Original subtitles

По-перше, я хотів би зазначити,

що не становлю загрози для суспільства чи будь-кого ще.

Я поїхав, щоб захистити себе.

Я щиро боюся за власну безпеку.

Мені лишається лише чекати,

поки правова система з усім не розбереться.

Я жертва їхньої політики.

ОРИГІНАЛЬНИЙ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ СЕРІАЛ NETFLIX

КОЛУМБУС, ОГАЙО

Здається, пан Горбачов і прем’єр-міністр поладнали.

Сьогодні широкі усмішки.

Горизонтальна дальність — 12,96 км.

Ядерна катастрофа в серці аграрних земель СРСР…

За словами Мілліґана зміна в лікуванні —

це хитрість, щоб не випускати його з лікарні.

МІЛЛІҐАН УТІК

РОБЕРТ БУКЕР, ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ ДОРОЖНЬОГО ПАТРУЛЯ

Про втечу Біллі Мілліґана повідомили дорожній патруль штату.

Новину розповсюдили серед місцевих поліцейських,

і мене залучили начебто наступного дня.

Р. В. БУКЕР

Мілліґан утік у п’ятницю,

і зараз його шукають по всьому штату.

Це було в районі

Дня незалежності, коли було менше персоналу…

КЕТІ ПРЕСТОН, СЕСТРА БІЛЛІ

і лікар Лінднер вирішив повернутися

до попереднього лікування Біллі —

психотропних препаратів, що не підходили.

І знову його лікував д-р Лінднер,

людина, на якій лежала відповідальність

за торазин і все, що відбувалося в Лімі.

Я думав, що він утік щонайбільше на кілька днів.

НА МІЛЛІҐАНА ПОЛЮЮТЬ

ЗМІ приділяли значну увагу.

У нього було багато адвокатів.

І багато лікарів.

Нутром відчував…

ҐЕРІ ШВАЙКАРТ, ЗАХИСНИК БІЛЛІ

…із самого початку справи, що в неї буде трагічний фінал.

Сподіваюся, що неправий.

Треба його повернути.

Його лікар повідомив мені,

що коли закінчаться ліки,

він може розпастися й стати небезпечним.

Не варто боятися Біллі,

бо як хтось із його персон проявиться…

ДОРОТІ МУР, МАТИ БІЛЛІ

…вам дійсно треба знати Біллі, щоб визначити її.

Вони можуть бути на сцені,

але вони не небезпечні.

Я не хвилююся за безпеку громадян,

бо він уже навчився з цим справлятися в різних станах

і він не буйний,

але я стурбований за нього самого,

адже може початися депресія й він може щось учинити із собою.

Дружба з Біллі завжди була моральною дилемою.

ДЖИМ МЮРРЕЙ, ДРУГ БІЛЛІ

Не завжди, але часто я думав: «Чи варто перетинати кордон штату?»

Він гарно спланував утечу.

Йому допомагав пан Мюррей.

Підтримував зв’язок з адвокатами, громадського захисту.

Біллі йшов із лікарні лише на вихідні.

Тому я вважав, що він, мабуть, повернеться в понеділок чи вівторок.

Незабаром.

ЖОДНИХ ЗАЧІПОК

Я запропонував йому

зробити відео,

яке б я зняв,

щоб пояснити, чому він залишив лікарню,

а також що він не тікав.

Він не брав нікого в заручники.

Він просто пішов, що завжди робив.

Схоже, моє лікування, ув’язнення в лікарні

та все, що стосується цього закладу, стало питанням політичної площини.

Не думаю, що наразі їх насправді турбує, що найкраще для мене, суспільства

чи людей у цьому закладі.

Я зателефонував у ЗМІ

та розповів, що є відеоплівка від Мілліґана.

У камері схову № 28.

Здавалося, історія Мілліґана ніколи не скінчиться.

БОБ РУТ, ЖУРНАЛІСТ

Коли інтерес до нього починав зникати,

він робив щось божевільне й знову з’являвся в заголовках.

ПОШУКИ ТРИВАЮТЬ

Існує занепокоєння, що одна з його 24 особистостей

захопить контроль.

І це може бути не мирна персона, а агресивна.

У певний момент я, хоча й був із Біллі та захищав його,

підтримував також зв’язок із людьми, які хотіли його повернути.

У Біллі було два основних адвокати:

це були Ренді Дана

і його бос Ґері Швайкарт.

І це треба було зробити так,

щоб усі були задоволені.

Біллі хотів, щоб препарати призначала його команда лікарів.

Він хотів, щоб суддя це вирішував.

Він почав висувати умови,

коли та чому він може повернутися,

але це було не дуже швидко.

Він зателефонував і сказав, що все добре,

але він не зміг витримати тиску з боку ЗМІ,

боротьби з лікарями

та розбіжностей у методах лікування.

Це зводило з розуму.

Не знаю, кому спала на думку ця ідея.

Можливо, мені.

Я зрозумів,

що зараз Біллі краще буде за межами штату.

ЛІКАРНЯ КАЖЕ, ЩО МІЛЛІҐАН УТІК

Спершу в нас був план, що я орендую машину

й ми поїдемо за межі штату,

бо там нам безпечніше.

Я подумав, що можна їхати в бік Колорадо,

а тоді будь-коли повернутися в Огайо.

ОГАЙО

ДЕНВЕР, КОЛОРАДО

Під час подорожі до Колорадо Біллі був у чудовій формі.

У нього не було стресу.

Пам’ятаю, що ми гарно провели час, проїхавши двома чи трьома штатами.

Я залишив його в Аспені.

Полетів назад, а машину залишив йому,

і він її зрештою лишив в аеропорту.

ЗНАЙДЕНО АВТОМОБІЛЬ

Коли ми знайшли в Денвері машину

з його особистими речами,

тоді підключилося ФБР, і це набуло національного масштабу.

ФЕДЕРАЛЬНЕ БЮРО РОЗСЛІДУВАНЬ

ВІЛЬЯМ СТЕНЛІ МІЛЛІҐАН

МНОЖИННА ОСОБИСТІСТЬ

МАРК КІДІКІМО, АГЕНТ ФБР

Я ніколи не чув про Біллі Мілліґана,

поки в 1986-му він не став утікачем.

Вважали озброєним і небезпечним.

УВАГА: СУЇЦИДАЛЬНІ ДУМКИ, НАРКОЗАЛЕЖНІСТЬ

Ми також дізналися, що в нього був родич

у Британській Колумбії, Канада.

ВАНКУВЕР, КАНАДА

Наступного разу я почув голос брата

16 липня 1986 року.

Він сказав, що в нього все добре

й що Джим привіз його до Колорадо.

Розповів, що пише картини на тротуарі.

ДЖИМ МОРРІСОН, БРАТ БІЛЛІ

Нормально заробляє,

і до цього дня вже має близько 1000 $.

Усе було добре.

Я спитав: «Які в тебе плани?», а він сказав: «У мене немає планів».

Він подзвонив увечері 16-го

та сказав, що в нього літак

цієї ночі

й він буде в Сієтлі,

тому ми побачимося вранці 17-го.

КОЛОРАДО — СІЄТЛ

Був у гарному настрої. Здавався…

Я вперше побачив його за довгі роки.

І це не перебільшення.

Трохи поговорили.

Сказав, що в Британську Колумбію не повезу, але біля кордону є Беллінгем.

«Тобі сподобається. Там, як в Афінах».

Наступного ранку я туди поїхав, ми поснідали, і він сказав:

«Я трохи погуляв містом. Мені подобається. Справді мило».

Це був початок його життя в Беллінгемі.

ВІТАЄМО В БЕЛЛІНГЕМІ

Ми їздили містом, поки не побачили «Оренда»

на будиночку на пагорбі.

Він зайшов поговорити з людьми всередині.

Потім вийшов і сказав: «Мені є, де жити».

Я відповів: «Чудово».

У нього було нове ім’я — Крістофер Карр. Він мені розповів.

Я дав Біллі Мілліґану номер соціального страхування,

картку на ім’я Крістофера Карра.

А він, вочевидь, зміг із нею отримати або посвідку водія,

або паспорт.

З того все й почалося.

Він став Крістофером Карром.

КРІСТОФЕР ЮДЖІН КАРР, БЕЛЛІНГЕМ, ШТАТ ВАШИНГТОН

Я не певен, чи знало тоді ФБР, що Кріс Карр — це і є Біллі Мілліґан.

Я почав бачитися з братом кожні кілька днів

або, як мінімум,

у вихідні чи свята.

Він хотів поїхати ненадовго з Беллінгема.

Тож я ризикнув і повіз його в Канаду.

Я провіз його через кордон.

Брехати не довелося — вони не питали, хто він.

Зупинявся в мене.

Він хотів матеріали, щоб почати творити,

тому я пішов і купив полотна й приладдя для малювання. Усе.

Він сів на підлозі

й створив шедевр, яких я не бачив.

Протягом години створив неймовірну картину,

неймовірний витвір.

Він хотів політати, тож ми пішли до аероплана.

Я політав із ним над горами, а потім — навколо території «Експо».

Наступного дня ми пішли дивитись «Експо»,

і я помітив, що це безпечно, бо навколо була купа людей,

але ніхто в Канаді не впізнав би його.

Я вже подумував переховувати в себе втікача,

але не знав, які будуть наслідки.

Ми негайно сповістили Сієтл,

бо його брат перебував у Ванкувері.

Ми негайно сповістили Сієтл, точно пам’ятаю, що Сієтл,

і особливо попросили їх

у пропускні пункти й інші місця

розіслати фотографії, якщо він раптом їздить і вони його впізнають.

Тоді було інакше.

Зараз усе комп’ютеризовано

й дуже легко впізнати когось, хто в’їжджає чи виїжджає.

Тоді так не було: 35 років тому все було інакше.

ТЕЛЕТАЙП

Ніхто ніколи зі мною не зв’язувався:

ані поліцейські з Огайо,

ані зі штату Вашингтон. Ніхто не зв’язувався.

Я був певен, що вони знають, хто я.

Я вів щоденник усього цього.

День за днем нотував усі розмови

й дуже часто навіть записував наші розмови з братом.

Я страшенно нервувався.

До речі, коли я лишив його в Беллінгемі,

я зателефонував Ґері Швайкарту.

Усе пройшло погано.

Він сказав: «Усі в Огайо зараз засмучені через Біллі.

Він усе зіпсував для себе».

І він сказав: «Слухайте,

якби він просто пішов до лісу

й укоротив собі віку, щоб покінчити з цим, позбавив би нас проблем».

РІШЕННЯ — САМОГУБСТВО

Я повісив слухавку й виялався: «Не можу повірити».

І ця людина була його захисником.

Я був обурений. Не знав, що робити.

Я зателефонував Джиму Мюррею.

Відтоді ми з Джимом Мюрреєм спілкувалися майже щодня:

по телефону, поштою тощо.

У певний момент його брат захвилювався

через тривожні картини, які малював Біллі.

А також через речі, які раптом у нього з’явилися…

хоча він не мав грошей.

Він відразу зрозумів, що Біллі треба допомога.

Психологічна, бо він розпадався.

Мені здається, Джим відчув,

що міг би допомогти

Біллі облаштуватися в новому житті.

Чого нам не вдалося зробити тут,

у центральному Огайо.

Але він знав Біллі недостатньо добре, тому не знав, як допомогти.

Він не знав Біллі.

31 жовтня.

Я почав дуже сильно нервуватися.

Зателефонував Джиму Мюррею,

і ми годину обговорювали стан Біллі.

Ну, мені здається,

що він пішов кудись, щоб роздобути фінансів.

Панікує, коли в нього лише пара тисяч доларів.

Так і є.

А якщо в нього лишилося кілька сотень,

для нього це розпач.

Він розпадається.

Були ще дзвінки пізніше.

Я спитав Біллі: «Ти втрачаєш час?»

Він сказав: «Так, трохи». Тобто, мабуть, багато.

Потім

усе почало руйнуватися.

Одного разу він мені сказав,

що хлопець

із його житлового комплексу зник.

ЗНИК СТУДЕНТ

БАЧИЛИ 15.09.1986

Сказав, що через це

навколо крутиться багато поліції, і йому треба з’їхати.

«Забагато поліції із запитаннями. Вони зрозуміють, хто я».

А я сказав: «Чому ти не поговорив зі мною? Ми б щось придумали».

«Я можу приймати рішення».

І розпочався якийсь хаос.

Він ще не поїхав із Беллінгема,

а я вже знав, що його брат боїться того,

що міг учинити Біллі.

Потім я дізнався, що він живе в будинку.

Ділить його з іншими людьми.

А ось уже він у компанії, яку заснував разом із двома хлопцями.

Компанії спа-басейнів.

«І як ти домовився з цими хлопцями?»

А він: «Я маркетинговий директор».

Він знав, що йому треба допомога.

І його брат знав про це.

Тому я зміг влаштувати тристоронній конференц-зв’язок

Я подзвонив Колу з іншої лінії, натиснув кнопку, і ми могли говорити.

Я турбуюся за Біллі.

Хвилювався після його зникнення.

Зараз найкращий варіант для Біллі —

погодитися здатися

в місті, де працює лікар Еллісон.

І він порадив лікаря

на ім’я Ральф Еліссон, що жив у Каліфорнії,

відомого в галузі множинних особистостей.

Єдине, що Біллі протягом усієї нашої співпраці

намагався наполягати, щоб лікування було за його правилами.

-Не приписами лікаря. -Так.

Моя вам порада:

якщо Біллі не спробує переконати лікаря Еллісона його лікувати,

без жодних умов і обмежень,

просто не втручайтеся й облиште його на милість божу.

Я зателефонував лікарю Еллісону й попросив зустрітися з братом.

Він сказав, що згоден, якщо той приїде.

БЕЛЛІНГЕМ

САКРАМЕНТО

Зателефонував Біллі й сказав,

що він на північ від Сакраменто.

Він попросив мене відправити йому поштою

марихуану,

бо я знав, де її взяти.

-Алло? Привіт. -Джим?

Привіт. Як справи?

Непогано. А ти як?

Усе нормально. Просто хотів дізнатися,

чи відправив ти на той номер.

Чи ти все владнав.

Гадаю, що владнав.

-Гаразд. -Тобто я сподіваюся, що все владнав.

Це те місце, про яке ми колись говорили.

-Місце, про яке ти вже колись згадував? -Так.

Гаразд.

Добре, вирішив перевірити про всяк випадок…

Дружба з Біллі Мілліґаном

постійно призводить до стресових ситуацій.

Я пообіцяв Букеру з дорожнього патруля

та іншим людям,

що скажу їм, якщо знатиму, де Біллі.

Чи варто відправляти йому ці ліки?

Але я вирішив, що буде гірше,

якщо без ліків він розпадеться,

а коли його спробують арештувати, буде насилля.

Тож я відчув, що краще надіслати йому ліки, не кажучи нікому,

і надіятися, що він піде до Ральфа Еллісона.

Виявилося, що це була адреса поліції штату.

Того вечора він мені зателефонував і був дуже засмучений.

Сказав: «Ти мене підставив.

Хотів, щоб я пішов у в’язницю».

Я відповів: «Нічого такого я не хотів.

Я не знаю, де він.

У тебе є його номер. Мав подзвонити.

Ти телефонував?». «Ні».

Біллі не мав наміру

йти у в’язницю, щоб зустрітися з лікарем Еллісоном.

«То де ти зараз?»

Він каже: «Я в Маямі, Флорида».

ВІТАЄМО В МАЯМІ-БІЧ

Каже: «Дзвонив тітці Джо».

А я йому: «Жартуєш?

Ти у Флориді й телефонуєш знайомим?

Хочеш, щоб упіймали?»

А він каже:

«Можна сказати, уже впіймали.

Я зараз

у конференц-залі готелю.

Тут проходить конференція правоохоронних органів.

Зібралися прокурори з усіх штатів».

І я закричав: «Ти зв’яжешся з Ренді?» А він: «Ось що я хочу…

РЕНДЕЛЛ ДАНА

…сидітиму тут у кафетерії.

І я диктуватиму їм свої правила».

Тоді я сказав: «Біллі, ти це серйозно?»

А він відповів: «Так».

Він дзвонив Дані перед виїздом на конференцію,

тобто він стільки потякав, що я відчув:

він їм полегшує завдання, щоб його впіймали.

Я зателефонував до ФБР.

І я їм сказав:

«Це прозвучить дивно, бо це і є дивно.

Є пан на ім’я Біллі Мілліґан,

який у липні втік із психіатричного закладу в Огайо.

Певний час я з ним спілкувався

й знаю, що зараз він

у Флориді».

Я сидів у кабінеті в середині листопада 1986 року,

коли мені зателефонували з канадської поліції,

що було незвично.

Прямий дзвінок. Відразу зрозумів, що щось сталося.

І капрал сказав:

«Ми знаємо, де Біллі».

У той момент Біллі був у тітки в Маямі,

а до того жив у Беллінгемі, штат Вашингтон,

під певним ім’ям.

За кілька годин мені зателефонували

з ФБР, Маямі.

Вони сміялися, тож я спитав: «Що смішного?»

А вони сказали: «Ми в будинку його тітки,

і вона готова нам допомогти. Сказала, що він у місті.

Аж тут дзвонить телефон, і це Біллі.

І він каже: "Привіт, я в такому-то готелі,

і невдовзі буду вдома"».

Я не знаю, у якому він зараз стані.

Не знаю, чи є в нього зброя. Надіюся, що ні,

та він сказав, що живим його назад не візьмуть.

Не хотів здатися.

Агенти поїхали в готель,

входять, а там пан Мілліґан сидить із громадським захисником Ренделлом Даною.

ФБР

Коли ми заарештували Біллі, він встав і подивився на Дану,

а той залопотав: «Біллі, це був не я.

Не кажи їм нічого».

МІЛЛІҐАНА СХОПИЛИ У ФЛОРИДІ

ЗААРЕШТУВАЛИ В ЧЕТВЕР

Оце була новина.

Знову Біллі Мілліґан.

Через дев’ять років після арешту

він знову в заголовках.

МАЯМІ, ФЛОРИДА

Коли я не в лікарні, мене звинувачують у злочинах.

Я ні в кого не вкрав дорогоцінності,

не перевозив наркоту,

нікого не вбив і не зґвалтував, нікому не зашкодив.

Уже після того,

розмовляючи з агентами в Сієтлі,

я дізнався про зниклого чоловіка —

Майкла Пірса Меддена.

ЗНИК СТУДЕНТ — МАЙКЛ ПІРС МЕДДЕН

Єдине незвичне, що трапилося за той весь час, —

після від’їзду Біллі в один прекрасний день

до мене постукали у двері, і це були КККП.

Федеральна поліція Канади.

Вони сказали:

«Гадаємо, ви з ним спілкувались останні кілька місяців».

А я сказав: «У чому проблема?»

Вони відповіли: «Думаємо, ваш брат заподіяв щось

Майку Меддену, який тепер зник».

Майкла Меддена було оголошено в розшук.

Він зник приблизно у вересні 1986 року.

Це було початком його перебування в Беллінгемі.

ВІЛЛІC ЗІБЕЛЛ, ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Майклу Меддену було трохи за 30-ть, коли він зник.

М. МЕДДЕН, ВІК: 32 РОКИ

БЕЛЛІНГЕМ

Батько Майкла Меддена повідомив,

що вже деякий час не бачив сина.

Він подав заяву у відділок поліції Беллінгема 27 вересня.

ДЕВІД МАКЕКРАН, ОБВИНУВАЧ

Вони негайно поїхали до квартири

й поговорили з друзями та людьми, які його знали.

Поговорили з людиною, яка назвалася Крістофером Карром.

Поговорили із сусідами,

з домовласницею —

жінкою, якій належала квартира, де він жив.

Вона сказала, що востаннє бачила Майкла Меддена 15 вересня.

Прийшла забрати орендну плату в них двох

і бачила їх надворі біля житлового комплексу.

Схоже, що вони сперечалися.

Щоразу коли Мілліґан щось казав,

Майкл Медден ставив запитання,

бо не вірив у те, що він каже.

Зрештою Мілліґан розлютився

та вдерся в його квартиру.

Тоді востаннє, за свідченнями, бачили Майкла Меддена.

Дівчина, яка прибирала квартиру Кріса Карра,

знайшла чекову книжку Майка Меддена,

а також його банківські виписки та інші особисті речі.

Наприклад, чековий реєстр…

МЕРІ ҐОРМЛІ, ДОМОВЛАСНИЦЯ

…під ліжком Кріса Карра.

СТІВЕН ДЮППЕНТАЛЕР, ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ

Що ми знали про Крістофера Карра? Та нічого.

Переїхав нещодавно.

Не мав роботи, наскільки ми знаємо.

Детектив Зібелл розмовляв із ним.

Я постукав у двері квартири 901, де жив Крістофер Карр,

але ніхто не відчинив.

А потім я почув шум за спиною

й голос: «Можу вам допомогти?»

Це був Біллі Мілліґан,

також відомий як Крістофер Карр.

Я сказав, що мені треба з ним поговорити стосовно зникнення Майкла Меддена.

А він сказав: «Мені треба поїхати в справах, і мене не буде три дні.

Зателефоную, коли повернуся».

Тож із часом він, звісно ж, став

головним підозрюваним у розслідуванні,

і ми вважали, що він міг щось зробити

з Майклом Медденом.

Майк Медден отримував

чеки за інвалідністю від збройних сил.

Ми виявили, що ці чеки були підроблені,

тобто покладені на спільний рахунок, який пан Карр,

тобто Біллі Мілліґан, відкрив разом із паном Медденом.

Тож він непогано керував ним.

Гадаю, Майкл Медден

повернувся з відпустки 14 вересня,

а потім домовласниця бачила 15 вересня, як вони сварилися.

Б’юся об заклад, що вони сварилися,

бо Медден раптом зрозумів:

«Агов, а де мій чек від уряду?»

Думаю, мабуть, це і прискорило

рішення Крістофера Карра позбутися його.

Якщо когось убили, то навіщо лишатися?

Хіба щоб зачекати наступного чека.

Також Крістофер Карр 18 вересня,

за три дні після того, як Меддена бачили востаннє,

отримав готівку за його вересневим чеком від уряду.

Гадаю, Крістофер Карр був головним у цих стосунках.

А Майкл Медден був слабшою людиною.

Схоже на Біллі.

ДЖЕК ВОРД, САНІТАР У ЛІКАРНІ АФІН

Це його стиль: познайомитися з кимось,

з ким він може взяти на себе

роль лідера й захисника,

а потім використати цю людину.

Це поведінка, притаманна соціопатам:

він дивився на людей, розмірковуючи, що з них можна отримати.

Колись Біллі мені сказав,

що він самозакоханий соціопат.

Гадаю, так і є.

Хоча Біллі був дружнім, привітним і харизматичним,

здавалося, що в нього немає почуттів до інших людей.

І хоча, можливо, з його боку було безглуздо

когось убивати й лишатися там,

витрачати його гроші, користуватися машиною тощо,

та альтер-особистість могла думати інакше.

Мілліґан фактично відкрив поштову скриньку на його ім’я,

отримував готівку за пенсійними чеками Меддена,

продав його машину.

Досить вагомий доказ,

що він його позбувся.

Біллі розпадався,

тому вже важко було зрозуміло,

що відбувалося в його голові та в якому розпачі він був,

бо кожна з особистостей робила те, що хотіла,

вела власне життя.

Завжди треба дивитися крізь призму, ураховуючи,

що існує велика ймовірність множинної особистості в нього.

Я в це вірю.

На машині міг їздити Томмі.

Або це міг бути Денні.

Хто був за кермом?

Якщо він був настільки розумним, як казали люди,

що зміг провернути найбільшу у світі аферу,

він би не зробив такої помилки.

Чоловік, який назвався Карром, казав, що працює

в Університеті Західного Вашингтону.

Але він весь час називав різні посади.

Іноді заявляв, що він професор інформатики й математики.

А іноді — професор мистецтвознавства.

Ті, хто його знали, казали, що для нього брехня — це спосіб життя.

Я дізнався, що Крістофер Карр — це насправді Біллі Мілліґан,

коли агент ФБР Кокран

прийшов із фотографією Біллі Мілліґана, показуючи, що він і є Крістофером Карром.

Вони покликали мене й розповіли про це.

Ми почали перевіряти, щоб зрозуміти,

як він отримав цей паспорт і звідки він.

Ми поїхали до будинку кузена Мілліґана,

і він нам розповів, що Біллі з другом

зупинялися в нього на кілька днів,

але Мілліґана весь час не було.

Кузен Мілліґана сказав, що той лишив у його будинку якісь особисті речі —

пару валіз і коробки.

Ми знаємо, що іноді

люди зберігають деякі речі,

бо це для них

якесь нагадування, щось на кшталт трофеїв.

Не знаю, чи такий тут випадок,

але я з цим стикався у своїх справах.

Іноді таке буває й при вбивствах.

Там була коробка для риболовного приладдя.

У ній були матеріали для малювання.

В іншій коробці було повно золотих прикрас.

У цій коробці ми знайшли

дві лінзи,

які, здавалося, підходили певній оправі.

Там були цятки, що виявилися кров’ю, —

як на лінзах, так і на оправі.

У ті дні аналізу ДНК ще не було.

Насправді, ми почали його використовувати у 1989 році,

а тоді аналізу ДНК ще не було.

У нас була тільки кров на окулярах,

але цього було недостатньо, щоб дати відповіді.

Ми не знайшли речових доказів,

за кров’ю на яких патологоанатоми могли б сказати,

що ця людина — мертва.

У нас не було нічого, що б свідчило про чиюсь смерть.

Ми були глибоко переконані, що пана Меддена вбили.

І ми вважаємо, що пан Мілліґан цілком причетний до цього,

але в нас було недостатньо доказів,

недостатньо відповідей на ті складові,

які дали б нам право завести справу.

У них немає тіла.

Можна припускати, бо є багато непрямих доказів

але цього недостатньо.

ПОЛІЦІЯ ДОСІ ШУКАЄ ЗНИКЛОГО СТУДЕНТА УНІВЕРСИТЕТУ ЗАХІДНОГО ВАШИНГТОНУ

Сьогодні поліція розслідує, як Мілліґан причетний до зникнення Меддена.

У нас немає тіла,

у нас немає злочинця

або доказів, що злочин було вчинено.

Але збіг обставин дуже підозрілий.

Звісно, я міг висунути йому обвинувачення в підробці й крадіжці,

і, може, він би відсидів від 30 до 60 днів,

бо таке покарання за цей тип злодійства.

А потім він міг би лишитися жити тут,

що було б для нас найгіршим сценарієм.

Він може чинити такі речі,

а потім не мати ані емпатії,

ані відчуття, що він робить щось погане.

Люди такого типу — найнебезпечніші злочинці.

Ця справа стала розчаруванням для всіх нас,

а особливо через те, що я мусив говорити з батьком Майкла Меддена.

І він постійно питав:

«З’ясувалося щось нове?»

Завжди відчував, що Мілліґан убив його сина.

Я б хотіла вірити, що він його не вбивав.

Але я не можу сказати, що він його не вбив.

Йому дуже треба були гроші та ліки.

Знав, що потребує лікування, бо розпадався.

Це був зовсім не той Біллі,

якого я лишив у Колорадо.

Гадаю, він убив Майка Меддена. Він може й не пам’ятати.

Так, я думаю, що він міг.

Гадаю, існує велика ймовірність.

Він поїхав на вечірку з понад 300 людей

десь на озері.

Усі вихідні я не міг із ним зв’язатися.

Не знаю, де він був.

Ніколи не міг мені сказати, де був.

18 ВЕРЕСНЯ 1986 РОКУ

ТЕЛЕФОНУВАВ БІЛЛУ, НЕ ВІДПОВІДАЄ

Як я потім дізнався від поліції,

вони вважають, що саме в ті вихідні зник Медден.

Тож я не знаю, що сталося.

А потім Джим мені розповів, що Біллі повернув усе спорядження для дайвінгу,

окрім вантажного пояса.

Мабуть, він скинув тіло в озеро.

У Вашингтоні, як і в більшості штатів,

якщо немає тіла — немає й убивства.

Біллі може опинитись у Вашингтоні через обвинувачення у вбивстві,

але наразі він невдовзі вирушить

із Флориди назад до Колумбуса.

-Пане Мілліґане. -Відмовляюся.

Він відмовляється.

Немає застави.

І відмова.

Погодився на екстрадицію,

і його доставлять у Колумбус протягом десяти днів.

Біллі Мілліґана заарештували в листопаді 86-го року,

приблизно через чотири місяці після втечі.

Його доставили до Колумбуса, Огайо,

де Біллі Мілліґана ув’язнили

в Центрі судової експертизи Тімоті Моріца.

ЦЕНТРАЛЬНА ПСИХІАТРИЧНА ЛІКАРНЯ ОГАЙО, КОЛУМБУС

Коли Біллі повернули назад під опіку лікаря Лінднера,

він здався.

СУВОРА ІЗОЛЯЦІЯ

Іди назад скніти у в’язниці.

Гадаю, я й так це робив.

Ти їстимеш?

Мабуть, ні.

Послухайте,

заради чого мені жити?

На що мені сподіватися?

Щоразу як я опиняюся в цій залі суду, суддя каже:

«Ти вчинив злочини десять років тому,

тому небезпечний для суспільства».

ГОЛОДНИЙ ПРОТЕСТ МІЛЛІҐАНА

Думаю, що голодування було для привернення уваги,

може, навіть із боку ЗМІ,

а також щоб контролювати ситуацію.

Наскільки я пам’ятаю, десь на 34-й день

він завершив голодний протест.

Він був так близько від смерті.

Не думала, що він виживе.

Лікарня прикликала іншу лікарку —

д-ра Портер.

Д-Р ШЕЙЛА ПОРТЕР, ПСИХОЛОГИНЯ

Я відвідувала його певний час

у Центрі судової медицини Тімоті Моріца,

а тоді попросила адвокатів подати до суду петицію про його звільнення.

Відбулося судове слухання,

на якому адвокати попросили його звільнити з Центру судової експертизи,

щоб він продовжив лікування амбулаторно.

І суддя постановив провести зовнішнє освідування

незалежним фахівцем.

КРОК СУДДІ МОЖЕ ЗВІЛЬНИТИ МІЛЛІҐАНА

Його забрали до Бостона

до відділення лікаря Чу

в лікарні Макліна.

Лікар Чу хотів помістити його

у своє відділення на тиждень,

щоб спостерігати день за днем.

Біллі йшов на контакт.

Він був зацікавлений в освідуванні,

але також він дуже сильно хотів…

Д-Р ДЖЕЙМС ЧУ, ПСИХІАТР

…справити на мене враження,

що його стан стабільний,

і я ледь помітно відчував,

що він мною трохи маніпулює.

На мою думку,

оскільки в нього відбулося досить стабільне злиття

й більше не було дисоціативного розладу,

малоймовірно, що він був

особливо небезпечним для інших.

НЕ БАЧУ В ПАЦІЄНТІ ОЗНАК НЕБЕЗПЕКИ

Лікар Чу дійшов висновку, що його можна випустити.

СУДДЯ ПОСТАНОВИВ, ЩО ЙОГО МНОЖИННІ ОСОБИСТОСТІ ЗЛИЛИСЯ

Я просто хочу бути нормальним, як усі інші,

вести нормальне життя,

але мені треба більше доводити,

ніж звичайній людині.

БІЛЛІ

У будь-якому разі, він не відчував, що може вести тут нормальне життя,

через розголос, який його переслідував

уже 20 років.

МІЛЛІҐАН МОЖЕ ПОКИНУТИ ЛІКАРНЮ,

АЛЕ НЕ ЗНАЙТИ КВАРТИРУ

Спершу Департамент виправних закладів

дав йому роботу, пов’язану з комп’ютерним програмуванням.

Гадаю, це був контракт на 90 днів, щоб допомогти йому в перехідний період.

Я навіть вирізав статтю

й відправив її в ФБР у 1988 році.

Йому довірили працювати з комп’ютерними системами в Огайо,

що мене обурило.

Тобто, ось у нас є хлопець,

який змусив нас шукати вітру в полі,

а, може, і вбив людину,

але про все це забули.

І ось Біллі знову в грі.

Це мене роздратувало.

Вони мені не сказали, що все буде ось так.

Не сказали,

що тепер ніхто не захоче мати нічого спільного через твою славу.

Нікому не буде до тебе діла,

бо на тобі клеймо.

Люди, що повірили в множинну особистість,

правда це чи ні, забувають про жертв.

А це щонайменше чотири молоді зґвалтовані жінки.

А ще пан Медден, який…

Я вірю, що він його вбив.

Люди забувають про це.

Ідея, що в нього розлад множинної особистості,

стала козирем.

Це ж головне.

У березні 1990 року мені зателефонувала

Трейсі,

дівчина Біллі Мілліґана.

У неї були проблеми з Мілліґаном.

Він погрожував її вбити.

Мені подзвонила Трейсі.

РОБ БАУМҐАРДТ, ЗЯТЬ БІЛЛІ

Вона була налякана, і я спитав, що сталося.

Сказала: «Біллі погрожував убити. Можеш прийти переночувати в мене?»

Я відповів: «Звісно», і поїхав до Колумбуса.

Близько другої ночі Біллі їй зателефонував.

Знаєте, я не відповідав на телефон.

Нічого не казав, лише слухав.

А він їй: «Знаю, що Роб там. Дай його.

Зрозумій, що я можу приїхати й убити вас,

і вони нічого мені не зроблять,

бо я психічно хворий».

Але найважливіше,

що Біллі Мілліґан сказав Трейсі, було:

«Ті копи були такі дурні

й некомпетентні,

що не зрозуміли:

коли я був у Флориді й мене заарештували,

у мене були окуляри Майкла Меддена

з цятками його крові на них».

Також він сказав Трейсі, що вбив чорношкірого чоловіка

в Логані, Огайо.

Це було особливо жорстоке вбивство.

ЗНИК У 1979 РОЦІ

Якось у вихідні

мати Двана Кокса прийшла до мене додому

й почала розпитувати про свого зниклого сина.

Сказала, що його ім’я — Дван.

ДВАН КОКС

Кілька ночей тому він не повернувся.

Вони хвилювалися, бо це на нього було не схоже.

Його машину знайшли покинутою в районі Логана.

Я спитала Біллі, чи знав він Двана, і він знав.

Я спитала: «А ти знаєш, що він зник?»

А він сказав: «Ми бували в Old Man’s Cave,

курили травку й таке інше, але я нічого не знаю».

Я вже не пам’ятаю, до того це було чи після,

коли Біллі приїхав на мотоциклі.

Ми з Кеті подивилися на нього й спитали: «Де ти його взяв?»

А він нам: «Купив».

Також він дав Кеті величезну суму грошей.

Уявлення не маю, скільки там було, але це була значна сума.

Коли я почув, що того парубка вбили…

Або ні,

бо він зник,

мені стало цікаво,

що, може, ось звідки гроші.

Гадаю, що його так і не знайшли.

Не знаю, чи він…

Наскільки ця людина все контролює?

Що він насправді нам показує?

Психіатри, психологи, соцпрацівники…

Д-Р ГАРДІНГ, ПСИХІАТР

…не бачили таких людей.

Деякі лікарі навіть сумніваються,

що ця хвороба існує як окремий розлад.

Не називайте мене більше паном Мілліґаном. Хіба я не казав?

Відповідь Мілліґана на всі злочини, які він міг учинити…

РОНАЛЬД ҐОРІ, ПСИХОАНАЛІТИК

…була: «Це не я зробив».

Це все тільки заплутує,

бо він каже: «Це був не я, а інші».

Уникнув в’язниці…

А. ФРЕНСІС, ПРОФ. ПСИХІАТРІЇ

…бо є відмовка про множинну особистість.

Щиро кажучи, ніхто не знає про множинні особистості.

Навіть не дійшли згоди, чи вони існують.

Гадаю, що в той період психіатри були в такому захваті…

МЕРИЛІН БАРАНЕС, ПСИХОЛОГИНЯ

…що повісили на нього ярлик 24 особистостей,

бо він був майстром маніпуляцій,

і, отже, ми говоримо про нього більше,

ніж про справжніх жертв.

Він не навчився

по-різному взаємодіяти з людьми…

ДЕВІД МАЛАВІСТА, ПСИХОЛОГ

…бо його основна, стрижнева персона

була справді егоцентричною,

імпульсивною, самозакоханою й істеричною особою,

яка не зважала на інших людей.

Головним був Біллі і його бажання.

Тут ми маємо порушену логіку…

ЕТЬЄНН ДЮМЕНІЛЬ, ПСИХОЛОГ

…тобто людину без емпатії.

Інших для нього не існує.

Чи є загроза?

Так, він був небезпечним.

Але, думаю, таким він був від природи.

Це справжній психоз.

ЛІКАРНЯ ЛІМИ

Психопатія — це момент,

коли людина може щось учинити,

абсолютно нічого не відчуваючи.

Тому вона поводиться дуже погано.

Вона не може контролювати відчуття порочного задоволення й зупинитися.

На мою думку, діагноз лікаря Брауна

в 1970 році був цілком правильним.

Маємо досить важкий істеричний невроз

з ознаками, які можна назвати асоціальними.

Мені було дуже важко через те, ким я був.

Завжди були суперечки.

Хто такий справжній Біллі Мілліґан?

Яка з особистостей справжня?

Мабуть, сам Біллі був дуже розумною людиною

із самого початку.

Множинною може стати лише певний тип особистості.

К. ВІЛБУР, ПСИХІАТРИНЯ

Йому мали б дати «Оскар».

-За що? -За його виставу.

ПІДОЗРЮВАНИЙ — АФЕРИСТ

Це все обман? Він прикидається?

Не думаю, що суспільство дало йому шанс

стати на шлях до одужання.

Ніхто не сказав, чому тут ці люди.

Одна з особливостей множинної особистості —

вона приховує

факт своїх багатьох особистостей.

Коли я зустріла Мілліґана,

він нічого не знав про Рейджена, Аллена, Томмі, Девіда тощо.

Конні Вілбур була першопрохідцем.

Вона відстоювала й захищала цей діагноз…

ФРЕНК ПУТНАМ, ПРОФ. ПСИХІАТРІЇ

…переконуючи людей у ньому.

Це ті люди

всередині мене, про яких казала пані?

Як пояснити поведінку Мілліґана?

Він лише вдавав розлад множинної особистості?

У попередніх злочинах він добре вигадував виправдання.

Використав систему охорони психічного здоров’я

й популярний на той час діагноз,

а також довірливість своїх лікарів,

і я не бачу в його житті нічого,

що б могло свідчити про його психічну хворобу

та давало йому привілеї хворого.

Він поводиться як дуже амбівалентна,

нерішуча, суперечлива особистість.

Це людина, яка отримала травму

й навчилась існувати у світі з жорстокими людьми.

Вона стала маніпулятором, бо це її навичка виживання.

Звісно, це захист від нестерпних ситуацій.

Чому я такий?

У діагнозу множинної особистості було коротке,

але напрочуд епідемічне поширення в Америці,

яке відбулося в середині 70-х.

Стало якоюсь масовою істерією.

З ними треба бути дуже обережними, щоб не навіяти нічого.

Існує група безкомпромісних скептиків,

які не вірять у цей діагноз

і вважають його симуляцією,

удаванням, грою…

Множинній особистості треба лікар,

який знає, що робить,

а не каже: «Це все гра»,

«Вони маніпулюють людьми»

або «Я не вірю в цей стан».

Такого ставлення й ідей повно навколо,

і це просто сором, бо це видатні люди.

Ми втрачаємо розумних і талановитих людей, коли упускаємо множинних особистостей.

МНОЖИННА ОСОБИСТІСТЬ — РЕАЛЬНИЙ РОЗЛАД?

«ЕПІДЕМІЯ» НАСТОРОЖУЄ. ПРАВДА ЧИ ФАНТАЗІЇ?

Уся ця штука з множинними особистостями була трохи перебільшенням.

Вони воліли краще сфокусувати свою увагу

на дисоціативному розладі ідентичності.

Варто знати, що діагноз множинної особистості

зник у середині 90-х.

Якби це була глибоко вкорінена складова

людської природи,

він би так швидко не зник.

Це творіння харизматичних лікарів

і схильних до уяви й навіювання пацієнтів,

яке призвело до «епідемії».

Можна помітити, як стимулювалися симптоми й діагноз,

за тим, як лікарі та психологи

піклувалися про пацієнтів.

На мою думку, випадок Біллі Мілліґана,

а також Сивілли й інших —

це як казати, що Місяць зроблено із зеленого сиру,

як вірити, що стан множинної особистості

передбачає реальних персонажів, які мешкають у тілі людини.

Люди сформували думку про нього, припускаючи,

що в нього не було проблем, але вони є.

Він так ужився у власну історію,

що, гадаю, він почав жити в усіх тих ролях.

Проблема Біллі в тому, що навіть прихильники реабілітації стурбовані,

коли такого, як він, випускають десь поблизу.

Що б не казали лікарі, багато хто переконаний, що він небезпечний.

Перед нами хамелеони.

Люди, які здатні до метаморфоз свого мислення

залежно від їхніх потреб або ситуації.

І, звісно ж, ми спостерігаємо інтерес із боку преси та ЗМІ.

Така дуальність справді в стилі Голлівуду.

Захоплива «Таємнича історія Біллі Мілліґана».

Дехто хотів дослідити

випадок Біллі, щоб зняти фільм,

бо тоді це був популярний сюжет.

У житті Біллі Мілліґана були всі складові,

яких так шукає Голлівуд.

ЕНДРЮ ВОРН, ЖУРНАЛІСТ

Історія його життя стала резонансною справою.

Я називаю такі цінним ресурсом.

Як пише журнал EW,

Леонардо ДіКапріо зіграє Біллі Мілліґана

у фільмі на основі реальних подій про чоловіка з 24 особистостями.

Тут є аспекти психології та шизофренії.

Такі пристрасті Голлівуд обожнює.

Тоді він жив у Гельярді.

Він розповів, що Джеймс Кемерон зацікавлений зняти фільм про нього

й що він говорив із людьми з Каліфорнії.

Джеймс Кемерон спілкувався з Біллі Мілліґаном.

Власне, він поїхав із Мілліґаном в Огайо,

бо хотів на власні очі побачити,

де були вчинені можливі зґвалтування й злочини.

Коли Біллі Мілліґан і Джеймс Кемером

домовилися разом зробити історію його життя,

студії перевезли Мілліґана в Лос-Анджелес.

БРАЯН ШВАЙКАРТ, ДРУГ БІЛЛІ

Коли я поїхав до Каліфорнії провідати Біллі,

він розкидався грошима направо й наліво,

знаєте, у стилі Лос-Анджелеса.

Доступно все, що хочеш: травка, ще щось.

Він у цьому плавав наче сир у маслі:

водив нас на обід у вишукані ресторани,

кидався грішми, як навіжений.

Біллі Мілліґан відчув на собі голлівудське життя.

Його селили в готелях із басейнами.

Вечірки з наркотиками та алкоголем.

Так, там було багато марихуани й кокаїну.

Він жив у кондомініумі, і ми пішли надвір,

намагаючись заманити дівчат назад у спа-басейн.

Мої друзі, їхні дівчата — ми всі зависали.

Було цікаво.

Біллі відчув смак голлівудського життя,

і я впевнена, воно йому здалося чарівним та захопливим.

Поїздки на мотоциклах зі знаменитостями, яких він зустрів.

Він познайомився з Арнольдом Шварценеггером і Денні ДеВіто.

Але це було дуже тимчасово.

Коли Джеймс Кемерон ухопився за цю історію —

історію життя Біллі Мілліґана,

він з’ясував, що жінка на ім’я Сенді Аркара,

вочевидь, має права на неї.

«Таємнича історія Біллі Мілліґана».

Мабуть, Біллі запропонував права на його історію

безлічі людей.

Не знав, що є такий самий контракт, як у мене з ним,

за яким я мав отримувати всі гонорари за цю книжку.

У контракті було зазначено, що я отримаю 75% гонорарів

за першу книжку

та 100% — за другу,

якщо її колись напишуть,

а також гонорари за фільми, якщо їх знімуть.

Мабуть, Мілліґан дав права на історію про своє життя незліченному числу людей.

Не забувайте, у нього було багато особистостей.

На цьому етапі Сенді Аркара сказала:

«Чекайте, він дав вам права на свою історію

за набагато меншу суму, ніж передбачено».

Вона подала позов проти Джеймса Кемерона,

щоб збільшити свою зарплату

з 250 000 до 1,5 мільйона доларів.

Джеймс Кемерон звернувся до студії Fox.

Вони відмовили.

Тоді Джеймс Кемерон сказав: «Вибачте, Сенді, до нових зустрічей».

Проєкт припинився.

КІНЕЦЬ

ГОЛЛІВУД

Водночас штат почав переслідувати його через гроші,

які він мусив повернути.

Огайо виставив рахунки за кожен день, який він провів у психіатричних закладах,

лікарнях або в’язницях штату.

НАКАЗАНО ЗАПЛАТИТИ

А контора Лавелів,

звідки був Аллан Ґолдзберрі, перший адвокат у 78-му…

Його юридична фірма подала позов

на суму близько 100 000 $.

У Біллі не було грошей,

і він оголосив себе банкрутом.

СУД США В СПРАВАХ БАНКРУТСТВА ВІЛЬЯМ СТЕНЛІ МІЛЛІҐАН

ДЖОН І ФРЕНК ЛАВЕЛІ

ПОЗОВ ЛАВЕЛІВ ІЗ ПРОХАННЯМ САНКЦІЙ

ФРЕНК ЛАВЕЛЬ, АДВОКАТ

Але агентство Вільяма Морріса

почало отримувати великі суми гонорарів

із продажів книжок за кордоном.

ГОНОРАРИ — РОСІЯ ТА ІТАЛІЯ

РАЗОМ — 52 299,62

Лише три мільйони доларів чи щось таке.

Вони дізналися

про колізію претензій на ці гроші,

здебільшого з боку штату Огайо.

Знову люди заздрили й ревно захищали права.

Їм не подобалося, що він вийде сухим із води

та ще й грошей заробить.

Вони прийняли закон — «закон Мілліґана»,

бо їм було не до вподоби, що він заробив на продажах.

СУД У СПРАВАХ БАНКРУТСТВА

Я, ВІЛЬЯМ С. МІЛЛІҐАН, НЕ МАЮ ШАНСУ НА СПРАВЕДЛИВЕ СЛУХАННЯ,

ЩОБ НЕ ДАТИ ШТАТУ ОГАЙО ВКРАСТИ МОЇ ГРОШІ

Тож той суд у справах банкрутства зрештою прийняв справу до розгляду,

отримав гонорари за книжку

й виплатив борги штату Огайо та іншим кредиторам.

Тоді він жив у Лос-Анджелесі, а потім переїхав до Лас-Вегаса.

Лас-Вегас — місто азартних ігор, алкоголю й вечірок,

і він міг вигравати.

І я така: «Чому б нам не заплатити твою орендну плату за рік?»

«Ні, казино існують не для того», — казав він.

АННА ПРЕСТОН, НЕБОГА БІЛЛІ

Коли ми були малими, Біллі завжди був веселим дядьком,

завжди був сповнений життя.

Постійно нас балував, дарував купу всього.

Розповідав мені про ігри,

у яких виграв 10 000 $, 20 000 $,

як-от блекджек та інші.

У нього там усе було добре досить довго,

поки не з’явились епізоди погіршення психічного здоров’я.

Він ставав дуже збудженим, агресивним, погрожував людям.

Він завжди погрожує:

подам до суду, уб’ю, найму кілера…

Кілька разів його заарештовували за порушення дисципліни

або подібні речі.

Він був настільки пригнічений і розчавлений,

що зателефонував мені й спитав:

«Можна повернуся до Огайо?»

Я купила будинок на колесах у полі,

де він міг мирно малювати

й вести дуже спокійне життя.

У 2012 році в нього діагностували рак.

Це його дуже налякало,

але він продовжував сильно випивати.

Він не міг подбати про себе.

Наприкінці його життя я стала щось на кшталт доглядальниці,

і він покликав мене

відвідати його в закладі, де він перебував.

Я прийшла, і він спитав:

«Як думаєш, бог мені простить

за все, що я накоїв?»

Я відповіла: «Звісно, бог простить

за все, що ти зробив».

А він каже: «Я був жахливою людиною,

і ти навіть не знаєш, що я зробив».

Я відповіла: «Гадаю, бог може простити, що б ти не накоїв».

І він мені розповів: «Я вбив людей.

Він навіть за це зможе простити?»

12 ГРУДНЯ 2014 РОКУ БІЛЛІ ПОМЕР ВІД РАКУ В КОЛУМБУСІ, ОГАЙО

Я роблю щось, а потім не пам’ятаю цього.

Бо я сплю.

Люди кажуть, що я щось зробив.

Щось погане.

Як ми колись зможемо дізнатися, що справжнє в цій справі?

Ніколи не зустрічав такої виняткової, розумної та веселої людини,

як Біллі Мілліґан.

Він мав шарм. І творчі здібності.

Він був дуже винахідливим.

Він був найкмітливішим злочинцем.

Точно соціопат.

Біллі Мілліґан був маніпулятором.

Біллі був цікавим.

-Обдарований. -Дуже розумний.

Незвичний.

Він був дуже переконливою людиною.

Любив усе контролювати.

Небезпечний.

Уразливий.

Зламаний.

Чи був він аферистом? Здавався дуже розумною людиною.

Кмітливий аферист.

Він завжди відчайдушно волав про допомогу,

але, гадаю, не знав, як про неї попросити.

Хто він? Він був дивовижним митцем,

який усе життя залишався божевільним.

Біллі був Біллі.

А як щодо жертв?

Що ж із ними?

За цим усім забули про жертв.

Я ніколи в житті, навіть через психічну хворобу,

не пробачу цього вчинку.

БІЛЛІ МІЛЛІҐАН ЗҐВАЛТУВАВ ТРЬОХ ЖІНОК.

ВІН ЗАЯВИВ ПРО МНОЖИННУ ОСОБИСТІСТЬ І БУВ ВИЗНАНИЙ НЕВИННИМ ЧЕРЕЗ…

Я почувалася засмученою, бо нічого не розповіла

й не пішла в поліцію.

Чалмер би не виплутався, кажучи, що нічого не зробив,

бо я знаю, що він напевно щось вчинив із ним.

Тож…

ДИСОЦІАТИВНИЙ РОЗЛАД ІДЕНТИЧНОСТІ ВИЗНАНО СЕРЙОЗНИМ СТАНОМ.

ІНОДІ ПОВ’ЯЗАНИЙ ІЗ ТРАВМОЮ В ДИТИНСТВІ.

ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВАЮТЬ.

Переклад субтитрів: Ольга Ковальова