Original subtitles

Допоможіть!

Допоможіть!

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

КВАРТАЛ КОРВЕТТО

-Усе добре? -Так, чудово.

Тебе чекати на сніданок?

Іду.

Смачно?

Тобі доведеться піти після сніданку, бо прийде Імельде.

Якщо поводишся зі мною, як з ескортом, плати 500 євро.

-Скільки? -П'ять сотень.

-Що? Максимум 50. -Так?

Так. Хай там як, ти маєш заплатити мені за спа.

Це Паліта. Привіт, Паліто.

Де ти подівся? Я телефоную з вчорашнього вечора.

-Телефон розрядився. -І як ти його зарядив? Від сонця?

Я знаю, що ти не ночував удома.

Ти міг мене попередити.

-Ти хто, моя мама? -Ні, я твій напарник.

-Мені довелося відправити двох клієнтів. -Добре. То й що?

Вони чекають на нас у себе вдома.

Ти далеко від Боноли?

-За пів години, думаю. -Я відправлю тобі адресу. Ворушись.

-Добре, бувай. -Бувай.

-На жаль, мені треба йти. -Добре.

Якщо хочеш, можемо прийняти ванну разом завтра.

-Тоді о сьомій? -Це 700 євро за ванну.

Ви розшукуєте зниклих людей також?

Ми не розшукуємо їх, пані. Ми їх знаходимо.

Знайдіть мого сина Сантьяго.

Він пішов у суботу ввечері і не повернувся.

Таке сталося вперше?

Часом він залишався у когось ночувати без попередження, але такого не було.

Він би не пішов, якби ти не дав ляпаса.

Він зробив тату, не сказавши мені. Що мені було робити?

Пані, ляпас — це нічого страшного.

Ми телефонували три дні, але телефон відключений.

-З ним щось сталося, я відчуваю. -Ви написали заяву?

Так, але ми подумали, що добре було б поговорити з вами.

Ми не знаємо ваших розцінок. Скажіть нам, якщо цього недостатньо.

-Ми заплатимо, скільки треба. -Добре.

-Не хвилюйтесь, це може почекати. -Ні, краще зараз.

Вони не можуть тримати стільки готівки вдома. Ти бачив цей квартал?

Розрахуємось пізніше. Без поспіху.

Мені потрібен номер телефону Сантьяго.

Він відключений три дні.

Ми можемо його знайти, навіть якщо він відключений, не хвилюйтесь.

Я запишу його.

Не хвилюйтесь. Я впевнений, що з Сантьяго все добре.

Будемо сподіватись.

Дякую. Ходімо.

Чому ти не взяв аванс?

Видно, що вони хороші люди.

Я боюсь, що вони бідні, а не погані.

-А він точно десь кайфує під наркотиками. -Хіба він схожий на наркомана?

У такому віці вони можуть прикидатися, щоб робити, що хочуть.

-Довірся експерту. -Невже?

Хай там як, ти мене цьому навчив.

Люди завжди не ті, ким здаються.

Може, цього разу все по-іншому, і з ним нічого не сталося.

Ти вперше став оптимістом відтоді, як я тебе знаю. Що сталося?

Сідай і зніми ті дурні темні окуляри.

-Дуже сонячно! -Сідай.

Бонетті повернувся у клініку і відновив реабілітацію.

-Привіт. -Вітаю.

-Він має більш цілеспрямований вигляд. -Я радий.

Ми дуже непокоїлися.

Це нормально, знаєте, це частина процесу.

Прогрес повільний та поступовий.

Час від часу може охоплювати відчай.

Але важливо йти вперед.

-Що я можу сказати? Дякую. -Це ваша заслуга.

Очевидно, ваші слова були дуже переконливими.

-До побачення. -До зустрічі. Дякую.

-Вітаю. -Добрий день.

-Готова, хто хоче чашечку? -Я.

Гарна та міцна?

Він мало спав цієї ночі.

Здогадайся, чому.

Справді?

Хто вона? Коли ми познайомимось?

Думаю, я вже її знаю.

-Справді? І яка вона? -Багата.

Твій чоловік полюбляє гратись у детектива, але йому бракує здібностей.

Так, розказуй. У мене є убивчі докази.

Які докази? Що я не відповідав на дзвінки?

Цього ранку він був у гарному настрої.

Справді? Тоді це має бути серйозно.

Карвеллі, ти щойно врятував мене.

-Що ти зробив? -Нічого. Не хвилюйся. Кажи.

Я знайшов вежу, до якої востаннє під'єднався телефон у суботню ніч.

-О п'ятій годині. А тоді відключився. -Де?

-Віа Саммартіні. -Добре, дякую.

Дуже смачно. Дякую.

-Бачиш? Він робить тобі компліменти. -Він закоханий.

Ви закінчили? Нумо, ходімо.

БАЛЬНА ЗАЛА «ОМРІЯНА НІЧ» КУБИНСЬКА САЛЬСА, БАЧАТА, МЕРЕНГЕ

Тут нікого немає. Коли заклад відкриється?

Сподіваюсь, ніколи. Я б його спалила, якби моя воля.

Кожного тижня тут хаос до світанку.

-Що поробиш, це ж діти! -Діти! Хай їм грець!

Це дикуни, завжди пиячать та б'ються.

Одного з них проштрикнули ножем у суботу ввечері.

-Усередині? -Ні. На зупинці автобуса. Ось, дивіться.

Кривава пляма ще залишилася.

О котрій годині це було?

Швидка приїхала о п'ятій ранку. Я вже прокинулась.

-У такому віці я вже мало сплю. -Хто був жертвою?

Мексиканець чи аргентинець. Хтось такий.

Він не помер, з ним нічого не сталося.

У цих хлопців груба шкіра.

-Хто вам сказав? -Я бачила по телевізору.

Вони навіть відео показали. У вас немає телевізора?

Бувайте.

Чому ви нам це показуєте?

Ми думаємо, що Сантьяго був у клубі неподалік.

«Омріяна ніч». Жахливе місце.

Бійка сталася о п'ятій ранку на автобусній зупинці поблизу.

Якраз перед тим, як Сантьяго вимкнув телефон.

То й що?

Не він був поранений. Це перше, що я побачила.

-До чого тут Сантьяго? -Зупиніть!

Це не він.

Що ти кажеш, Філіпо? Він одягнений у свою куртку.

Я сказала, що це не він. Я його матір, я б його упізнала!

-Упевнені, що це він? -Так.

У що вплутався мій син?

Допоможіть нам, будь ласка.

Не хвилюйтесь, ми про це потурбуємось.

Мені шкода, справді. Дякую.

Дякую.

Бідолашні.

Тобі не зрозуміти.

Важко дізнаватися, що живеш зі злочинцем.

РИМ - ЗА ЧОТИРИ МІСЯЦІ ДО ТЕРАКТУ

Нічого не скажеш?

Я не знаю, що сказати, друже.

На щастя, я не просив тебе вийти за мене.

Хіба це не зарано? Скільки ви знайомі? Шість, сім місяців?

-П'ять. -П'ять, саме так.

Ти завжди казав: «Шлюб — це божевілля.

-Я ніколи не одружуся». -Я також не хотів бути батьком.

Але я б завів дитину з нею прямо зараз.

Я знаю, мене це теж дивує, але все саме так.

Я думаю, тобі варто почекати, Луко. Ти ще погано її знаєш.

-Я знаю, що з нею я почуваюся добре. -Тим паче.

Ти ризикуєш налякати її, якщо даси їй це.

-Я кажу тобі, як друг. -Добре, подивимось.

-То ти їдеш до Мілану? -Я їду до Мілану.

-Заступник комісара Маґанца. Чудово. -Це ще не точно.

Ти завжди поспішаєш.

-Подивимось. -Так.

Чому завдячую цим візитом?

Я бачив відео нападу. Хочу дізнатись про розслідування.

-Хто тебе найняв? -Ніхто. Просто цікаво.

Ніхто, серйозно. Я б тобі сказав.

Хлопця, якого поранили в ногу, звуть Мануель Мелара.

Народився в Сальвадорі, але виріс тут. Два попередження через бійки в барі.

-Нападники? -Ми ще їх шукаємо.

У вас є відео. Ви вже мали знайти їх за чотири дні.

-Вчиш мене робити мою роботу? -Зовсім ні, ти професіонал.

Тому мені це здається дивним.

Вони всі були в капюшонах.

Вони не розмовляли, ми не знаємо, чи вони італійці.

-А жертва? -Він їх не знав.

Ці хлопці обрали людину, щоб побити й опублікувати відео онлайн.

Може, він їх знає і не хоче здавати.

Якщо ти мені скажеш, де він, я зможу допомогти.

Зробимо, як завжди.

Він у лікарні, але повернеться додому за два дні.

Тільки не роби дурниць у лікарні.

Ти можеш поговорити з ним, коли його випишуть, добре?

Добре.

Я не розумію. Що тут дивного?

Він же дасть тобі адресу, так?

Ти його не знаєш.

Він би не пропустив нагоду вислужитись перед начальством.

Підозрюю, тут щось нечисто.

Що ти робитимеш?

Почекаю на час відвідування і піду в лікарню.

Мамо? Мамо, ти вдома?

Іду! Я у ванні.

-Що робитимемо? -Звідки мені знати?

Зроби щось!

Б'янко?

-Б'янко? -Мамо.

-Ти вже повернулась? -У школі зайняті, нас відпустили раніше.

Не допоможеш мені з комп'ютером? Я не знаю, що з ним сталося.

-Принесеш його в мою кімнату. -Він на зарядці. Боюсь, він відключиться.

-Пишеш новий роман? -Ні, поки що лише нотатки.

Не знаю, чи вони мені до вподоби.

-Подивись, чи зможеш полагодити. -Добре, подивимось.

СТОРОННІМ ВХІД ЗАБОРОНЕНО

ПАЛАТИ ПАЦІЄНТИ

-Пане, зараз не час для відвідувань. -Так, знаю.

Але я на роботі в години відвідувань.

Я хотів побачити свого дідуся Аріензо.

-Тільки хутенько. -Я лише привітаюсь.

Він ще під наркозом.

Добре, тоді я просто посиджу з ним. П'ять хвилин максимум.

Діду.

Діду.

-Пробач, ти з ним говорив? -З ким?

З моїм дідом. Він щось казав?

Його привезли сюди після операції. Відтоді він не ворушився.

Уже минуло два дні.

Минулого тижня він почувався чудово.

Тебе прооперували?

Мене штрикнули ножем.

Тридцять шість зовнішніх швів і п'ятнадцять внутрішніх.

Ти хлопець з автобусної зупинки?

Я бачив відео. То був ти?

Мілан перетворився на небезпечне місто.

Повно злочинців.

Повнісінько, так.

Кажуть, що це роблять хлопчаки, які публікують відео в інтернеті.

Не пощастило, що вони обрали тебе.

Дуже не пощастило, так.

Пробач, я мою попісяти.

-Я можу допомогти. -Ні, не хвилюйся.

Я впораюсь.

-Ви казали про п'ять хвилин. -Так, я йду.

Я приніс шоколадні цукерки для дідуся,

але у нього поганий вигляд.

-Сумніваюсь, що він виживе. -Ні, якщо…

Я хочу попросити про послугу.

Можете роздати їх усім пацієнтам?

-І одна для мене? -Звичайно, одна для вас.

-До побачення. -До побачення.

-Алло. -Яке татуювання у вашого сина?

Корона на зап'ясті. А що?

Він зв'язався з поганими людьми. Можна зайти до вас?

Звичайно, коли захочете.

Покладіть усе на місце. Він розлютиться, якщо дізнається, що тут хтось був.

Філіпо, зроби, будь ласка, кави.

Мені три ложечки цукру.

Одну.

Щось знайшли?

-Ваш син вивчає біологію? -Здається, ні.

Що саме ви шукаєте?

Ось це.

-Що це таке? -Примірник «Чорної книги».

Це такий собі довідник для банди «Латиноамериканські королі» у світі.

Це книга. Це нічого не значить.

Хлопець, якого поранили, пов'язаний з латиноамериканською бандою.

Я ходив до нього в лікарню і бачив, що у нього є татуювання.

Номер 18.

Це знак кварталу 18, у кожної банди він свій.

-Як усе це пов'язано з Сантьяго? -Вислухайте мене.

Корона — це тату «Латиноамериканських королів».

Не знаю, як вам сказати, але ваш син — один із них.

Мій син не злочинець, він звичайний хлопець.

Я розумію, як вам важко це прийняти.

Насправді на автобусній зупинці сталася сутичка між ворожими бандами.

Це неможливо. Сантьяго завжди розповідав мені все.

-Сантьяго весь час брехав тобі! -Я застерігала його, я говорила з ним!

Я застерігала його, як усі матері.

Я казала йому бути обережним, коли він гуляв з дівчатами, не пити,

але не казала про те, про що говорите ви.

Я не казала про те, про що ви розповідаєте!

Прошу, знайдіть його.

Філіпо.

Звідки ти так багато знаєш про латиноамериканські банди?

Ти на якусь із них полював?

Чи на наркокартель?

Я знаю. Ти був під прикриттям у в'язниці.

-Пошукав в інтернеті. -А іспанська?

-Також вивчив через інтернет? -Ні.

Я провів рік у Гібралтарі під час війни в Іраці.

-У складі сил НАТО. -Ти був із силами НАТО?

Так, був. То й що?

Ти припиниш копирсатися в моїх речах?

Що це смердить?

Сміття. Його можна викидати лише щовівторка.

Тут написано, що вступ відбувається за три етапи.

Спочатку спостереження.

Ти лише спостерігаєш, не беручи участі в діях банди.

-А потім? -Ініціація.

Новачка мають побити інші члени банди.

Що? Вони добровільно приймають побиття?

-Їм це подобається? -Ні, це доводить їхню витривалість.

Їхнє бажання стати частиною банди.

Це доводить, що вони телепні.

А потім завдання.

Злочинний вчинок, який нерозривно пов'язує новачка з бандою.

Сантьяго не бив хлопця на відео.

Це означає, що він ще на першому етапі.

-Ще є час. -Але небагато.

-Нам треба йти. Ходімо. -Так?

-Пробачте, це ваш заклад? -Він зачинений.

-Ми знайомі? -Ні.

Мені потрібна інформація про сутичку в суботу ввечері.

Я нічого не знаю, я сказав вашим колегам.

Яким колегам?

-З поліції. -Я схожий на копа?

Ти знаєш, про кого я говорю. У клуб ходять «Латиноамериканські королі».

Де мені їх знайти?

Якщо ти не коп, то забирайся звідси до біса.

-Мені не подобається твій тон, знаєш? -Хлопці, заспокойтесь.

Ми хороші люди. Нам лише потрібна інформація.

-Ми не копи. -Ідіть до біса звідси.

Ми не копи, але у нас є знайомі у відділку.

Сумніваюсь, що ти хочеш, щоб вони тут рознюхували, так?

Електропроводка не відповідає вимогам.

Є лише один аварійний вихід, а він заблокований баром.

-Немає рампи для інвалідних візків. -Добре, я зрозумів.

Зрозумів. Я не знаю, де вони живуть. Але ви можете їх знайти

у переході біля Корветто вночі.

Цей тон мені подобається набагато більше.

Хоча б заміни вогнегасники, у них закінчився строк придатності.

Бувай.

-Браво, гарна імпровізація. -Я не імпровізував.

Колись у мене був бар-дискотека.

Саме це сказав інспектор, коли закрив мій заклад.

-Що тепер? Поїдемо в Корветто? -Ні, спочатку маю дещо зробити.

-Тебе підвезти? -Дякую, я поїду на метро.

-Чудово, я прочитала її за два дні. -Дякую.

-Бувайте. -Щиро дякую.

У мене руку судомить.

Підпишіть, будь ласка.

-Привіт! -Вітаю.

-Коли ти приїхала? -Я бачила всю презентацію.

-Ти могла б мені сказати. -Ні, я хотіла зробити сюрприз.

Це Ребекка Пачіарі, мій видавець.

-Вітаю. -Лука Травалья.

Я маю поговорити з тобою наодинці. У тебе є декілька хвилин?

-Так. -Он там?

Добре.

-Вибачте, я на хвилинку. -Звичайно.

-Це ненадовго. -Звісно.

-Я маю хвилюватися? -Трішки.

Тобі доведеться поїхати в турне для презентації книги.

Ти потрапила у список на премію Камп'єлло.

-Справді? -Так.

-Ти не жартуєш? -У жодному разі.

Облиш.

-Скажи мені правду. Це жарт? -Ні!

Це чудові новини!

Я думала, що тобі навіть не сподобалась книга.

Скажу відверто.

Я опублікувала твою книгу, бо знала твого чоловіка.

У наші дні кожен може написати книгу.

Але люди купують її, бо вона їм подобається.

Лише це має значення.

Що ж…

Боже, Камп'єлло! Я — фіналістка Камп'єлло!

-Що мені зробити? Натиснути гудок? -Я натисну!

-Ні, припини! -Кого це обходить?

-Нас арештують! -Начхати!

Боже, я була шокована, коли побачила її.

Вона ніколи не приходить на презентації. Ми майже не розмовляли!

Вона здавалася трохи стриманою.

Бездушною. І вона не сказала, чи їй сподобалась книга.

-Я радий за тебе. Ти на це заслужила. -Ти справді так думаєш?

Так, справді.

Ти все зробила сама і маєш дякувати лише собі.

-Зупини машину. -Навіщо?

Зупинись тут, на розі.

-Тут? -Так.

Що ти робиш?

-Так, але… Тут? -Звісно.

-Краще їдьмо до тебе. -Не можна.

Що? Чому?

-Думаю, Б'янка мене застукала. -Тут є люди.

Начхати.

-Начхати? -Начхати.

-Ти був з Кароліною сьогодні? -Так, у неї була презентація книги.

Я знаю. Я прослідкував за тобою. Так, як ти мене навчив.

Я бачив на власні очі, що ви з твоєю дівчиною робили.

Паліто, не можна слідкувати за мною. Ніколи більше так не роби, не смійся.

То це правда? Це Кароліна?

Ти справді подумав, що я слідкував за тобою?

Це була пастка, і ти попався.

Дуже смішно.

ЧОРНА КУЛЯ

-Це він? -Так, він.

-Це ініціація? -Так.

-Що, як вони нас побачать? -Хто нас побачить?

З такою таратайкою, ніхто не запідозрить, що це засідка.

Ми ж вирішили зачекати!

-Спокійно! -Сідай!

-Хіба тобі не було просто цікаво? -Думаю, що ми обидва збрехали.

Сідай.

Що ти робив у Корветто?

Мене найняли батьки хлопця, якого вони били.

Він був на автобусній зупинці, але ти вже знаєш.

-Навіщо вони найняли тебе? -Щоб знайти його та повернути додому.

Я б уже це зробив, якби ти не відправив тих головорізів.

Я мав це зробити.

-Прошу тебе відмовитись від справи. -Чому?

Ми проводимо операцію. У банду проникла наша людина.

Сьогодні вночі відбудеться місія Гузмана, крадіжка.

Вони торгують наркотиками та зброєю.

Ми повинні упіймати їх на гарячому.

Я не розумію.

Я маю пожертвувати життям хлопця, якого міг урятувати, заради твоєї кар'єри?

Ні, ти не повинен руйнувати життя тому, хто тут взагалі ні до чого.

-Бувай, Клаудіо. -Такі банди — це велика проблема.

Мілан бореться з нею роками.

Ми їх знаходимо, слідкуємо за ними та заарештовуємо.

Але час від часу вони реорганізовуються, і ми починаємо спочатку.

Я не можу чекати, поки вони виб'ють комусь око

або відріжуть руку, перш ніж я щось зроблю.

Це буде правильний вчинок.

Будь ласка, послухай мене хоч раз.

-Хочеш чаю? -Ні.

Ні?

-Що? -Ти завжди його п'єш.

Щось не хочеться.

Я майже забув. У мене є дещо для тебе.

Що?

Нічого важливого.

Подарунок?

Ні. Це сюрприз.

-Що це? -Якщо я скажу, це вже не буде сюрпризом.

-Де він? -У шафці.

Ти такий загадковий.

-Де? -Над раковиною.

-Тобі подобається? -Дуже.

Там перша літера твого імені, тож це твоя чашка, я моя буде в безпеці.

-Як для тупеньких, так? -Ні.

-Я знаю, ти вважаєш мене дурненькою. -Це не правда.

Дякую.

Будь ласка.

Ти її оглянула?

-Так. -Справді?

-Бо коли я її купив… -Вона не стоїть рівно.

…там щось прилипло на дно, але ти цього не побачила.

Клаудіо сказав мені, що, може, це ще зарано,

але я все одно хотів це зробити.

Якщо ти вважаєш, що зараз не час, або що ще зарано, нічого страшного,

я зрозумію і поверну її разом із чашкою.

Луко.

АЛЬФРЕДО ГУЗМАН

-Твого діда забрали. -Він мені не дід.

-Мені потрібна інформація. -Хто ти? Якого біса тобі треба?

Скажи мені те, що я хочу знати, і можеш спати далі.

Я надеру тобі зад.

Замовкни!

Замовкни. Де «Латиноамериканські королі»?

Ні чорта тобі не скажу, копе. Я не стукач.

Чому всі вважають мене копом?

Я заберу руку, а ти скажеш мені, де «Латиноамериканські королі», добре?

-Я не знаю. -Не знаєш? Я спитаю тебе ще раз.

Де «Латиноамериканські королі»?

Добре.

-Говори тихіше. -Так.

Вони живуть у квартирі Маурісіо Акости, він теж член банди.

-Площа Куоко, 12. -Бачиш? Зовсім не складно.

Як тільки я звідси вийду, я знайду тебе, шматок лайна!

Я чекатиму.

АКОСТА

-Хто там? -Доставлення піци.

-Помилилися квартирою. -Тут живе Акоста?

Так. Тобто ні, це не я.

-Ми нічого не замовляли. -Мені їх викинути? За них заплатили.

Кого збираються пограбувати твої друзі? Я зламаю тобі руку!

-Ти сказав поліції, скажи мені теж. -Я не знаю, про що ти говориш.

Ні?

Їх заарештують. Ти лишився тут не просто так.

Це цілодобовий супермаркет.

Перед станцією Бовіза.

Вони вирушили туди.

Добре.

Розкажеш про те, що тут сталося, я всім розповім, що ти стукач.

Ти знаєш, чим це закінчиться.

Хай там як, ти ідіот. Навіть моя бабуся не замовляє доставлення піци.

-Обережно. -Не хвилюйся.

Ось вони.

-Вони зайшли, пане. -Я їх бачив.

Приготуйтесь діяти по ситуації зсередини.

Добре.

Вони всередині.

Мене відправила твоя мати.

Замовкни, роби, що я скажу, і, може, з тобою все буде добре, так?

Тихо.

-Що робить Гузман? -Не знаю. Я його не бачу.

Він його не бачить?

-Хто це? -Спокійно.

Заходьте, негайно!

-Усі на підлогу! -Стояти!

-На підлогу! -Стояти!

Не ворушіться! Обшукайте їх!

Ворушись. Чорт, ходімо.

-Це хаос, пане. -Лишайся тут.

-Що відбувається? -Хтось зайшов.

Він забрав одного з них.

-Він забрав Гузмана? -Так.

Думаю, це був Травалья.

Не можна про це говорити.

Про що ти думав? Про що?

Якби не він, ти був би зараз за ґратами!

Ти розумієш?

Ми з матір'ю жертвували собою, щоб дати тобі краще життя.

-Краще життя? -Так, Сантьяго!

Тут у нас є робота та дім!

Так, гівняний будинок, де живуть лише злодії та наркомани.

Кращий за той, що ми мали в Перу!

Знову Перу? Я ніколи там не був. Я народився в Мілані!

Усі завжди ставляться до мене як до клятого іммігранта!

Відколи я народився, то бачив лише те, чого у нас немає.

Тому ти зв'язався з тими людьми?

-Ті люди такі, як я. -Вони не такі, як ти!

Годі драматизувати.

Я приходив додому в новому одязі, з новим телефоном,

а ви нічого не казали. Бо так було зручно.

Вони нічого не казали, бо важко прийняти, ким ти є.

Що ти знаєш, чорт забирай?

Ти не Гузман.

Ні.

Мене звуть Травалья.

І я менше італієць, ніж ти.

Я був таємницею ще до свого народження. Чортів Каддафі відправив батька додому,

відібравши у нього все.

Знаєш, що було єдиним, що він привіз із Триполі?

Арабську дівчину, яка була на сьомому місяці вагітності. Мою маму.

Я злився на світ і на них теж. Знаєш чому?

Замість гарної кімнати з книжками та іграми, знаєш, що у мене було?

Нічого.

Нічого.

Одного дня я зрозумів, що вони працювали, як прокляті, заради мене.

Подивись на них.

Подивись на них.

Якщо ти цього ще не зрозумів, то ти не бунтар, а ідіот.

Ходімо, Паліто.

-Ти зробив це. Вони розходяться. -Може, я врятував дві родини.

Тримай. Я приніс гроші й за наступний місяць.

Що це?

-Два морозива? -Одне для мене.

Я знаю. Це життя.

-Що це, лимон? -Лимон із бананом.

Жахливо! Фруктове морозиво несправжнє.

Вершкове занадто солодке.

Роблять морозиво зі смаком «Кінотто»?

Роблять зі смаком артишоку. Упевнений, що зі смаком «Кінотто» теж.

Він дивиться на тебе. Він доволі кремезний.

ОФІС ЗАСТУПНИКА КОМІСАРА

Як тобі вдалося так облажатися, чорт забирай?

У тебе було четверо підлеглих! Четверо! Як тобі це вдалося, чорт забирай!

Цього разу ти перегнув палицю.

Ти мав мені сказати, що ти збирався робити.

-Я довіряв тобі, Луко. -Ні, я довіряв тобі.

Ми були як брати, поки ти не вплутав мене в це лайно.

Знову? Я зробив це, щоб захистити тебе! Що мені було робити, чорт забирай?

Що?

Ти мав розказати мені те, що знав, а ти не сказав.

Тоді я зрозумів, що ми не брати.

Я побачив, який ти насправді.

Твоя кар'єра зруйнувала моє життя.

Я не хотів, щоб вона зруйнувала життя вісімнадцятирічного.

Хаді?

Агов?

-Що? Ти ще спав? -Намагався.

-Тебе дехто шукає. -Я взуюся.

Переклад субтитрів: Ольга Бичевська