Original subtitles

- Пакунок для Роберта Гарфілда. - Так.

- Підпишіть. - Дякую.

Місцевий герой загинув в аварії на шосе

Коли завгодно минуле може навідатись і вибити двері.

І нам не знати, куди воно нас далі поведе.

Єдине, що залишається, це надія, що шлях вартий того.

Ви потрапили до родини Гарфілдів. Джил з хлопцями немає вдома.

Передзвоніть їм на мобільні.

Я буду у дорозі декілька днів. Повернуся у вівторок.

Від імені президента Сполучених штатів

я представляю вам цей прапор

за почесну службу

вашого чоловіка, майора Джона Саллівана.

- Гей, Саллі! - Гей!

Боббі, я вирішив ким хочу бути. Фокусником.

- Буду витягувати кроликів з капелюха. - Кролики тобі накакають у капелюх.

Але визнай, це буде класно.

У залі для ветеранів є торт, якщо ви бажаєте.

- Містере Гарфілд. - Містере Олівер.

- Дякую за рукавичку. - Я вічність був адвокатом Саллі.

Не розумію, навіщо треба було рукавицю залишати у заповіті.

- Ви знали Саллі з дитинства? - Так, нас було троє.

Я, Саллі та дівчинка на ім'я Керол.

- Керол Ґербер? - Так.

Сподівався, що вона прийде.

Ви не чули про Керол?

Ні.

На жаль, вона померла.

Мені шкода.

Усе сталося на цій вулиці.

Тепер тут мало що залишилося.

Чому ми завжди хочемо, щоб дім ніколи не змінювався?

Адже усе змінюється.

Дивно, як у дитинстві день такий довгий здається.

А сьогодні усі роки - як оком моргнути.

Боббі? Боббіо?

Пора погойдатися.

Вставай, Боббі.

Гей, зачекай!

Давай, Джонні.

З днем народження, містере 11 років!

Бібліотечна картка.

Бібліотечна картка для дорослих, перепрошую.

Дякую, мамо.

- Чи... - Не треба.

Хіба не знаєш, що я хотіла подарувати тобі велосипед? Немає грошей

Знаєш, яка я засмучена? Твій батько нас залишив бідними.

Залишив нам три місяці неоплаченої оренди,

життєву страховку, яка згоріла перед його смертю.

Він залишив купу неоплачених рахунків,

про які мені вдалося подбати.

Люди розуміють нашу ситуацію.

Містере Бідермен - хороший приклад,

але нам не було легко. Ти розумієш?

Твій батько ніколи не міг задовільнитися "інсайд-стрейт".

- Що таке "інсайд-стрейт"? - Не зважай, Боббіо.

Щоб я не бачила, що ти граєш у карти. Досить.

Ходімо.

Напевно, це наш новий квартирант на другий поверх.

Я не довіряю людям, які пакують речі у паперові сумки. Це дешево.

- У нього є валізи. - Так, але вони різні.

Привіт, друзі. Я Тед Бротіґан.

Я буду жити зверху.

А я Елізабет Гарфілд. А це мій син Роберт.

Рада знайомству, містере Братіґан. Але мушу бігти.

Бротіґан. Але звіть мене Тедом.

Радий познайомитися. Сподіваюся, вам тут сподобається.

Дякую, Роберт.

Іменинник!

Керол, з тобою і так важко дружити. А тепер такі фокуси.

Тобі ж сподобалося. Ось.

- Рясно буде? -Я не знаю.

Краще не треба.

- Подобається?. - Так, гарна.

З днем народження Керол

- Дякую. - Ясно.

- Велосипед не подарували? - Та нічого. У мами немає грошей.

Вона купує нові сукні.

Їй треба гарно виглядати в офісі. Йдеш?

- Так. - Ходімо.

- Гей, Саллі! - Гей!

- Велосипед маєш? - Ні.

У мене для тебе нічого немає. Та з днем народження!

Стривайте! Почекайте!

- А що таке "інсайд-стрейт"? - Це з азартних ігор.

З покеру. Коли витягають одну карту з п'яти. Це тупа гра для козлів.

Цей квартал такий занедбаний.

Треба переїхати.

- Так? - Хіба так відповідають по телефону?

Привіт, мам, вибач. Я просто радий, що у нас святкова вечеря.

Містер Бідермен працює допізна і хоче, щоб я залишилася ще на роботі.

Тому вечеря в "Колонії" відміняється.

Добре, мам.

Їж, що залишилося. Я повернуся до того, як ти підеш в ліжко.

Але подбай, щоб газ був виключений,

коли закінчиш користуватися плитою.

- Я знаю. - До скорого.

Добрий вечір, Роберт.

Чи варто казати - Боббі?

Містере Бротіґан. Добрий вечір.

Тед.

Вибачте. Мені нелегко буде називати вас Тедом, але спробую.

Ти йдеш гуляти пізніше?

Ми планували вечерю на день народження.

Але мамі треба працювати довше, навіть коли вона не хотіла.

То ти вже став багатим

від подарунків?

Бібліотечна картка?

Ні, це бібліотечна картка для дорослих. Ти ба.

Усі майстри-письменники чекають на тебе.

Знаєте, чому вона мені її вибрала? Бо вона безкоштовна.

Це немає значення. Цінуй картку.

Бо книжки - це солідне золото.

Найкращі книжки допомагали нам переживати ночі на протязі століть.

Дай книжці годину. Якщо не зачитаєшся, знайди іншу.

Спробуєш так?

Якщо мені не буде більше що робити.

Розумію. Не бійся.

"Повість про два міста" закінчується відрубанням голови. Чудовий кінець

"Втрачений горизонт" про невідомі чарівні місця. Краще й не буває.

А де ви жили до того, як переїхали сюди, містере... Тед?

В інших місцях, які були негарні.

Ти довго тут живеш?

Так, сер. Відколи помер мій батько.

- Коли стався цей сумний день? - Коли мені було 5.

Шість років, га?

Значить, ти знаєш про все, що відбувається на вулиці.

Звичайно. Бо нічого там не відбувається.

- Шість років. - Як оком кліпнути.

Одного дня ти погодишся.

Знаєш, Бен Джонсон казав, що час - це старий, лисий брехун.

Що?

Бен Джонсон казав, що час - це старий, лисий брехун.

Мені подобається.

Мені також. Хто такий Бен Джонсон?

Англійський письменник. Він давно помер.

Геній, але з грошима не вмів поводитися.

Та схильний до метеоризму.

Що таке метеоризм?

Так, діти завжди сміються, як хтось пукне.

У мене є для тебе робота. Але треба спершу подумати.

Справді?

Так. Якщо все вийде, то назбираєш на велосипед.

Звідки ви знаєте, що я хочу велосипед?

Усі діти хочуть велосипед.

Чорний фантом

Гей, мамо. Я подивився ще раз на той велосипед.

Це Фантом, 26-дюймові колеса. Просто клас.

Ні, ідеальний. Ідеальний - краще слово.

Ну, заощаджуй пенні.

Теде? Це я.

Привіт, малий. Заходь.

Дякую, що піднявся до мене.

Холодний напій винагородить тебе.

Чим холодніший.

Третє око помічає першим.

Помічає що?

Третє око помічає першим.

Так.

Я зробив, як ви казали.

- Що? - Я дав йому декілька годин.

Ах, так. "Втрачений горизонт". Що ти думаєш про неї?

Краща ніж "Брати Гарді".

Так, звісно.

Скажи, Боббі, а не хочеш заробляти долар на тиждень?

Ще й як!

Мої очі починають мене підводити,

і якщо ти зможеш читати мені газету "Гарвіч джорнал" щодня,

заголовки, спорт, комікси, оголошення,

я дам тобі долар. Що скажеш?

Що ще?

Про що ти?

Щось не схоже, щоб це було так просто.

Так і є.

То яка справжня робота?

Спостерігати уважно.

- За ким? - За низькими типами.

Саме так, Боббі.

Я вживаю "низькі типи", як Діккенс вживав, що означає

небезпечні люди, які не зупиняться ні перед чим, щоб досягнути свого.

Твоя робота проста -

гуляти по району,

і якщо ти їх побачиш, або на них буде якийсь знак,

повідом мене негайно.

Добре. І чому вони вам так потрібні?

У мене є вагомі причини. Залишимо на цьому.

А як вони виглядають?

Вони одягнені у чорному вбранні з чорними капелюхами.

Їх важко розпізнати,

але ти впізнаєш їхні машини,

вони шумні та яскраві.

Коли вони рухаються, то всі разом, як стадо

хижаків, які збираються вбити здобич.

Вони кидають довгі тіні.

Який світ став.

Значить, вони не копи?

І не секретні агенти?

Ти запитуєш, чи я злочинець або комуністичний шпигун?

Я назбирав штрафи на свою долю,

і якби існувала бібліотечна поліція,

я був у їхньому списку для затримання.

Але я ніколи не пограбував банк і не викрав військовий секрет.

То хто вони такі?

Безжалісні головорізи,

особливо коли чогось хочуть.

- Тобто ваші вагомі причини? - Саме так.

Вони хочуть повернути мене під свій контроль.

Будь обережний. Коли вони оточують,

то залишають дивні зашифровані знаки

в очевидних місцях, наприклад, телефонних стовпах,

плакатах і оголошеннях для зниклих собак і котів.

Якби я знав, що вони роблять, то їм мене не впіймати.

- А що мені робити, коли я їх побачу? - Втікай і скажи мені, що побачив.

Пам'ятаєш, я запитав тебе, чи ти знав, що відбувається в окрузі?

- Ага. - Саме тому ти мій друг, малий.

Не хвилюйтеся. Я не дам, щоб бабай вас зловив.

- Боббі? - Не розказуй їй, про що ти думаєш.

Але ти думаєш, що вона знає, бо це материнський дар.

Місіс Гарфілд.

Тут дуже затишно.

Мамо, Тед... Тобто, містер Бротіґан

буде мені платити долар на тиждень, щоб я читав йому газету.

Як щедро з вашого боку.

А ви завжди просите хлопців, щоб вам читали, містере Братіґан?

Бротіґан, мем.

І так, я маю когось знайти для читання.

Мої очі вже не такі сильні.

А що ви робили до того?

Я працював на півночі на різних роботах.

Ну, ходімо, Боббі. Час нас не чекає.

- Бувайте, містере Бротіґан. - Боббі.

Мамо, здогадайся, що містер Бротіґан...

- Щось тут не так. - Що?

Чому старому хочеться проводити час з дитиною?

Я не знаю.

Але я знаю те, що я щасливчик,

бо у мене мама, яка подарувала мені

бібліотечну картку для дорослих на день народження.

Я не знаю. Я не довіряю йому.

Так інтуїція підказує.

Вірно, зіпсуй все для мене. Ти не хочеш, бо я купив собі велосипед.

Хочу. Мені жаль, що я не можу його тобі купити.

Але твій батько не залишив нам багато.

Я ж буду лише читати.

Гаразд, яка в цьому біда?

Так, так, так!

Але лише на ганку на свіжому повітрі.

Добре.

- Бувай, Боббі. - Бувай, Керол.

Вибачте, що запізнююсь. Я забув про час.

Нічого.

Ми всі раби часу, заручники у вічності.

Бен Джонсон?

Ні, Борис Пастернак.

Він росіянин. З бідних вийшов, здається.

То що відбувається у світі? Щось непристойне.

"Віце-президент Річард Ніксон,

після першого голосування Республіканської партії

після першого балотування, зустрічається з Генрі Кабот Лодж..."

- Ми йдемо за морозивом. - Не можу. Заробляю на хліб.

- Добридень, місіс Ґербер. Керол. - Привіт, Теде.

Ніколи не бачив дівчину гарнішу за Керол Ґербер.

Таких мільйони.

Справді?

- Ти вже її поцілував? - Тьху!

- Але поцілуєш. Обіцяю. - Не втручайся.

Але ж так. Це буде поцілунок, який стане

опорною позначкою у твоєму житті. Решта на нього не зрівняються.

Ви закінчили?

Так. Годі, давай читай.

- Повернися і роби свою роботу. - Добре.

Але ти її поцілуєш.

О Боже!

Класно.

Стрибай, Боббі!

Давай, Саллі.

Саллі!

"ФБР оголошує про нові заходи у боротьбі з червоною загрозою."

- Гей, Боббі. - Так?

Скажи мені, у що одягнена Дейл Арден у коміксах "Флеш Ґордон".

Що це з вами таке?

Коли я був молодим, я вважав її дуже привабливою.

Добре, перед коміксами ще є спорт, бейсбол.

"Морі Віллс поб'є рекорд Тая Кобба."

Я бачив Кобба.

Мій тато бачив Бейба Рута. Він бачив, як той досяг гоум-ран.

Проти "Кабс". Він мені про це розповів.

Він розповів тобі, як повернувся Нагурскі?

Я знаю, що він бачив. Ви там були?

- Так. - Ви з татом були в одному місці.

Ти знаєш про Нагурскі?

Для мого тата він був героєм, от і все.

Він - найкращий футболіст. Він прибув у Чикаго

і грав вісім років, поки "Беарс" не виграли чемпіонат.

Тоді він пішов на пенсію. Але шість років після початку пенсії

"Беарс" повернули його в команду.

Остання гра сезону була

з "Кардиналс", запеклими ворогами.

"Беарс" треба було перемогти, щоб дістати титул чемпіонів.

Нагурскі не повинен був грати. Нападаючий третього ряду.

У першій половині вибили стартера.

- Друга половина закінчилася купою. - О ні.

Якби твій тато був тут, він би сказав, що злякався.

- Він так злякався. - Але чому? Нагурскі ще був на полі.

Я також злякався. Ми всі.

Ми хотіли дива, Боббі.

Ми хотіли, щоб він був як в старі часи.

Ми хотіли, щоб він був як в старі часи.

Він допоміг? Я не хочу чути, якщо ні.

Нападаючий крила дав йому пас,

і Нагурскі повільно побіг до лінії,

але "Кардиналс" його розчавили.

Але якось

він зумів пробігти декілька ярдів.

Наступний розіграш - так само.

Вони давали пас старому,

і тоді "Беарс" почали поволі рухатись до лінії, п'ять ярдів, сім.

Якби він тільки зміг забити гола, ми б стали знову чемпіонами.

Давай, Теде! Не зупиняйся!

Теде!

Давайте. Я хочу знати, що сталося.

Давайте.

Знаєш, що твій тато тоді зробив?

Ні, що він зробив?

Ми всі кричали. Ми не вірили, що таке відбувається.

Боже, що це було? Продовжуйте.

Це було наше диво, розумієш, бо він повз.

Бронко Нагурскі повз по полі до фінішної лінії,

і вони робили все що могли, щоб його зупинити.

Але його ніщо не зупинило.

Так, саме так, Боббі. Ніщо.

Коли твій тато зі мною побачили це диво,

старий привів нас до перемоги.

Він забив гола для нас.

Ми знову стали чемпіонами.

Я знав, що він зможе.

Тоді поїхав на північ, звідки і приїхав.

Бронко Нагурскі.

Боббі? Боббіо!

- Теде? - Так?

Я знаю, що низьких типів не існує,

але якби вони почали тут роз'їжджати,

а знаки з'являтися на стовпах...

Ну, ми знаємо, що такого бути не може.

Але якби так було,

ви залишите нас?

Для мене не буде тут безпечно.

І бажання не досить, щоб це змінити.

Боббі!

Боббі? Твій друг Тед...

...сказав тобі, звідки він?

Здається, він з гіршого міста.

Ну, це багато не прояснить.

- Ще щось? - Ні.

Боббі?

- Чи він... - Що?

Нічого.

Розкажеш мені, як щось незвичайне станеться.

Алло?

Привіт.

Ти обіцяв.

Мені дуже потрібні...

Хто це?

Ніхто, любий. Помилилися номером.

Сучий син!

- Я знаю, що це ти! - Твоя мама сказала, що майже готова.

- Думаєш, Тед прийде? - На ярмарку?

- Не думаєш, що треба його спитати? - Ну, добре.

- Йди запитай, а я піду за Саллі. - Добре.

- Хочеш, щоб тебе перемогла дівчина? - Гей, так нечесно.

- Містер Бідермен хоче, щоб я зайшла. - У суботу?

- Деяким треба гроші заробляти. - Мамо, ти обіцяла.

Це лише льодяники для горла. Читай етикетку:

"Прохолоджує горло." Це не цигарки.

- Мамо? - Що?

Ти даси мені грошей на каруселі?

Ти ніколи не перестанеш, га? Хіба ти тепер не заробляєш?

Це на ровер.

Якщо хочеш гроші тратити на каруселі з подругою, то це твої справи.

Теде? Це я. Хочете піти на ярмарку?

Теде?

Усе гаразд?

Теде, прокиньтеся.

Теде, допоможіть мені.

Теде, я не знаю що робити.

Вони прямують на захід.

Хто? Господи, Теде, будь ласка.

Вони прямують на захід, але можуть повернутися.

Теде, будь ласка. Не вмирайте при мені.

Будь ласка...

О Боже.

Що сталося?

Знову пішов собі, га?

- Як біля холодильнику було? - Так.

Ні, гірше.

Мені здалося, що у вас припадок.

Усе гаразд.

Якщо це станеться знову, не торкайся мене.

Щоб ніхто мене не чіпав.

Вибачте.

- А безпечно вас залишати на самоті? - Так.

Усе добре.

Добре.

Місіс Ґербер везе нас на ярмарку.

Ми з Керол подумали, що, може, вам також захочеться піти.

Дякую, Боббі, але гадаю, це не мудро на даний момент.

- Добре. - Добре.

Цигарки на столі.

Дякую, малий.

Що смішного?

Біжи собі. Веселися. Дивись, щоб не випав.

Так! Оцей.

Ні!

Так!

Як ти його назвеш?

Гаразд. Підходьте! Хто сьогодні щасливчик?

Вгадай, де червова королева, і виграєш.

- Вже була! - Раз.

Це легко-прелегко.

Знайди червову королеву.

- Клади свої ставки і спробуємо ще раз. - Четвертак.

Бачиш, валет.

Є король, і королева. Скажіть, де вони будуть.

- Фортуна чекає на вас. - Ось тут.

- Так! - Геній.

- Казала тобі! - Чекайте. Подвоюю до 50 центів.

Добре.

Ось тут.

- Невдача. - Досить. Мені треба зупинитися.

- Я знаю, як визначити його рухи. - Краще здатися.

- Лише четвертак. - Один, добре.

Верх і вниз і по колу. Ввійшов і вийшов, знов додолу.

І знову вони

один біля одного.

Кажіть, містере. Де вона сховалася?

Справа.

Ні. Зліва. Ось тут.

- Добре, досить. - Ось вона.

- Боббі правий. - Чаклун, га?

- Не хочеш повернути усім гроші? - Так, але мені не можна на гроші грати.

Хвалько.

Каже, що може, але боїться доказати.

Я б хотів повернути гроші. Давай. Виграй.

- Не можу. Твоя матір розсердиться. - Виграй, давай.

Моя мама завжди сердита. Це все, що у мене є.

Такий хід здивував арабського шейха. Дивіться.

Ось тут, посередині.

- Гаразд! - Ти ба!

Просто вгадав.

Не подвоїш ставки? Тоді всі підуть додому щасливі.

Добре.

Цей фокус вартий п'яти років мого життя.

Ось тут.

Нікому не вдавалося перемогти після такого тасування.

Ну, містере, виграв чи ні?

- Так, є! Добре. - Гаразд!

- Це випадково. - Це точно випадково.

Тепер пішов собі, малий.

Добре, народ, ходімо. Досить. Ходімо, Боббі.

Підходьте! У нас переможець!

Це легко-прелегко. Легше не буває!

Так, так.

Не бійся.

Коли нас гойднуло, я злякалася, що ми впадемо і розіб'ємося.

Ми в безпеці.

Що ти таке робиш?

Ну, я думав, що ти цього хочеш.

Я просто не була готова. От і все.

Добре.

- Боббі, давай ще раз. - Краще ні. Ти розкажеш.

Ні, це буде наш секрет. Швидше, поки ми не спустилися.

Боббі, я тут вмираю.

Дякую. Який неймовірний момент.

Цей поцілунок стане опорною позначкою решти поцілунків.

Що?

Краще, коли Тед це сказав.

Ти знав, чи не так, де була червова королева?

Я бачив усе, що відбувалося у нього в голові.

Бачу кожну його думку, і я знав, що він не зможе мене обдурити.

А скажеш, що відбувається в голові у Саллі?

У його голові завжди порожньо.

Ах, так? Може, я думаю про нову рукавичку?

Так? А як щодо цієї?

- Хочеш? - Жартуєш? Звичайно!

- Тоді, Боббі, вона твоя. - Справді?

Я її тобі залишу у своєму заповіті.

- Саллі, тобі подобається таке робити! - Знову тебе обманув.

Знаєш, коли ми молоді,

ми живемо у такому щасті,

що іноді здається, ми в чарівному місці,

ніби на Атлантиді.

- Керол, я винен тобі 75. Твоя черга. - Добре.

- Ось, віддай мені 25. - Двадцять п'ять.

- Ось. Двадцять два. - Добре. Чекай, ні!

- Ні! Стривай. - Ой, так. Ні.

Тоді ми виростаємо,

і наші серця розбиваються на дві частини.

- Так! Це моє! - Чекай, ні!

- Що? Ні, моє. - Ні! Його.

- Ходімо. - Стривай.

Що таке?

Ви бачили Спота? Ми за ним сумуємо

Цікаво, що це значить?

Хтось загубив собаку, дурнику. Ходімо.

Так, Аді може це секретний код.

Про що ти?

- Голубий. Дай мені! - Я не голубий!

- Не говори з ними! - Як твої цицьки?

- Йдіть геть! - Подорослішай, Гаррі Дулін!

Самотній рейнджер.

- Привіт, Сілвере! - Боббі, як школа?

- Добре. - Ти ніколи не здогадаєшся.

Дон... Містер Бідермен запросив мене на семінар

на вихідні. "Нерухомість у 60-их роках."

Містер Кушман та містер Дін також їдуть, але я рада, що він запросив мене.

Боббі?

Я хочу бути агентом з нерухомості. Це великий шанс для мене.

Чудово, коли?

У п'ятницю. Лише на два дні.

- Ти не підеш до своєї дівчини. - Вона мені не...

Тут також не можна тебе залишити,

то я попрошу маму Саллі, щоб ти там пожив.

Так не вийде.

Але повинно.

До них приїхала бабуся.

Як мені щастить. Невдала мені доля.

Не запросиш свого друга спуститися на чай?

Добре.

Вибачте, місіс Гарфілд, але ні.

З мене нікудишній наглядач за Боббі.

Але мене раніше на семінар ніхто не запрошував.

Ви можете спати на дивані, ходити разом в столову,

і навіть в кіно сходити.

Вирішимо так. Якщо Боббі захоче, я згоден.

Боббі?

А чому лише тобі можна їхати у подорож?

Хіба ти не хочеш, щоб я чомусь навчилась?

Так, але як же я? Я ніколи не отримую, чого мені хочеться.

Хто знає?

Може мені скоро підвищать зарплату. Хто знає, що ми зможемо купити тоді?

Ну, ти їдеш лише на вихідні.

- Дякую. - Добре.

- Ти чув про особистий простір? - Вибач.

Чекай, не треба так іти.

- А що тоді робити? - Скажи мені, як я виглядаю?

Як моя мама.

Моє плаття!

Будь милим.

- Здається, воно багато коштує. - І не починай.

"Згідно думки репортера

бійка між Гейвуд та Альбіні може зашкодити рекорду стерлінга."

Я завжди підтримую Голлівуд Гейвуд.

Теде, ви слухаєте?

Їхні відчуття сильнішають.

Гей, малий, тобі зарано палити.

Скільки цього разу?

Б'ють усі можливі рекорди.

Ну, вони наближаються.

Вони гарно стараються, щоб від мене сховатися.

- Ще нічого не бачив. - Добре.

Я й раніше помилявся.

Продовжуй про змагання.

Добре. Тож той старий Альбіні...

Він буде битися з Голлівудом Гейвудом завтра в Нью-Йорку.

- Здається, Альбіні замочать. - Так точно.

Може, варто поставити ставки.

Ми поїдемо в місто, коли твоя матір поїде.

Перекусимо. Сходимо в кіно.

Ти чув про "Прокляте селище"?

Це про злих дітей, в яких вселилися інопланетні сили.

Тримай.

Як справи?

Ні, твій велосипед.

Залишайся тут, Боббі.

Дякую.

Гей, крихітка Ґербер!

- Досі з голубим? - Так.

Ходімо додому.

- Ти куди? - Це не смішно!

Як круто, крихітка Ґербер.

Гей, не чіпай її!

Ой, маленький хлопчик у нас герой.

Зупиниш мене, голубий? Будь чоловіком.

Я спитав тебе про твої цицьки.

Дай-но помацаю.

Не чіпай мене!

Відпусти її!

Вона ще мала.

- Негідник! - Друзі?

- Давайте поб'ємо голубого. - Так.

- Теде, йдіть додому. - Ми всі повертаємося додому, Боббі.

Хто це, твоя фея?

Річі О'Рурк, Віллі Шерман і Гаррі Дулін.

Несвята трійця Св. Габріеля.

Звідки ти нас знаєш?

Йди сюди і дізнаєшся, що я знаю.

Ти вибачишся.

- Я так не думаю. - Сказати чому?

Бо я знаю твій чорний секрет.

- І розкажу всьому світі. - У мене немає секретів.

Ти любиш обзивати людей "голубий", "фея" і іншими словами?

Подивись мені в очі, Гаррі Дулін.

Що ти там бачиш?

Бачиш когось вдягненого у мамин одяг, коли ніхто не бачить?

Розкажу усьому світі.

Тепер скажи: "Вибач, Керол."

Вибач, Керол.

- Що він сказав? - Так, що?

Нічого.

Дякую, добродію.

Що ви йому сказали?

У нас була проста інтелектуальна розмова про добродіїв.

- Теде? - Так, люба Керол?

- Ви дуже дивна людина. - Нікому про це не кажи.

Гаразд, ходімо!

Сідай.

М'яч у Саллі!

- Ой, ні! - Тачдаун!

- Сідай. - Гаразд.

- Сади собаку! - Давай!

- І ми поїхали! - Бувай!

- Бувай! До скорого. - Гарної подорожі. До скорого.

Ох, чорт. Непотріб.

Де твоя матуся?

Ось і він. Вчасно. Поцілуй маму.

Візьми сумки, любий.

- Добрий день. - Ви чудово виглядаєте.

- Як ви? - Добре.

- Я візьму у вас. - Дякую.

- Тобі допомогти, друже? - Ні.

Маєш помічника.

Він слухняний хлопець.

Я впевнений, що так.

- Який прекрасний день. - Так.

- Містере Кушман, містере Дін. - Ліз.

- Гарний день для поїздки. - Так.

Жінки.

Завжди цілу ферму беруть з собою.

Знаєш, як-то кажуть.

З ними жити неможливо, але й без них не можна, хоч стріляй

за межами Монтани.

Не роби нічого, чого я б не робив.

Але якщо зробиш, то назви моїм іменем.

Я йому не довіряю. Так інтуїція підказує.

Так, я хвилююся за маму.

Я за нас всіх хвилююся.

РОЯЛ Прокляте селище

- Так страшно! - Ага, я знаю!

- Тепер що? - Ти не голодний?

Жартуєте? Після таких хот-догів?

То як ця частина міста називається?

Я чув, як її називали "центральна".

У кожному місті є така частина,

де твоє прізвище не має значення.

Вино продають у паперових сумках. Тут можна усе купити,

аби гроші в кишені були.

Гей, ходімо.

- Далеко не відходь. - Не хвилюйтеся про це.

Я не повинен з тобою ходити у такі місця,

але й залишити на вулиці не можу.

Тож, ходімо.

Ставлю на Голлівуда Гейвуда проти Едді Альбіні, завтра у Нью-Йорку.

У мене є гроші, щоб грати.

То як?

Ні кроку з місця.

Він виконав свою обіцянку і завоював Фреон.

Привіт, малий.

Як тебе звати?

Боббі. Боббі Гарфілд.

Був тут раніше?

Ні, мем.

Ти на когось схожий.

Я знаю твого батька?

Мій батько помер декілька років тому.

Його також Боббі звали?

Боббі Гарфілд. Так, мем.

Я на нього схожий.

Так, він був хорошим клієнтом.

Він мені подобався.

Так, він іноді

заходив на пиво час від часу.

По понеділкам, коли тут нікого немає,

і за пару секунд ми сміялися.

Так, у ньому і крихти зла не було.

І щедрий був.

Таких тут не часто буває.

Він ніколи п'яному не купував випивку. Я це шаную.

Він також не міг відмовитися від "інсайд-стрейт".

Хто тобі це сказав?

Я пам'ятаю тих невдах, що програвали.

У більшості випадків він йшов звідси,

маючи більше грошей, ніж коли заходив.

Так, він дуже класно грав у карти.

Залиши собі, якщо хочеш.

Він гарний, хіба ні?

І ти гарним будеш.

У тебе дівчина є?

Так, мем.

Гарна?

Так, мем. Її звати Керол.

Вона справжня лялечка.

Хто?

Ходімо. Таксі чекає.

Мій тато тут бував! Він не програв наші гроші.

Він був щедрий і смішний, і його любили!

- Добре. - Хіба це не чудово?

Так. Добре, що ми зайшли сюди.

Так, просто чудово.

- Скільки ви поставили? - Усе, що мав, 200 доларів на Альбіні.

- Думаєте, Альбіні переможе Гейвуда? - Здається, він його розчавить.

Десять до одного, що так буде.

- А ви знаєтеся на боксі? - Ні.

Брод Стріт 149.

Бійку передаватимуть по радіо.

Послухаємо завтра ввечері.

Сподіваюся, ви праві.

- О ні. Вони тут! Прихилися! - Що таке?

Відключи розум! Не бійся. Думай про щось інше.

- Як? - Про Керол.

Думай про Керол. Згадай приємну мить.

Відключи розум!

Думай про приємне.

Добраніч, малий. Я тобою пишаюся.

Вибачте, що не вірив вам щодо низьких людей.

Я знаю.

Теде, мій батько ніколи не купував п'яному випивку.

Що це означає, якщо точно?

Це означає, що він був добрим. Чесним.

І він ніколи не додавав проблем іншим.

Добре?

- Добраніч. - Добраніч.

Звучить дзвінок. Гейвуд вистрибує,

надає ударів, набігаючи.

І атакує Альбіні на повну.

У Альбіні руки висять, як гирі, зрідка наносячи слабкі удари.

Удари за ударами! Голлівуд...

О Господи!

З нізвідки Альбіні наносить удар правою в голову Голлівуда,

і той на підлозі!

Суддя веде рахунок. Вісім, дев'ять, десять!

Господи!

Одна з найбільш неочікуваних кінцівок за історію боксу!

Альбіні переміг Голлівуда Гейвуда!

Цю бійку треба буде перевірити!

Ви щойно виграли 2 000 баксів.

Алло?

Місіс Гарфілд.

Так, добре. Я його покличу.

Боббі? Це твоя матір.

Добре.

- Привіт, мамо. - Привіт, любий.

- Ти скучив за мною? - Звичайно.

Але я стараюся не сумувати.

Добре.

- Почисти зуби. - Почистив.

Молодець.

Я не можу балакати усю ніч. Ми йдемо на коктейлі для делегатів

у бальний зал, і я...

Алло?

У мене впала трубка. Я люблю тебе, Боббі!

Дон...

Дивно.

Від'єднало.

Ці дві тисячі...

- Це на подорож? - Так.

Я збрехав вам. Я не розповів про оголошення про зниклих тварин.

Я знаю.

Коли ви їдете?

Завтра, коли повернеться твоя мати.

Заберу свій виграш у Лена Файлза у "Корнер Покет",

тоді поїду.

Ми ще побачимося?

Ні.

І бажанням цього не зарадити.

Я не хочу, щоб ви їхали.

Так на краще, малий.

Так на краще.

"Що стало ще одним дивним розвитком подій в Вашингтоні,

Джей Едгар Гувер, директор Федерального бюро розслідувань,

зробив заяву про те, що бюро не наймає

екстрасенсів для боротьби з комуністами."

Справа у цьому, хіба не так, Теде?

Хочеш корінний напій?

Терпіти не можу. Добре, що більше пити не треба бути, коли ви поїдете.

Так, я знаю.

- Ви все знаєте? - Ні.

А що буде, коли ви торкаєтесь людей?

Я ніби проходжу через вікно у людський розум.

Через це вони вас шукають? Через це вікно?

Так. Я знаю дещо і бачу певні об'єкти.

Деякі вважають, що це дар, але мені це завжди було тягарем.

Моє видіння важливе певним людям.

Можливо, мені вдалось їх уникнути цього разу.

Дякую.

На здоров'я.

За твоє здоров'я.

Ну, от.

Ми всі тут проїздом, малий.

Коротким проїздом, от і все.

Передай Керол мої кращі побажання.

Звичайно.

- Гей, Боббі! - Так?

Здається, ти повинен піти до неї негайно.

Добре.

Ви бачили Бротіґана?

Велика винагорода $$$

- Привіт, Боббі. - Керол вдома?

Ні, вона побігла у яр, щоб читати

біля дерева.

Ти не злякаєш мене, Боббі Гарфілд.

Крихітка Ґербер власною персоною.

Ні! Будь ласка!

Гаррі?

Керол! Керол!

Керол!

Керол. Усе добре?

Він вдарив мене, Боббі. Сильно вдарив.

Усе добре.

- Я покличу допомогу! - Ні, будь ласка!

Не залишай мене. Він може повернутися.

Усе буде добре.

Ти може йти?

Я не знаю.

- Спробуй, добре? - Може. Я не знаю.

Усе буде добре.

Усе добре. Ось, спробуй встати, добре?

Сідай мені на спину, добре?

- Боббі, я не можу! - Так, можеш.

Можеш.

Думай про щось інше, добре?

Давай, сідай мені на спину.

Пам'ятаєш, як у школі ми на горбах каталися один в одного на перерві?

- Так. - Думай, що це те саме, добре?

- Бронко Нагурскі. - Нагурскі.

Десять ярдів...

Сім ярдів...

Ніщо не могло його зупинити.

Теде! Теде!

Теде! Допоможіть.

Здається, у неї зламана рука.

Давай, Керол. Усе гаразд.

Усе гаразд.

Рука болить.

Боббі, візьми її за руку, гаразд?

Так.

Один великий хлопець проти маленької дівчинки.

Він, напевно, боїться тебе. Подумав, що у тебе серце левиці.

Він мене побив, Теде.

Я знаю. Повір мені, я знаю.

Тепер слухай. Я мушу оглянути твоє плече. Зрозуміло?

Я тебе не скривджу.

Ой, лихо.

Він зламав мені руку.

Ні, здається, це лише дислокація.

Я це виправлю.

Ви лікар, Теде?

Ні, я не лікар.

Але як ти помітила, я дуже дивний.

Хто знає, що я можу зробити?

У тебе серце левиці?

Закрий очі і спробуй розслабитися.

Боббі, дай мені свій ремінь.

Керол, ти знаєш, що біль робить з людиною?

Біль подорожує по тілу.

Ось так. Дякую.

Слухай мене, Керол.

Слухай і розслабся.

Прикуси ремінь так сильно, як тільки зможеш.

Ти вкусиш ремінь Боббі і відчуєш біль.

Тепер розслабся.

Закрий очі.

Не відкривай.

Ти в безпеці. Вдих.

Видих. Ось так. Біль проходить.

Слухай мій голос.

Я відчуваю, як вони мене оточують, Боббі.

Я знаю. Оголошення повсюди.

Ось так.

Вкуси ремінь сильно і відчуй... Ось так.

Гаразд.

Усе.

Теде?

Більше не болить.

- У тебе серце левиці. - Дякую.

Ти молодець, Керол.

Що тут в біса відбувається?

Мамо, що сталося з тобою?

- Забери руки від дівчинки! - Мамо, він нічого поганого не зробив!

Як ви смієте її торкатися! Сучий син!

Він її не скривдив!

Я приніс її сюди, щоб Тед зміг допомогти!

До кімнати! А ви! Ви підете в тюрму!

Що сталося з вами - це жахливо. Але з нею не таке було.

- Чому її блузка розстібнута? - Її плече поранено!

Я сказала: йди в свою кімнату!

Боббі каже правду!

Приведемо тебе в порядок у ванній.

Він мене ніс через яр.

А Тед полегшив біль.

Не торкайтеся!

Йди у ванну.

Я дзвоню в поліцію і все розкажу.

Розкажи, що сталося з вами.

Вас там не було. Ви не знаєте.

Я знаю.

Я знаю, що ви не усвідомлювали, що семінар закінчиться таким.

І я знаю, що ваш син росте, а у вас на думці інше.

Я відведу дівчинку додому. А коли повернуся, вам краще тут не бути.

- Будьте обережні. - Усе гаразд, не хвилюйся.

Куди ви підете до того, як настане ніч?

Піду на вечерю у "Корнер покет". А потім зайду за виграшем.

Я хочу піти з вами.

Боббі, зайди в дім, будь ласка.

Роби, як вона каже, малий.

Так, чи це

Хузитонік-5837?

Так, у мене є інформація для вас

про Бротіґан.

Він буде у "Корнер покет" сьогодні

у Бріджпорті.

Так. Тепер про нагороду...

Алло?

Алло...

Покидьки.

Коли твоя мати пише "поганий",

щоб описати емоційний стан, вони пише чорнилом.

Я знав, що так буде, але не думав, що вона мене зрадить.

Розумієш, мені потрібні гроші, щоб вижити,

але я не можу повернутися у "Корнер покет".

Мені потрібно подумати,

але на це немає часу.

Вам треба так зробити.

Напишіть мені записку.

Записку?

Так, у "Корнер покет".

Я принесу вам гроші.

Не впевнений, що слушна думка.

Теде, візьміть мої руки.

Не хвилюйтеся. Я не дам, щоб бабай вас забрав.

Алло?

Чи можу вам допомогти?

Я щодо Бротіґана. Він поїхав на поїзді. Я сам бачив.

Не втручайся, синку.

Бротіґан - це наш клопіт.

Не чіпайте його.

Будь ласка, не чіпайте його.

Йди додому, Боббі.

"Корнер покет"

Будь ласка, дайте мій виграш Боббі Гарфілд

Теде, я маю гроші!

Теде! Теде!

Теде!

Теде! Теде! Теде.

Я б не пропустив і хвилину!

Жодну хвилину!

Ні за що в світі!

Теде.

Де ти був! Я хвилювалася!

Я живий і здоровий.

Ти хоч уявляєш, що я через тебе пережила?

Ти лише про себе і думаєш!

- Боббі... - Теда забрали.

Я більше його не побачу.

Ти отримала, що хотіла. Рада?

У нас немає грошей. І у мене більше немає роботи.

Тепер у нас багато грошей!

Бачиш, як все добре вийшло, коли ти його здала?

Я це зробила заради тебе. Заради твого...

Ти брешеш! Ти завжди брешеш.

Мій батько був хорошим чоловіком. Люди його любили.

Усі його любили, крім тебе.

Ти і мене не любиш.

А коли я знайшов собі друга, дорослого друга, знаєш що?

Я полюбив його.

Ти зрадила не тільки його, ти зрадила нас двох.

Боббі?

Тед правильно зрозумів.

Це не Атлантида.

Моя матір знайшла роботу біля Бостону.

І, звичайно, я засмутився, але

я більше не боявся.

Я мушу Теду дякувати за це.

Гей, пішов звідси. Це моє місце.

Так не можна. Це парк для всіх.

Так, можу.

Маленький Боббі Гарфілд.

Де твій голубий дідусь, коли він тобі потрібний?

Це за крихітку Ґербер!

Тобі потрібна допомога?

Не треба.

Ти зможеш коли-небудь мені пробачити?

Я стараюся, мамо.

Керол, ми їдемо.

Ой, ні.

Ось. Це наш новий дім у Массачусетсі.

- Ти писатимеш? - Звичайно.

Я писатиму.

Я буду сумувати.

Я ніколи тебе не забуду.

Це ти побив Гаррі Дуліна?

Добре.

Добре.

- Керол, чекай. - Не можу. Не зараз.

- Але... - Я також люблю тебе, Боббі Гарфілд.

Але я мушу бігти і готувати салат.

9:35, 25 хвилин до 10 на каналі "WKMD"

з найбільшими хітами від "Плеттерс".

То як нам тепер жити?

Якнайкраще, мамо. Якнайкраще.

Ну, час біжить, ні на кого не чекає.

Бен Джонсон казав, що час це "старий брехун."

- Хто такий Бен Джонсон? - Англійський письменник.

Нерозумний з грошима, і схильний до метеоризму.

Метеоризму?

Боббі Гарфілд!

Гей! Тобі не можна тут бути.

Тут не безпечно.

Я жив тут у дитинстві.

- Ти тут давно живеш? - Усе життя.

Чекай хвилину! Чекай.

Твоя матір...

Її звати...

Її звати Керол, Керол Ґербер?

- Моя мама померла кілька років тому. - Мені шкода.

Ми так і не писали один одному, як обіцяли.

Боже.

Це ви той хлопець на чортовому колесі?

- Мама мені про це розказувала. - Вона пообіцяла, що нікому не розкаже.

Вона казала, що ви були гарні.

Скоріше, вона.

Залиш собі, якщо хочеш.

Я - Боббі.

- Моллі. - Моллі.

У неї було серце левиці.

Я більше ніколи не мав звістки від Теда Бротіґана.

Але завжди про нього думав,

і він завжди буде в моїх думках.

Тому що то було останнє літо мого дитинства.

І хоча я більше ніколи не бачив, що думали люди,

у мене залишився незаперечний дар від нього.

Заслуга Теда у тому, що він відкрив мені очі,

і я побачив майбутнє.

Я б ні хвилини не пропустив би.

Ні за що у світі.

Фільм присвячений Пйотру Собочінскі

З подякою великому кінематографу, співпрацівнику,

митцю і другу.