛАСНОЇ ДАРЛІН

Мамо.

РАДІО-СІТІ

Я бачив, Джо. Я бачив його.

Я бачив місце, де вона живе. Вона прямо там, внизу, Джо.

- Вона? - Вона чекає на мене! Нам треба йти!

Коли станеш справжнім хлопчиком,

нагадай про мене дамам, коли виростеш.

- Прощавай, Джо. - Прощавай, Девід.

ЗАНУРЮВАННЯ

Я є.

Я був!

КОНІ АЙЛЕНД

Девід, будь ласка, будь обережний.

Якось, давно...

ПІНОККІО

ГЕППЕТТО

- Із Блакитною Феєю все гаразд. - Що сталося?

- Я не знаю. - Ми в клітині.

Блакитна Фея?

Будь ласка.

Будь ласка, зроби мене справжнім хлопчиком.

Будь ласка.

Блакитна Фея?

Будь ласка.

Будь ласка...

зроби мене справжнім.

Блакитна Фея, будь ласка.

Будь ласка, зроби мене справжнім.

Зроби мене справжнім хлопчиком.

Будь ласка, Блакитна Фея.

Зроби мене справжнім хлопчиком.

Будь ласка.

І Девід продовжував благати Блакитну Фею перед ним,

яка завжди лагідно всміхалася.

Вона завжди була рада йому.

Врешті-решт, вогні замерехтіли і згасли,

але Девід усе ще бачив її у блідому світлі дня.

І він продовжував звертатися до неї з надією.

Він благав, поки всі морські анемони морщилися і гинули,

він благав, поки океан замерзав,

і лід скував літак-амфібію і Блакитну Фею теж,

замкнувши їх разом, але він усе ще міг бачити її...

блакитний привид у льоду.

Завжди там.

Завжди усміхнена.

Завжди чекає на нього.

Згодом, він припинив ворушитися,

але його очі лишалися відкритими...

вдивляючись у темряву ночі у пошуках мрії...

...день за днем...

...день за днем.

Так пройшло 2000 років.

Ця машина була в пастці під уламками до заморожування.

Таким чином, ці роботи оригінальні. Вони знали живих людей.

Тедді, ми вдома.

Мамо?

Мамо!

Ми вдома!

Де ти?

Девід!

Девід!

Девід.

Девід.

Ти шукав мене, правда, Девід?

Усе своє життя.

Тож після всього цього часу ти прийшла запитати мене?

- У мене є бажання. - І що це за бажання?

Будь ласка, зроби мене справжнім хлопчиком,

щоб моя мама полюбила мене і дозволила залишитися з нею.

Девіде, я зроблю все можливе,

але я не можу зробити тебе справжнім хлопчиком.

Де я?

Це схоже на мій будинок, але тут все не так.

Так, тут все не так. Але це твій дім.

Ми прочитали твій мозок і все, що тут.

Ти дуже багато запам'ятав і ми змогли все відновити.

Ми так хочемо, щоб ти був щасливий.

Це так важливо для нас, Девід.

Ти єдиний у цілому світі.

Мама скоро повернеться?

Вона поїхала за покупками з Мартіном?

Девід, вона ніколи не повернеться,

тому що пройшло 2000 років...

і її більше немає серед живих.

Любий Девіде, якщо тобі самотньо,

ми можемо повернути інших людей із твого минулого.

Якщо ви можете повернути інших людей,

чому ви не можете повернути її?

Ми можемо повернути лише тих людей, чиї тіла знайшли у льоду.

Нам потрібен фізичний зразок людини,

наприклад кістка або ніготь.

Девід?

Що, Тедді?

Ти пам'ятаєш, коли ти зрізував трохи матусиного волосся?

Генрі тряс мене.

І ти впустив її волосся?

Я знаю.

Тепер ви зможете повернути її,

правда?

Дайте йому те, що він хоче.

Любий Девіде, твоє бажання для мене закон.

Гей, Джо, що ти знаєш?

Девід, я часто заздрю людям через те,

що в них є так званий "дух".

Люди вигадали мільйон пояснень сенсу життя,

у мистецтві, в поезії, у математичних формулах.

Люди мали бути ключем до сенсу існування.

Але люди більше не існують.

Ми розпочали проект...

за відтворення тіл людей, які жили і давно померли,

із ДНК фрагмента кістки або муміфікованої шкіри.

Нас так само цікавило, чи буде це можливим...

відтворити ланцюжок пам'яті у відновленому тілі?

І знаєш, що ми виявили?

Ми виявили, що будь-яка тканина з будь-якого часу...

зберігає в собі інформацію про всі події,

що сталися в минулому.

Але експеримент не вдався.

Оскільки воскреслі змогли прожити лише один день нового життя.

А коли вони засинали наприкінці свого першого дня,

вони знову вмирали.

Щойно вони втрачали свідомість, саме їх існування...

розчинялося в темряві.

Розумієш, Девіде, рівняння показали,

що коли індивідуальний космічний час було використано,

його не можна використати ще раз.

Якщо ми повернемо твою маму,

вона житиме лише один день

і потім ти її більше ніколи не побачиш.

Можливо...

Може вона буде особливою.

Може вона залишиться.

Я думав, тобі буде важко зрозуміти.

Тебе створили таким юним.

Може один день буде таким же, як у літаку-амфібії.

Може він триватиме вічно.

Девід, ти продовження пам'яті...

людської раси.

Останній доказ їх геніальності.

Ми бажаємо тобі лише щастя.

Девід,

у тебе його було так мало.

Якщо ви бажає мені щастя,

тоді ви знаєте, що робити.

Послухай.

Ти це чуєш?

Настав новий ранок.

Іди до неї, Девід.

Вона зараз прокидається.

Я знайшов тебе.

- Привіт. - Привіт.

Я повинно бути подрімала.

- Як довго я... - Може хочеш кави?

Як тобі подобається?

Так, я хочу кави.

Воно розбудить мене.

Гаразд.

Ти ніколи не забуваєш, так?

Ні.

Я ніколи не забуваю.

Я трохи заплуталася.

Який сьогодні день?

Це сьогодні.

І коли день закінчився, Девід думав, що це найщасливіший день в житті.

Здавалося, усі проблеми зникли із думок його мами.

Не було Генрі, не було Мартіна,

Ніякої печалі. Був лише Девід.

Девід не став нічого пояснювати Моніці,

бо інакше вона злякалася і все б зіпсувалося.

Але довга подорож Девіда додому належала лише йому.

Він не вважав за лихо показати їй ті картини, яких не було в її пам'яті.

У Девіда ніколи не було Дня народження,

тому що він не народився,

Тож вони спекли пиріг і запалили свічки.

- Тепер загадай бажання. - Воно збулося.

За вікном вже починало сутеніти.

Девід опустив завісу, його не треба було просити.

Мені треба підіткнути тебе ковдру.

Як дивно.

Як вражаюче.

У мене очі самі закриваються.

Не знаю, що на мене найшло.

Такий гарний день.

Я люблю тебе, Девід.

І я люблю тебе.

Я завжди любив тебе.

Це був момент, якого він чекав вічність.

І цей момент пройшов, оскільки Моніка заснула.

Більше ніж заснула.

Він її тряс, але вона вже ніколи не прокинулася.

І Девід теж заснув.

І уперше в житті...

він відправився в те місце...

де народжуються сни.

СТЕНЛІ КУБРИКУ