Original subtitles

Він приїхав на моторолері, і вони ввійшли в будинок

на Віа-Джоаккіно-Мурат.

Упевнений, що це він?

-Цілком. -Що відомо про брата Хадіджи?

Те, що ти вже й так знаєш. Французька розвідка каже,

що він пов'язаний із лівійською групою та що ми маємо за ним стежити.

Він зник після того, як Лука прийшов до нього по його сестру.

І ми його загубили.

Я впевнений, що він — їхній контакт. Через нього проходять гроші.

-Що робитимемо? -Тобто? Він терорист!

Схопимо його, запхаємо в камеру й змусимо говорити!

-Невже? -Так!

Ти хочеш його схопити, аби допитати, чому Хадіджа скоїла той учинок.

Наша ціль — досі Аль-Ассад.

Дізнаємося, як передають гроші, і заарештуємо їх обох.

Гаразд.

Але очевидно, що Лука більше не може брати в цьому участь.

-Чому? -Для тебе це особисте.

-Ти нетверезо мислиш. -Ти до чого в біса хилиш?

-Ти ковтаєш пігулки, немов льодяники. -Дотримуймося плану.

-Гаразд? -Дотримуймося плану.

-Він бреше. -Можливо.

Але ми не можемо його усунути зненацька. Вони запідозрять підставу.

Юссефе, мені потрібна ще одна послуга.

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

ТРИ ДРУЖИНИ — ЧАСТИНА ДРУГА

Тату?

Люба, я тебе розбудив?

Не спиться.

Ще рано.

Засинай.

Ти запишеш мене на дзюдо?

Що сталося?

Марціа Менсі з п'ятого класу.

Що вона накоїла?

Як бачить мене на перерві, ображає та б'є мене.

Я теж хочу її побити.

-Вона велика? -Вона в п'ятому класі. Вона величезна.

Побити її нерозумно.

Бити когось — ніколи не вихід.

-То я нічого не можу зробити? -Уникай її.

Ховайся від неї.

Чим менше вона тебе бачитиме, тим швидше забуде.

-Гадаєш? -Упевнений.

Бути поганим набагато важче, ніж бути хорошим.

І вона припинить тебе шукати.

Ти знаєш поганих людей, які й тебе хочуть побити?

А що?

Коли ти йдеш на роботу, мама хвилюється. І мені трохи лячно.

Не хвилюйся про мене, люба.

Я дуже вдало ховаюся.

Точно?

Так. І я не завжди там працюватиму.

Гаразд.

-Усе гаразд? -Так, усе гаразд.

Маю для тебе подарунок.

Підійди.

Номер телефону рудої продавчині.

Зателефонуй їй.

Дякую. Зателефоную за тиждень, коли робота скінчиться.

Чекати немає потреби.

Я вирішив поїхати раніше, ніж планував.

Справи. І сьогодні я нікуди не піду.

Вечерятиму з дружинами в готелі. Охорона мені не потрібна.

Іди додому. Побачимося завтра під час поїздки до аеропорту.

Гаразд, дякую.

Її звати Софія.

Він хоче позбавитися зайвих очей. Готується передати гроші.

Може, він знає, що ми за ним стежимо, і все кидає?

Карвеллі, послухай.

Я хочу бути там, коли ви схопите брата Хадіджи.

-Луко… -Ти винен мені. Дай мені лише хвилину.

Якщо він сьогодні не передасть гроші, ми дамо йому поїхати.

Ти жартуєш?

Справу забирають французи. Наказ від керівництва.

Обіцяй, що триматимешся подалі.

Гаразд, обіцяю.

Сідай.

Чому ти тут?

Карвеллі наказав.

Він знав, що ти приїдеш.

Я тут не лише стежу, аби він не вийшов.

Я контролюю, аби ти не ввійшов туди.

Якщо ми впораємося, у французів є шанс ліквідувати групу.

Бомбу підклала Хадіджа.

Якого біса?

Тому я пішов із поліції.

До мене ставилися, як до нещасного вдівця, жінку якого забрав убивця.

Але вбивцею була вона.

Вона дурила мене від початку.

Прийняти це був єдиний спосіб вижити.

Та щось мені завадило.

Що?

У день саміту Хадіджа хвилювалася.

Не пускала мене. Будь-що намагалася мене зупинити.

Гадаєш, інший терорист скаже, що сталося?

Не знаю, але маю спробувати.

Ми не такі значні, як наша справа, Луко. Наша місія важливіша за нас.

Поглянь на себе.

Тобі б поспати.

Ще п'ять хвилин, і я піду.

Може, тобі варто послухати дружину?

Та звільнитися назавжди.

І що я робитиму?

Це моя робота. Інших варіантів у мене немає.

Можеш працювати зі мною.

Я виснажений.

Я піду.

На добраніч.

Ти не забагато їх приймаєш?

Я казав не заходити сюди, коли мене немає.

Я готую квартиру до оренди.

-Хотів прибратися. -Наступного разу попереджай.

То буде наступний раз?

-Ти не їдеш? -Я не знаю. Не псуй мені кров.

Знаєш, хто мені кров псує? Знаєш хто? Ти!

Виголошуєш тиради про те, що люди — не ті, ким здаються,

що нікому не можна довіряти,

але це ти приховуєш таємниці та нічого не розповідаєш!

Я твій партнер.

І твій друг.

Досі не зрозумів, що можеш мені довіряти?

Я не грюкаю дверима, бо, якщо вони зламаються, платитиму я.

Я працюю під прикриттям на спецслужби.

Стежу за арабським мільйонером.

Якщо доведу, що він фінансує терористів,

я залишуся в Мілані.

Знайшов докази?

Ще ні.

Це твій арабський мільйонер?

Чому він у газеті?

Він купив дружині кольє за два мільйони євро.

Він мав купити три кольє.

Воно унікальне. Ручної роботи.

Інших таких немає.

Це зачіпка, так?

Мені повернути вивіску?

Агов, але…

На скільки вистачило щирого Травальї? Шість секунд?

Аль-Ассад узяв дружин із трьох племен.

-Молодець. Що з того? -Він не може купити лише одне кольє.

Упевнений, це пов'язано з тим, як він передає гроші.

-Яким чином? -Не знаю. Спитаймо ювеліра.

Ні. На цьому я виходжу з гри.

Дідька лисого!

Гадаєш, я доведу до дипломатичного конфлікту,

бо це дивно, що він розлютив своїх дружин?

Ми не можемо його допитати через твою підозру.

Даруйте, але я маю йти.

-Ти що скажеш? -Ми в Мілані. Йому вирішувати.

Ось твоє ставлення до проблем. Ти просто йдеш геть.

Будь чоловіком хоч раз.

Треба розкрити справу, доки він не сів на той клятий літак.

Чи доки знову не зникне брат Хадіджи?

Для тебе це все надто особисто.

Кольє — це просто привід, щоби поговорити з ним. Я цього не дозволю.

Ти мені винен.

Та облиш уже. Як заїжджена платівка.

Зроблю все сам, як завжди.

Ні.

Ти нічого не робитимеш.

Поглянь на себе. Ти мислиш нетверезо.

-Знову? -Так, знову!

Знаєш, скільки таких, як ти, приводили у відділок ночами?

Ти не робитимеш нічого. Крапка!

Про всяк випадок, мої люди за тобою стежитимуть.

Навіть не думай відправляти до ювеліра Паліту або Де Джіліо,

бо й за ними стежитимуть.

Ти гівнюк.

-Годі! -Відпусти!

-Забери свої руки! -Агов!

Ми щось святкуємо?

-Ти не спитаєш, що сталося? -Хіба я не маю стояти осторонь?

-Облиш, Феде. -Ти сам сказав.

Гаразд, забудь.

Принесете серветку та відкоркуєте нам пляшку?

Ось що я скажу. Я нічого не питатиму.

Якщо ти хочеш щось розповісти, я вислухаю.

Я побився з Лукою.

У нас сумісна операція. Неофіційна.

Я його розлютив.

Це я зрозумів. Але чому?

Дякую.

Ось.

Перед терактом Хадіджа зникла, і він попросив мене її знайти.

Я порозпитував. Вона була в брата. За ним стежили французи.

-Через що? Тероризм? -Так.

То він уже знав?

Ні, не знав, бо я йому не сказав.

Керівництво наказало мовчати.

Якби він знав правду, він би спробував їй допомогти

і вскочив би в халепу.

Але він однаково в неї вскочив.

Не треба цього зараз.

Це було заради нього.

Мені сказали, що Хадіджа невинна.

За нею стежили, аби спіймати терористів.

-Вона дурила не лише Луку. -Ти йому це сказав?

Я роками намагався.

Але марно. Він…

Він гадає, що я зробив це заради кар'єри.

У цьому є частка правди.

Не сприйми за образу. Мені до вподоби твоя амбіційність.

Завжди була.

Ти стільки всього досяг, з огляду на те, звідки ти починав.

Я знаю, наскільки важлива для тебе робота.

Я ніколи не ставив роботу вище за друзів. Ніколи.

Насправді ставив. Багато разів. І вище за мене теж.

У тобі кілька особистостей.

Я одразу побачив.

Є Клаудіо, милий, дотепний,

який кладе мені тости з авокадо на обід і записує повідомлення смішними голосами.

А ще є Маґанца, заступник комісара,

який навіть телефоном може до всирачки злякати будь-кого.

Тебе двоє.

Два різних світи. І, боронь боже, їм зустрітися.

Тому ти ніколи не знайомив мене зі своїми колегами.

Для тебе це легко.

У твоєму світі бути геєм — це не виключення, а норма.

Ти припинеш? Проблема не у твоїх колегах.

Проблему бачиш лише ти.

Наче ти теж таємнича людина. Як Лука.

-Маячня. -Як скажеш.

Задовбали.

-Так? -Кароліно?

Ні, це Б'янка, її донька. Хто це?

Це її видавчиня, Ребекка.

Зачекайте. Я її покличу.

Мамо?

-Це твоя видавчиня. -Скажи, що мене немає.

Гаразд.

Я помилилася: вона вийшла.

Не знаю, чому вона не відповідає на мої дзвінки та повідомлення.

Вибачте, пані, це не моя справа.

Авжеж, але за три дні вручення премії.

Такого шансу більше не буде.

Я маю з нею поговорити. Це їй потрібно, повір мені.

Перекажу їй, коли побачу.

П'ять із шести.

Втрачаєш хист.

Навіщо прийшов?

То ти вважаєш, що це унікальне кольє не для його дружини?

Можливо, цим кольє він заплатить брату Хадіджи.

-Як він його передасть? -Я не знаю.

-Може, ти собі навигадував? -Можливо. Але я маю спробувати.

І яку роль у цьому граю я?

Поговори з ювеліром, дізнайся, що йому відомо.

Ага, ти з глузду з'їхав. Відправ свого партнера.

Не можу. За ним стежить Маґанца.

Серджіо, ти мені потрібен. І тобі це потрібно.

-Я точно знаю, що мені потрібно. -І що це?

Жити далі й спробувати бути щасливим.

Тато просив допомогти йому в типографії.

Можу працювати на нього й сам себе забезпечувати.

Типографія?

-Так. -Ти коп.

Розкрию тобі таємницю.

Бачиш це крісло? Поглянь на колеса.

Я сиджу в ньому не тому, що я ледащо.

А тому, що ноги в мене не ходять.

І що? Щоби бути копом, ноги непотрібні.

Поглянь на Де Джіліо. Він аж ніяк не спортсмен.

-Не забивай мені голову. -Ти сам почав.

У нас є шанс знайти винного в цьому.

Слухай.

Сталося лихо, але я його пережив. Ясно?

І ти маєш жити далі.

Я вважаю тебе геніальним копом.

Ти ідеально підходиш для цього завдання.

Я найняв тебе не через твої ноги, Серджіо,

а через твій розум.

Ювелірний знаходиться на Віа-делла-Спіґа.

Гаразд, добре.

-То який план? -Охороняйте лоббі та стоянку.

Вони виїжджають за 45 хвилин.

Не випускай їх.

Як? У мене нічого на них немає.

Упевнений, він віддасть кольє терористам як оплату.

Їм доведеться пройти через митницю. Я щось вигадаю.

Долучу своїх людей.

У НАС ОБМАЛЬ ЧАСУ

-Потрібна допомога? -Ні, дякую, я сам.

Щось конкретне цікавить?

Вони всі чудові, але я шукаю щось оригінальне.

Щось унікальне та ексклюзивне.

На жаль, ми виготовляємо дуже мало прикрас.

-Узагалі, вони дуже коштовні. -Це не проблема.

Страхова виплатила мені чималу суму. Треба ж її якось витрачати.

-Даруйте, я не мав на увазі… -Пусте.

Алессандро, я подбаю про клієнта.

-Для кого подарунок? -Для дружини.

-На річницю? -Мого нещасного випадку.

За кілька днів буде три роки, як мене переїхав п'яний водій.

Я втратив здатність ходити, але, на щастя, не жінку.

Вона могла кинути мене, але, на диво, не пішла.

Поки що. Тому я хочу їй віддячити.

-У вас є якісь побажання? -Це має бути щось помітне.

Може, не таке помітне, як кольє, що ви зробили для арабського мільйонера.

Із діамантами. Справа не лише в розмірі, а й у чистоті.

-Я щось підготую. -Дякую.

Квитанцій недостатньо?

Вибачте. Нові правила.

Кольє там немає.

-Якого кольє? -Того, що ви купили два дні тому.

Бачу сертифікати на діаманти, а кольє немає.

Уся ця метушня через кольє?

Вибачте, доведеться вас затримати, доки не побачимо кольє.

Є причина, чому кольє тут немає.

Діаманти перевозяться із сертифікатом, як із посвідченням особи.

Він підтверджує походження, карати, колір і чистоту.

На кольє вартістю два мільйони євро, мабуть, пішли найчистіші діаманти.

-Так. -Просто цікаво. Як це відбувається?

Вам платять чеком чи…

Даруйте, я не можу розголошувати подробиці про інших клієнтів.

-Конфіденційність. -Ви маєте рацію. Дурне запитання.

Звичайна цікавість.

Ось.

Що скажете?

Це лише обрис.

Уявіть у ньому діаманти.

Розкішно. Можна побачити діаманти?

Я маю їх замовити.

У вас має буте щось схоже.

-Авжеж. Я погляну в сейфі. -Дякую.

ПОКВАПСЯ

Я знайшов щось схоже на те, що ви хочете для свого кольє.

Не те саме, але ідея буде зрозуміла.

Приємної подорожі.

-Їх два. -Що ти маєш на увазі?

Кольє два.

На його дружині підробка. Бонетті щойно це прислав.

Сертифікат справжній. Ми перевірили.

Так, стеж за ним.

Юссеф. Брат Хадіджи виїхав.

Треба зупинити літак.

Ми не можемо. Це вже не наша юрисдикція.

Щойно Аль-Ассад зайде на борт, він буде у своїй країні.

У нас є докази.

Ми щойно пропустили кольє через митницю. Далі ми безсилі.

Знайди справжнє кольє, і ми отримаємо ордер на обшук літака.

Я повернуся в готель і відшукаю його. Виграйте мені час.

З тобою поїде моя людина.

-Хто? -Ти її вже бачив.

-Не знав, що ти в спецслужбі. -А я про тебе знала.

Ювелір приніс скриньку з кольє секретарю.

Той відніс його до номера дружини.

-І куди вона пішла далі? -Нікуди. Сиділа в номері.

Отже, кольє досі там.

-Так? -Де він?

Їде на моторолері. Я за ним.

-Тримай мене в курсі. -Гаразд.

Його тут немає.

Кажу тобі: його не могли звідси винести.

-Упевнена? -Я стежила за дверима цілий ранок.

У туалет не ходила.

Візьміть кляту слухавку.

-Що? -Треба зупинити літак Аль-Ассада.

Що? Ви не при собі?

Хоча б затримайте. Можливо, є докази, щоб його посадити.

Клаудіо, годі цих прислівників.

Даруйте?

Ви хочете створити дипломатичний конфлікт

і вживаєте в реченні прислівник «можливо».

«Можливо, є докази».

Якщо я зупиню літак, а доказів не буде, «можливо», на мене не складуть рапорт,

а вас, «можливо», не звільнять. Можливо!

-Знаєте, що на кону? -Це важливо, пане прокуроре.

Гадаю, Травалья має рацію.

Цей ваш друг псує мені кров.

Ось що я скажу. Хай літак відлітає, а я не телефонуватиму міністру,

і у вас ще буде шанс зробити кар'єру в Міністерстві внутрішніх справ. Гаразд?

ВІДЕО

Нічого. Тут його теж немає.

Може, на ній в аеропорту було справжнє кольє?

Юссефе?

-Він біля готелю, заходить. -Стеж за ним.

-Скажи, якщо він піде сюди. -Зачекай.

Він іде до підвалу.

-Зайди з вулиці. Зараз буду. -Гаразд.

Він приїхав по кольє. Скажи Карвеллі зупинити літак.

Якщо він ще не злетів.

Брат Хадіджи в готелі.

Ходімо, пішли.

Вона змила його в унітаз. Я б ніколи до цього не додумався.

Пам'ятаєш мене?

Авжеж.

У нормальному світі ти був би моїм зятем.

Але цей світ аж ніяк не нормальний.

Ти вже не в поліції.

Ні.

Тепер я можу тебе пристрелити.

-Я теж. -Ані руш!

То вас двоє?

Чому ти не стріляєш?

Ти хочеш знати про неї, чи не так?

Ким вона була насправді?

Вона була ладна на все, аби помститися за наших батьків.

Навіть спати з таким, як ти.

Чому вона не хотіла, щоб я пішов на саміт?

-Вона передумала. -Досить, стріляй!

Ні!

Стули пельку!

Чому вона передумала?

Хадіджа прийшла до мене й сказала, що хоче вийти з гри.

Я намагався їй пояснити, що це помилка,

що ви, жителі Заходу, фальшиві й дріб'язкові.

Що наших батька й мати зарізали такі люди, як ти.

Але все було марно.

Вона кохала тебе.

Це якась маячня.

Вона тримала бомбу. Я бачив.

Бачив, як вона вибухнула в її руці.

Не вона принесла бомбу.

Якщо чесно,

вона знала про бомбу, бо я їй розповів того дня.

Вона хотіла її забрати й врятувати твоє життя.

Це брехня.

Вона б сказала мені, якось попередила б мене.

Вона померла через тебе.

Через тих, хто віддає накази таким, як ти.

Що ти в біса верзеш?

Коли ви з Хадіджею познайомилися,

вони вже знали.

Хто знав?

Знали, що за рік відбудеться саміт.

Знали, що призначать тебе відповідальним за безпеку.

Знали, що ми спробуємо помститися за батьків.

Вони знали все.

Ти був лише пішаком.

І я теж. І Хадіджа.

Юссефе? Юссефе.

Агов, Юссефе! Допоможіть!

Допоможіть!

Юссефе! Допоможіть!

-Поїхали! -Хутчіш.

Поїхали!

Їдьмо!

Карвеллі.

Що сталося три роки тому?

Ти скажеш мені правду?

Домовмося так.

Ти сам скажеш мені, що ти хочеш почути.

Ми були пішаками?

Ти справді повіриш у маячню,

яку наплів той, хто здатен на все, аби врятувати свою дупу?

Знаю, ти мені ніколи не скажеш.

Коли захочеш поговорити з братом Хадіджи,

він буде до твоїх послуг.

Це найбільше, що я можу.

Юссеф?

Він у реанімації.

Чекаємо, коли він отямиться.

У нього є дружина й донька.

Через мене вони можуть утратити чоловіка та батька.

-Знаєш, у чому твоя проблема, Луко? -Ні. У чому?

Ти завжди звалюєш на себе занадто великий тягар.

Ти не винен.

Ми знаємо, чим ми ризикуємо.

Юссеф теж це знав.

Важливо те, що ми їх зупинили.

Я говорив із прокурором.

Можеш жити в Мілані, якщо хочеш.

Навіть знову відчинити агенцію з тим сингалом.

Дякую.

Подякуй Маґанці.

На відміну від тебе, йому буде несолодко.

І останнє.

-Потрібна послуга. -Ще одна?

Остання.

Я буду тобі винен.

-Що? -У мене для тебе є кандидат.

Він гідний.

Не гірший за тебе?

Набагато кращий.

То це не вона принесла бомбу.

Вона хотіла тебе врятувати.

Оце так поворот.

Я знав, що ти переїхав у Мілан

не через рівень життя та зручний транспорт.

Я знав, що ти від чогось тікаєш.

Але не здогадувався, що від чогось такого.

Я переконував себе, що це все було брехнею від початку.

Що вона ніколи мене не кохала, ні на секунду.

Що в ній не було нічого людського.

Принаймні зараз ти дізнався правду.

Ні. Тепер я знаю ще менше.

Чому вона була там? Чому не сказала правду?

Може, якщо ти залишишся в місті, то дізнаєшся?

Не знаю, чи хочу дізнаватися.

Я маю поїхати до Рима.

З агенцією все владнали. Я тобі не потрібен.

Ти можеш і сам працювати.

Авжеж я працюватиму.

Я вклав у неї стільки грошей…

Мені лише квартиру шкода.

Де я знайду охочого жити в такому смітнику?

Хай там як,

у тебе є ще одна причина залишитися.

Так, є.

Кароліна.

Ти.

Ти не втратиш друга, до якого поїздом три години їхати.

Якщо ми такі близькі,

чому ти ніколи не розповідав про Хадіджу?

Через ті самі причини, чому ти не розповідав про сина.

Така вже дружба між чоловіками. Ось чому.

Він завжди створював проблеми.

Йому немає вибачення.

Колись ти мені все розповіси.

Та послухай мене. Зателефонуй йому.

Вибачити можна будь-кого.

Будь-кого.

Привіт.

Привіт.

Твоя донька все розповіла.

-Хочеш кави, чаю? Може, трав'яного? -Ні, дякую.

Я багато років у цьому бізнесі,

але такого зі мною ще ніколи не було.

-Можу уявити. -Не можеш. Інші на все ладні заради цього.

Але ти не хочеш їхати на вручення премії.

-Чому ти видала мою першу книгу? -Ми вже говорили про це.

Так. Просто скажи.

Ти видатна особистість. І всі мають право видати свою книжку,

особливо дружина очільника центрального банку.

-Сумно, але правда. -Так я й думала.

Тому я й стала фіналісткою премії?

Ти тому не хочеш їхати?

Читачі купують твою книжку не через твого чоловіка.

Вона їм подобається.

Ти стала фіналісткою, бо журі вважає книжку вартою уваги.

Мій чоловік на них натис.

Повір, у видавничій справі такі виверти не проходять.

Одна рекомендація — і ти не потрапила б до фіналу.

Такий шанс випадає один раз у житті.

Я відправлю за тобою авто. Моя секретарка тобі зателефонує. Візьми слухавку.

Добре.

Знаєш, з ким підеш на церемонію?

Можливо, знаю.

Ми вирішимо одразу після зустрічі комітету.

Я не знаю. Запросимо слухання.

Так. На все добре.

-Вам пошта. -Поклади її тут.

Тут лист від юридичної фірми.

Хотіла привітати вас із книжкою вашої дружини.

Мені дуже сподобалася.

Прочитала за два вечори.

Усе гаразд?

Це від дружини. Вона вимагає розлучення.

Буду в іншій кімнаті.

Ваша присутність робить від'їзд важчим.

Дякую за все.

Я допоможу.

Проходьте.

Серджіо Бонетті?

Так.

Хто ви?

Я від нашого спільного друга.

ЛУКА

Хто це був?

Ти така гарна.

ТРАВАЛЬЯ ДЯКУЮ

Ти такий гарний.

КАБІНЕТ ЗАСТУПНИКА КОМІСАРА

Алло?

Алло.

Це тато.

РИМ

Переклад субтитрів: Дар'я Масенко