Original subtitles

Доброго ранку.

-Доброго. -Доброго ранку.

-Доброго ранку. -Отже, я прийшов. Готовий до битви.

Я краще вас представлю.

Це м-р Пітер Вейклінг, наш новий колега.

-М-р Вейклінг, це м-р Харт. -Радий знайомству.

-Навзаєм. -І м-р Расбріджер.

-Радий знайомству. -Вітаю.

На вас очікували з нетерпінням. Людей не вистачає десь два місяці.

Сподіваюсь, я зміню ситуацію. Хоча на це може піти тиждень чи два.

Не турбуйся, старий.

Ранками завжди так.

Сміху та радості небагато. Наче в церкві.

Так, розумію, про що ви.

Перший день завжди нервовий.

-Так. -Ви призвичаєтесь.

А щодо хлопців,

то вони подобрішають, коли прокинуться.

Не щодо нас вам варто турбуватись, м-ре Вейклінг. Ми ваші друзі.

Але вам доведеться знайти підхід до старого.

Ви кажете про м-ра Вільямса?

На співбесіді він здавався хорошою людиною.

Можливо, трохи холодного характеру.

Насправді, я небагато про нього знаю.

У вас буде шанс дізнатись прямо зараз.

Його зупинка вже скоро.

Обережно в дверях!

Він зайде сюди?

О ні. Він ніколи не їздить з нами.

ПОТЯГИ ДО МІСЬКИХ ЛІНІЙ ТА ДО ВАТЕРЛОО-ІСТ

-Доброго ранку, панове. -Доброго ранку, м-ре Вільямс.

Ходімо з нами, м-ре Вейклінг.

Доброго ранку, сер Джеймс.

М-ре Расбріджер, чому ця форма D19 повернулась до нас?

М-р Райт з проєктного відділу вважає, що до неї має бути прикріплене

свідоцтво про отримання грошей.

Це свідоцтво можна зробити лише після затвердження форми D19.

Так, м-ре Вільямс, я намагався це пояснити м-ру Райту,

але він просто не чує.

Тоді поки потримаємо це тут.

Це не зашкодить.

Вважайте, що вам дуже пощастило, м-ре Вейклінг.

Вам в спадщину дістався один з наших найвищих хмарочосів.

Належав вашому попереднику, м-ру Вудварту.

Якщо ваш хмарочос не дуже високий,

чи Бог заборонив вам працювати так швидко, аби хмарочоса взагалі не було,

то люди запідозрять, що у вас немає важливих справ.

Розумію.

Отже, перше правило, м-ре Вейклінг, зберігайте свій хмарочос високим.

Пані з Честер-стріт, сер.

Проведіть їх сюди, м-ре Сінгх.

М-ре Міддлтон, ваша черга, якщо ви не проти.

Звісно, м-ре Вільямс.

М-ре Вейклінг, можливо, ви хочете допомогти м-ру Міддлтону з жінками.

Авжеж, сер.

Пані.

Як ви сьогодні?

Вчора ми побували в усіх інших відділах цього будинку.

Спочатку у відділку озеленення, потім в проєктному,

потім у чистки та стічних вод.

Перед закриттям вчора

той джентльмен сказав, аби ми принесли це вам.

Дозвольте, я поговорю з м-ром Вільямсом.

Хвилинку.

"Громадські роботи", чим можу допомогти?

Ви тут новенький?

Так. Насправді перший день.

Насолоджуйся, синку.

-Тут на тебе чекають нескінчені розваги. -Елізо.

Я просто розмовляю з юним джентльменом.

Ваш лист та ваша петиція презентовані дуже гарно.

Звісно, ми знали про це і раніше.

Проте ви спершу маєте подати це у відділи озеленення та відновлення

на третьому поверсі.

Ми були там вчора, сер.

Вони навіть хотіли запропонувати нам сісти.

Так довго ми там були.

-Елізо. -Я дійсно перепрошую.

Ми не бажаємо вам жодних незручностей.

Тому м-р Вільямс запропонував,

аби один з наших колег склав вам компанію,

аби більше не виникло непорозумінь.

Це буде м-р Вейклінг.

Чудово.

Чудово. Отже, я переконаюсь, що усі непорозуміння…

Чудово, синку.

Тоді вам краще перестрибнути на наш бік.

Так, правильно. Дякую, м-ре Сінгх. Пані, прошу йти за мною.

Дозвольте показати шлях, м-ре Вейклінг.

Схоже, ми краще знаємо цей будинок, ніж ви.

Перепрошую.

На жаль, я буду вимушений піти раніше.

О третій двадцять.

М-р Міддлтон, будете таким добрим, аби замінити мене на час відсутності?

Так, звісно, м-ре Вільямс.

Простежу, аби все було в повному порядку.

Дякую, м-ре Міддлтон.

Це правда, що ви можете піти від нас, міс Харріс?

Це ще не точно, м-ре Вільямс.

Я пройшла співбесіду. Схоже, вдало.

В "Лайонс Корнер Хауз".

То ви вирішили стати однією з тих…

Як ви їх називаєте? Пострибайок?

Матимете чудовий вигляд у фартуху, міс Харріс.

Це посада помічника менеджера, м-ре Харт.

Принаймні, коли я там облаштуюсь.

Я не хотів бути зухвалим, міс Харріс.

Вони роблять чудові бісквіти з патокою.

Принаймні, на Ковентрі-стріт.

Чудова ідея, сер.

Щодо м-ра Вейклінга.

Дитячі майданчики вкрай необхідні. Їм немає де гратися.

Клоака. Це інакше не назвеш.

Щури такого розміру. І наші будинки межують прямо з цим.

Заради бога?

Тобі доведеться до цього звикнути.

ОЗЕЛЕНЕННЯ

-То ви кажете, це сходи "K"? -Так, сходи "K".

-Точно. То цим коридором? -Так.

-Щиро дякую. -Будь ласка, сер.

Гарного дня.

Сюди, пані. Якщо ваша ласка.

Ходімо.

Озеленення наполягає…

Це все дуже добре, але ми це вже розглядали.

Спершу треба відкачати воду.

Я вам це вже пояснював.

Спочатку цим має зайнятись очистка.

Гарного дня, пані.

Дитячий майданчик?

Це не наша справа, але я певен, відділ "Громадські роботи"

-з радістю вам допоможе. -"Громадські роботи"?

Він звідти.

-Ви з "Громадських робіт"? -Так.

Перший день.

Чому, заради Бога, ви привели цих добрих жінок сюди?

Я дуже перепрошую.

У вас чудовий план, і я бажаю вам з ним успіху.

Негайно поверніть це до вашого офісу.

Ці пані заслуговують на краще.

Гарного вам дня.

М-ре Вейклінг, чим я можу вам допомогти?

Щодо петиції, сер.

М-р Харві з відділу очистки наполягає, що це наша справа.

М-р Харві дуже помиляється.

Але ми можемо це лишити тут. Це не зашкодить.

Дякую, м-ре Вейклінг.

НА СЛАВУ БОЖУ ТА В ПАМ'ЯТЬ ЧЛЕНІВ ТА ПЕРСОНАЛУ

РАДИ ВЕЛИКОГО ЛОНДОНУ,

ЯКІ ПОЖЕРТВУВАЛИ СВОЇ ЖИТТЯ ЗА СВОБОДУ ІМПЕРІЇ

ТА СВОБОДУ МІСТА

Зрештою, куди ти вирішила?

Борнмут. Десять днів, починаючи з наступного понеділка.

О чудово. Напевно, ти з нетерпінням чекаєш на це.

Той самий пансіон, де ми зупинялись позаминулого року.

Господиня готує дуже смачні вечері.

Наступний пацієнт.

Так, лікарю.

М-ре Вільямс? Лікар чекає на вас.

Дякую.

Мені дуже подобається пляж в Борнмуті.

Галькові пляжі такі незручні.

Цілком погоджуюсь.

М-ре Вільямс.

Прошу, сідайте.

Дякую.

Я отримав результати аналізів.

Боюсь, цього разу вони досить переконливі.

Це завжди важко.

Досить важко.

Я сказав: "Якщо ти цього хочеш, то я знаю, де це можна отримати".

Це грубо з твого боку.

-Добрий вечір, міс Фрай. -Добрий вечір.

Припини.

-Вона досі дивиться. -Як це можливо?

У неї немає очей на потилиці.

Запевняю тебе, є.

Якщо твій батько вдома, це гарна нагода поговорити сам знаєш про що.

Не гарна нагода.

Колись треба зрушити з мертвої точки.

Але не сьогодні. Я дійсно не готовий.

До того ж, його немає.

Але сьогодні він не мав йти в кіно.

Агов? Тато?

Він пропустив сеанс у вівторок, тому пішов сьогодні.

Як я казала, ти не можеш відкладати це постійно.

Не маю наміру лишатись у цьому задушливому будинку на Різдво.

На Різдво? Хіба можна купити будинок та переїхати в нього в цей час року?

Крім того, це його гроші. Ми не можемо…

Твоя мати лишила ці гроші для всіх нас.

Для чого він їх тримає? Вони потрібні нам.

Ти маєш поговорити з ним. Майку!

Батько. Заради бога.

Тато, ти нас налякав. Ми думали, ти пішов в кіно.

-Тато, ти в нормі? -Так.

Я просто сидів тут та думав.

А потім прийшли ви.

Присядете ненадовго?

-Що ж… -Ні. Нам обом рано вставати.

Я маю рано лягти. Тобі теж варто, любий. Добраніч.

Гадаю, мені краще піти.

-Чув, що бос щойно сказала. -Так.

Ну ж бо. Мама нас обігнала.

Молодець, твій хлопчик.

Молодець.

Я серйозно.

Таким як ти потрібна дружина.

Що стосується твого хлопця, то він змириться.

Молоді до всього звикають.

Тато?

Тато.

Тато?

Майкле?

Ти зачиниш?

Ми не будемо спускатись.

Тато?

Тато, ти там?

Так.

Тоді добраніч.

Добраніч.

-Сподіваюсь, він не образився. -Звісно, що образився. Якби...

-Давайте не робити безлад. -Та невже?

Він ніколи не запізнюється. Певно, щось сталось.

Невістка сказала, що вранці він пішов як звичайно.

Думаєш, нам варто попередити поліцію?

М-р Вільямс - не дитина.

Поліція буде турбуватись, якщо він на кілька годин спізнився на роботу?

"На кілька годин спізнився на роботу".

Хто б міг подумати?

Вчора пішов раніше. Сьогодні спізнився.

Можливо, він просто вирішив, що з нього досить.

Збирається все кинути.

Мені не сподобалось таке припущення, м-ре Харт.

Насправді, я вважаю це нетактовним.

Шкода, що з усіх днів він обрав сьогоднішній.

Чому це, міс Харріс?

Бо в "Лайонс Корнер Хауз" запросили мої рекомендації.

-Тож мені треба, аби м-р Вільямс… -Якщо потрібен рекомендаційний лист,

міс Харріс, я буду радий виступити як заступник м-ра Вільямса.

Заждіть. Він лише трохи запізнюється, це все.

-Немає необхідності… -Досить.

Дякую, м-ре Міддлтон,

але я краще зачекаю, коли м-р Вільямс повернеться.

Як може бути, що в нашому курортному містечку,

куди звідусіль з'їжджаються сновиди,

людина не може купити собі снодійне?

Можете не продовжувати, м-р Сазерленд.

Якщо ви дійсно спали так мало як кажете,

то я не розумію, як ваш розум може й далі вигадувати

такі кумедні фрази.

Не кажучи вже про ваші…

Назвемо їх "розвагами".

Я вас прошу, згадайте мій останній значний витвір.

"Шокуючі шкарпетки".

Маю сильні підозри, ви вважаєте його вульгарним та банальним.

Вам добре відомо, м-ре Сазерленд, я ніколи цього не казала.

Я про це й кажу.

Драматичне бачення вашого найбільш лояльного клієнта,

і ви уникаєте цього, ви відвертаєтесь з рум'янцем.

Чи було б так само у Парижі?

Де, урочисто зрікшись усієї своєї родини,

я так п'янко намарно витратив свою молодість.

Ніч, вино, жінки,

кабаре, "Мулен Руж".

Хто знає? Якби ви народились у Франції,

можливо, зараз би високо задирали би свої гарні ноги

на велику радість вимогливої публіки.

М-ре Сазерленд, годі вам.

М-с Блейк, наше маленьке містечко, можливо є англійським,

але у мене досі великі амбіції на нього.

Борнмут, Бонгор — вони неосяжні.

Але тут досі живе надія.

Я би міг досягти усього.

Всього цього і навіть більше для цього міста, якби тільки…

Якби тільки я міг спати.

Перепрошую.

Я не хотів вам заважати.

Ви не заважаєте, сер.

Насправді, ми будемо раді, якщо ви приєднаєтесь до нашої розмови.

Ви дуже добрі.

Але я хотів спитати, чи можу я поговорити з цим джентльменом приватно.

Розумію. Що ж, я вас залишу.

Так буває.

Що ж, сер, схоже ви запрошуєте мене за свій столик?

Якщо ви не проти.

Вибачте. Я просто подумав, почувши, про що ви говорили…

Так.

Якщо хочете…

То візьміть ці ліки.

Дуже люб'язний вчинок з вашого боку. Це те, що мені треба.

І…

Ці.

Це вже багато, старий.

Я вдячний вам. Я заберу їх у вас.

Я дійсно думав про це.

Але в мені цього немає.

Подумайте про незручності для вашої господині.

Дивно. Я подумав саме про це.

Можливо, це не те, що ви думаєте.

Розумієте, це скорше нудна справа.

Але лікарі дали мені шість місяців.

Максимум вісім чи дев'ять.

Мені дуже шкода.

Кумедно.

Ви перший, кому я сказав.

Я просто приїхав сюди.

Слухайте, беріть їх усі. Мені вони більше не потрібні.

Шість місяців. Дев'ять.

Здається, недовго, але хоч щось.

Досить часу, аби привести справи в порядок і трохи пожити, якщо захочете.

Я зняв готівку. Це майже половина моїх заощаджень за все життя.

Послухайте, старий. Годі цього.

Вам треба бути обережнішим.

Зрозумійте мою проблему.

Я зняв ці гроші та приїхав сюди, аби…

насолодитись життям чи трохи пожити, як ви висловились.

Але зрозумів…

що не знаю як.

…починалось з "W", але вимовлялось як "ві".

Але після війни це змінили з очевидних причин.

ПАРК РОЗВАГ

РОЗДЯГАЛЬНЯ

Так!

Добре, ось так.

…тіло, хочу бачити її голою!

-Гей! Агов, ти! -Корделію грав Перес.

-Тому він мав бути міцним. -Гей!

Ні, ні, ні.

Коли така дівчина краде вашого капелюха, завжди дешевше купити новий.

Гуляю зі старим. Новий етап життя!

Бачите цього капелюха? Непоганий. Може бути. Розумієте, про що я?

Можете уявити щось таке?

Думаю, це добре. Я поговорю з ним.

Піду поговорю з ним, бо, думаю, за гарну ціну…

Так, у нас немає бананів

Немає бананів сьогодні

Тож випало мені кермувати сімейним кораблем в якості драматурга.

Хатті, це мій друг, Родні Вільямс з Ішеру, округ Серрі.

Попереджаю, ця людина серйозно хвора.

Тоді чому він п'є?

Дійсно чому?

Він вирішив пізнати смак життя, хай скільки мало йому лишилось.

І ми маємо вподобати його за це.

Він тобі подобається, Хатті?

Якщо він хворий, то це йому не на користь.

Ти не розумієш.

Ця людина, яка до вчорашнього дня існувала в сірих буднях,

пробудилась до життя.

Дивись. У нього навіть новий капелюх.

Гаразд. Ну ж бо, ще.

Що ще ми знаємо? Хто хоче бути наступним?

Так, я… Так.

Так, у мене є пісня.

Що ви можете нам запропонувати, сер?

У мене є…

З боку моєї мами я маю трохи шотландського коріння.

Але схоже, зараз у вас є трохи шотландського віскі.

Ви маєте рацію, трохи є,

але я хотів би заспівати вам пісню, якщо дозволите.

Може, ви знаєте "Горобина". Ви цю знаєте?

"Горобина". Стара шотландська пісня?

Так, в мені є трохи шотландської крові. І в дружині, яка померла, також.

Вона була…

Дерево горобини, дерево горобини

Твої грона завжди милі мені

Ти стільки спогадів викликаєш

Про дім та дитинство нагадуєш

Твоє листя завжди перше навесні

Твої квіти літо прикрашають

І в усій місцевості сільській

Гарнішого дерева немає

На твоєму стовбурі багато імен

Людей, яких вже більше немає

Але в моєму серці викарбувані вони

І про них воно не забуває

У затінку твоєму ми сиділи

А діти бігали навколо

Зірвати червоні грона вони хтіли

Та намиста з них робили

Мати моя, яку я бачу як зараз

Моя…

Мені дуже шкода.

Ходімо, старий. Я покажу тобі інше місце.

М-ре Вільямс?

М-ре Вільямс?

О, це ви.

Я вибігла сюди на хвилинку. Через ваш новий капелюх.

Так, старого я загубив.

Що ж, цей дуже гарний. Цікаво, що вони про нього скажуть в офісі.

Так. Мені теж цікаво.

Якою буде ваша думка, міс Харріс? Мій новий капелюх спричинить там бурю?

Сам Ной не міг би викликати більшу бурю.

Мені непотрібно більше про них думати, бо у мене нова робота.

-Правда? -Тому я така рада вас бачити.

Звісно, це не єдина причина.

Я дуже рада бачити, що ви в нормі та зайняті своїми справами.

Коли ви не прийшли вчора і позавчора…

Так, я би краще помер.

Але, розумієте, у мене виникла інша…

Що ж, байдуже, я…

Розкажіть мені про свою нову роботу, міс Харріс.

Ви про неї знаєте, м-ре Вільямс.

Я працюю в «Лайонс Корнер Хауз".

Ресторан, тут за рогом.

Посада помічника менеджера.

Принаймні, там хоч щось міняється.

Я така рада. Вибачте.

-Ні. -Я не хотіла…

Не хвилюйтесь. Міська рада не для кожного.

Я рада вас бачити, м-ре Вільямс. Хочу бути чесною.

У мене дійсно є пропозиція на роботу, але потрібен рекомендаційний лист.

-А оскільки ви були відсутні… -Розумію, які незручності я вам спричинив.

Я збирався на легкий обід в "Фортнумс".

Якщо складете мені компанію, я можу написати рекомендацію за обідом.

-Правда? -Чому ні?

Це може владнати незручності, яких я вам завдав.

"Фортнумс"?

Знаєте, м-ре Вільямс,

коли я побачила, як ви схилялися над паперами,

то раптом згадала, що ви та сама людина.

Та, що сиділа кожного робочого дня в голові нашого столу

останні 16 місяців мого життя.

Але тепер я розумію, що ви геть не такий.

У вас є багато іншого.

Тобто, "Фортнумс", ваш новий капелюх.

Я не дам вам більш позитивну рекомендацію

через те, що ви зараз кажете.

Я не намагаюсь підлещуватися, м-ре Вільямс.

Я кажу, що помилялась у вас. Це все.

М-ре Вільямс, якщо ви пообіцяєте,

дійсно пообіцяєте не сердитись,

я вам скажу секретне прізвисько, яким я вас називаю.

-Обіцяю. -І ви дійсно не маєте сердитись.

Не лише вам. Я вигадала їх для всіх.

Їх лише я знаю. Та моя кузина Розмарі, з якою я живу.

-Зрозумів. -Наприклад, м-р Расбріджер.

Я називаю його Людина-Коршун.

Бо він ширяє своєю ручкою над сторінкою,

з наміром робити роботу, але насправді ніколи її не робить.

І м-р Харт.

Я називаю його Збентежений Димар.

Бо він постійно палить та постійно спантеличений.

Ви бачили його брови?

"М-ре Расбріджер, за мій стіл".

-Не має жодної уяви. -Гарно показали.

Гаразд. Цього разу я скажу прізвисько, а ви маєте вгадати, хто це.

Він з четвертого поверху.

Юлій Цезар.

Юлій Цезар. Що ж…

Мабуть, це м-р Браун з бухгалтерії.

Правильно!

Перепрошую. Будете ще щось? Десерт?

Не для мене. Але, можливо, юна пані буде.

Так.

Я завжди хотіла скуштувати один з тих, що з морозивом.

"Нікербокер Глорі", міс?

Так. З фруктами та горішками зверху.

-Звісно. -Красно дякую.

Ви впевнені, що це нормально?

Авжеж.

Але, міс Харріс, ви не дійшли до головної теми в розповіді.

Ви збирались розповісти, як ви називаєте мене.

О ні, це дурне прізвисько.

Навряд чи я вам скажу.

Ні, ви вже почали. Ви мусите мені сказати.

Гаразд. Пам'ятайте, ви обіцяли не сердитись.

М-р Зомбі.

М-р хто?

Дякую.

М-р Зомбі.

Я бачила фільм про це. Там ще грала… не пам'ятаю її ім'я.

Зомбі схожі на єгипетські мумії,

але вони можуть ходити і навіть щось робити.

Вони наче мертві, але не мертві.

М-р Зомбі.

Моє, моє…

Вибачте, м-ре Вільямс. Це дійсно жорстоко з мого боку.

Не треба засмучуватись, міс Харріс.

М-р Зомбі. Це майже непогано.

Насправді досить точно. Мені подобається. М-р Зомбі.

Єгипетська мумія за виключенням того, що я можу ходити.

-Ваш "Нікербокер Глорі", міс. -Щиро дякую.

Я краще поїду потягом о 16:56.

Або я опинюсь в тому ж потязі, що ваші колеги.

Це було б незручно.

Мені дійсно цікаво, ми не були жахливо жорстокі?

Більше ви про це не маєте турбуватись, міс Харріс.

Просто зосередьтесь на вашому "Лайонс Корнер Хауз".

Так і зроблю. Я думала про вас.

За мене не турбуйтесь.

Я чудово провів день.

І я також.

Що ж, міс Харріс, до побачення.

До побачення, м-ре Вільямс.

Без сумніву вона з'явиться в понеділок.

Це дійсно поганий тон, правда?

Навіть якщо вона йде.

Ми знаємо про "Лайонс Корнер Хауз".

М-р Міддлтон, як діючий голова,

не могли б ви просто її пошукати?

Це було б дуже незвично, м-ре Расбріджер.

Навіть якщо тут є щось більше за звичайну цікавість?

Послухайте, дійсно! Я дійсно…

Я дійсно хочу, аби м-р Вільямс повернувся. Можливо, все повернулось би…

до кращого порядку.

…як я, з цією вкрай юною дівчиною.

Бог знає, що б могли подумати люди, і як би це могло відобразитись на вас,

яка живе з ним під одним дахом?

Тому я хотіла вас попередити.

Що ж, гарного вечора. Ходімо.

Ця жінка порушує громадський спокій.

Головна інтриганка.

Її головне задоволення - це…

Слухай, ми дійсно збираємось повірити, що мій...

Ти мусиш з ним поговорити, якщо про це говорять люди.

Послухайте, я хочу вам обом дещо розповісти.

Це дійсно нудна новина,

але…

Імовірно, мені слід…

Це обурливо.

В його-то віці.

І щодо цієї дівчини, що ледь стала жінкою.

-Вона точно не леді. -Все сходиться.

Дзвінки з його офісу, заощадження.

Ти мусиш поговорити з ним. Ти мав це зробити дуже давно.

-Про все. -Гаразд, я поговорю з ним.

Із задоволенням, поговорю з ним.

Послухайте. Є дещо, про що, імовірно, я мушу вам розповісти.

Я…

Ось ви де, батько.

Пахне чудово.

Так, сподіваюсь, вам сподобається.

На вихідних Альф Джордан розтягнув щиколотку.

Схоже, не відновиться до початку сезону.

Боже, як не пощастило.

Це дійсно невчасно.

Любий, зараз не час читати.

Вибач.

-Ми готові? -Звісно, ми готові.

Готові як ніколи.

Пастуховий пиріг.

Так, і непоганий фарш також.

Мені подати?

Ні.

Яка краса.

Дякую, люба.

Були часи, коли те, що люди робили в Лондоні,

залишалось в Лондоні.

Але в наш час половина вулиці працює в Лондоні.

Це точно, моя люба.

Половина вулиці.

ЛИПЕНЬ 1953 РОКУ

СЕРПЕНЬ 1953 РОКУ

Міс.

Міс?

Ця сосиска в тісті холодна.

Ой, вибачте.

-Міс? -Так, одну хвилинку, сер.

Ви тут новенька, правда? Ще не призвичаїлись.

Принести вам щось інше, пані? Можливо, ще чаю?

Я подумаю про це.

-Перепрошую. -Міс? Міс…

Працюйте швидше. Вже дуже багато людей.

Звісно, м-ре Адамс.

М-ре Вільямс.

Знов прогулюєте. Я розчарована.

Це я розчарований, що на третьому тижні тут

ви досі працюєте офіціанткою.

Ви ж домовились про посаду помічника менеджера?

Так. Я сподіваюсь, що колись мені дадуть більш відповідальну роботу.

Я можу поговорити з вашим керівником.

Ні, в цьому немає необхідності. Дякую.

Чому ви не повернулись до офісу? Минулого разу ви сказали, що повернетесь.

Так. Так трапилось, я щойно про це думав.

Зрештою, я не знайшов статку чи інших способів зайняти свій час.

М-ре Вільямс, людей дуже багато. Вибачте.

Так, звісно. Відпускаю вас. Але мені…

Мені цікаво, коли закінчиться ваша зміна.

Чому ви про це питаєте?

Чому?

Тому що в кіно показують "Я був військовою нареченою".

Хотів спитати, чи підете ви зі мною.

Ні, я більше не буду заохочувати ці прогули.

Вам потрібно повернутись до офісу. Що вони подумають?

Так. Але, розумієте, сьогодні…

день тижня, коли я ходжу в кіно.

І я просто шукав компаньйона.

Гаразд.

Кері Грант, міс Харріс.

Вам він дуже подобається.

Є проблеми з жінками?

Завжди, сержанте.

У вас були діти раніше?

Ой, моя спина болить.

Знаєте це жахливе відчуття перед сніданком?

-Ні, капітане, не знаю. -Сержанте, вам пощастило.

М-ре Вільямс. Мені час додому. Моя кузина буде турбуватись.

Авжеж. Але погляньте на це.

Це може здаватись простим, але запевняю, це не так.

Дивіться.

-Це так складно. -М-ре Вільямс, я справді маю йти.

Звісно.

Але перш ніж підете, міс Харріс, не хотіли б ви спробувати самі?

Розумієте, у мене є відчуття, що у вас гарно вийде. Хапайте кролика.

-Нас цікавить кролик. -Гаразд. Лише раз. А потім я піду.

Це геть не так просто, як…

Я ж казав!

Чудово, міс Харріс. Я знав, що ви це зможете.

Правильно. Тепер я йду.

Так, звісно.

Я проводжу вас до зупинки автобуса.

Браво, міс Харріс.

Міс Харріс.

-Що, м-ре Вільямс? -Я хотів спитати,

чи не погодились би ви

випити разом зі мною.

Кілька хвилин і все.

Бо, розумієте, я…

Я не…

Я ще не можу йти додому.

Це не дуже гарно. Правда, м-ре Вільямс?

Знаю, це все невинно, і я ні на що не натякаю, але…

ви значно старші за мене.

І хтось може уявити, що…

що ви захопились.

Захопився?

Мені здається,

що деяким чином так і є.

Але це не те, що дехто може уявити.

З миті, коли ви з'явились, я зрозумів, наскільки інакше все було.

Я визнаю, що деколи я турбувався, чи була ваша поведінка…

доречною.

Але я навчився вас цінити.

І не просто за вашу молодість.

У вас є ще деяка інша якість.

Ваша жага до життя.

Спосіб, яким ви завжди робите все веселим та кумедним,

навіть працюючи там з нами.

М-ре Вільямс, я лише звичайна людина, як всі інші.

У мене немає особливих якостей.

Я намагаюсь залишитись життєрадісною, це правда, але…

Міс Харріс, скажіть, можу я вам довіритись?

Є дещо, чого я ще нікому не розповів.

Навіть моєму сину.

Це досить…

нудна новина, але факт в тому…

Факт в тому, що мені лишилось недовго жити.

У мене рак. Тут.

Отримавши цю звістку, я…

Я вирішив трохи озирнутись навколо.

І того дня я побачив вас на Пікаділлі…

Я подумав: "Поглянь на неї.

Поглянь на міс Харріс.

Якби стати таким живим, як вона, хоча б на день".

Імовірно, я…

Я сподівався, що ви покажете мені

чи навчите бути такою як ви.

М-ре Вільямс, ваш син…

Чому ви не сказали своєму сину?

Що ж…

Я високої думки про Майкла.

Проте зараз у нього…

У нього власне життя, його власні турботи,

і так і має бути.

Але ви маєте рацію. Я поводжусь як старий дурень.

Як це ви мене назвали?

М-р Зомбі.

О так. М-р Зомбі.

Я не завжди був таким.

Коли я був вашого віку, відколи я був такого зросту,

я завжди хотів…

хотів стати джентльменом.

Нічого грандіозного. Лише пересічним джентльменом.

Я звик бачити їх кожного ранку,

коли вони вишикувались на станції, а я проходив там з матір'ю.

В костюмах та капелюхах, вони чекали на потяг, аби їхати до Лондону.

Ось таким джентльменом.

Ось ким…

Ось ким я прагнув стати одного дня.

Як це сталось?

Мені здається, це просто підкралось до мене. Просто один день за іншим.

Не дивно, що я не помітив

на кого я перетворився.

А потім я подивився на вас…

і згадав…

як це бути таким живим.

Може, ви колись зупинялись дорогою додому і спостерігали, як граються діти.

На вулиці чи у дворі.

І коли час приходить, і їх матері кличуть їх додому,

вони часто не бажають, намагаються посперечатись.

Але так і має бути.

Це набагато краще за дитину, яку іноді бачиш,

яка сама собі сидить у кутку, ні з ким не грається,

і не щаслива, і не нещасна.

Просто чекає, поки її покличе матір.

Я почав боятись, що я можу стати схожим на таку дитину.

І я так цього не бажаю.

Коли час прийде,

і мій творець мене покличе…

Міс Харріс,

сподіваюсь, ви зможете пробачити мене за все.

Я затримав вас надто довго. Потрібно відвести вас на зупинку автобуса.

М-ре Вільямс, з вами все добре?

Ніколи не було краще. Але маємо поспішати. Ваша кузина буде хвилюватись.

Доброго ранку, м-ре Сінгх. Підете зі мною?

-Доброго ранку усім. -М-ре Вільямс, сер.

З поверненням, сер.

М-ре Харт. Наше досьє на місце бомбардування на Честер-стріт.

Те, що місцеві пані просили

-перетворити на дитячий майданчик. -Зараз я вважаю…

Я вважаю, воно…

Так, сер. Я думаю, що воно зараз у м-ра Расбріджера.

Так, м-р Расбріджер, ви взяли його зі столу м-ра Вільямса минулої п'ятниці,

коли пані були тут востаннє.

-М-ре Расбріджер? -Так, я його взяв.

Воно має бути десь тут.

М-ре Вейклінг, ви кажете, ті пані знов приходили? В п'ятницю?

Так, ось воно.

У нас досить часу до обіду. Пропоную піти негайно.

-Піти, сер? -Ми візьмемо досьє з собою,

але, будь ласка, огорніть його, на вулиці дощ.

В цьому і справа. Якщо я можу сказати, сер, надворі дуже волого.

Я певен, ми впораємось, м-ре Харт.

М-с Джонстон, нас не представили офіційно.

Рада знайомству, м-ре Вільямс. Дуже рада з вами познайомитись.

Навзаєм.

М-с Джонстон, ви не проти лишитись тут і тримати фортецю?

-Звісно, сер. -Дякую.

Панове Міддлтон, Харт, Расбріджер та Вейклінг, прошу за мною.

Дякую, м-ре Сінгх.

Честер-стріт. Доїдемо до Степні Грін і потім швидка прогулянка.

Все буде добре, люба.

Відправа була чудова. Гадаю, всім сподобалось.

-Перепрошую? -Це була чудова відправа.

-Гадаю, всім сподобалась. -Так. Я теж так думаю.

-Ось ви де. -Бувай, рідна.

Добридень, сер Джеймс. Як люб'язно, що ви прийшли.

Добридень, м-ре Раймен.

Міддлтон, сер.

Ви працювали разом з ним.

Певно схоже на смерть рідного.

Так, сер. Відчувається майже так само.

Я хочу, аби ви знали, наскільки сильно ми шкодуємо.

-Дуже мило з вашого боку, сер. -Дякую, сер Джеймс.

Подивіться сюди, містере…

-Міддлтон, сер. -Міддлтон, точно.

Чи не були б ви такі добрі, аби прийти в мій кабінет ранком в понеділок.

Ми можемо це обговорити.

Як владнати це далі.

Звісно, сер.

Очевидно, треба віддати належне кому потрібно.

Але той спосіб, яким ті пані підняли шум…

Зрештою це просто ведмежа послуга

пам'яті нашого любого друга, який нас полишив.

Такий скромний чоловік.

Якби він був тут, він би першим виказав протест.

Перепрошую.

Міс Харріс.

-Вітаю, м-ре Вейклінг. -Вітаю.

Я бачив, ви говорили з жінками.

Так, вони вкрай засмучені. Вони його так любили.

Так. Послухайте, міс Харріс…

Що ж, я просто хотів спитати, чи…

Що ви хотіли спитати, м-ре Вейклінг?

-М-ре Вейклінг. -М-ре Вільямс.

Вибачте, що звертаюсь до вас тут.

Але я подумав, що краще віддати вам це негайно.

Це було серед речей мого батька.

Досить примітне.

Він позначив його "особисто та конфіденційно".

Я бачу.

Міс Харріс.

Знаю, нас не представили,

але я хотів би поговорити з вами наодинці.

-Наодинці? -Так.

-Якщо ви не проти. -Авжеж.

Перепрошую.

Все гаразд.

Сюди.

-Перепрошую, що перервав вашу розмову. -О ні. Зовсім ні.

Я вдячний, що ви прийшли.

Дякую вам.

Мені дуже шкода.

Мабуть, це величезна втрата.

Саме так.

-Нас не представили. -Ні.

Я знаю, що ви працювали разом з ним.

Так, короткий час.

Маргарет Харріс.

Міс Харріс.

-Приємно познайомитись. -Навзаєм.

Вибачте, я мала прийти та представитись раніше,

але у вас було стільки справ…

Нічого страшного.

Мені справді неймовірно шкода.

Для вас це має бути так важко.

Я тримаюсь.

І я вже пройшов щось подібне одного разу.

О так.

Міс Харріс,

я дещо хотів у вас спитати.

Авжеж.

Є дещо, що я не можу точно…

Мій батько знав, що він хворий?

Що він помирав?

Я не знаю… Не знаю, що сказати.

Бо якщо він знав…

і він сказав вам…

Розумієте, про що я?

Чому...

Чому він не сказав мені?

Що ж…

Можливо, він…

Якби він просто сказав мені…

Я би ніколи не дозволив йому піти ось так.

В цьому холоді.

Так.

Мені шкода.

Дякую, міс Харріс.

Що у вас там?

Нічого.

Я прочитаю іншим разом.

Хлопці, хтось зміг поговорити з м-с Сміт?

Чи з кимось з інших пань?

Дехто може бути вдячний їм, що вступились за пам'ять старого.

Але вони переконали самих себе,

що м-р Вільямс побудував той дитячий майданчик сам особисто.

Відділ озеленення отримав більше лаврів, ніж заслуговував.

Тому їх і називають озелененням.

Сер Джеймс точно отримав свою долю лаврів.

Переконався в цьому.

Голос сера Джеймса був вирішальним щодо рішення про той дитячий майданчик.

Схоже, був.

Знаєте, не можу не думати…

і я, звісно, не знав м-ра Вільямса так, як ви...

-Але мені дійсно здається… -Що він змінився.

Так.

Це почалось з того дитячого майданчика.

Честер-стріт. Доїдемо до Степні Грін і потім швидка прогулянка.

-Ні, ви мусите… -Ні, я наполягаю, сер.

Відверто кажучи.

Він захотів пройти крізь усі ті стічні води,

аби дістатись на місце.

Він став одержимим.

Він приготувався до виконання складної місії.

Якось ми разом пішли у проєктний.

Все тут. Залиште його у нас, і ми передамо його вам.

Того дня головував той людожер Толбот.

Я сподівався, ви подивитесь це зараз,

і потім я міг би негайно забрати це у вас.

Я не можу це підписати просто так.

Не турбуйтесь. Я прослідкую, що це буде зроблено. Потім відправимо вам.

То, може, я просто почекаю тут, поки ви перевірите ті записи?

Як хочете, але на це може піти деякий час. У нас тут багато інших справ.

Не поспішайте, м-ре Толбот. Мені тут досить зручно.

М-ре Харт, вам краще повернутись.

Скажіть іншим, що я затримуюсь.

На невизначений термін.

Авжеж, м-ре Вільямс.

Він сказав, якщо доведеться, то сидітиме і чекатиме весь день.

І так і зробив.

Дуже люб'язно з вашого боку, м-ре Джонс.

Знаю, ми додаємо вам додаткове навантаження.

То що це таке? Дитячий майданчик?

Так.

-Терміново? -Ми були б вдячні за найвищий пріоритет.

-Що ж, якщо ви просите, м-ре Вільямс. -Дякую, м-ре Джонс.

-Дякую. -Радий допомогти.

Замість того, аби просто піти…

він по черзі підходив до кожного з них…

Дякую.

…дивився їм в обличчя…

Дякую.

-…і всім дякував. -Звісно, сер.

-Дякую. -Так, авжеж. Будь ласка.

Я вдячний.

-Дякую. Дуже вдячний. -Немає за що, сер.

Усім.

Відділ озеленення прибрав усі перепони?

Точно.

Рік тому м-р Вільямс ніколи б не робив чогось такого.

Насправді я був свідком дечого навіть більш вражаючого.

Я ніколи вам про це не розповідав, бо…

Мене це скоріше роздратувало.

Отже, розумієте? З цих причин

ми не можемо розглянути це питання в найближчому майбутньому.

Мені шкода. Щиро шкодую про це.

Ми прийшли до кабінету сера Джеймса,

аби подати справу щодо дитячого майданчика,

і сер Джеймс її відхилив.

Те місце просто неподобство.

На жаль, зараз у нас є більш нагальні пріоритети.

Що ж, дякую, що завітали до мене.

Вони розглядають Андерсона на посаду нового редактора "Панч".

Мені він не подобається, а вам?

Це було б неправильно. Чоловік зациклений на балеті.

Це не зовсім справедливо.

Андерсон також обожнює

детективи та коней.

Сер Джеймс…

прошу мене вибачити,

але я благаю вас

змінити думку.

Я вас благаю.

Чи принаймні лишить питання відкритим ще на тиждень.

Хіба це може зашкодити?

Він його благав.

Він благав його передумати.

І він би не прийняв відмови.

Але це спрацювало.

-Тобто? -Результат був досягнений.

Це треба було зробити. Голова це визнав.

Що ж, так.

Так, думаю, він змінив думку.

Можливо, ті жінки мали рацію.

Так, але ми усі доклали до цього зусиль.

Так, але...

без жодних сумнівів, справу вперед просував старий.

Можливо, він знав? Що він довго не проживе?

Така інформація здатна мобілізувати людину.

Так, але він не знав. Його син сказав про це чітко.

Я досить впевнений, що це правда.

Думаю, він знав.

Пані.

Ми не мусимо зневірюватись.

Ми знайдемо спосіб, як це зробити.

Запевняю вас.

Не знаю, як ви не втрачаєте самовладання, сер.

У мене немає часу сердитись, м-с Сміт.

Був якийсь натяк в тому, як він це сказав.

Пані.

Що ж, можливо, ми всі робимо те саме. Усі ми.

В подібних ситуаціях ми працюємо значно швидше.

Правда?

Це природня реакція.

Я не знаю, чи…

Не думаю, що кожен

з присутніх тут

відреагував би так, як це зробив м-р Вільямс.

Погоджуюсь.

Якщо він знав,

то дуже добре тримав це при собі.

Було схоже, ніби він…

Так.

Ви маєте рацію.

Він точно показав приклад нам.

Послухайте всі.

Дозвольте запропонувати, аби сьогодні ми усі дали обіцянку.

Заприсягнемось навчитись на його прикладі.

Цей урок він показав нам.

Дамо обітницю

більше ніколи не ухилятись від наших обов'язків.

Більше ніколи не відкладати справи в довгу шухляду.

-Чи в інший відділ. -Чи в інший.

М-р Вільямс показав нам…

Що ж, якщо…

Якщо ми прикладемо до цього свій розум,

та заправимо рукави, то впораємось навіть краще.

-Точно. -І дозвольте сказати мені сьогодні.

Поки я буду на чолі "Громадських робіт",

ми будемо шанувати пам'ять про м-ра Вільямса.

Ми робитимемо роботу.

-Правильно. -Погоджуюсь.

Дуже коротко, якщо ви не проти. Я чекаю на дзвінок від мого племінника.

Авжеж.

Вітаю, Пітере.

Тихенько.

Так, м-ре Сінгх?

Відділ освіти наполягає, що це наша справа, сер.

Яка саме?

Неузгодженість стосовно набору першокласників

до школи Святої Марії в Шордічі, сер.

А, це.

М-ре Харт, можете розглянути цю справу про школу Святої Марії?

Це для відділу освіти, м-ре Міддлтон. Це шкільна справа.

Навіть якщо так, сер. Відділ освіти наполягає…

Що ж…

ми поки що можемо потримати це тут.

Не зашкодить.

На пошту, будь ласка.

М-ре Міддлтон.

Так, м-ре Вейклінг?

Роздрукуйте це в трьох примірниках, м-с Джонстон.

Це все. Дякую, м-ре Сінгх.

МІСТЕРУ ВЕЙКЛІНГУ ОСОБИСТО ТА КОНФІДЕНЦІЙНО

М-ре Вейклінг,

зараз я хочу звернутись до вас з більш особистих питань.

Не маю бажання применшувати наш дитячий майданчик,

але стверджую, що це все ж була

маленька справа.

І в скорому часі

її спіткає доля більшості маленьких справ.

Вона може забутись

чи буде замінена якимось більшим планом.

Якщо казати відверто,

ми не можемо стверджувати, що спорудили вічний монумент.

Якщо настануть дні, коли вам стане незрозуміло,

до якої мети ви спрямовуєте свої щоденні зусилля,

коли величезні жорна всього цього

утворять загрозу зменшити вашу особу до стану,

в якому я так довго існував…

тоді я закликаю вас згадати наш маленький дитячий майданчик,

і те скромне задоволення, яке ми відчули після його завершення.

Добрий вечір, сер.

Добрий вечір, офіцере.

Все гаразд?

Так. Я лише хотів ще раз подивитись на цей майданчик.

Я відіграв…

дрібну роль, дуже дрібну роль, аби він втілився у реальність.

Я працюю в міській раді.

Правда, сер?

Тоді місцевим людям є багато за що вам подякувати.

О, я зробив небагато.

Той, хто дійсно зробив…

Та людина пішла в засвіти цією зимою,

м-р Вільямс.

М-р Вільямс.

Так.

Його пам'ятатимуть тут…

з повагою та любов'ю.

Я ніколи не мав честі зустрічатись з м-ром Вільямсом особисто,

він завжди був такий зайнятий.

Якщо ви були його другом, сер,

то, можливо, не будете проти, якщо я розкажу вам історію.

Сержант каже, що я був дурний, проте…

Вона не йде з голови.

Я слухаю.

Твої грона так милі мені

Ти стільки спогадів викликаєш

Про дім та дитинство нагадуєш

Твоє листя завжди перше навесні

Твої квіти літо прикрашають

І в усій місцевості сільській

Гарнішого дерева немає

У затінку твоєму ми сиділи

А діти бігали навколо

Зірвати червоні грона вони хтіли

Та намиста з них робили

Мати моя, яку я бачу як зараз

Вона посміхається, дивлячись на нас

Маленька Джинні в неї на руках

А Джеймі сидить на колінах

Заради його блага, сер, мені варто було його переконати.

Сказати, аби він пішов з холоду.

Але, розумієте, сер, він здавався таким…

таким щасливим.

І я посоромився…

його турбувати.

Іноді я уявляю, як він сходить з цієї гойдалки та йде додому.

У м-ра Вільямса була…

У нього була смертельна хвороба.

І, думаю, було правильно…

що ви дозволили йому насолодитись миттю.

Думаю, ви маєте рацію.

Коли ви його бачили, він був щасливий.

Можливо, найщасливіший за все життя.

Тож я би про це більше не турбувався, офіцере.

-Добраніч, офіцере. -Добраніч, сер.

Переклад субтитрів: Vsevolod Ivashchenko