Original subtitles

Анно!

Він поїхав у Чеккано.

ЦІНА БАБУСИНОГО СПАДКУ

Усі готові?

-Так! -Ви маєте шаленіти!

-Так! -Це наша пісня зі

-старшої школи! Це пісня Алана! -Так!

Вгадай, хто?

О. Знаю. Здається.

Упізнала мої руки чи голос?

І те, і те.

Скільки часу минуло? Страшно й cказати.

Справді краще мовчи, бо багато.

Я об'їхав всю Південну Америку. Був у Чилі, був у Болівії, у Венесуелі.

А що ти там робив?

Я був з театром. Спонтанні, провокативні політичні вистави. Я сидів у в'язниці.

Через політичні вистави?

М-м. Наркотики. У деяких країнах політичний театр

залежить від наркоторгівлі.

А як твоя мама? Вона досі грає?

Е, ні. Ні, її більше не запрошують.

Дай мені її номер. Маю для неї роль у новій виставі.

Ти що, жартуєш?

-Я не жартую. -Це великий подарунок для неї.

Мені дуже прикро.

Ми з тобою… надто швидко зійшлися. Надто швидко,

ми були маленькими пагінцями.

Слухай, зважаючи на всі твої походеньки, ти вже тоді був наче той липучий бур'ян.

А ти зі злості злигалася з хлопцем з іншого класу.

-М-м. -Недолугим.

Це мій чоловік.

Ха. Тоді він не такий вже й кретин.

Мгм.

-Слухай. Я завтра їду в Астуріас. -А?

На майстерклас з тваринної пантоміми.

Це ж треба.

Я подзвоню, коли повернуся?

Звісно, дзвони. Вип'ємо з тобою кави чи сіна пожуємо, якщо ти будеш конем.

Я хотів показати тобі свій театр.

-Радо подивлюсь. -І тут немає сексуальних натяків.

Ні-ні-ні, це не звучало… як сексуальний…

На добраніч.

-На добраніч. -Добраніч.

Дякую.

Чорт. Ці спортивні машини…

Паскудство.

МІСЯЦЬ ПО ТОМУ

Перепрошую. Ми готові замовляти.

Ні, ми ще не готові, чекаємо маму. Дякую, ми зачекаємо.

Чекаємо маму.

Звісно.

Цікаво, що в неї за новини.

Здається, я знаю.

І які?

Це пов'язано з роботою, але… не буду казати.

Може, нарешті дасть грошенят.

Справді.

Будь ласка, не починайте. Це її спадок, її гроші. Хай робить з ними, що хоче.

Прошу вас. Карло, скажи їм щось.

Що казати?

Але їй дев'яносто років! Вона що збирається забрати

в могилу шість мільйонів?

Могла б трішки допомогти своїй сім'ї.

Мені наприклад треба зробити ремонт у кав'ярні, але…

Знову?

-Тату, лише кілька речей. -І дещо важливіше. Поки я шукаю нову

роботу, було б непогано отримати власну квартиру…

Невже ти з нами нещасливий?

О, щасливий, звісно, але я вже рік живу з вами. Мені потрібна незалежність.

Пора дати йому копняка.

Концепція та сама, але простими словами.

Ось і вона.

Уже приїхала?

Мамо, тато згодний з нами щодо бабусиних грошей.

-Ні. -Он як? Чому?

Пфф.

Я стільки зусиль доклав, щоб отримати права на човен,

що не відмовився б від невеличкого човника.

Так, підсумуємо. Кав'ярня, квартира і човен. Більше ніяких замовлень немає?

-О! -А.

Мамо.

Сідай.

-Привіт усім! -Привіт.

Мамо. Ти така гарна.

Так давно тебе не бачила.

Знаю. Це я винна.

Бабусю, поки не забула, невеликий подарунок.

-О-о. -Я єдина купила бабусі подарунок?

Це чай з лісового моху.

Дивись, бо в роті гриби виростуть.

Дякую, Алє. Отже, сьогодні я всіх запросила, бо маю сказати дещо дуже

-важливе. -А-а.

Мені зустрілася людина, яка мене пробудила.

Ти заслужила після стількох років.

Лишень подумати, я вже майже геть втратила надію.

Знаю, знаю.

-Аж раптом… -М-м.

У першу ж ніч, як він мене взяв, я відчула, як моє тіло вібрує.

Я стала Магеллановою протокою,

в яку входять і перетинають потужні кораблі неймовірного дослідника.

Яка гидота.

-Іншої ночі він мене підняв… -Благаю, зупиніть її хтось.

Ось і він!

Привітик! Привіт усім. Привіт, Анно. Привіт. Привіт. Моя кохана.

-Привіт. -О-о. М-м.

-Ти, мабуть, Карло, правда? -Так.

-Я пам'ятаю тебе. -І я тебе.

Принесу стілець.

Хто це?

Просто козел.

То що, кохана? Усе добре? А? Ти щаслива бути із сім'єю, зі своїми онуками?

М-м. Так, так.

Анно. Дуже тобі дякую. Якби ти не дала мені її номер телефону,

ми б не зустрілися, а головне - Джуліана не

повернулася б до театру.

Це правда.

Ми працюємо над моєю адаптацією Гемінґвея "Стара і море". Джуліана гратиме стару.

А, стару. Що ти кажеш? А ти граєш море?

-Ні. Я граю марліна. -Рибу. Цікаво як?

Ще ми ремонтуємо його театр, бо він тріщить по швах.

Ні! Не перебільшуй, він просто… зносився.

Коротше, дякувати Богу і моєму спадку від тітки Теї, гроші… ми маємо.

М-м.

А головне - завдяки тобі, кохана. Завдяки тобі.

У Марліна що, коліки?

Іди вбий мене, рибо. Тільки ти на це здатний.

Ні це ти вбий мене, сестро! Не важливо, хто кого вб'є. Це не важливо.

Повбивайте одне одного.

Ай, пече.

Що таке?

-Зробимо перерву, бо я… зараз тут зварюся. -А?

Як я граю?

-Ти неймовірна, моя люба. Неймовірна. -М-м. Дякую.

-А зараз перерва, поки налаштуємо світло. -Так.

Ходімо.

-І швидко. -Тассо? Тассо. Це Куба? Це,

по-твоєму, кубинська ніч?

Поглянь, це сторінка з газети Монтевідео. Прочитай.

Тут пише про Нунціо Дзампа у зв'язку зі справою… про вбивство.

Ця жінка, Луїза Родріґес, була на двадцять років старша.

А ще є одна чилійка. Можливо, навмисний підпал. Покажи їй статтю про чилійку.

Так. Слухай, мамо. Пробач мені, але… подивись на це.

Де ви взяли все це?

Ну, мамо, ми найняли детектива.

Кого?

Професійного детектива. Просто, мамо, це було якось дивно.

-Угу. -Що саме? Те, що чоловік, сповнений

життя, просто чарівний, закохався у таку стару жінку, як я?

Саме так.

-М-м. -М-м.

Я намагаюся сказати дуже тактовно, мамо.

-Вони померли через Нунціо! -Ти здурів? Що ти таке верзеш?

Карло.

Як це сказати інакше? Убивця є убивця. Чи треба заспівати?

А ти часом не ревнуєш?

Мамо, я не ревную, я непокоюся! Розумієш? Нунціо був одружений з двома жінками,

старшими за нього, багатими, а тепер вони мертві.

Ти теж багата, маєш шість мільйонів у банку і старша

за нього. Нічого не нагадує?

Нунціо багато страждав у житті. А я багато часу була самотня.

А зараз ти хочеш, щоб я повірила цим пліткам

і відмовилася від щастя?

Якщо хочеш прожити ще кілька років…

Хм.

Що це?

Це наші обручки.

О боже.

За два тижні одружуємося… на Менорці!

Яке ще "одружуємось"?

А потім переїдемо жити у Жерікоакоару.

Це село у пісках на північному сході Бразилії.

Це що, мильна опера?

Давно вона у кімнаті?

Три години, і нікого не пускає.

Може, поговорити з нею?

Ні, тільки не ти. Із твоєю депресією ще доведеш її до самогубства.

Хто…

Вибачте, я візьму дещо із сумки.

Як почуваєшся?

Як та, хто от-от втратить маму. Зла як собака. Та я не дам йому її вбити.

Маєш план?

Ні, ні, я не можу вас вплутувати. Маю зробити це сама.

Що ти зробиш сама?

Нічого. Мені не треба допомога.

Облиш, припини…

-Що припинити? -Усе, що ти там робиш, добре?

Я твій чоловік. Заради Бога. Знаю, ти вважаєш,

що я нікчема і ні на що не здатний. Але я хочу допомогти.

Добре.

Ми маємо вбити Нунціо.

Ага, непогана ідея.

Мамо, що ти кажеш? Ти жартуєш, так?

Ні.

Я не жартую.

Ти здуріла?

Я маю сидіти і чекати, поки мені подзвонять з Бразилії і скажуть,

що моя мама померла, бо її з'їли піраньї чи

вкусив банановий павук?

-Подзвонимо в поліцію та й все. А? -Он як? І що ми скажемо поліції?

Злочину ще не скоєно. А ще Нунціо не було осуджено за

вбивство його колишніх дружин. Що має робити поліція?

Мамо, це маячня. Так не можна, облиш, що за…

А наша бабуся хай тоді помирає? А той козел забере собі наш спадок?

-Гей, ви жартуєте? Тату, скажи їй щось! -Що тут казати?

Що? Уся ця ідея - божевільна!

Ти завжди так, коли сім'я потребує допомоги.

А коли треба витерти стіл, завжди зникаєш.

Ти здуріла? Ідеться не про посудомийну машину.

Зараз… ідеться про вбивство людини.

Він уб'є мою маму, якщо нічого не робити!

Тату, скажи їй щось, я благаю. Ну ж бо.

-Скажи що-небудь! -Я скажу, що ти скалка в

дупі! Даси подумати чи ні?

Ні. Тут немає про що думати. Вибачте, це моя відповідальність,

і я не можу вас втягувати.

А зараз я лягаю спати. Хочу відпочити. Завтра на свіжу голову спланую вбивство.

Добраніч, мої любі.

Карло?

Що таке?

Добре, я допоможу.

Слухай, ти не мусиш.

Коли ти скаржилася, що ми не робимо нічого цікавого, я не думав про вбивство.

Та якщо ти цього хочеш… я тебе не покину.

Щож. Розпишемо наш план по пунктах.

Коханий, ні. Не можна нічого писати, ми маємо все запам'ятати.

Нічого не вийде. Зараз як не запишу, вилетить з голови.

Розумію, коханий, але ми не сядемо за ґрати,

бо знайдуть дошку з надписом "У четвер уб'ємо Нунціо". Годі.

Привіт.

Ти чого прийшов?

Іди, іди. Давай.

Ми з вашою мамою просимо лишити нас самих, щоб ви не… підслухали нашої розмови…

Ні. Я думала про це всю ніч. На кону моральне питання,

яке виходить за рамки закону. Я морально незгодна,

що хтось вкраде частку мого

спадку і не помре, я не хочу!

А я не хочу, щоб він убив бабусю, але… якщо б ми знайшли альтернативу вбивству,

-було б… -Любі, я рада, що ви прийшли.

Ми нічого не робили разом після нашої відпустки в Греції.

Коротше, перш ніж починати… я хотів би всіх вас заспокоїти…

Якщо ми це зробимо… і попадемося, я візьму на себе провину за всіх вас.

Добре.

-Добре. -Круто.

Хто хоче кави?

Я.

Що, вам усім начхати? Добре, мені теж кави.

Я принесла круасани.

Еміліо, не дурій, ми просто сім'я, яка сідає снідати.

Ой, тільки не починай тут параноїти.

Синку, сідай.

Добре. Починаємо.

-М-м. -А, так.

Е, то що? У когось є якісь… ідеї, як це зробити?

Кхм. Можна?

-Так! -Так, доню.

Кхм.

Це капець.

Так-с.

Ось це… аконіт. Рослина, що росте на Балеарських островах.

На Менорці і в лісах Санто-Томаса. Поглянь. На, передай тату.

У ньому є аконітин - речовина, що спричиняє параліч сенсорних нервів.

А, добре.

Споживання квітів рослини спричиняє стискання у горлі, що веде до смерті через

-удушення. А тоді практично до інфаркту. -Інфаркту.

Так. Отрута не лишає слідів.

Уранці я встала рано і перерила всі підручники з ботаніки.

Тільки погляньте. Успадкувала від мами алергію на пилок й інстинкти вбивці.

Мамина доця. У тебе золота сестра.

Підсумуємо. Весілля буде на віллі, яку винайме мама. Так?

М-м.

До приїзду гостей ми маємо чотири дні наодинці

з Нунціо. Це чотири дні до весілля. За ці… чотири дні ми… Ми, ми…

М-м.

Розумієте.

До речі. Я ніколи не був на Менорці.

-Це правда. Я теж. -Кажуть, це чудове місце для прогулянок.

БЕЙЛ-ЕЙР. МЕНОРКА

У тебе що немає валізи?

Усе тут в торбі. Три пари трусів, три футболки і "Вступ до метафізики" Берґсона.

А-а-а.

А а ти що? Везеш електричну ковдру і нарукавники для плавання?

Звичайно. Слухай, я радий, що ми проведемо цей час разом.

Завдяки тобі я почуваюся молодим.

Так, маю такий вплив на людей.

А. Відпочинок з нареченим дев'яносторічної жінки робить Анну фактично дівчинкою.

Так, можеш сміятися.

А як не буде аконіта на Менорці?

Що?

Що, як не буде аконіта на Менорці?

Буде, все буде.

Але про всяк випадок я взяла миш'як.

Бляха, ти жартуєш?

Ой, не починай.

А як валізу перевірять?

-Нічого не перевірять. -А що, як перевірять?

-Нащо їм її перевіряти? -Бо це аеропорт! Тут перевіряють багаж!

Що… слухай, візьми себе в руки!

Я поклала її в твою.

Ти жартуєш?

Ні. Моя була забита.

Я жартую. Заспокойся ти! Я що, ненормальна, брати в дорогу миш'як?

Там намальований череп.

Бе!

Дурень.

Є одна проблема.

Яка?

Еміліо… він панікує. Каже, що вже не хоче їхати на ярмарок Чеккано.

Куди?

Він не використовує слово "вбивство". Придумав спеціальне кодове слово,

наприклад, "Ярмарок Чеккано".

Що таке "Ярмарок Чеккано"?

Не знаю, мамо. Але суть не в цьому. А в тому, що якщо не втрутимось,

все піде коту під хвіст.

Ну, ось. Що тепер?

Піду з ним поговорю. Пропустіть.

-Що тут таке? -Нічого.

Як нічого? Твоя сестра каже, ти нервуєшся через ярмарок Чеккано.

Тату, я не хочу до Чеккано. Нічого не хочу. Такі речі, якщо поїхати… будуть

переслідувати все твоє життя.

Ні. Маячня. Просто їжа… важка на шлунок, і все. І я казав, що я за все

заплачу.

Це не питання оплати. Це питання моралі. Як ти…

Знаю. Вони не кажуть склад, це нелегально. Так.

Але іноді в житті треба приймати неочікувані рішення. Так?

Найменше зло для всієї сім'ї - поїхати в Чеккано.

І ти завжди можеш передумати і не піти з нами на ярмарок. Так? Тебе ніхто не силує,

синку.

Це божевілля, що ви всі сприймаєте це так спокійно. Чому ви… не маєте совісті?

Облиш, не треба так з татом. Не треба так казати. Тихо.

Він дуже проблемний. Дуже хворий.

Пані, ось ваші права і ключі. Безпечної дороги.

Що він белькоче?

Посадиш маму за кермо? А сам не можеш?

Не маю прав. Ні, є права з Чапаса, але вони ніде не дійсні, тільки в Нікарагуа.

А як ти підвозив мене додому?

Я сказав, що не маю прав. Але машина є.

Слухайте, у мене ідея. Зробімо так, щоб усі повірили, що Нунціо скоїв самогубство?

-А? -М-м.

Ні, замість слова "самогубство" треба вжити інше слово. Може, домовимося

-"засмагання", оскільки ми ж на морі? -Так. Добре.

Годі цих нісенітниць!

Просто у випадку суїциду ніхто не шукатиме винуватця. Хіба ні?

Треба буде переконати маму, що Нунціо трохи в депресії і, і… ну, вони актори.

-Вони ж завжди ментально нестабільні. -Це точно.

Я знала, що все так закінчиться.

Що саме?

Ми ж домовилися застосувати аконітум.

Так, доню, звичайно. Але завжди потрібен план Б.

Звісно! Особливо якщо план А вигаданий мною.

Так. Саме так.

Не розумію, чому у вас ніколи немає до мене ні краплини довіри! Чому?

Тільки не треба мені тут дитячих фокусів.

Так, доню, тут ніхто не хоче принизити тебе як кілера. Так.

Ні.

Яке чудове місце! Яка краса! Люба, куди ти нас привезла?

Я на найдорожчих не шкодую грошей.

Ніде ані душі.

Це правда.

А-а!

Привіт!

-Привіт! -Привіт!

Привіт.

Дуже приємно.

Патрісія?

Так.

Вона кухарка, а ще дбає про будинок.

-А… Луїс… Луїс садівник, так? -Мгм.

І охоронець.

Чудово.

-Добре, ходімо з нами. Покажемо будинок. -Ходімо.

-Так! Яка краса! -Еміліо, виходь.

Коханий, як тобі? Подобається? Хіба не розкішно?

-Сюди? -Дуже, дуже гарно.

Отам басейн. А трохи далі розташований приватний пляж.

А… Ясно. А навіщо тут так багато камер?

Мій чоловік трішечки параноїк. Попросив власників їх установити.

А.

Перед цією роботою я служив у Цивільній гвардії.

Як на мене, місцина дуже спокійна.

Спокійна? Та не те слово. І місцеві знають,

що я тут живу. Вони знають, якщо прийде чужинець,

я спершу стріляю, а тоді питаю, як звати.

А якщо ім'я не сподобається, стріляє вдруге.

Саме так.

Це ж треба!

Оце так халепа. Що тепер робити? Я не знаю. Що будемо робити?

Доведеться вбити ще й Луїса?

І лишити в живих Патрісію? А?

Ні, нізащо. Не можна. Патрісію теж уб'ємо.

Що це таке?

-А? -Що це?

Не знаю. Це у кімнаті твоєї матері.

Але… вони там совають меблі?

-Хіба так важко зрозуміти? -Що?

Рухаються вперед і назад, вперед і назад…

-Ну… зроби щось, будь ласка. -Зробити що?

Я не знаю! Будь ласка, їх треба зупинити.

Мій колишній і моя мати "совають меблі" на весь будинок! Вони здуріли?

Колишній? Який? Сорок років тому? Облиш, він не колишній. Він клієнт у хоспіс,

в будинок для літніх. А це вражає.

Іди, будь ласка.

Роблю це тільки для тебе.

Чого тобі?

-Я… Анна не… не може заснути. -Чого не може?

Е. Через шум. Через шум.

А-а. Це одуди кричать. У саду.

Так. Одуди теж кричать. М-м.

М-м. Мені теж часом не спиться, коли я сплю на новому ліжку.

Я тоді не можу заснути.

Так, я помітив. Але твою доньку більше непокоїть той факт,

що вона чує, як ви… "соваєте меблі".

А?

З кімнати чути, як ви "соваєте меблі". Ліжко!

А?

Знаєш, що вам треба зробити?

Що?

Трахатись, поки вона стомиться і не засне.

Джуліано, в нашому віці ми…

маємо гідність і не ганьбимося.

Моя теща - розпусниця.

ДО ВЕСІЛЛЯ ЧОТИРИ ДНІ

ДО ВЕСІЛЛЯ ТРИ ДНІ

Доброго ранку!

-Доброго ранку, Патрісіє! -Доброго ранку. Так, так.

Дякую, Патрісіє.

-Дякую, так. -Дякую.

Знаєте, в мене вночі було… наче осяяння. Я зрозуміла, що я щаслива.

-Так, нам було це чути. -Добре чути.

Нарешті щаслива. Сподіваюся, Нунціо не знудиться.

Час від часу він здається далеким, у своїх думках.

Просто, мамо, річ у тім, м-м… Я маю тобі сказати.

Нунціо ще в школі довго лікувався від депресії.

Так, це правда.

І я думала, що він зміг її подолати, але… він якось сказав нам, що…

відчуває цю екзистенційну порожнечу і… що його переповнює смуток і апатія.

Здається, я теж згадала. Насправді Еміліо це помітив, бо депресивні таке відчувають.

Так, але депресія Еміліо здорова. Він дуже самотній,

життя гівняне. Це нормально, що бідолаха трохи не в дусі.

Інша справа депресія Нунціо. Просто невідомо, звідкіля вона береться.

Небажання жити, сплін.

Коли вранці не хочеш вставати, бо не хочеш починати новий день,

не миєшся, бо тебе жахає вода. Така депресія дуже небезпечна.

Я вас люблю! Народ, острів неймовірний! Хто хоче зі мною покататись?

Він у депресії.

Підйом, занепад, підйом, занепад…

Колись в Албанії я катався верхи з Фйордалізо.

Не знаю, хто це.

Не знаєш Фйордалізо?

Ні.

Тоді застрелься, убийся.

Заспокойся.

А що з кав'ярнею? Кого залишили нею керувати?

Я її зачинила.

О.

Зекономлю на електриці.

Це просто чорна діра.

Що?

Та… кав'ярня. Це чорна діра. Справи йдуть паскудно.

А, співчуваю. Я не знав.

Бо я нікому не кажу. Знають ще постачальники, яким я не можу платити.

Це тому ти мені не дзвонила? Я думав, це я щось зробив.

Що ти не можеш терпіти старшого брата.

М-м. Ні, звісно, ні. Мені завжди потрібен хтось ще гірший за мене.

Гей, звірята, ану гляньте на це диво.

Сходжу візьму в машині води.

Алє!

Алє!

Що таке?

Ти можеш "засмагнути"!

Дуже сподіваюся!

Тобто… в тебе не буде кращого моменту, щоб "засмагнути"!

Навряд чи я здатна на "засмагу"!

Іди сюди і сам засмагни!

Хріна лисого! Я не стану "засмагати"!

Я взагалі не хотів їхати на цей дурний острів. Ніякої "засмаги"!

А я не можу "засмагнути"!

І я не можу!

Та не начхати? Не засмагайте! Вас ніхто не змушує! Причмелені параноїки.

У мене є крем з СПФ п'ятдесят. Ходімо поплаваємо.

Ми стояли на скелі, Нунціо фотографував, і… Еміліо сказав: "Давай позасмагай!".

Я підійшла до нього ближче, а він усе робив свої фото,

і я сказала, що зроблю це.

Я стояла так близько. Він… Еміліо, як завжди, все псував. Але неважливо.

Тож я сказала собі: "Зараз як пхну його, цього…

-Я не змогла. -А…

Е, хіба ти не завжди була такою?

Якою?

Ходила на танці, не хотіла виступати. Вчилася плавати, та не хотіла змагатися.

"Ні, мамо, ні. Я не можу, мамо, мамо, мамо". Пригадуєш ті сцени? "Я боюся,

я застрягну".

Це зовсім інша ситуація.

Ні, усе те саме. Ти просто маєш себе перебороти.

Заради себе, не лише задля вбивства.

Я до вбиральні.

Нащо це? Вона налякана. Е.

А що я сказала?

Ну, не штовхнула вона його зі скелі. Добре, нехай. Так? Вона вже засмучена.

Не треба робити гірше.

То я що, маю мовчати? Вона ж не дитина.

Не в цьому річ.

Вибач, це в неї надто високі очікування. Понижений тиск, якийсь параліч нервів,

аконіт. Нащо це?

Вдає експертку, спеціалістку, а як доходить до справи,

і треба когось штовхнути, не може.

Говорили про мене?

-Ні, доню, ні. -Ні, сонечко, ні.

Коротше, судячи з того, як усе складається, ми просто не здатні.

Припини! Мав би трохи віри у нашу сім'ю. А головне, треба мати віру у себе.

-Ти думаєш негативно, Еміліо. -Завжди негативно, так.

Цікаво чому.

Про що ти кажеш?

Бо ви завжди ставилися до нас, як до дурнів, завжди ми малі діти.

Тільки коли вам треба, ми маємо бути дорослими і зрілими.

Непогано влаштувались, батьки.

Облиш, годі вже нарікати! Кого обходить, як ми вас виховували чи як ставимось. Е.

Вам уже за тридцять. Отямтесь.

Так. Якщо говорити відверто, мене це страшенно засмучує.

Бачити, що ми всі разом навіть не здатні на таку річ… як убивство.

Так.

-Мама каже правду. -Так.

Треба просто триматися разом і зосередитися

на завданні. Це не так уже й складно. Е?

Ми з вами не атоми розбиваємо. Треба позбутися довбня, цього нікчеми, погані

-цієї… -Так, давайте.

Слухай, іди-но прогуляйся разом з братом. А разом пошукай, де та отруйна… рослина.

Так.

Як вона називається? Анагоніт? Анко…

-Аконіт. -Аконіт. Добре. Добре, ворушіться, вперед.

Не занепадай духом.

-Ходімо. -Вище носа. Біжіть.

В кого вони такі вдалися? Не в нас. У твого батька, він був боягузом.

Не починай.

А що? Твоя мама хапала його за вухо і водила так по хаті.

Не лізь, куди не просять.

До твого відома, потенційно смертоносні рослини

є у будь-якій екосистемі.

О, прекрасно. Так кажеш, наче це щастя.

Ні. Нічого. Треба пошукати отам.

Іди, я посиджу.

Що, не зрозуміла?

Буду на стрьомі. Якщо хтось буде йти, я свисну. Чи видам звук тварини.

Поіржу як кінь, наприклад.

М-м. Браво. Вони почують, як ти іржеш, і нас ніхто не помітить. Придурок.

Фух.

У нашій ванні голий чоловік.

А?

-У нашій ванні голий чоловік. -Який ще голий чоловік?

Доброго ранку.

Ви хто?

Ні, хто ви, пробачте?

Тут є діти?

Ні.

О, добре.

-Але тут є дорослі. Не те щоб… -Пробачте, я у вас помився, бо в моїй

кімнаті немає душу. Я Боян, боярин Нунціо. Я щойно прилетів з Чилі.

Вставай уже, ходімо.

Привіт. Знайшла щось?

Ні.

Мама мія, який дивний стан. Наче вві сні мене побили.

Що?

Я щось скажу, але ти не лякайся.

Ти вже мене налякала.

Здається, я його бачу.

Чорт. Я міг торкнутись?

Ну, торкнутись… думаю, ти торкнувся.

Звідки ти знаєш? Ти ходила у хащах.

У тебе невеликий висип на плечі.

Я помираю.

Ні, не помираєш. Ти ж його не їв, тому не помираєш. Але нам треба до лікарні.

-А раптом з'їв? -Ти його їв?

Не знаю!

Як не знаєш? Ти що, блін, гриз його уві сні?

Деякі люди ходять уві сні. Може, я гризу! Рятуйте!

-Ні, Еміліо! -Рятуйте!

-Ні! Чекай, Еміліо. -Я помираю!

Еміліо!

Я помираю!

Більше фруктів, Карло. Більше, більше, не бійся.

Ага. Причепився. А.

Де вас чорти носять?

Не треба питати.

То що рослину знайшли?

Так, але цей геній на ній поспав, і довелося бігти в лікарню.

Помастили кортизоном, але набряк ще видно. Бачиш?

Коротше, аконітум більше не варіант, бо якщо почнуть докопуватися, усе зрозуміють,

-і нам капець. -Ясно.

Скажи чому щоразу, як я намагаюся щось зробити, ти… мене підставляєш?

-Звісно, я навмисно отруївся. -Навмисно!

Тшш! Цитьте!

-Він дзвонив тобі? Серйозно? -Так. Неймовірно. Це

могло статися тільки з тобою…

Що відбувається?

Нічого,

Нунціо пішов у село і запросив друзів Луїса і Патрісії святкувати приїзд

його боярина.

В нього буде боярин?

Так.

Його звати Боян. Сербський планувальник весіль,

всиновлений уругвайцями.

Він незрячий?

Це тимчасово. Отримав травму ока, коли організовував перше причастя у Валпараїсо.

Анна. Нарешті сама.

О так. А де мама?

Вона відпочиває, бо стомилась.

Як дивно для жінки у її віці.

Я знаю, що ти плануєш.

Що саме?

Та чи стане тобі духу?

Вибач, щось я не зрозуміла.

-Покинути його. -А! О.

Анна, яку я знав, не вдовольнилася б лише цим.

-Кхм. -Вибач, я візьму?

Дивно чути це від того, хто раптом закохався у

вісімдесятисемирічну, в якої шість мільйонів у банку.

Це правда. Я завжди любив багатих жінок. Але не за гроші.

Просто багаті жінки щасливіші за бідних.

М-м.

Я люблю щастя.

Це я і ти. Кохаємося у школі під час забастовки.

Ні, я не була такою гнучкою.

Не знаю, як це вийшло.

Розумієш чи ні?

Що відбувається?

Нічого, у цьому й проблема.

Не хочу нікого звинувачувати, але аконіт від початку був невдалим вибором.

Післязавтра Луїс і Патрісія їдуть на фестиваль

у Сьюдаделі. Це ідеальний момент, щоб… "поїхати в Чеккано".

Ми кинемо снодійне у склянку Нунціо, а коли бабуся ляже спати…

А як не ляже?

Бабуся завжди лягає спати. Коли поїсть.

-А цього разу не ляже. -Еміліо, не діставай! Бабуся ляже спати, а

як не ляже, я гахну її молотком і занесу в ліжко.

Так, будь ласка. Отже, бабуся ляже спати.

Ми віднесемо Нунціо уві сні в гараж.

Дорогою в гараж немає жодної камери. Покладемо в машину,

під'єднаємо вихлопну трубу до шланга, заведемо двигун…

Поки він…

А Боян?

-А… -І… Боян, Б-боян… щось

придумаємо, відправимо його… на фестиваль.

Або дамо йому снодійне. Вб'ємо ще й Бояна. Добре?

Ти перебільшуєш.

Так, про це подумаємо потім. Будь ласка, Еміліо, думай позитивно.

Так, синку, хоча б раз, думай позитивно.

Добре, що він незрячий.

Бо якщо він буде свідком, краще, вже незрячий, так?

Але наступні дві доби треба всіх переконувати, вкоренити ідею,

-що Нунціо хоче себе вбити. -Як саме?

Подякуйте генію. Влаштуємо спробу самогубства у басейні.

У басейні? Слухай, хто себе вбиває у басейні? Годі.

Той, хто хоче померти. Яка різниця, де?

У басейні? Це неможливо.

М-м. Він не має втопитись!

Головне, щоб усі побачили спробу. У мене є геніальний план,

як розібратися з камерами. Але нащо щось пояснювати людям,

у яких немає ні крихти фантазії?

Якась нісенітниця.

Добре, проголосуймо. Хто проти ідеї з басейном?

Чудово. Ми з мамою не проти, тож до біса твою думку,

а твою - тим паче. Усе, схвалено.

-Слухай, голосування не так працює. -Ні, все так і працює!

Бо кожен з вас погодився, якщо щось піде не так, я сяду в тюрму, отже, я тут

-головний! Отак. -Тшш!

Коротше, зробимо це завтра, коли бабуся поїде в місто вибирати квіти на весілля.

Вибачте, а що нам робити?

Завтра вранці я поясню.

О, божечки.

Бояне, як добре, що ти приїхав. Шкода, що ти так далеко живеш.

Це правда.

Жив би трохи ближче, я б тебе не відпускала.

Яка гарна…

ДО ВЕСІЛЛЯ ДВА ДНІ

Ходи сюди. Обережно, не поспішай. Обережно.

Якщо чесно, вся ця ідея мені схожа на фарс. Отже…

Он він іде. Слухай, тату, ця ідея просто безглузда.

Тут головне, щоб ти не соромилась. Дій відчайдушно. Покажи, що ти засмучена.

Не знаю, чи впораюсь.

М-м. Гей, Нунціо, як справи?

Збираюся поплавати.

Ти знаєш, що тато вміє хвилину "набирати легені"?

-Що таке "набирати легені"? -Облиш, це дурниця.

Ні, ні. Скажи йому, не прибідняйся.

У басейні під водою і затримав дихання на півтори хвилини.

Навіть довше.

У мене є ліцензія зі скуба-дайвінгу, отримав на Балі у вісімдесятих,

де ховався через звинувачення у фальшивому паспорті.

Так абсурдно працює італійська юстиція.

Так, звісно.

Б'юся об заклад, ти не затримаєш дихання на півтори хвилини.

Добре, я скажу тобі, що робити.

Поки я пірнатиму, візьми машину і покатайся по острову, коли повернешся, я

-досі буду у воді. -М-м.

Чекай, чекай хвилину.

Давай, давай.

Давай, давай!

Божечко!

-Божечко, тату, що він робить? -Що ти накоїв? Що ти накоїв?

-Що я накоїв? -Ти божевільний! Я знав, я відчував!

А!

Божевільний! Не ризикуй! Не ризикуй життям!

Тату!

-Я божевільний? Та це ви всі подуріли! -Ти не виходив з басейну,

ми думали, ти двинув коні!

Я? Ти здурів, ви всі сказилися. Ви… навіжена сімейка. Але… в поганому сенсі.

Ви хворі на голову! Ви всі хворі!

Доню, ти препогана актриса. Занадто награно, високий голос, пищала. Хіба так

-треба грати? Так? -Це ти мене змусив. Вибач, але…

А…

Це було сміховинно.

А ти в нас зіграв чудово? А?

Луїсе, ти там?

Привіт, Карло, як справи?

-Усе добре. -Ти щось хотів?

Ем, є одна делікатна справа. Е. Ти маєш знати,

що Нунціо зараз переживає складний депресивний період.

Нунціо? По ньому так і не скажеш.

Насправді торік він намагався себе вбити.

І кілька хвилин тому у басейні… він ледь не втопився.

У басейні?

Але… як можна втопитися у басейні? Це неможливо.

Не неможливо! Так. Е, Нунціо - людина непередбачувана,

божевільна, але… дуже сильна… ментально. Звісно, йому… не треба казати.

Я розповідаю це, щоб ти був у курсі, і хочу попросити, щоб ти за ним приглянув,

коли нас не буде.

Звісно.

Дуже дякую, Луїсе. Мені дуже шкода.

А. Е, до речі, десь має бути запис, де… камера, мабуть,

записала його спробу самогубства.

Подивимось? Може, скажеш мені, що про це думаєш.

Коли власників немає вдома, камери ввімкнені і працюють, але не записують.

То на який хрін вони тут встарновлені?

Е, вони потрібні, щоб не залізли злодії. Мені страшенно шкода Нунціо. Якщо хочеш, я

подзвоню своєму другу лікарю. Він психіатр у лікарні…

Ні, ні. Він ненавидить психіатрів.

Довіряє лише шаманам. Неважливо. Бувай. Іди до біса.

Анно?

Де ти була?

Ходила… прогулятись, бо… не могла спати. Але, Карло,

та ідея з басейном була просто дурна.

Алессандра має рацію. Ти хочеш, щоб ми були поруч, а тоді завжди нас принижуєш.

Я бачив тебе в басейні з Нунціо.

Мене? Про що ти кажеш? Я була у лісі.

-Тоді хто там трахався на дивані? -Але, Карло. Напевно, то Джуліана.

Вони там човпуться як ті кролі. Але… вибач, ти справді думаєш,

що я трахалася б з убивцею моєї матері?

Звідки я знаю? Може, в тебе комплекс Електри.

Може, ти проходиш юнгіанську фазу.

Не верзи казна-що. Усе.

Коротше, Нунціо днями валяється на диванах,

організовує вечірки і робить йогу щастя.

Скажи мені, хто повірить, що він хоче вбити себе?

Та ну. Навіть якщо він сам скаже.

Ну, якщо він скаже, тоді так.

ДО ВЕСІЛЛЯ ДВА ДНІ

ДО ВЕСІЛЛЯ ОДИН ДЕНЬ

Зробімо там фото.

-Облиш. -Так, сімейне фото,

станьте разом. Швиденько.

Це необхідно?

Сонечко, зніми окуляри. Добре, а зараз усі разом кажемо "сир".

Або краще "бріолін". І з пальцем, як Джон Траволта. Ну ж бо. Ти теж, Карло.

Так, звичайно.

Ми йдемо дивитися лабіринт, так?

Так.

Можна одне особисте запитання?

Питай вже.

Мати таку сексуальну доньку? Це важко?

-Яке твоє діло? -О! Добре, пуританине.

М-м?

О, не зважай. Я забув, що ти інженер. З душею робота-конформіста. Пробач,

я сам винен.

Іди до біса, козел.

Ось вона.

Що тут таке?

Готуються до фестивалю увечері.

Анно, я пішла в крамницю.

Так, ми чекаємо.

Е, Джуліана у гарних руках. Колишні дружини Нунціо, бідолашки, нікого не мали.

Принаймні нікого, хто їх міг захистити, як ви вашу матір.

Про що це ти кажеш?

Про любов, Анно.

Що ти думаєш про Нунціо? По-твоєму, він щасливий?

-А що? -Не знаю. Я непокоюся за нього.

У нього депресія.

Не хочу, щоб він утнув дурницю.

Яку?

Не хочу знайти його… у гаражі… а в роті… вихлопна труба.

Ходімо… приєднаємось до Джуліани.

Крок за кроком, поступово, з'являється світло світанку,

осяявши глибину моєї тривожності. Туманна твоя присутність

і відстань між нами.

Бравісімо. Ні чорта не зрозуміло, але… дуже поетично. Е…

Слухай, Нунціо, мені треба з кимсь поговорити,

але не можу ні з дітьми, ні тим паче з Анною.

Хочеш поговорити зі мною?

Ну, більше нікого немає, і… справа дуже делікатна.

Думаю, ти сама та людина, яка може допомогти.

Це тягар любові людей.

Не сумніваюсь.

Усі липнуть до мене, як п'явки.

М-м. Слухай, біля кар'єру є кафе. Ходімо вип'ємо?

Ти платиш?

Так, я плачу, я плачу. Ходімо.

Як там справи, сонце?

Добре! Майже закінчила.

Тобі дуже пощастило, Анно. Дуже рідко,

коли донька може прийти на весілля своєї матері. Це гарно.

Бояне, чого ти хочеш?

Те, що хочуть усі.

Кохання?

Грошей.

Скільки?

Один мільйон.

Кхм. Один мільйон? Ти здурів? За пані у такому похилому віці?

Нунціо мій друг.

Послухай. Вона весела, розумна. Але також як скалка у дупі.

Навіть попри те, що я дуже її люблю, на жаль, я можу дати тобі максимум…

триста тисяч євро.

Облиш. Чотириста тисяч.

Триста п'ятдесят.

Слухай. Чотириста тисяч - і я скажу поліції,

що Нунціо намагався себе вбити у Монтевідео два роки тому. Добре?

Я більше не люблю Анну.

І хочу написати їй листа. Хочу пояснити. Я намагався написати,

але це була катастрофа.

Ти вмієш писати, говорити, висловлюватися. Може, допоможеш мені його переписати?

-Є ручка й папір? -Так. Так, так. Ось.

Пиши.

Не можу написати. Напиши ти. А я перепишу.

Добре, але тільки не плач тут. Хай який ти засмучений, але ж треба мати якусь

-гідність. -М-м.

Я хочу чітко пояснити, що я з нею прощаюся. Залишаю це життя,

яке мене більше не цікавить.

-Анно, моє старе кохання. -А-а-а. П-просто ідеальний початок.

Тільки не пиши "Анно". Пиши просто "моє старе кохання".

-Чому? -Бо імена відволікають.

-Але лист для Анни. -Так, звісно, але вона це вже знає.

-Анно, моє старе кохання. -А. Просто напиши "моє старе кохання",

добре? Нащо зациклюватися на дурницях? Ну ж бо, пиши.

-Добре. Моє старе кохання. -Моє старе кохання.

Моє старе кохання. Я знаю, що я…

Придурок.

-Мені подобається твоя щирість. -Мгм.

Зверхній придурок.

Зверхній придурок.

-Самозванець. -Самозванець.

Нікчема.

-Нікчема. Ще й нікчема? А ти сміливий. -Так.

-Так. Нікчема. -І за моєю маскою…

Маскою…

Немає нічого.

Нема нічого.

Крім лайна.

Лайна?

Так.

-Не треба аж так принижуватися. -Ні-ні, це важливо для мене.

-Сказати чітко і ясно, аж до мазохізму. -Добре, як скажеш.

Зрештою, саме тому я вирішив покинути твій світ, а також мій власний світ.

Просто геніально.

Покладемо це в машину. Поруч з його тілом. Це його прощальний лист.

Я маю тобі дещо сказати. Бо дуже важливо, щоб ти це знав.

Боже. Це щось погане?

Навпаки.

Типу, як глибоко ти цінуєш чоловіка?

Ні. Типу, Боян знає, що ми хочемо вбити Нунціо.

Що ти таке кажеш? Що ти кажеш? Що це… ти так жартуєш?

Ні.

Якого хріна це добре?

Бо він не буде заважати. Бо ми домовилися.

Він навіть підтвердить суїцідальні нахили Нунціо.

Анно, це все виходить з-під контролю.

Коханий. Не хвилюйся. Слухай, це нормально, якщо виникають проблеми,

коли плануєш убивство. Коханий, вір мені.

Твоє ім'я складаєтся з двох магічних складів. Нун…

…ціо.

Усі тебе люблять.

У тебе є п'ятдесят чотири жіночі риси і п'ятдесят чотири чоловічі. Ти не сам.

Ти старший брат Бога. Всі тебе люблять.

АҐАТА КРІСТІ. ТРЕТЯ ДІВЧИНА

Привіт, Луїсе.

Привіт.

-О котрій починається фестиваль? -Вже скоро.

Я бачила репетицію вершників.

Сподобалося?

Надзвичайно.

На жаль, Патрісія почувається зле.

О.

У неї жахлива мігрень. Навряд чи ми поїдемо.

Е…

Луїсе?

Луїсе.

-Що? -Давай ми побудемо з Патрісією.

Ні, не хвилюйся. Дякую.

Вибач, у моєї доньки є кав'ярня, де вона продає чаї від мігрені.

Вона фактично лікарка.

А я п'ять років була волонтеркою у притулку

для собак. У собак теж бувають мігрені. Я їм допомагала.

То що? Їдь, а ми подбаємо про Патрісію. Та й фестиваль лише раз на рік.

Ха-ха. Та ні, тричі на рік.

Так, розумію, але це ж острів, тут мало що відбувається.

І пропустити його буде дуже шкода.

А, не знаю. Слухай, сьогодні… виникла проблема з машиною. Боюся,

що я не доїду на ній до Сьюдадели. Мабуть, таки не судилося.

Вибач, таки судилося, бо я можу позичити тобі свою машину.

Ну…

Так.

У такому разі…

Так.

Чудово, добре, дякую.

Будь ласка, чудово.

Ну, що ж…

Гей.

Так?

Це легеньке заспокійливе для твоєї матері, щоб вона заснула.

Так.

А оце - щоб вирубати Нунціо.

Карло, тільки, будь ласка, не пере… добре?

Анно.

А це вже хто?

Це дівчата з Бурако.

Коханий.

Що?

Як тобі моя сукня? Я купила її багато років тому під час екскурсії в Каїрі.

Тобі личить, ти наче Ванна Маркі.

Ти такий придурок.

Слухай, я фанат Ванни Маркі. Вона гарна жінка.

-Сюрприз! -Сюрприз!

Не можу повірити! Приїхали мої дружки! Я думала, ви приїдете завтра.

Так.

-Хіба ти не рада? -Ми дуже хотіли тебе здивувати.

Прекрасно!

Що коїться?

-Це… -Приїхали її подружки.

-Так. -Це приїхали мої дружки.

Ааа.

Три вершниці апокаліпсису.

Сідайте з нами вечеряти. Усі разом понапиваємося, як свині.

Тільки погляньте. Як приємно вас бачити. Несподіванка.

-Добрий вечір. -Добрий вечір, добрий вечір.

-Добрий вечір. -Це так гарно.

Так.

Вони залишаться на вечерю.

Так.

Я так не думаю.

-Я маю на увазі… Бояне, перепрошую. -Так?

Ти ж не зможеш проґавити такої нагоди? Він планує весілля. Тобто дівочу вечірку.

Я про дівич-вечір, Бояне.

А, так, точно. Дівич-вечір. Ні, ні, це не можна проґавити.

То що? Який план?

А, ми підемо на пікнік… під зірками. Плавання… опівночі.

Хочете, можете плавати, якщо ні, ніхто не змушує.

Е, так.

У мене краща ідея. Може, зводиш їх на фестиваль у Сьюдаделі?

-Головне, щоб була випивка! -Так!

І щоб був наш готель у місті. Понапиваємось,

а тоді поповземо до номерів. Навкарачки.

Чудово.

Добре. Їдемо на фестиваль. Вперед.

А, фестиваль.

Так.

Обережно. Зачинімо дверцята.

Брате, напийся там за мене. Добре?

Ех.

Ех.

Ох, так, звісно. Нап'юся там за двох. Ех, брате…

Голова, сюди. Отак. Сідай.

Бувайте, красуні! Розважайтеся. Бувайте. Па-па!

Чао!

А ми не п'ємо?

Я приготую Куба Лібре.

Ти вмієш робити Куба Лібра? Ти знаєш, що лайм треба класти на лід перед ромом?

Я все знаю, я все знаю.

-Я допоможу, якщо треба… -Ні, він вміє. Так.

Ні!

-Упевнена, що вміє? -Звісно. Він у нас п'яниця, тож…

-А. -Спаскудив стільки відпусток.

Ну, що ж…

Що ж, оскільки ми всі сім'я, можна не прикидатися,

так? Можемо нюхати спокійно? Усі ж тут нюхають?

Ні, я ні, дякую.

Ні, я теж не нюхаю.

А я так. Хе-хе. Е, сім'я означає чесність. Чесність і кокс. Так не помилишся.

І не розчаруєшся.

Звісно.

-Ось і я. А… -Але я залишив його в кімнаті.

Я все приніс.

О, Куба Лібре.

Так.

Ця склянка для Нунціо.

Дякую.

-Це тобі, моя люба. -Дякую, любий.

-На. -Спасибі, тату.

Еміліо.

За сім'ю.

-За сім'ю! За сім'ю. -За сім'ю.

А це буде гарна історія для театру. Невпевнена донька,

депресивний син, батьки, які разом ще зі школи.

Бабуся, яка зв'язалася з вдівцем. Вдівцем неоднократно, ще й молодшим.

Буде чудова комедія.

М-м. Може, трагікомедія.

Це вже залежить від закінчення.

-Так. -О так. Твоя правда.

Точно хочеш одружитися з бабусею?

А чому ні?

Ну, може, це не дуже правильно. Може, це буде на шкоду вам обом.

Еміліо, припини.

Даруйте, я… зробився такий сонний. Може, якщо ваша ласка,

сходите по кокаїн у мою кімнату, бо я…

…я його забув.

І це були його останні слова.

Е, е…

Усі кажуть, що на островах бензин дуже дорогий.

Я так не думаю. Сьогодні ми залили повний бак.

Це було недорого. Скільки? Євро шістдесят, євро сімдесят за літр… Це не дуже…

Ми ще навіть не куштували паельї! Ми тут, а паельї так і не їли.

Припини. Це якесь божевілля. Луїс сказав, що класичну валенсійську роблять з

м'ясом.

Є з морепродуктами, з мідіями і все таке різне.

Можна всього намішати. Можна поїсти паелью з усім.

Щоб там було і м'ясо, і риба. Буде ідеально,

так? Сьогодні я проплив сто кіл у басейні. Сто кіл у басейні.

Це не олімпійський басейн,

але сто кіл все одно багато.

Тож я трохи втомився, знаєте. Добраніч.

Еміліо. Вибач, поки ти не одягнув піжаму, треба вбити Нунціо, пам'ятаєш?

Можна дещо сказати?

Звісно.

Шість мільйонів. Невже це дорожче, ніж життя Нунціо?

Очевидно, так. Але життя бабусі коштує більше.

Однак, очевидно, ви з батьком виховали нас погано.

Ви виховали нас… інакше.

Отже, ми з Еміліо… не будемо вбивати. Ми відступаємо. Ми… ми не можемо.

По-моєму, чесно. Так.

-Справді? -Так, доню.

Лягайте спати.

А ви?

Ну, ми… спокійно розбудимо Нунціо і відведемо його в його кімнату.

Ми зробимо саме це.

Так.

Добре.

Вибачте, що вас вплутали, справді. Пробачте.

Але дякую, що ви допомагали,

хоч це… це було божевілля,

я розумію. Все скінчено.

Добре. Тоді на добраніч.

-Добраніч, серденько. -Добраніч, мої любі.

Готовий?

-Я візьму його за ноги. За ноги. -Підніми. Його треба підняти.

Я розумію, та якщо я візьму його за… Він важкий, я беру за ноги.

Карло, ввімкни світло.

Отак, клади його ноги.

Я намагаюся.

А я тим часом принесу шланг.

Ще лист.

Якого чорта!

Тшш! Ні… Якого…

Анно.

-Що? -Підійди на секунду.

Що?

Не можу… причепити вихлопну трубу. Вона має бути десь тут.

Що?

Не можу знайти вихлопну трубу. Вона має бути тут.

Що?

Вихлопної труби немає.

Немає вихлопної… не може бути!

Нема вихлопної… нема вихлоп… Її нема.

Це… авто на електриці.

Що?

І… що ми тепер будемо робити без вихлопної труби? Е. Це електрокар. Можемо зробити…

електро… електрошок.

Припини! Іди, допоможи.

Добре. Тепер що?

-А? Тепер лягаймо спати. -Що?

Твоя мати не повна дурепа. Ми розповіли їй про минуле Нунціо.

Вона знає. Ясно? Може,

вона хоче насолодитися останніми роками.

Навіть попри всі ризики.

О. Ясно. І це має мене влаштовувати?

Не знаю. Я заради любові глянь, куди зайшов. Попри будь-яку логіку.

Але далі не піду.

Ходімо спати.

Я зараз.

Анно!

Що це?

Він поїхав у Чеккано.

Що сталося? Де Нунціо?

Він спав у вітальні.

Ні, він був зі мною. Де він?

Мамо.

-А! Що таке? Що таке? Господи. -Що сталося? Що сталося?

Що сталося? Що сталося?

Луїсе! Луїсе, що ти накоїв! Ти здурів?

-Рятуйте! Рятуйте! -Що було, скінчилося.

-Викличте швидку! Рятуйте! -Дай сюди. Дай сюди пістолет, Луїсе.

Луїсе. Це було лише потьмарення. Луїсе, я кохаю тебе. Я кохаю тебе, Луїсе, кохаю.

Пробач мені.

Ну викличте вже хтось нарешті цю довбану швидку!

Така красуня може працювати лише в лікарні на узбережжі.

Друже, ти цього разу мало не помер.

На щастя для тебе. Щоб ти робив, якби я лишив тебе сиротою.

Купив би Харлей і віллу в Чорногорії.

Що кажеш?

Нічого. Нічого.

Я дуже співчуваю.

Щодо чого?

Що він не помер.

То який тепер план?

За два тижні, коли Нунціо зможе ходити, ми повернемося в Рим.

Поставимо "Стару і море". А після вистави поїдемо жити у Бразилію.

Мамо, але чому?

Та спершу я перекажу на твій рахунок шість мільйонів.

-Мамо, я благаю тебе. -Ну, може, трохи менше.

-Потрібні гроші на Бразилію. -Фух.

Це неприємно, але я змирилася, що Нунціо зі мною через гроші.

Але я хочу насолоджуватися життям. Поки зможу.

Тому я буду вдавати, що гроші в мене є. І насолоджуватимуся Бразилією з ним.

Зроблю його своїм рабом.

Знаєш, у моєму віці, сама думка, що я можу бути в Бразилії…

і кохатися на піску… такі речі… варті того, щоб ризикнути.

Не лише в твоєму віці, мамо.

Як водичка?

Приємна. Прекрасна.

А ти не йдеш плавати?

Нізащо в світі.

Ось і мама.

Як справи?

-Зважаючи на все, добре. -А. А як бабуся?

Бабуся не вийде заміж.

-А. -А.

-Слава богу. -Гаразд.

Але було б непогано ще кудись з'їздити разом. М-м?

Навіть якщо не треба нікого вбивати.

Так.

То весілля скасовано?

Так.

Слава богу. Ми його не вбили, але зрештою ми її врятували.

Знаєш, Нунціо впорався без допомоги.

Боже, мамо, ми стирчали тут і робили чорну роботу.

Ми заслуговуємо хоч на подяку. Чи, може, трохи на більше? Ха.

Так…

То ти не говорила з бабусею про гроші?

Піду-но я прогуляюся.

Я з тобою.

А що я сказала?

Говорила чи ні?

У лікарні?

Так.

Ні, не говорила.

Вибач, то я що, задарма переживав тут цей стрес?

Ти розповіла їй про мій човен?

Годі монетизувати почуття.

Мабуть, поговорила про гроші, але не хочеш нічого казати!

Не смій так говорити з мамою!

Не говори так з матір'ю! Навіть про гумовий?

-Це грубо. -Може… чому завжди в кінці винна я?

Годі! Припини!

Ні.

-Будь ласка. -Виберуся від вас, і

-зможете жити своїм життям. -Припини!

Ні, це неправда.

Ось мама. І літак.

Він по-моїму падає.

Я знав, я так і знав, я так і знав.

Годі, припиніть, будь ласка!

Я не знаю, але її мати душила собак. Не пуделів, звісно!

Вибач, що мені робити із цим собакою?

Що відбувається?

Цього не буде…

Це дуже делікатна справа. Я забув, що я там мав казати?

Луїза і… Луїза і… якого чорта?

-Будь ласка, хай вона припинить. -Ось і він!

Ось і він.

А як на Менорці не буде миш'яку? Вибач.

-А як на Менорці не буди аконіта? -Чекай, хвилину.

Стоп, знято.

Починаємо знову? Я чув Джованну.

Добре, добре, добре, добре.

Хто це пернув?

Я не можу. Тепер чекаю, щоб пернули.

-Ти такий дурник. -Давай, давай.

Він поїхав у Чеккано.

Добре.

До біса!

І знято.