Original subtitles

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

Хочеш вразити римлянина пробіжкою біля річки?

НЕБО НАД ЛАМБРАТЕ

Це не річка, це канал.

-Справді? -Так.

У Римі, коли йде дощ, це називається калюжею.

-Чому бігати почала? -Готуюся до сезону бікіні.

Фіналісти літературної премії вирушають до Венеції цими вихідними.

У готелі чудовий спа-салон. Сауна, баня…

Круто. Може, повернемося? У мене зустріч із Палітою.

Так, гаразд.

Ваш номер мені дала Філіпа.

-Вона дуже хвалила вашу агенцію. -Тобто нашу спільну агенцію.

Звідки знаєте пані Ґуццман?

Ми працювали разом до моєї операції на стегні.

-Як справи в Сантьяґо? -Добре. Знову вчиться.

Ліндо, чим вам допомогти?

Мій чоловік зник у п'ятницю. Схоже, із ним щось сталося.

-Комусь говорили про це? -Так, поліції.

-Що вони відповіли? -Без телефона його буде важко знайти.

Він не взяв із собою телефон?

Ауреліо 66 років. Він із технікою на «ви».

-Телефона в нього не було взагалі. -Він на пенсії?

Так, але пенсії не вистачає.

Тому він знову став чорноробом.

Де?

На новому будівництві. Уже кілька місяців працює.

Знаєте адресу?

Його щодня о 06:00 забирав колега від П'яцелле-делло-Спорт.

-Хоча б ім'я колеги знаєте? -Не знаю.

-Я так розумію, це він. -Ауреліо обожнював море.

-Чому в минулому часі? -Я знаю такі будівництва.

Чорноробів із травмою не везуть до лікарні. Їх закопують.

Слухайте, пане Травальє.

-Я не знаю ваших розцінок. -Тобто наших розцінок.

Із вас ми багато не візьмемо.

-Не хвилюйтеся. -Дякую.

Можна взяти? Обіцяю, ми повернемо.

-Разом з Ауреліо. -Довіртеся нам.

ДЕРЖАВНИЙ ТИР

-Не поспішаєш, так? -Точність теж важлива.

-І ти точно не влучив. -Наступного разу кулаками побий.

-Доброго ранку. -Вітаю.

Даруйте, ви цього чоловіка бачили?

Ні, ніколи.

Його звати Ауреліо. Колега забирає його звідси щоранку о 06:00.

Я б запам'ятав його. У такий час людей мало.

Хіба це не дивно?

-Що? -Ті хлопці.

Що таке?

Зупинилося кілька автобусів, але вони в жоден не сіли.

Вони не автобус чекають, а чоловіка, що їх забирає.

На світанку тут чимало таких бідолах.

-Хто їх забирає? -Не знаю. Чоловік у фургоні.

Зазвичай у який час?

Він уже мав би приїхати.

Дякую.

-Бувайте. -Щасти.

Привіт! Він не приїхав?

-Що? -Чувак у фургоні. Не з'явився?

Може, його сьогодні не буде.

-Я йому писав, та він не відповідає. -І мені.

І телефонував. Може, у мене його старий номер. У тебе який?

Зачекай.

Три, п'ять, один,

сім, три,

один, п'ять.

-Вісім, чотири, шість. -Чотири, шість. У мене чотири, дев'ять.

-Дякую. -Будь ласка.

-Щасти. -І вам.

То він не колега, а вербувальник поденників.

-Це він Ауреліо забирав. -Вимкнено.

-Що? -Карвеллі, надсилаю тобі номер.

Скажи ім'я та адресу власника.

Я каву п'ю. Може, пізніше погляну.

Смачного сніданку.

Ходімо.

-Той чоловік живе тут? -Так.

Номер зареєстровано на Вероніку Сафінову, росіянку.

Може, марокканець помилився з номером.

Вербувальник реєструє номер на власне ім'я?

-Ну… -Жартуєш?

-Не знаю. -Ні.

-Ні? -Чекай тут.

Гаразд.

-Вероніка Сафінова? -Так.

Є розмова.

Легше. Агов!

Паліто, зупини його! Зупини!

-Ані руш! -Благаю, не бийте мене.

Ви її сутенер? Я вам заплачу. Ось.

Дякую.

-Ти береш його гроші? -Ні!

Одягайся й драпай. Геть!

-Що тут кумедного? Ходімо. -Зачекай.

Номер зареєстровано на мене.

-Але телефон не в мене. -А в кого?

Слухай.

Я й до поліції можу піти.

-Альдо. -Альдо.

В Альдо є прізвище?

Альдо Воцці. Благаю, не кажіть йому, що це я його здала.

Він на будівництві працює?

Так, у нього невелика фірма.

Кілька чорноробів і фургон.

-Якого кольору фургон? -Синього.

Я знаю небагато. Він про роботу не говорить, а я не питаю.

Він клієнт?

Він платить за місяць і…

-Ще деякі бонуси. -Кокс?

Один із його працівників робив ремонт у моїй ванній.

Я маю з ним поговорити.

Ми маємо.

У нього немає де жити.

У його квартирі ремонт, отже він часто ночував тут.

-Та я не знаю, де він. -Коли востаннє бачилися з ним?

У п'ятницю ввечері.

Він написав мені, що має справи на будівництві поблизу.

-Після того обіцяв приїхати до мене. -Але не приїхав?

Ні. Я йому потім телефонувала, але телефон вимкнений.

Зрозуміло. Є його фото?

Дайте номер, я надішлю.

За цим номером.

-Паліто. -Що?

-Гроші. -Які гроші?

Паліто.

Дякую, бувайте.

-Який милий, еге ж? -Він знає, що він робить.

Коханка — повія. Я ніколи про таке не думав. Він молодець.

Він зник того ж дня, що й Ауреліо. Який збіг.

Отже, Лінда має рацію.

Пошукаймо Воцці. Утікача легше знайти, ніж мерця.

І де шукатимемо?

Вона згадувала будівництво поблизу.

Поблизу безліч будівельних майданчиків.

-Кому телефонуєш? -Тому, хто може допомогти.

-Маґанці? -Його партнерові Федеріко. Він архітектор.

Кому?

Його партнеру.

-Близькому партнеру? -Близькому партнеру.

-Партнеру… -Проблеми?

Ні.

Це пояснює одяг. Бо я не зрозумів.

Сподіваюся, він не помер на будівництві.

Тут також є вербувальники. Вони непомітні, але існують.

За останні три роки збудували 16 хмарочосів.

Сьогодні на будівництві заробляють космічні гроші.

І хто в тих будівлях житиме?

Іноземці. Лише в них вистачить грошей, щоб купити там житло.

Ті бідолашні чорнороби — теж іноземці.

Вони працюють неофіційно й за копійки, на субпідрядників.

Бувають і перевірки зі штрафами,

але здати будівлю пізніше строку дорожче.

Чому не звернувся до Клаудіо? Зазвичай він тобі допомагає, так?

Я не хотів його турбувати, у нього й без того багато проблем.

Може, це в тебе проблеми?

-Він щось казав? -Небагато.

Казав, що того місяця був якийсь випадок із латиносами.

Це ваша справа. Може, вам обом слід поговорити.

Допоможеш знайти майданчик, на якому зник цей чоловік?

Я зателефоную декому.

Дякую.

У нас із Клаудіо проблеми не лише через латиносів.

Це через те, що сталося три роки тому.

-Хто це? -Я маю дещо спитати.

Ти де?

Ти справді хотів мати зі мною дітей?

Хадіджо, скажи, де ти!

-Ти говорив щиро? -Так, авжеж.

Ходімо щось поїмо, хлопці.

Ну ж бо, ходімо додому!

Поїхали.

Даруйте. Вітаю, я Лука.

-Привіт. -Привіт.

-Привіт. -Привіт.

Скільки він платить?

Я дам вам 80 євро, якщо завтра не вийдете.

Дев'яносто.

Гаразд. Дай кожному 90 євро.

-Навіщо? Я не банкомат. -Дай кожному 90 євро.

-Тут 20 бракує. -Паліто.

-Гаразд. -Щасти.

-Ти й румунську знаєш? -Ні.

-Ні? -Ні. Це албанська.

-Що ти робиш? -Роблю наше прикриття достовірнішим.

За допомогою оригамі?

Це шапка чорнороба.

Я вперше працюю під прикриттям.

-Я не можу покладатися на долю. -Слушна думка. Тепер ти в безпеці.

-Дякую. -Будь ласка.

Скільки вас? Один, два… сім. Гаразд, поїхали!

Ворушіться, хутчіш!

Ми спізнюємся!

Боже, мамо. Хто помер?

Ніхто! Облиш!

-Як я тобі? -А ти як вважаєш?

Я тебе питаю.

Лука їде до Венеції?

Мамо, не соромся.

Я знаю, що з татом не склалося. Я вже деякий час у курсі.

Усе зовсім не так.

Мені не десять років, мамо. Ти змінилася.

Нічого такого. У нас із Лукою професійні стосунки.

-Ага, авжеж. -Справді!

Годі вже прикидатися.

Хоча ви в цьому майстри. Особливо він.

-Поглянь на це. -Усе гаразд?

Це мій перший день.

Воцці казав, що буде важко. Але ж не так.

Знаєш його? Воцці?

Агов! Я йду по каву. Бачиш, він майже все зробив.

Якщо не закінчиш до мого повернення, підеш геть. Такі правила.

На що витріщився? Іди працюй!

Палі, як успіхи?

Я пояснив йому, як робити, але він не второпав.

Він погано пояснює.

-Я допоможу. -Дякую.

Палі?

-Ти питав людей? -Я питав про Ауреліо.

Але всі мовчать. Вони його бояться.

Гаразд, проводжуй далі.

Авжеж, продовжу. Це справа принципу.

Слід було дати тобі більше.

Хто дозволив вам байдикувати?

Ще не перерва.

Працюйте!

Огидний хлоп.

Ґедара поклала артишоки мені в сендвіч.

Обожнюю цю жінку.

Що тобі твоя дружина приготувала?

Суші?

-Кароліна мені не дружина. -Це ти так вважаєш.

Рано чи пізно, всі коханки стають дружинами. Крапка.

Просто їж.

-Можна тут сісти? -Авжеж.

Дякую.

Я знаю Воцці.

Він вербувальник.

Уже кілька днів людей не привозив.

Який він?

Я мало що знаю.

Люди кажуть, що він помилок не вибачає.

Інші такі самі.

-Як і той чоловік із Бергамо? -Чому питаєте?

-Ми шукаємо друга. -Кого?

Знаєш його?

Ауреліо. Він приїжджав із Воцці.

Слухай, друже,

я працюю тут лише три дні,

але хочу працювати й далі. Дякую.

Ти. Ходімо зі мною.

Зачини двері.

За кого ти нас маєш?

-Я бачив тебе з Рафі. -Тобі не платять за допомогу іншим.

Якщо він не може тягати мішки, це його проблема.

У нас не благодійна організація. Роби те, що ми скажемо.

Він старий, йому було важко. Я зрозумів. Такого більше не буде.

Авжеж, не буде. Ти сюди більше не повернешся.

Хлопці, у мене сім'я. Мені потрібна робота.

Я заплачу тобі за сьогодні.

Чекай 30 днів, як і решта, але я заплачу.

Завтра не повертайся. Як тебе звати?

Маґанца, Клаудіо Маґанца.

Маґанца.

-Що сталося? -Нас витурили.

Ні! І мене?

-Особливо тебе. -Облиш!

У них є журнал з іменами будівельників.

-Ім'я Ауреліо бачив? -Ні, поглянемо пізніше.

-Коли? -Прийдемо по нього сьогодні ввечері.

Так! Гаразд.

-Пам'ятаєш свою роль? -Так, дурного іммігранта.

-Сподіваюся, я впораюся. -Це буквально роль твого життя.

-Якого дідька ти робиш? -О боже!

-Якого біса ти робиш? -Вибачте. Це випадковість.

-Помилка, справді. -Ти п'яний?

Я не бачив.

Не знаю, як я схибив.

Гаразд, нічого.

-Я… Ні! -Прибери свій мотлох.

-Годі, усе гаразд -Добре.

Прибери це корито з дороги, добре?

-Дякую. -Нема за що.

Ось він.

Агов!

Агов, хто це зробив? Виходь!

-Дістав? -Так. Не кричи.

-Не кричи. Поїхали. -Гаразд.

Ауреліо на роботу підвозив не друг.

Це був вербувальник. Альдо Воцці.

-Чули про нього? -Ні.

Його я знайти не можу, але в мене є журнал робітників.

Може, ви впізнаєте чиєсь ім'я.

Керім Сукур. Ауреліо казав, що його звати, як футболіста, от я й запам'ятала.

Ауреліо теж того дня був на роботі.

Так, знаю.

Отже, я мала рацію.

-Його змусили зникнути. -Може, і ні. Ми не знаємо.

Не давайте мені хибних надій.

У якомусь сенсі Ауреліо вже давно мертвий.

Він себе запустив.

Утратив сенс життя.

Наче він опустив руки.

Він завжди любив Янначчі.

Ви не з Мілана, напевно, не чули про нього.

Він був чудовим співаком, але я чув про нього небагато.

«Коли починаєш ненавидіти життя більше за смерть, вороття немає».

Це з його пісні?

Не кажи, що я сьогодні буду сама. Я цілий день рецепти шукаю.

До Ґедари мені далеко, але я склала чудове меню.

-Піци було б досить. -Ні, просто…

Я мала в тебе щось спитати. І це найкращий спосіб.

Що спитати?

Увечері дізнаєшся.

І надягни щось елегантне.

-Навіщо? -До вечора. Бувай.

-Де Джіліо? -Що?

Ти вже награвся у «Солітера»?

Комп'ютери не тільки для пасьянсів. Я працюю взагалі-то.

-Їв круасан? -Ні.

Ні.

Мені потрібна адреса Керіма Сукура.

Може, візьмеш мене до себе в агенцію? Мені б не завадили додаткові гроші.

Для держслужбовців друга робота — злочин.

-Як скажеш. Як його звати? -Керім Сукур.

-З однією «к»? -Так.

Ось він. Віа-Сеттала, 18.

Чудово. Дякую.

Як там Серджіо?

А що з ним?

Він більше не в клініці. Як гадаєш, з ним усе гаразд?

Він одужуватиме.

-Керіме? -Це я. Що сталося?

Я інспектор Де Джіліо, шукаю чоловіка на ім'я Альдо Воцці.

Ви на нього працювали.

Ні, тобто…

я бачив його на будівельних майданчиках, але то було кілька місяців тому.

-Вибачте. -Ауреліо Неґріні знаєте?

Ні, ніколи про нього не чув. Присягаюся.

Мабуть, у відділі з попередження злочинів ім'ям помилилися.

Якщо щось почуєте, телефонуйте мені у відділок.

-Запам'ятайте: інспектор Де Джіліо. -Де Джіліо. Гаразд.

Що він сказав?

Нічого, але дуже промовисто.

-Що робитимемо? -Почекаємо, доки він щось зробить.

Ти хіба не вечеряєш із Кароліною?

Не хвилюйся, я посиджу тут.

Що? Це ж засідка. Хіба це складно?

Якщо щось станеться, я зателефоную.

Іди до дружини.

-Телефонуй мені. -Авжеж.

І вона мені не дружина.

Надішлю тобі фото Керіма.

Паліта розповів про бідолашну жінку.

Твій чоловік близько сприйняв цю справу.

Коли ми приїхали в Італію, грошей у нас зовсім не було.

Паліта почав керувати вантажівками вночі.

Я сиділа вдома, а він відпрацьовував дуже довгі зміни.

Зміна за зміною, зовсім без сну.

Я була проти цього, турбувалася за нього.

Ожеледь, туман, перевтома.

Паліта — неперевершений керманич.

Він задрімав за кермом і зламав авто. Три місяці в лікарні пролежав.

Син був зовсім малим.

Я змусила його пообіцяти не хвилювати мене так знову.

І він тримав слово, доки не з'явився ти.

Слухай, Ґедаро.

Чому ваш син у Нідерландах і ніколи додому не приїздить?

Що сталося?

Спитай свого приятеля. Може, він тобі скаже.

Ось, готово.

-Можеш іти розважатися. -Дякую.

Не знаєш, що в Кароліни за новина?

Ні.

-Так? -Він поїхав.

-У якому сенсі? -Хтось заїхав за Керімом.

Я простежив за ними. Я біля будівництва поруч із Рубаттіно.

-Надішлю координати. -Гаразд.

Зміна пункту призначення. Скажу, куди їхати, щойно дізнаюся.

Гаразд.

То був синій фургон.

Вони проїхали через ту браму.

Молодець. Чекай тут.

Чекай тут!

Забув свої ключі в Брюсселі.

Що ти тут робиш?

Романтична вечеря.

-Де їжу взяла? -Сама приготувала.

Отакої. Молодець!

Смачно! Хвалю.

Ти винна мені 12 000 євро.

Я купив їх у папараці, аби їх не оприлюднили.

Я віддам.

Немає потреби. Гроші однаково мої, і дім теж мій.

Хоча б так я змусила тебе повернутися до Мілана. Книжки було замало.

Я не ревную.

Це означає, що ти досі до мене щось відчуваєш.

Зізнайся, я гарно виглядаю.

Мені байдуже, що ти робиш у спальні.

Мені не байдуже, що ти робиш на очах в інших.

Це єдине, що тебе завжди турбувало.

Це має скінчитися.

Я не можу дозволити собі скандал, як і ти.

-Забудь про цього Травалью. -Це погроза, Паоло?

Ні. Просто нагадую, як це скінчилося минулого разу.

Він знає?

Ні, не знає.

Вина?

Тост за новини про літературну премію.

Будьмо.

Це коп, який розпитував про нього.

-Він коп? -Так.

Що ти наробив? Ти вдарив копа?

-А що мені лишалося? -Нічого, ідіоте!

Тепер по нас приїде поліція!

Я не коп.

А хто ти тоді?

Приватний детектив.

-Мене найняла ваша дружина Лінда. -Лінда?

Як вона?

Вважає вас мертвим.

І ви незабаром помрете, якщо вашу ногу не оглянути.

Що сталося з Воцці?

Воцці був сучим сином.

Усі знають, що через нього люди зникали.

Він мав заплатити нам тієї п'ятниці.

Але він вигадав відмазку та дав нам лише половину.

Я все терпів, ніколи проти нього не виступав.

Але цього разу не стримався.

Ми побилися на риштованні.

Він хотів мене зіштовхнути, та Ауреліо врятував мене.

Я не хотів штовхати Воцці.

Коли він падав, він потяг мене за собою.

Я лише ногу зламав, а йому пощастило менше.

Чому ви нічого не сказали?

-Це був самозахист. -Хто б мені повірив?

Я знаю, як це буває.

Я вперше пішов проти них, і вони змусять мене заплатити.

То що ви робитимете?

У вівторок поблизу будуть заливати бетон.

Авжеж, фільмів передивилися.

Таких, як ви, схоплять за кілька годин.

Я не хочу у в'язницю, зрозуміло?

І не підете, принаймні не за спробу позбавитися від тіла.

Так. За ґрати сяду я.

І ви не сядете. Ніхто нікуди не сяде.

Якщо ви поясните все судді, він урахує обставини.

Він хоче нас підставити! Відпусти мене! Мені не можна за ґрати.

Ані руш, або й тобі дістанеться. Я викликав поліцію.

Ми скажемо, що це зробив Ауреліо. Я підкажу, що вам говорити.

Ти мене розв'яжеш чи як?

Іду.

-Облиш. -Може, усе гаразд, але я хвилююся.

Авжеж.

-Привіт. -Привіт.

Дякую.

Я говорив з Ауреліо та іншими двома чоловіками.

-Ти їх добре навчив. -Я тут ні до чого.

Ми знайшли журнал з іменами всіх, хто працював на Воцці.

-Там і моє ім'я є. -Який збіг.

Чому ти їм допомагаєш? Це якась покута?

Ні, часу вільного багато.

У житті слід визначитися, на чиєму ти боці.

Ти сам це знаєш.

Допоможіть нам дещо прояснити.

Знаєте цього чоловіка?

Ні, ніколи не бачив.

Він терорист. За даними французької розвідки,

він став радикалом, коли загинули його батьки

під час бомбардування Лівії військами НАТО у 2011 році.

А я тут до чого?

Він щойно повернувся в Італію. Ми стежимо за ним.

Два дні тому до нього прийшла жінка. Як виявилося, це його сестра.

Вочевидь вона подружка інспектора Травальї.

Це ще не все. Вона там ночувала,

уранці поїхала, а через деякий час прийшов інспектор Травалья.

Він був там хвилин 15, а потім пішов.

І тоді наш агент залишив свій пост без повідомлення.

Просто зник.

Ми не хочемо вірити, що Травалья якимось чином причетний.

Це було б сумно й стало б великою проблемою, тому ми покликали вас.

Ви ж давно товаришуєте, так?

Так.

Але Лука…

Інспектор і гадки немає, що робить брат Хадіджи.

Я в цьому впевнений.

Вона несподівано кинула його,

і він просив мене пошукати її. Хотів її знайти.

Ось чому він там був. Він це теж підтвердить.

Ні, не підтвердить.

Тому що ми йому не скажемо.

Я не розумію.

Якщо ми загубимо терориста, вина буде ваша.

Лише через його сестру ми зможемо його відстежити,

та лише якщо вона нічого не знатиме.

Ви зчинили цю колотнечу, тепер вам це все й виправляти.

Гадаю, ви й досі хочете стати заступником комісара.

Ліндо. Ні, зачекайте, він спить.

Ходіть-но сюди.

Усе гаразд.

-Як він? -Лише зламана нога.

-Справді? -Так.

-Навіщо він це зробив? -Щоби захистити колег.

Він дуже хоробрий.

-Мій Ауреліо? -Так, ваш Ауреліо.

Жертвою був злочинець, який місяцями їх залякував і експлуатував.

Нарешті Ауреліо дав відсіч.

Він сяде за ґрати, так?

Докази говорять про самозахист.

Усе залежить від свідчень його колег.

Якщо вони їх даватимуть. Вони не ризикуватимуть заради нього.

Я оптиміст.

Ходімо.

Ні, ходімо зі мною.

Привіт, Ліндо!

Вони тут цілий ранок.

Дякую.

Може, і дійсно помирають лише ті, хто припиняють боротися.

Знову Янначчі?

Ні, Ауреліо. Це він про міланську команду.

-Ліндо! -Ауреліо.

Любий.

Я дуже облажався, еге ж?

Альдо помер на місці, не страждав.

Ми вирішили, що ти маєш знати.

Він був сучим сином. Недивно, що так сталося.

У мене є його костюм. Може, відвезти його до морга?

-Так, авжеж. -Гаразд.

Йому дуже личив костюм.

Я його кохала, а він мене.

Він був злочинцем, експлуатував людей. Я знаю.

А він знав, що я…

Я не зовсім свята.

Нам було б краще зустрічатися з іншими.

Мені шкода.

-Можна вас обійняти? -Звісно.

Щиро вам дякую.

Вероніко?

Щасти.

І вам.

Ось і я. Вибачте, що запізнився.

-Радий знову вас бачити. -Навзаєм.

-Як Іріна? -Добре.

-Ви, мабуть, щасливі. -Так, ми втрьох.

Бачу, ви принесли медичну карту.

Я знаю, що прохання велике, але це для мене важливо.

Після вашої допомоги…

Як я сказав телефоном, це не моя галузь,

але в мене є друг-лікар. Він допоможе.

Дякую, професоре, справді.

Не хвилюйтеся. Я вам усе розповім.

-Ви тут залишаєтеся? -Ні.

Розкажеш, що сталося три роки тому?

Що?

Між тобою та Лукою.

Я бачив його. Він сказав, що ви не через латиносів посварилися,

а через те, що сталося три роки тому.

Я не знаю. Він із глузду з'їхав.

Гадаю, ти знаєш, але не хочеш розповідати.

-Це стосується Хадіджи? -Не дратуй мене, добре?

Це стосується роботи. Я не люблю, коли ти нишпориш.

Хадіджа повернулася.

Минулого вечора, раптово, із валізою.

За адресою, яку ти дав, живе її брат.

Я до нього прийшов,

і він розповів, що вона не вперше так раптово зникає.

Що вона тобі сказала?

Що мала подумати.

Як гадаєш, що мені робити?

Як я гадаю?

Ти казав, що я ідіот, оскільки чекаю на неї після освідчення.

Що мені робити?

Слухай своє серце, Луко.

-Так? -Привіт, це Лука. Я до Кароліни.

Пані не вдома.

А коли вона повернеться? Я кілька разів їй телефонував…

Я не знаю.

Гаразд, дякую.

Дякую.

АВТОМАЙСТЕРНЯ

ДЕТЕКТИВНА АГЕНЦІЯ «ТАЄМНИЧИЙ»

Переклад субтитрів: Дар'я Масенко