Original subtitles

Я лише перехожий

Шурхіт шин по дорозі

Я замерз, краплі на асфальті

Повертається спокій Після крику на самоті

Я міняю шкіру Я ховаю сліди

Ніби вовк і гадюка Хамелеона ходи

Увижається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Я — сусіда навпроти

Звук гудка Світлофора спалах червоний

Я поруч, я — чоловік незнайомий

Як замовляєш ти друге пиво

Житло міняю Обрій розширяю

Своєї свідомості межі зсуваю

Відбивається в дзеркалі Образ новий

Таємничий

Просто таємничий

9ММ ПАРАБЕЛУМ

Бачиш отих двох?

Вони прикидаються, що тренуються.

-Але насправді це таємні коханці. -Так, схожі на нас.

Ми розрахувались.

Так, за минулий місяць.

Не можна так продовжувати. Якщо не можеш заплатити мені, лише скажи.

-Я можу. -Щось не схоже.

-Я знайду спосіб. -Який спосіб?

Не хвилюйся.

Я зовсім не хвилююсь.

ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА НА ДОРОЗІ

-Навіщо тобі «Кінотто»? -Мені вже не подобається «Неґроні».

Добре. Ходімо, до тебе хтось прийшов.

-Хто цей хтось? -Хтось! Ходімо.

Доброго ранку.

-Ми незнайомі. Андреа Адані, дуже приємно. -Чим ми заслужили таку честь?

Спочатку він трохи дратівливий, а потім стає гірше.

Я знайшов це.

ТАЄМНИЧИЙ ДЕТЕКТИВНЕ АГЕНТСТВО

Перепрошую, ми на хвилинку.

Агов, Луко!

Ти не уявляєш, скільки бідолаг не можуть звернутися в поліцію,

або їх не слухають, коли вони звертаються.

Подумай, яка це несправедливість. Ми потрібні цьому місту.

Місту потрібні саме ми.

Так, ми, тобто ти.

Я теж, але трішки.

Знаєш, скільки ми можемо на цьому заробити?

Небагато. Ти написав: «Помірні розцінки».

Бо нам потрібні саме такі клієнти.

Ми — це та ідея, якої бракувало Мілану. Ми — стартап.

Подивись на Стіва Джобса, Білла Гейтса, Джеффа Безоса.

Вони всі починали в гаражі.

Кажу тобі востаннє. Позбався цих флаєрів.

Упевнений?

Бо не схоже, що ти купаєшся в грошах.

То й що? Це не твої проблеми.

Це залежить. У тебе є гроші, щоб заплатити за житло цього місяця?

Чоловік уже тут. Хоча б вислухаємо, що він скаже.

Добре. Але потім ти маєш спалити флаєри!

-Усі флаєри, добре? -Так, спалю.

Прошу, пане Адані.

У мене є фірма. Експрес доставлення. Ось.

Пробачте. Як ідуть справи?

Після першого локдауну дуже добре. У мене 30 робітників.

Я питаю, бо він професіонал, але дорого бере, розумієте?

Хтось пограбував ювелірний три дні тому.

-Я читав про це. -Хлопець, якого вбили…

Румун.

Флоріан.

-Він працював на мене. -А я що можу зробити?

-Я хочу краще зрозуміти, що сталося. -Здається, усе зрозуміло.

Хлопець заходить в ювелірний перед закриттям із пістолем у кишені,

витягає його, ювелір його вбиває. Пограбування пішло не за планом.

Флоріан був не лише робітником. Він був кимось більшим.

Ким він був? Партнером?

-Як ми двоє? -Не зовсім.

Отже, не як ми двоє.

Він би ніколи такого не зробив. Я добре його знав.

Я б знав, якби він був злочинцем, розумієте?

Я лише хочу, щоб ви попитали людей.

Я вам заплачу, жодних проблем.

Це буде цілком марно.

Я знаю, важко визнати, що твій друг був злодієм.

Я розумію, що він гей, але треба йому допомогти.

Попитаємо людей, може, про щось довідаємось.

Знаєш, про що ми довідаємось?

Що він брехав йому від самого початку.

РИМ, ЗА 9 МІСЯЦІВ ДО ТЕРАКТУ

Дякую.

Капучино.

З вас 1.30.

Краще монетами.

-Мені бракує десять центів. -Нічого. Дякую.

Ось за мою каву. Я поверну це дівчині.

Пробачте.

-Ви забули ось це. -Боже, я така дурепа.

-Дякую. -Перевірте, чи все на місці.

Дякую. Чи все там.

-Не треба, я вам вірю. -Дякую за довіру.

Я вірю вам, бо він пустий.

Дякую. Мене звуть Хадіджа.

Це арабське ім'я.

Лука. Італійське ім'я.

Це ваше.

А як щодо винагороди?

Що ви маєте на увазі?

Десять відсотків того, що було там, мої. Запросіть мене на обід, і ми квити.

Гаманець пустий, а я не знаю, скільки буде десять відсотків від нічого.

-Сам гаманець чогось вартий. -Так, 14 євро.

-На блошиному ринку. -Ви винні мені обід за 1.40 євро.

Добре.

Поділитесь парасолькою?

-Так. -Дякую.

Ваш роман спонукає читача не надавати великого значення грошам.

Мені важко повірити, що ваш чоловік погоджується з вами,

зважаючи на його професію.

Мій чоловік повністю зрозумів цінність цього роману.

Його перше питання було про мій відсоток за примірник.

Ти засміявся.

-Коли? -Раніше, коли я пожартувала.

Неможливо, у мене немає почуття гумору.

Тоді це вдвічі гірше.

Алло. Так.

Так. Презентація пройшла чудово.

Добре.

Так, я зрозуміла. Я повертаюся.

Добре.

Моя дочка не відвідує мої презентації

і навіть не хоче прочитати мою книгу.

Може, вона її прочитала, але ще не встигла сказати тобі.

Вона провела тиждень у Брюсселі з батьком. Якби вона хотіла, то знайшла б час.

Може, вона прочитала, їй не сподобалось, і вона не наважилась тобі розповісти.

Якби вона прочитала і їй не сподобалось, то вона б із радістю мені сказала.

-Ні! -Ми приїхали.

Ремінець годинника порвався.

Давай мені, я віддам у ремонт.

-Справді? -Так. У мене є знайомий.

Добре.

-Дякую. -Будь ласка.

-Ти точно не проти припаркувати машину? -Жодних проблем.

-Пам'ятаєш, де? -Так.

За будівлею, перший гараж праворуч.

-Дякую. -Будь ласка.

У нас мало часу.

Зафільмуйте кров, це все, що нам треба.

Зрозумів? Чудово.

-Зніми крупним планом. -Добре.

-Це має бути сильний образ. -Добре.

-Ось так? -Добре.

-Наблизь. -Так, звичайно.

-Тепер знімаємо мій репортаж. Починаймо. -Добре.

-Привіт. -Вітаю.

-Ремінець порвався. -Насправді поламалася застібка.

Я можу замінити лише на оригінальну.

-Коштує 200 євро. -Добре.

-Упевнені? -Так.

Вони майже завершили.

Але прийде ще хтось. Змінюються по черзі.

Вони всі намагалися взяти інтерв'ю.

Так, скажеш зайве слово — і перетворишся на злочинця.

Маєте рацію.

Пощастило, що ви мали пістолет.

Або не стояли б тут, розповідаючи про це.

Мусив купити після третього пограбування. Не впевнений, що це була гарна ідея.

Не треба було його впускати.

На жаль, на ньому не було балаклави.

Він хотів продати мені фальшивий годинник. Думав, я не помічу!

-Він якийсь наркоман? -Хто знає.

Коли я сказав, що він фальшивий, той витяг пістолет.

На щастя, моя камера була включена, або у мене були б великі неприємності.

Можу уявити.

-Тримайте. -Дякую.

Дякую.

Доброго ранку.

-Ти поснідав? -Так.

-Кави? -Ні, дякую.

Я радий, що ти зайшов.

А я ні.

Мені не по собі у відділку поліції.

Ти розслідуєш пограбування в ювелірному?

Коли помер хлопець-румун.

Це був самозахист.

Я впевнений, що ти бачив відеозапис.

-Чому цікавишся? -Я допитливий.

Мене теж дещо зацікавило.

«Помірні розцінки»?

-Де ти його знайшов? -Їх роздавав хлопець вранці.

Приватному детективу потрібна ліцензія.

Я не детектив.

-То чому ти питаєш про відео? -Бо ти його бачив.

Добре, іди сюди.

Лише тому, що за кілька днів воно з'явиться в інтернеті.

-Хто тебе найняв? -Друг померлого румуна.

-Він сказав, що той не був злодієм. -Ну, якщо це каже його друг.

Чекай. Поверни трохи назад.

Що це за пістолет?

Це 98-й. Зареєстрований.

А на іншому пістолеті був стертий серійний номер, і він не був заряджений.

А що з кулею?

Пустий свинцевий патрон, як ті, які використовують на стрільбищах.

Ювелір ходить туди кожної суботи.

Він у команді. «Молоді пістолети Мілана».

На нього наставили пістолет, Луко. Це був самозахист.

Повір мені та знайди іншого клієнта.

-Бувай. -Ти вже йдеш?

У мене справи.

Хоча б скажи, чи до вподоби тобі кабінет.

Бракує особистих штрихів. Я б десь поставив гарне родинне фото.

-Привіт. -Привіт.

-Як справи? -Добре. А в тебе?

Добре, дякую.

-Працюєш? -Відправлю лист і все.

-Привіт. -Привіт.

Сьогодні в офіс заходив Лука.

Як він?

Добре. З ним усе добре.

Запроси його на вечерю. Я не бачив його з похорону Хадіджі.

-Я його запросив. -Що він сказав?

-Що прийде. -Прийде?

Я дуже радий.

-Перед відділком поліції? -Саме там ходять наші клієнти.

Це маркетинг, розумієш?

Це ніби встановити карусель перед школою.

Колись я тебе просто вб'ю.

Чому? Що я зробив?

У тебе ще є візитівка Адані?

Так. А що?

Зателефонуй йому, скажи, що зустрінемось завтра.

Вона у мене!

У нього був фальшивий годинник.

Ювелір помітив, і вони почали сперечатися.

Він витягнув пістолет.

У ювеліра також був пістолет.

Але він знав, як стріляти.

Не знаю. Це не має сенсу.

-Я маю вам заплатити? -Так.

Ні.

Ще ні.

-Що ви маєте на увазі? -Я бачив відео.

Я не впевнений, що ювелір віддав поліції пістолет, з якого стріляв.

То й що?

Я повідомлю вам, як тільки щось з'ясую.

-Дякую. До побачення. -До побачення.

То що?

Відео не чітке. Але пістолет ювеліра скидається на 93-й, а не на 98-й.

-Навіщо йому міняти їх? -Бо 93-й — автоматичний.

Звичайні громадяни не можуть мати автоматичну зброю в Італії.

Хочеш сказати, що поліція не помітила?

-Відео погане. -Але ти помітив.

Бо 93-й був основною зброєю антитерористичного відділу. Я спав із ним.

Ти з антитерористичного відділу?

Куди ми підемо зараз? Когось відлупцювати?

-Я йду на стрільбище. -А я?

Ти позбавишся усіх тих флаєрів. Усіх.

Так. Знаєш, скільки я їх надрукував?

-Скільки? -Небагато.

Лише кілька.

СТРІЛЬБИЩЕ

-Доброго ранку. -Доброго ранку.

Я б хотів постріляти.

-Так. Ви вже член клубу? -Ні.

Добре, мені потрібен дозвіл на носіння. Він у вас є?

Ні.

-Ви пройшли підготовку? -Яку підготовку?

Вам потрібно пройти підготовку, щоб стріляти без дозволу.

Мені не потрібна підготовка. Я багато стріляв.

Добре, слухайте, почнімо з початку.

Я поставлю запитання. Ви відповісте «так» або «ні».

Якщо ви відповідаєте «так» — стріляйте, якщо «ні» — маєте пройти підготовку.

-Ви готові? -Ні.

Ви зводите курок.

Стріляєте, виймаєте магазин, натискаючи на кнопку.

Тримайте пістолет, як я показав,

поверніть руку, і куля опиняється в долоні.

Не впустіть її.

-Це серйозно, розумієте? -Так. Будь гарним хлопчиком, хутчіше.

Думаєте, це гра? Це справжня зброя.

Справді?

Добре, покажи нам, на що ти здатний.

Хлопці, дивіться!

Геній покаже нам, як стріляти.

Ну ж бо, навушники.

Майже впустив її.

Приціл збитий.

Чому ми ніколи не бачили тебе на стрільбищі?

Я щойно переїхав сюди.

Де навчився так стріляти?

У мене була команда в Римі, ми вигравали на змаганнях. Потім я пішов.

-У мене вже немає дозволу на носіння. -Але ти все одно гарно стріляєш.

-Ми теж у команді. -Були.

Окрім нас був ще ювелір, який застрелив румуна.

Так, я його знаю.

-Мені треба було полагодити годинник. -Випадково?

Треба було замінити ремінець, я подумав:

«Краще заплатити йому, ніж комусь іншому».

Так, хоча він і під слідством.

Вони обмежаться самозахистом.

Адвокати, суди. Так жити не можна.

Має бути як у США.

Ти заліз у мій дім, щоб пограбувати?

Якщо я тебе застрелю, ніхто мені нічого не скаже. Це моє право, так?

Так.

Завтра ввечері ми йдемо на пікетування. Хочеш піти з нами?

-Трохи погаласуємо. -У нас також буде змагання, якщо хочеш.

Нам знадобиться такий, як ти, у команді.

Я подумаю про це.

Скажи, який у тебе розмір, дістану тобі куртку.

«Таємничий». Мені подобається шрифт і тіні, які ти використав.

Це ти зробив?

-Так, звісно. -Привіт!

Я познайомилась із твоїм напарником. Чудова ідея з детективним агентством.

-Їй сподобались флаєри. -Так.

Видно, що у неї гарний смак. Справді.

Чому ти прийшла?

Я прийшла, щоб подякувати Паліті за чудовий ремонт моєї машини.

Ти не повинна виходити сама.

Бачу, ви зайняті. Я піду.

-Бувай. -Бувай.

Любиш японську кухню?

Добре, сьогодні я за кермом.

-Хто тобі сказав, де я живу? -У мене є свої джерела.

Як думаєш, хто мені сказав? Твій друг.

Маґанца мені не друг, і він має займатися своїми справами.

Я хотіла тобі віддячити за годинник.

Добре, я його принесу, а потім відвезу тебе додому.

Якщо не хотів вечеряти зі мною, міг би сказати, що не любиш суші.

Це було б ввічливіше.

Зараз підійду, так.

КАРТОПЛЯ ФРІ

-Ось, тримайте. Це вам. -Дякую.

За кетчуп треба доплачувати. А у нас лише 1.40, нам це не по кишені.

Не хвилюйся, усе одно неймовірно смачно.

Я його вкрала, будь ласка, не засуджуй мене.

Не буду, якщо ти не будеш.

Уперше запросив дівчину на побачення

і примусив її платити за обід, як грубий селюк — «тамарро».

-Мені подобається «тамарро». -Справді?

Так.

Це арабське слово.

-Яке означає… -«Продавець побачень».

-Говориш арабською? -Трохи.

-Звідки? -Не можу розкрити на першому побаченні.

Треба зберегти таємничість. Що ти робиш у Римі?

Я туристичний гід.

Вожу багатіїв по місту. Вони прикидаються, ніби їх цікавить стародавній Рим,

але хочуть лише ходити по магазинах.

-А ти? -Я працюю в поліції.

Чорт збирай!

-Хіба це не добре? -Ні!

Я щойно зізналась у злочині перед копом.

На твоє щастя, мої справи набагато важливіші, ніж крадіжка кетчупу.

Слава богу.

-Я в безпеці. -Не зовсім.

Маю слідкувати за тобою.

-Цей дощ — відстій. -Може, припиниться.

Прийде менше людей. Луко!

-Привіт. -Ти прийшов.

Так.

Філіппо, ти не повіриш, як він стріляє.

-Ми вже знайомі. Ти прийшов за годинником. -Так.

-Філіппо. -Лука.

Мій адвокат порадив мені уникати стрільбища деякий час.

У тебе хоча б є дозвіл на носіння. Мій дозвіл забрали.

Чому?

Скажімо, у мене дещо специфічний смак.

Смак, незаконний у цій країні.

Справді?

А не та зброя, з якої ви стріляєте на стрільбищі.

-Зайнятий пізніше? -А що?

Не хвилюйся.

-Що це за місце? -Не хвилюйся, тут нікого немає.

-Жодних будинків навкруги. -Ми завжди приходимо сюди.

Ми на місці.

-Ходімо, Луко. -Куди?

-Сюди. -Ходімо.

Ми покажемо тобі коробку з дивами.

Швидше, я хочу стріляти.

Ось вона.

Отже…

Цей тобі підходить?

Спробуй цей. «Глок».

Ти влучив!

-Філе, він гарний стрілок чи як? -Молодець.

Тільки погляньте.

-Автоматичний 93 калібру 9х19. -Поклади його в коробку.

Не чіпай його, бо він із ним спить.

Відвали!

Якщо тебе з ним упіймають — матимеш проблеми.

-Так, справді. -Гівняний закон гівняної країни.

Ти його не переможеш із 93-м. Філ може влучити у бляшанку з 50 метрів.

-Я можу влучити зі 100 метрів. -Ти хто? Снайпер?

-Точно! -Ось що ми зробимо.

Я закладусь на це.

Він твій, якщо я не влучу.

А якщо я влучу, то пістолет мій.

Нізащо, він мій.

Та якщо хочеш зіграти…

Я закладусь на це.

Добре, зіграємо.

Стає цікаво.

Стає дуже цікаво.

-Думаю, він не влучить. -Ні.

Дев'яносто вісім, дев'яносто дев'ять, сто.

МАЙСТЕРНЯ

Вони грають із незаконною зброєю. У них цілий арсенал.

То й що?

Перш ніж поліція прибула на місце,

ювелір підмінив свій 93-й на зареєстрований 98-й.

-Флоріан справді хотів його пограбувати. -Так.

Так все і було. Це все одно самозахист.

Я приготувала омлет.

-Дякую, та я вже випив кави. -Їж!

-Про що ви говорили? -Ні про що.

Про нашу справу. Не хвилюйся.

А я хвилююсь. Я знаю, що у тебе за справи.

Люба, ти ж знаєш, я завжди роблю все як треба.

А це що таке?

-Ти його їй дав? -Він був на твоїй тумбочці.

Обережно, Паліто.

Дивись, не вскоч у халепу через це.

-Що вона сказала? -Що їй дуже подобається назва агенції.

-То справу закрито? -Ні.

Мені не вдалося дістати пістолет,

але у мене є це.

-Це фальшивка. -Що?

-Повір мені, це фальшивка. -Це неможливо.

Як думаєш, як він купив той евакуатор?

Поїж ще.

Люба, усе ще розказуєш ту історію?

-Це неправда. -Звісно.

-«Це неправда». -Це правда.

У найкращих детективів темне минуле.

-Як Марлоу, Геррі Бош. -Ходімо зі мною.

-Що? -Ходімо.

Ґедаро, дякую за сніданок.

Бувай, люба. До зустрічі.

Флоріан займався доставляннями?

Так. Він сортував їх на комп'ютері.

-Можна побачити той комп'ютер? -Звісно.

Хочу попередити.

Тут ніхто не знав про наші з Флоріаном стосунки.

Не хвилюйтесь.

Дякую. Я це дуже ціную. Ходімо.

Ідіть за мною.

Сюди. Тепер Іліо займається доставляннями.

-Доброго ранку. -Вітаю.

-Будь ласка. -Дякую.

То як це працює?

Коли приходить посилка, ми вводимо адресу, час та все інше.

Програма створює маршрут кур'єра.

Раніше ми платили за програму, потім Флоріан розробив цю.

-Він розбирався в комп'ютерах. -Він був генієм.

Я ще вчуся нею користатися, але вона краща за інші.

Зрештою, вона економить 30 хвилин на кожному з кур'єрських маршрутів.

А це гроші.

Там усе записано?

-Доставляння, час. -То Флоріан тут ні до чого?

-Це ви з'ясували? -Мені треба більше часу для цього.

У вас скільки завгодно часу. Хочете щось із торгового автомата?

Так, напій та щось перекусити.

-А ще подвійну каву. -Подвійну.

-Зараз буде. -Дякую.

Це все? Більше нічого?

Я не доїв сніданок через тебе.

Ось. Два тижні тому посилка не була призначена жодному кур'єру.

Вона прибула сюди, але її не доставили.

Перевірте доставлення на цю адресу.

Так.

Вулиця Ручеллаі 71. Сім доставлянь за останні п'ять місяців.

-Жодна з посилок не була доставлена. -Добре, ходімо туди.

-Дякую. -Будь ласка.

Номеру сімдесят один немає.

Схоже на те. Ми перевірили двічі.

Ти скажеш мені, що насправді відбувається, чи ні?

Думаю, ювелір має мережу з продажу фальшивих годинників.

Хто знає, скількох він обдурив.

Мабуть, Флоріан поставляв їх йому.

Коли вони прибували, він відносив їх йому.

Навіщо відправляти їх на адресу, якої не існує?

Щоб мінімізувати ризик, якщо виникнуть проблеми.

Точно.

Привіт, як справи?

Що?

І на цих ремінець поламався?

Чесно кажучи, я не думав, що влучу в пляшку зі ста метрів.

І не думав, що ти підсунеш фальшивку.

Я не ношу справжні годинники. Якось мене пограбували на перехресті.

Хай там як, але ти теж заклався на фальшивий годинник.

Тобто?

Той, що ти приніс, це репліка, як і мій.

Я спитав тебе двічі перед ремонтом.

Бо ти міг купити новий у вуличних торгівців.

-Тобі сказали, що він справжній? -Мені його подарувала подруга.

Головне — це намір, особливо, якщо вона красуня.

Дуже гарно.

Видно, що це фальшивка.

Тут не треба бути науковцем.

Єдині, хто не відрізняє справжній годинник від фальшивого,

це бідолахи, які не можуть його купити.

Не ображайся.

Дай сюди.

-Я тебе не чекала. -Нам треба поговорити.

Добре. Я познайомлю тебе з дочкою.

-Б'янко, познайомся з Лукою. -Привіт.

Він возить тебе на презентації?

Він хоча б ходить туди.

Ти така занудна, мамо. Я сказала, що прийду наступного разу.

-Хай там як, привіт. -Привіт.

Піду у свою кімнату.

-Кави, чаю, трав'яного чаю? -Нічого.

Я забув повернути його ввечері.

Дякую.

-Що я тобі винна? -Нічого.

-Нічого? -Це подарунок.

Тоді треба було його загорнути.

Новий ремінець оригінальний, на відміну від годинника.

Не можна ходити по Мілану з 10 000 євро на зап'ясті.

-Справжній у сейфі. -Треба було мені сказати.

-Я думала, ти зрозумів. -Не зрозумів.

Я бачу, як ти реагуєш на сюрпризи, тому запитаю.

-Чи можу я тобі якось віддячити? -Можеш.

Клаудіо, мені потрібна патрульна машина ввечері.

Я скину тобі локацію, як прийде час, добре?

Привіт. Ти знову прийшов?

Я можу влучити в пляшку з 200 метрів.

Так, справді.

Спір на справжній годинник.

-Добре. -Я тут.

Я сказав тобі, що не влучиш із 200 метрів.

Ну ж бо, віддавай годинник.

З такої відстані куля йде вниз на п'ять-десять сантиметрів.

Це неможливо. Віддавай мені 93-й.

Спочатку я думав, що Флоріан продавав тобі фальшиві годинники,

а ти збував їх своїм багатим клієнтам.

Але можна збувати фальшиві годинники лише тим, у кого не було справжнього.

Хто ти, чорт забирай?

Натомість Флоріан добував тобі зброю.

Використовував кур'єрську службу, щоб ввезти її, а потім відносив тобі.

Інколи ти платив готівкою, інколи платив золотом.

Того разу ти заплатив йому фальшивим годинником.

Флоріан прийшов у магазин, бо хотів повернути свої гроші.

Не знаю, чому ти вирішив розвести його на гроші,

але хай уже розбирається поліція.

Стій! Не ворушись!

Швидше!

Я не хотів обібрати Флоріана. Це він мене надурив.

Він продав мені поганий пістолет, а я заплатив фальшивим годинником.

Це не мало статися.

Я не думав, що він прийде до мене з пістолетом.

Він витягнув його, і я навіть не задумався.

Я просто вистрілив.

Спочатку я примусив себе вподобати зброю.

Під час третього пограбування вони побили мою дружину

та тримали мене на мушці.

Що б ви зробили?

Я не міг спати без пістолета під подушкою.

Я мав щось зробити.

Роздрукуйте, і нехай він підпише.

Зброю купували в темній мережі та доставляли сюди.

Флоріан використовував мій склад для торгівлі зброєю.

-Чому він це робив? -Може, через гроші.

Він знав, я його підтримував. Я багато разів казав це.

Він міг попросити гроші в мене.

-Хай там як, дякую. -Вам дякую.

Послухайте мене.

Не ставте багато запитань. Це шкідливо.

Коли люди йдуть, вони залишають позаду великі таємниці.

Намагатись зрозуміти марно.

Дякую, що провів мене.

Ти чемний.

Чемний? Я не уявляв, що ти живеш так далеко.

Насправді, я обрала довгий шлях.

Але дивись, куди я тебе привела.

Добре.

Просто скажи, що обрала довгий шлях, щоб провести зі мною більше часу.

-Це не так. -Не так?

Я хотіла показати, що я гарний туристичний гід.

-Зробимо фото? -Так.

Добре. Можемо йти. Нас чекає довгий шлях.

-Справді? -Так.

-Ми прийшли. -Уже?

Ти втомився? Хіба копи зазвичай не проходять кілометри?

-Це патрульні копи. -Справді.

Ти займаєшся важливішими справами.

-Хто ти? Комісар? -Інспектор.

-Що це означає? -Я відправляю інших ходити замість мене.

Не запрошуй мене всередину, я не можу погодитись.

-Тут твої батьки? -Ні.

Я живу сама.

Мої батьки померли.

-Пробач, я не… -Нічого.

Це сталося дуже давно.

Пробач, Луко.

Для мене зараз поганий час.

Не хвилюйся, я розумію.

-Добраніч, інспекторе. -Добраніч.

Вам принесли пакунок, пані. Покласти на ваш стіл?

Ні, дай мені. Дякую, Імельде.

-Хіба це не твій? -Так. А що?

Ти в такому відчаї, що надсилаєш собі подарунки?

Якщо хочеш, щоб тато ревнував, спробуй ще.

Ювелір зізнався?

Він може забути про самозахист.

Його друзі підуть під суд за незаконне володіння.

А я що?

-А що ти? -Ти застав мене з ним.

Ти не був з ним.

Ти прогулювався, почув постріли та викликав нас.

У мене був пістолет.

Якщо я не помиляюсь, пістолет був на землі.

Що це?

Тимчасова ліцензія, щоб не було проблем.

-Клаудіо, коли ти зупинишся? -Ти про що?

Припиниш допомагати мені за всяку ціну.

Я роблю це, бо я твій друг.

Як на мене, ти міг би розказати всім,

що Хадіджа принесла бомбу в посольство.

Знаєш, про що я думав останні три роки?

Що мені потрібна дрібничка, щоб зрозуміти.

Деталь. Щось незначне.

Дізнатись, що насправді сталося з її батьками.

Може, тоді все б склалося по-іншому.

Знаєш що, Клаудіо? Ти поводився, як мій друг.

Але тебе хвилювала більше твоя кар'єра.

Це не твоя провина. Такий уже цей світ.

Люди не ті, ким здаються.

Флаєр?

Переклад субтитрів: Ольга Бичевська