Original subtitles

перекладено для порталу Hurtom

(грає Jingle Bells)

50 тисяч років тому

Святвечір

(чути завивання)

(оповідач) У певному сенсі Різдво існувало завжди.

Холодно, темно, лячно...

Різдво було найстрашнішою порою року.

КОЖНЕ КЛЯТЕ РІЗДВО

Чи з'явиться знову сонце?

Чи буде знову тепло та чи повернеться життя?

Первісна людина цього не знала.

Нею володів страх.

Люди реагували святкуванням та крайнощами,

як завжди буває в моменти крайньої невпевненості.

Це було перше Різдво!

Навіть у Стародавньому Римі найтемніші дні року

характеризувалися періодами бенкетів та всілякими крайнощами:

на Сатурналії.

Святкування завершувалися 25 грудня.

Вони грали в азартні ігри, щоб підтримувати дружбу та соціальну згуртованість.

Це також було Різдво.

Марнотратство, салюти, вогні, бенкети, крайнощі.

Різдво залишилося незмінним: це найстрашніша пора року.

З Різдвом Христовим! Маєте пару монет?

- Звичайно... - Віддай мені все! Поспішай, засранець!

І смартфон давай. Швидше!

Так, тату, я ж тобі казала, не хвилюйся.

Тату, я тобі передзвоню.

- Все гаразд? - Ні.

- Вам потрібна допомога? - Не знаю, можливо, так.

- Все гаразд? - Дякую.

- За що? - Я не знаю.

Це було кохання з першого погляду.

Я знаю, що вас не цікавлять ці романтичні історії,

але якщо ми віримо в такі дурниці, як кохання з першого погляду,

то історія Массімо та Джулії, безумовно, була їх проявом.

Вона випромінювала найкращий аромат, який він коли-небудь відчував.

Він мав найлукавішу посмішку, яку вона коли-небудь бачила.

Стався перший поцілунок, другий поцілунок,

третій, четвертий... Коротше кажучи...

за три дні вони закохалися.

Споріднені душі.

І все було б чудово,

якби не Різдво, свято темряви.

Що ти робиш на Різдво?

- Агов! - Так?

- Що ти робиш на Різдво? - Нічого.

У мене проблема з Різдвом.

25-го я піду до батьків,

але зазвичай 24-го я сиджу вдома.

- Один? - Так.

- Ти робиш це, щоб привернути увагу? - Ні.

У мене завжди були серйозні проблеми з Різдвом.

Поїхали в село до моїх батьків. Врятую тебе від усіх тривог.

Дякую, але краще ні.

Ти вважаєш за краще залишатися вдома наодинці, ніж бути зі мною?

Це не через тебе, це через Різдво...

Гаразд.

- Бувай. - До зустрічі.

Вперше вони розсталися.

Наступні три дні вони не бачили одне одного.

В неї було важливе замовлення, а у нього - зустрічі.

- Массімо відчув, що сумує за нею. - Джулія!

І він побіг до неї.

Ти їдеш, не попрощавшись зі мною?

- Щось сталося? - Ні.

Я збиралася подзвонити тобі, але ти останнім часом здавався дещо збайдужілим.

Ти права, але у мене проблеми з Різдвом, я ж казав тобі.

Тоді мій батько забрав мене...

Я хочу провести Різдво з тобою.

Я зараз їду. Ти поїдеш зі мною прямо зараз?

- Так, якщо твої родичі не проти мого вбрання. - Дурниці!

Хіба тобі не треба завтра їхати на обід з батьками?

Та подивимось...

Гаразд.

В тебе велика родина? Чи будуть родичі та друзі?

Будуть брати мого батька та декілька тіток. Традиційне Різдво.

Не чекай на інтелектуальні промови.

Ми прості люди.

Думаю, це буде перше нормальне Різдво в моєму житті.

Завдяки тобі.

Телефон мережу не ловить.

Так, біля будинку нема покриття.

Туточки.

- Я сказала своїм батькам, що ми просто друзі. Ти не проти? - Ні.

- Розумієш, інакше вони... - Все гаразд. - Чудово.

Мамо! Тату!... Є хтось?

- Зачекаєш хвилинку? - Так.

- Привіт, Тіціане. - Джулія! Щасливого Різдва.

- Що сталося? - Дядько Сауро сказав, що вони не прийдуть до нас на Святвечір.

Тато розлютився, замкнувся в кімнаті та сказав, що вийде вранці.

- Завтра вранці? - Отож...

З Різдвом, Ріно.

Він не відчуває атмосферу Різдва, він нервує.

Я зараз відвезу його до лотереї, його попустить.

- Ви намагалися поговорити з ним? - З ким? - З татом!

Я розмовлятиму з ним після лотереї.

Я поговорю з ним.

Массімо! Ходімо, я познайомлю тебе з моїми братами.

Це - Массімо, мій друг з Риму.

Це мої брати, Ріно та Тіціано.

Це мій шваґро Гаетано.

- Я піду до свого батька. Ти зачекаєш мене тут? - Добре. - Перепрошую...

- Привіт. - Де ти живеш у Римі? - В Трастевере.

- Там є господарська крамниця, чи не так? - Гадаю, що є.

Вітаю з Різдвом.

Яка краса! Привіт!

- Щасливого Різдва! - Привіт! - Привіт, тітонько, вітаю.

- Як чудово! - Це правда, що вечірка накрилася?

- Ми зробили 3000 каппеллеті. - Нічого не накрилося!

Ми все одно святкуватимемо і без дядька Сауро. Я привезла друга з Риму.

- Він твій хлопець? - Ні, він друг.

Він живе в притулку типу того, куди тебе занесло, коли був сніг?

Так... типу того... А де ж?

Він поїхав до лотереї з чоловіками.

(разом) Аааааа!

- Оце круто! - Візьми квиток.

У мене їх занадто багато. Перший приз - "потвора"!

- Ти винен мені п'ять євро. - У мене немає грошей з собою.

- Віддаси мені їх. - Що ти робиш? - Я займаюся мікрокредитами.

- Що робиш? - Я займаюся мікрокредитами.

(сміються)

Давайте заспокоїмося.

(музика та гамір)

Рікотту та прошутто вже виграли.

Залишилося два кошика та "потвора". У мене буде серцевий напад.

Ось вона, це - "потвора"!

- Мамо... - Твій батько має поговорити з тобою.

А тобі що, добре не святкувати Різдво? Ви ж готувалися до нього аж 10 днів!

Я просто хочу знати, коли помру, інше мене не цікавить.

(крики та удари зверху)

Піду поговорю з дядьком Сауро.

- Твій батько має поговорити з тобою. - Я зрозуміла!

Це серйозно!

Йди...

- Залишився останній приз: "потвора"! (схвальні вигуки)

- Ви готові? - Давай!

32 !

У мене! Дай-но я знайду... У мене їх багато. Зачекайте...

- У мене його немає. - В кого є?

- В кого є? - Гей!

- Ти виграв "потвору"! - Я не хотів... - Курва!

Клянуся...

Він з нами.

Ми виграли! "Потвора" - це Колардо!

Йди та візьми її.

Панове, це була честь виграти...

Стули пельку, довбень...

Гей! Добре ж каже!

А зараз відкриємо по пляшці, а потім всі рушаємо додому.

(разом) Колардо! Колардо!

Колардо! Колардо! Ми виграли!

- Що таке мікрокредит? - Інструмент для економічного розвитку...

Не будь таким песимістом, ти мусиш вірити!

Продаси "потвору" та купиш собі нарешті їжу.

Ні, я залишу її собі на пам'ять.

Мікрокредите, ти маєш вийти, щоб звільнити місце для дров.

Тут?

Будь обережним з "потворою", багато хто хотів би її мати.

Ти ж зрозумів, де будинок, так? Він отам!

Перепрошую... Ви знаєте, де будинок Колардо?

Вони залишили мене тут і...

Допоможіть. Ви хочете "потвору"? Ось вона. Ніііі!

(Джулія сміється) Ти виграв "потвору"!

- Ти з глузду з'їхала? - Іди сюди!

- Я пішов до лотереї та... - Ти побачив бар Кукульї?

- Так. - Хочеш поїхати звідси? - Ні.

- Вони добре поводилися? Ріно теж? - Так, всі.

Ми грали, святкували... Це було божевільно!

- Я йду до дядька Сауро, я маю вирішити кризу... - Чому?

- З того часу, як помер мій дідусь, в сім'ї хаос. - Мені дуже шкода.

(Джулія) Чудово! Дядько Фано теж тут!

- Дядьку, ти тут! - Це Різдво піде шкереберть.

Дядько Сауро є? Зачекай хвилинку.

- Фано Колардо. З Різдвом Христовим. - Вас також. Мене звати Массімо.

- "Потвора"! - Так...

Врешті-решт виграв хлоп з Риму.

Це завжди так: приходить хтось чужий, хапає здобич та йде геть.

Це не так...

- Такі йдуть з інтернетом. - Будемо сподіватися...

- Ти знаєш інтернет? - Так.

- Ходімо. (крики згори) Досить вже!

Нічого не вирішилося?

Вибач, я не мала привозити тебе сюди.

Якщо хочеш, я можу повернутися до Риму. Я звик бути один на Різдво.

Ні, ми будемо святкувати Різдво.

- Ми з тобою можемо піти в ресторан. - Це прекрасна ідея!

- Поруч з лазнею є один. - Було б чудово!

І була б також можливість поговорити, мені є що сказати тобі.

- Сауро! Сауро! - Хто це? - Мій батько.

- Тату, стривай, застудишся. - Я хочу вбивати!

(розгублені зойки)

Сауро!

Тату, ні! Ні!

Я нагадую тобі, що це ж Різдво.

Скажи мені, в чому проблема.

Ти це прекрасно знаєш! Ти завжди хочеш бути в центрі.

Ти хочеш, щоб ми хотіли того, чого хочеш ти.

Настав час, щоб хтось сказав тобі:

існуєш не один лише ти!

У минулому році ти хотів купити цей потужний кущоріз...

(імітує шум двигуна)

Весь хромований!

Ти завжди хочеш бути попереду інших, в майбутньому інших!

Що ти верзеш? Яке майбутнє?

Ти зробив це і з некрологом для Туфозі.

Ми мали зробити це разом. Натомість ти сам взяв та зробив його!

Ти хочеш зробити всі некрологи. Завжди кидаєш виклик!

Ось що я маю побачити!

На ярмарку в Байано 35 років тому Фумакаміно підійшов до вашого батька

і сказав йому: "Йди до мене".

Він міцно обняв його.

Колардо не розділені. Колардо єдині!

Вони зібралися...

щоб прийняти

незнайомця, бездольця,

у Святвечір.

Це Колардо! Вони існують вже 2000 років.

Ви - прекрасна родина.

Дякую всім вам, що прийняли мене сьогодні ввечері. Дякую.

Святвечір для деяких людей ще більш болісний, чи не так?

Це правда, Святвечір може бути жахливим.

Ще раз спасибі за привітання.

- Пробач мені. - А ти пробач мені!

Мій брат!

- Щось ще є? - Ні.

Вони помирилися через те, що я "жебрак"?

Я тобі усе відшкодую. Обіцяю.

Хлопче, допоможи мені.

Залиште це там, хлопці розберуться.

Мер, зайди в хату, бо Альдо має побалакати з тобою про це.

Про це... про це...

Ходи сюди, хлопче.

Фано сказав мені, що ти любиш пити. Скуштуй це. У Римі ти такого не знайдеш!

- Пий. - Дякую. Це ви робите?

Тоніо дель Кварто робить. Це найкраще у околиці. Це виноградне вино.

- Ну як? - Чудово.

У глибині душі ти хороший хлопець. Я радий, що ти тут цього вечора.

Розкажи мені про свою проблему.

Можливо, тут, в Туші, всі разом, ми зможемо щось зробити.

- Я не розумію, про що ви говорите... - Звичайно, звичайно...

- Що ти в біса робиш по життю? - А! Я займаюся мікрокредитами.

Я не зрозумів цього слова.

Мікрокредити.

Коли я був молодий, я теж був у такому відчаї, як ти.

Мені було майже так соромно, як тобі. Але це були важкі роки.

Ми з Морбіделлі взяли на зберігання дрова.

Це було важко, але зрештою ми це зробили.

Не здавайся!

Гаразд. А тепер підемо всередину, холодно.

Ні, тут добре.

Пий!

Джулія! Зайди...

Залиш... Йди! Йди!

- Що сталося? - Дещо важливе. Поквапся, бо обід вже готовий.

Це все ще через той льох в селі?

Яка ти гарна!

Ти отримала диплом та готова до стрибка!

Я так сподівався на це.

- Не випадково це відбувається саме на Різдво... - Що таке, тату?

Ми б хотіли, щоб ти балотувалася на посаду мера тут, в Кукульї.

Напевно, ти чула про незрозуміле зниження моєї підтримки.

Ти досконала: маєш диплома, дочка величезної родини...

Я б віддав тобі свої голоси.

Чекайте, хвилинку, даруйте... Не...

Це чудова нагода для нас, Колардо!

Мер Джулія! Дідусь намагався ним стати.

- Ви можете сказати Джулії, щоб вона повернулася додому? - Так, я майже закінчив.

Чи ви можете сказати Джулії, що ми молимося, щоб вона повернулася додому до Кукульї?

Так, але вона хороший архітектор

і, можливо, це не найкраще місце для неї.

- Так ви їй скажете? - Гаразд.

- Ви миєте руки? - Так, коли треба...

- А, ви вимазали їх, коли...? - Так. Бувайте.

Агов!

За традицією, ми починаємо з нирок зайця.

(схвальні вигуки)

- Я охоронець в окружній в'язниці. Ти знаєш, де це? - Ні.

Я відсидів у в'язниці 20 років, але ніколи нікому не зашкодив.

- Це справедливо? - Звісно, ні!

Рано чи пізно це станеться. Так, це станеться!

- Сауро... - Оу!

Хто я?

А ти розумник!

Ти тримав їх, щоб з'їсти разом з бульйоном.

Ні...

- Ти їх їстимеш? - Ні.

- Що ти збирався робити сьогодні ввечері? - Я був би вдома перед телевізором.

- У притулку? - У якому сенсі?

Вибач мене. Я чутливий. З Різдвом Христовим, Мікрокредите.

Вас також.

Як ми це робили три роки тому, до того, як стався інцидент з пляшкою,

я пропоную відновити ритуал прощення, що його так любив тато.

Добре!

- Я можу почати? - Чудово, починає Антонелла.

Тіціано, я прощаю тебе за те, що через тебе пересохла закваска на хліб.

- Ні... - Так!

- Ні... - Так, це ти винен! - Це було у понеділок після Великодня.

- Ріно, я прощаю тебе за те, що ти зламав мені паяльник. - Це не я!

Це Тіціано зламав.

(плутаний гамір)

(відрижка)

Ми не можемо зробити ритуал прощення, ми занадто схвильовані.

Ми ще не готові.

- (щось бурмотить) - Вибачте, я не зрозумів.

Відтоді, як моя дружина пішла від мене ввечері, я повертаюся додому,

я сідаю, кладу пістолета на стіл,

не зводжу з нього пильного погляду

і думаю.

- Я навіть не вмикаю телевізор. - Навіть телевізор?

Ні. Я багато думаю.

Думаю...

Тату, даруйте, я не можу стриматись.

Панове, Джулія буде мером Кукульї!

(оплески та захоплені вигуки)

(разом) Колардо! Колардо! Колардо!

Ні! Я скажу це зараз, коли ви всі тут: Я не буду мером Кукульї.

- Джулія все ще має про це поміркувати. - Вона не кидається на зарплату.

- Вона серйозна дівчина! - (схвальні вигуки)

Джулія, ти справді повернешся?

Ні.

Як приємно! Нарешті!

Рука... рука...

Коли вона була маленькою, ми думали, що вона не виживе.

Ми збиралися викинути її разом з мертвим собакою.

- Це неправда. - Тепер вона стане мером Кукульї.

Я ж сказав, що вона все ще має про це поміркувати.

Давайте поважати її!

Хлопче! Ти друг Джулії?

Так, ми дуже хороші друзі.

То як тобі Джулія на посаді мера Кукульї?

Джулія, безумовно, дівчина незвичайна.

Але вона перспективний архітектор. В неї диплом з відзнакою...

Тому вона ідеальна, щоб бути мером!

Чудово!

Хіба ви не думаєте, що в наш час найкраща річ для неї -

це знайти свій шлях та звільнитися від своєї сім'ї та свого села?

Що ти в біса верзеш, Мікрокредите?

Нічого...

Я нічого не тямлю, у мене немає вашого досвіду.

Лише єдину вірну річ ти сказав: ти нічого не тямиш!

- Браво! - "Звільнитися" має ще одне значення.

Я тобі потім поясню.

Самоскид звільняється, а не люди!

Ввечері корова звільняється!

- Ходімо зі мною. - Так.

Пішов ти в дупу!

Вони трохи збуджені від історії прощення та вина.

Без проблем. Ти дійсно хочеш стати мером?

Ні, це божевілля. Вони просто запитали мене. Я б ніколи цього не зробила.

Ну ж бо, мер Кукульї...

Я народилася тут і не бачу в цьому нічого ганебного!

- Я мав на увазі зовсім інше. - Що?

Ти не повинна робити це заради них. У моєї родини також є якісь очікування,

але я хотів би мати можливість робити те, що я дійсно хочу.

Гаразд.

- Тільки я можу казати погано про свою родину. - Безумовно.

Мені байдуже, я лише хочу поцілувати тебе.

"Спуркьяфілетто" в парах - це інтелектуальна гра.

- Я не вмію грати. - Це дуже просто.

Грається як в звичайне Спуркьяфілетто, але в парі.

- Я спостерігатиму. - Ні!

- Я не знаю, як грати. - Піно! Поясни правила Мікрокредитові.

Кажи ясніше.

- То ми пара? - Так.

- Яке головне правило? - Коли виходить сімка - кидати кісточки.

Дурня! Кричи "сім". Всі кидають кісточки.

Що робити, якщо ти не кричав, або сума кісточок кратна 11,

або є пара шісток на столі? - Я не знаю.

Я ж казала тобі! Кричи: "нога", "спуркья" або "козирна спуркья".

Ти що, іноземець?

Ви зробили пари? Мамо, ти йдеш до церкви? Ти не гратимеш з нами?

- Хочете відібрати мою останню розвагу? - Нехай веселяться!

- Давайте грати в Спуркьяфілетто! - Рушаймо.

- Ти граєш в парі з Тіціано? - Так.

- Тіціано сильний гравець. - Оце так щастя!

Роби як він. Вже шість років він не програвав в Спуркьяфілетто.

- Не налажай... - Спробую.

- (щось бурмоче) - Що?

Я вже пробачив тобі все.

Руки вгору.

- Готові? - Так.

Вперед!

Зберігай спокій. Ходи.

- Які у тебе карти? - Дуже погані. - Не нервуй.

- Хто робить "причал"? - Я. "Причал" викликає "рікотту".

- "Масло зайця". - "Масло зайця"...

- "Ланцюг". - У тебе є двійка? - Так.

Я запитав, чи є у тебе, а не просив її кидати. Зосередься.

- Четвірка під причалом. - Санта-Криспіна та Сан-Лоредано.

Під вусиками, п'ять.

- Міст. - Фігура на коні на чотири під Святим Петром.

- Фігура... - Кінь на твою п'ятірку. Вуса і відступаю.

Матері ковінька!

Міняймося!

Зберігай спокій, Мікрокредите. Як я вгадаю твої карти, справу зроблено.

- Сімка. - Перша відповідь. - Є! - Закриваю.

Поїхали!

- Дев'ять. - Один. - Чотири. - Вісім. - Закрито.

- Хата мух під причалом. - Скажи це. - Що?

Є вуса, фарба та краватка. Кажи!

Cпуркья!

Cпуркья?

Ні! Ні! Нііііі!

- Він сказав "спуркья"? - Треба було сказати "нога".

Чому?

- Я казала йому! - 6 кратне 11, ти шо, не знаєш?

Він не мав казати "спуркья"!

- Він же перший раз грає... - Я казала це йому!

У цьому матчі Мікрокредит набрав 168 очок.

- Його звати Массімо. - Всі звуть його "Мікрокредит".

- 168 - це ж гарний рахунок. - Перемагає той, в кого нуль.

- Мені треба в туалет. - Хто раніше зробив "причал"?

Вдерся! Вже всередині!

Я знав це... Я відчував це з самого ранку.

Всім стояти.

Ваша мати просила нас бути хорошими та не робити нічних засідок.

Я пообіцяв.

Але тато точно погодився б.

- Правда, Сауро? - Гадаю, так.

Отже... ми вимушені.

- Робимо групи з одного-двох людей. Діти, до сейфу. - Ні!

- Що...? - Поквапся!

Ходімо!

Дядьку Фано! Тобі яку?

У мене є оце.

- Мікрокредите, ти будеш загоничем? - Я не знаю, про що йдеться...

- Так чи ні? - Я не розумію, що я маю робити, але допоможу.

Візьми оце та грюкай одне по одному.

- Так він злякається та піде до засідки. - Гаразд.

- Хто? - Ух як буде весело! - Ні, він залишиться тут.

- Не хвилюйся, я не боюся. - Браво. Йди, відчайдух!

- Ти куди? - Не хвилюйся, я пішов.

Ти дійсно хочеш взяти участь у полюванні на дикого кабана?

- Так, я хочу взяти участь. - Ходімо.

(імітує пташку)

- Не ходи! - Не хвилюйся.

Давай! Давай! Давай!

Гей! Не можна стати Колардо за один день.

Я працюю над цим вже три роки!

- Я всього лише загонич. - Йди! Вперед!

Іди!

Я лише загонич.

Та пішов ти в дупу!

- Гей! - Вибачте.

Пішов в дупу!

- Вибачаюся... - Пішов в дупу.

(чути дикого кабана)

(чути розлюченого дикого кабана)

(постріл)

- Массімо, ти в порядку? - Я більше нічого не чую.

(лунають постріли)

(крики та постріли радощів)

- Браво. - Дякую. - Я добре це бачив.

Панове...

Я дістану її!

- Ні, тату! - Так, сьогодні особливий день.

Там що, гадюка?

Татова граппа трохи міцна, але вона дуже смачна.

Дякую, Альдо.

Полегше з граппою Колардо, вона дає галюцинації.

Ти їв, грав, а тепер ти ще й п'єш граппу Колардо...

Ти ж хочеш, щоб цей вечір ніколи не закінчився, так?

Але завтра ти повернешся до притулку.

Мені шкода.

Добре.

(разом) Щасливого Різдва!

- Це ти? - Га?

Питаю, це ти?

Так.

Я так і думала, що вже десь тебе бачила!

- Ти знаєш Родрігез? - Жасмін? Трохи.

Я так і знала!

Диви! Диви! Ні!

Мікрокредите, що ти думаєш про мою сестру на посаді мера?

Як я вже казав, на мій погляд, Джулія може сподіватися на щось краще.

Що може бути краще, ніж бути мером Кукульї?

Може, поясниш ще раз про мікрокредити?

Мікрокредит - це штука, яка з'явилася в Бангладеші.

Та ну? Не перебільшуй! Ти образився?

Образився на що?

Я знайшов два центи. Я зроблю тобі мікрокредит.

(сміються)

Це непорозуміння з мікрокредитом триває весь вечір.

Дозвольте, я поясню...

Там! Там! Там! Ні!

Я тільки один раз не проводив Різдво в колі сім'ї.

Я був приблизно твого віку й посварився з батьком.

Я був один сам.

І у мене було багато боргів.

Борги та ізоляція - це погано

бо вони змінюють тебе тут.

- Але я не в боргах. - Ти мені дуже нагадуєш про ті часи.

Якщо ви обміняєтеся двома поцілунками з моєю дочкою на Різдво...

це мене розчулить.

Але завтра ти маєш дати їй спокій.

Спочатку ти маєш знайти роботу. Життя працює так.

Я кажу це з симпатією...

Я схожий на дикого кабана: я виглядаю сором'язливим,

але якщо загнати мене в кут, я стаю небезпечним!

Дідько, Альдо, ти гарно сказав!

Ріно... Тобі подобається цей панеттоне?

Так.

Його виробляє компанія моєї родини.

А також ігристе вино.

Я бачив лист від страхової компанії.

Моїй родині належить 45 відсотків.

А ще є вода, яку ви п'єте.

В мене нема боргів.

Я займаюся мікрокредитами.

Пошукайте в інтернеті визначення.

Моя сім'я багата, і я теж.

Ми одна з п'яти найбагатших сімей Італії.

Розкокошився, як півень, тому що він виграв "потвору"!

Гаетано... Я в "потворі" недопалки гаситиму, як в попільничці.

Як твоє прізвище?

- Марінеллі. - Ніколи не чув.

Марінеллі... Тату...

Ти сказав: "ніяких нічних засідок".

Я ніколи не любив цю жінку!

Ви бачили це?

Гей! Ви його бачите?

Бачиш?

(лунають постріли)

- Дядько Фано! - Аааа!

Якщо тобі захотілося це зробити, ти вчинив правильно.

- Я сумую за татом. - Всі сумують.

Я теж за ним сумую.

З Різдвом.

Навіщо вони це роблять?

Здається, я трохи переборщив з тією попільничкою.

- Здається, тобі краще піти. - Чому? Давай поговоримо.

Чому ти так вчинив?

Вони нападали на мене весь вечір без причини.

Коли на тебе нападають, ти згадуєш, яка багата в тебе родина?

Вони думають, що я тобі не рівня...

Здається, це ти думаєш, що вони тобі не рівня.

- Ні. - Здається, ми занадто поспішаємо.

Ми знайомі вже 10 днів, а я не знаю, хто ти.

Я теж не знаю, хто ти. Ти стріляєш в диких кабанів!

Я більше не хочу з тобою розмовляти.

- Хочеш, щоб я пішов? - Так. - Як?

Залиш їх у барі під моїм будинком.

Мікрокредит - це форма позики мінімальних сум гідним особам,

які не можуть отримати доступ до звичайного кредиту.

Він був винайдений у 1986 році Мухаммедом Юнусом,

видатним бенгальським економістом та нобелівським лауреатом.

Це була робота, яку Массімо робив із пристрастю,

після того, як він залишив роботу в банку, яку він ненавидів.

Джулія кохала його і за це.

Кажуть, що я помилився зміною, й мав залишитися вдома на Різдво.

Легко їм казати!

Катя теж казала мені залишатися вдома з родиною.

Та що б я зробив? Я б поїв!

Що ти зробив? Ти поїв!

Для мене це просто ще один день. Я в порядку...

Я відчуваю... Ах!

Ось! Вибач...

Я вас не бачив. Вибачте. У мене був поганий досвід з...

Давай мені все, що в тебе є! Гаманець!

- Давай мені свій телефон та ключі. - Що? - Ключі від машини!

Я вб'ю тебе!

Массімо Марінеллі Лопсу було 32 роки,

він виріс в Турині з бабусею та дідусем і навчався в коледжі в Мілані.

За три дні до Різдва

після багатьох років відмов Массімо почав думати

про те, щоб увійти у сімейний бізнес, як того хотів його батько.

Це те, про що Массімо хотів поговорити з Джулією.

Ти вивчив ситуацію?

Так, тату.

Марко Антоніо Марінеллі Лопс,

син засновника "Марінеллі хлібобулочні вироби",

згодом розширився і в інших галузях,

але, як і раніше, продає святкові продукти.

Для нього Різдво це передусім день результатів.

Хочеш поїхати в Сан-Пауло?

Штаб-квартира в Сан-Пауло в Бразилії була другою за важливістю.

Чотири роки нею керував Бальдовіно, старший брат Массімо.

Чекаємо на результати.

Схоже, Бальдовіно непогано спрацював.

Дякую.

Чому ти хочеш звільнити його на Різдво? Так ти вб'єш його!

Ти зрозумієш, коли побачиш результати.

Твій брат збожеволів.

Він збожеволів з цією релігією.

Хороший менеджер не може бути якимось священиком.

Діти, пізніше я розповім вам про святого Варфоломея, з якого здерли живцем шкіру.

Це серйозні речі!

Холодно!

Мені сказали, що в компанії він змушує працівників слухати "Аве Марія".

Через нього вони думають, що ми дуже католицька сім'я.

Різдво - це веселе, а не релігійне свято.

Воно духовне, але цей образ розпливчастий, спорожнілий.

Яке відношення Різдво має до релігії?

Ми не релігійні фанатики, ми пекарі.

Ти поїдеш в Сан-Пауло 28-го, на закриття фінансового року?

Якщо продажі впали більше ніж на 5%, я поїду.

Бальдовіно буде боляче, тож, якщо результати хороші, я не поїду.

Тоді пакуй валізи!

- Отже? - Ми готові.

(з відео) Щасливого Різдва. Привіт, Марко Антоніо.

- Привіт, Массімо та Гвідо. - Привіт, Сандро. - Вітаю.

- Як справи? - На мою думку, Бальдовіно непогано працює.

У нас тут таке відчуття, що це буде лайно!

- Поговоримо, коли отримаємо результати. - Гаразд.

- Массімо... - Так? - Одружися з нею та відвези її до Сан-Пауло.

Я вгадав?

Ні...

Все скінчено.

- Ріно? - Так?

- Позичиш мені машину, я поїду до моїх друзів в гори? - Так.

- Я не обідатиму тут. Ти можеш сказати мамі? - Так.

- Можеш сказати всім, що я не буду мером? - Я зрозумів.

Ти належиш світу.

- Я зрозумів ще дещо. - Що?

Моя черга вийти на поле.

- Щасливого Різдва. - Щасливого Різдва. Гей!

Твій друг з притулку винен мені 5 євро. Скажи йому.

Так.

Ріно Колардо... зі стрічкою...

Навіть для матері Массімо Різдво було дуже важливо.

Людовіка Сгарра Де Фалькіс Марінеллі Лопс

народилася в одній з найстаріших сімей Італії

і сьогодні в неї зоряний час.

Для неї Різдво не просто формальність чи благодійність,

для неї Різдво - це все!

Давайте зробимо дітям сюрприз.

Бенжі, Санта-Клаус має з'явитися приголомшливо.

(з філіппінським акцентом) Це чудово! Я подбаю про це, пані.

Мені погано. Не думаю, що я впораюся.

Зроби це, довбень!

Зараз ти начіпиш на себе цей смердючий костюм Санта Клауса...

.. і будеш посміхатися та радіти. Ти зрозумів?

Ми якраз і говорили про це з Джиммі.

Джиммі з нетерпінням чекає на це.

Посміхнися! Ти виглядаєш як придурок!

Дякую.

- Вже прийшла Лоренс для фото? - Так, вона там чекає. - Добре.

Я розраховую на вас... А потім ви розкажете мені, що хочете організувати.

Лоренс!

Мені справді погано. Мені сумно.

Ти завжди з айподом, слухаєш музику...

.. завжди читаєш. Звісно, тобі сумно!

Ти мене дістав! Будь обережний.

Дістав мене.

Я почуваюся жахливо! Я серйозно.

- Тато здається мені трохи дивним. - На Різдво завжди так.

- Мама дивна! - Так, вона теж.

Ти теж дивний, Бальдовіно.

- Ти теж дивний, Массімо. - І це правда.

У мене були деякі проблеми.

Результати будуть хорошими.

Бог мені так сказав.

- Ти ж не збираєшся так фотографуватися? - Ні, я вдягну піджак.

Ця цифра занадто висока. Приберемо два нулі? Жартую!

Щороку на Різдво компанія Марінеллі Груп

жертвувала велику суму поважній благодійній асоціації:

Карітаму.

Лоренс, давай почнемо, не чекаючи Тіціани.

Я візьму це.

Так... Так нормально?

- Зроблено. - Впевнена? - Дивовижно. - Дякую.

Діти, залишайтеся тут, бо, можливо, Санта-Клаус зробить вам сюрприз.

(Бальдовіно співає релігійний псалом)

Вітаю.

Хай йому грець!

(Бальдовіно співає релігійний псалом)

Браво... Бравісімо!

- Вибачте, ми не дуже організовані. - Розумію.

З Різдвом Христовим. Велике спасибі за все, що ви робите.

- Марко Антоніо! - Слухаю, люба.

Я хочу, щоб все було ідеально, особливо для дітей.

- Не присвячуй день результатам. - Ні в якому разі.

- Ми зрозуміли одне одного? - Так.

Піду на кухню, там багато справ.

Людовіка, ти виглядаєш чудово!

- Привіт, П'єр. - Привіт, Людовіка.

Я привіз рибу, яку рибалки ловили з пристрастю.

- Люди, які хотіли її спіймати. - Гаразд, П'єр.

- Я йду. - Ти розумієш нюанс? - Так, але це було не потрібно.

Навпаки, потрібно. Я маю поговорити з Ігме, кухарем.

Будь ласка, не руйнуй гармонію.

- Я не збираюся. - Дуже на це сподіваюся...

(лунає дзвоник)

Будь ласка, панно.

Пан Массімо чекає на вас?

- Не зовсім. Можете його покликати? - Так, авжеж.

Назвіть своє ім'я ще раз, панно...

- Джулія Колардо. - Колардо... Колардо...

Колардо, Колардо, Колардо... Колардо з Македонії?

Вибачте, я помилився.

Колардо, Колардо, Колардо... Колардо Орсіні з Рівальта Пагані?

- Ні, Колардо і баста. - Колардо Ібаста!

- Звідки ваша родина? - З Байано, недалеко від Вітербо.

Байано чарівне!

Тоді Ви мабуть знайомі з родиною Мірабалло Міццутті,

яка придбала маєток пані Катерини Премаріно.

Це була погана угода, бо маєток у повному занепаді.

Там ще є Квіріні Стампалія Рабатта та Паллавічіно.

- Ви граєте в поло? - Ні.

Ви знаєте Річарда Македоніо з Маіоне? - Ні.

А родину Марескотті?

- А близнюків Матті Обрітті? - Ні, на жаль.

Я покличу пана Массімо,

панна Джулія Колардо Ібаста з Байано.

Якщо хочете, можете погратися у відеогру.

Коли приходить сенатор Монті, він в неї багато грає.

Тицяє туди, тицяє сюди... Спробуйте.

Я миттю.

Ця історія змушує замислитися про святого Варфоломія та про смерть.

- Ви хочете замислитися про смерть? - Ні, дядьку.

Санта-Клаус - це батько Ісуса?

Ні. Важливо не говорити дурниць.

Жан-Батист, послухай мене.

- Тільки батько Ісуса може врятувати нас. - А хто це?

Поговоримо про смерть.

Джиммі!

Ну? Ти придумав приголомшливу сцену?

- Є питання? (гуп)

Санта-Клаус може літати?

Якщо побажає Господь, ми всі зможемо літати.

Джиммі...

Він стрибнув вниз, цей йолоп!

Вибачте.

Зрештою, він це зробив...

Він наклав на себе руки.

Хто?

Вони вбили його!

- Кого? - Джонні наклав на себе руки! - Джиммі.

Джонні наклав на себе руки, а тут люди в відеогру граються!

- Що сталося? - Нічого... - "Що сталося?"

- Мій філіппінський колега вистрибнув з вікна. - Як?

Не хвилюйтеся, все гаразд.

Пан Марко Антоніо, вибачте за незручності.

Джиммі зробив цю неприємну річ у вашому домі

без будь-якої поваги.

Не кажи про незручності, сталося щось жахливе.

Ми хочемо вибачитися за Джиммі, він в голові клепки не мав.

- Як давно Джиммі був з нами? - Два місяці.

Він був свого роду кузеном Чіаппі. Не справжнім кузеном.

Джиммі завжди слухав музику, був одинаком, читав...

Він нікому не був цікавий. Поводився дивно.

Філіппінець стрибнув з третього поверху в костюмі Санта-Клауса.

Такого зі мною ще не було.

На Різдво люди божеволіють.

Навіщо вдягатися як Санта-Клаус, якщо хочеш гепнутися згори?

Різдво - це найбентежніша пора року.

- Вони називали це "свято темряви". - Ти вже це казав.

...

- Ми так не можемо святкувати Різдво. - Авжеж.

Ми скасовуємо обід і віддамо подарунки в Карітам.

Давай почекаємо, не треба гарячкувати.

- Тим паче, що... - Я вбила його!

Тіціана, припини, тебе там не було!

Я підштовхнула його!

Я сказав тобі, що сталося, тебе не було в цьому будинку.

Ти пам'ятаєш?

Ти ніколи не любив мене, тату. Правда?

- Що? - Привіт.

Я збираюся в Кампо Феліче до будиночка у горах з друзями. Поїдеш?

Я не можу.

Вчора ми обидва переборщили...

Ні, ти вчора мене випхала.

- Так, але... - Якщо я вчора щось не так сказав, то вибачаюся.

Але зараз я зайнятий.

- Стався нещасний випадок? - Так.

Ти хочеш, щоб ми більше не бачилися?

Здається, так краще.

Массімо, влаштовуємо обід чи ні?

Давайте не будемо егоїстами, давайте згадаємо, що це Різдво!

Бенедикто, тобто Бенжі, Саліні Даміго...

- Аміго? - Ні, Даміго. - Панно!

- Куди це ви? - Я йду геть. Я була тут лише дві хвилини.

Проходьте.

- Покажіть мені своє посвідчення. - У мене його немає.

Сьогодні вранці я поспішала, та не взяла його.

- Пошукайте добре. - У мене його немає.

Вибачте, але...

Будь ласка, дозвольте мені піти звідси. Мене щойно кинули.

Моя дружина кинула мене півроку тому... майте терпіння...

Ні!

- Сядьте тут та зачекайте. - Ні, але... - Зачекайте!

- Доброго ранку. - Вибачте за незручності. Я розумію, що це Різдво, але...

Ми маємо оформити папери та поставити кілька питань.

Ми спробуємо зробити це якнайшвидше, але ви мусите не виходити з будинку.

Я його обожнювала... обожнювала.

Джонні! Моє життя скінчилося! Я його кохала!

Вибачте, пані дуже чутлива та дуже втомилася. Мартін...

Я друг та адвокат доктора Марінеллі.

- Може, пройдемо в кабінет? - Чудово, дякую.

Ти м'який...

Будь ласка... сюди.

Йди... йди... йди...

(молиться латиною)

Любий...

Діти граються в кімнаті. Гаразд?

Господи Ісусе! Боже Мій!

Скільки разів я тобі казав...

...не перебивати мене, поки я молюся.

Пробач. Я не знала.

Тепер мені доведеться знову почати свою перервану молитву.

Іди. Іди.

Ви кузен Санчеса?

Ні, він не мій кузен, він кузен Чіаппі.

Але він не справжній кузен, він друг кузена.

Мій кузен, що живе в Болоньї, вибачається за цей безлад.

Гаразд. У цього хлопця були якісь борги?

- Філіппінці грають в азартні ігри. - Ні. Та він просто був божевільний.

Він був закоханий у дівчину з Маніли.

Їй то було байдуже і він був дуже сумний.

- Він був диваком. Він читав книги... - Гаразд.

Як ви гадаєте, у нього була причина, щоб стрибнути?

- Якщо він стрибнув! - Так, так, він стрибнув.

Я гадаю, через кохання.

- Філіппінець, що наклав на себе руки через кохання? Це дивно. - Так, це дивно!

- Це не дуже схоже на правду. - Не дуже!

Все може бути, усіляке трапляється. Життя як кольорова палітра!

Червоний, чорний, зелений...

Скільки тут працює ваших співвітчизників? - Всього? - Так.

- Бісове Небо! Маленьких дітей теж враховувати? - Так.

- Шістнадцять. - Шістнадцять? - Так.

- Ми змарнуємо весь день! - Так.

Ще є сім'я Чіаппі.

Таким чином, нас 23, панове.

Як вас звуть?... Бенджі. Зробіть нам ласку,

зберіть всі посвідчення і принесіть їх сюди.

- Я забув найголовніше. - Що?

З Різдвом, панове!

- Щасливого Різдва. - Щасливого Різдва.

П'єр питає мене, що сказати кухареві.

Я не думаю, що ми можемо влаштовувати різдвяний обід. А ти що скажеш?

- Так... Ні... Зачекаємо, щоб зрозуміти... - Зрозуміти що?

- Бенджі, дорогенький... - Так, пані?

- Цього року на знак поваги ми не будемо влаштовувати різдвяний обід. - Ні!

Пані, будь ласка! Робіть цей обід!

Як ніби нічого не сталося.

Як ніби яблуко впало.

- Як? Джонні був одним з родини! - Це був Джиммі, а не Джонні.

Він не був родиною, і навіть не був справжнім кузеном Чіаппі.

Ніхто не любив його, він завжди щось читав.

Джиммі вчинив неправильно, але якщо ви не влаштуєте обід, я буду принижений.

- Я теж стрибну вниз. - Давайте без жартів!

- Різдвяний обід недоречний, чи не так, Марко Антоніо? - Все так.

В кухаря така нетерплячка, аж руки трусяться, він у відмінній формі. Нехай проявиться.

Припини, П'єр!

- Не будемо його зупиняти. - Нехай кухар іде до своєї кімнати.

Давайте зробимо хвилинку мовчання про цього філіппінського хлопця.

А потім, хто хоче, починає їсти.

Ми всі втратили апетит, але, можливо, не повністю.

Ти демонструєш себе з найгіршого боку!

Тоді давайте зробимо ось що... давайте виключимо смажене.

Зробимо легкий обід: тапас та карпаччо.

Пане Сильвестрі, у мене погані новини. - Так.

Джиммі сильно пошкодив вашу машину.

- Як? - Він впав на дах.

Проведи мене, Бенджі.

- Розкажи нам про Джиммі. - Він завжди був з айподом та книгами.

І вам не подобалося, що він читав.

- Що ти думаєш? - Я не знаю.

У мене є відчуття, що цій країні кінець.

Коли він був, все працювало!

- Хто? - Беніто Муссоліні.

Порядок був. Тепер є тільки хаос.

Так багато проблем. Такий безлад... Так багато іноземців!

- Гаразд. - Йдіть. - Занадто багато іноземців...

Можете покликати наступного?

Проходьте... проходьте...

Я дуже голодний.

- Ходімо. - Він упав...

Не робіть дурниць, одружуйтеся та їдьте до Бразилії.

Ти ж Джулія, так?

Панна Графиня Джулія Колардо Байано Ібаста,

поліція хоче допитати вас. Вони кажуть, що у вас немає посвідчення.

Ви завжди повинні носити посвідчення.

Цього разу вона потрапить до в'язниці!

Що за день!

Я нікого не знаю, тільки Массімо.

Ми говоримо про третього сина доктора Марінеллі Лопса?

Які відносини між вами та Массімо Марінеллі Лопсом?

Ми розлучилися. Тому я й хотіла піти геть.

- Раніше панна казала нам... - Я зрозумів!

- То чому ви в цьому будинку? - Я теж не знаю.

- Якась маячня! - Отож!

Панове, вибачте, що турбую вас,

але я думаю, що цю справу розкрито,

і вбивця - не дворецький!

Можете почекати зовні? Дякую.

Будь ласка...

Все дуже просто: ми не влаштовуємо різдвяний обід

і даруємо подарунки Карітаму. - Знову?

Ми ж вже дали Карітаму багато грошей!

Я знайшов його в коридорі, він блукав голодний.

Ми повинні влаштувати для нього різдвяний обід. Подивиться йому в очі.

- Дядько, можна я вже піду гратися? - Авжеж, йди.

- Не вплутуй дітей. - Вони мають право на Різдво!

- Ти можеш робити, як хочеш... - О, Боже!

Ти маєш рацію, я не можу позбавити дітей

цього свята, яке вони чекали цілий рік.

Людовіка... Не хвилюйся, все буде добре.

- Я відійду на секунду. - Зачекай!

Якщо ти підеш туди, я голосно кричатиму.

Людовіка... я дуже ціную твою чутливість.

Тому я й одружився з тобою.

Але результати також важливі.

Якщо вони будуть погані... ми будемо змушені скорочувати штат.

І там будуть інші люди, які будуть стрибати з вікон, як Джиммі.

Це жорстока маніпуляція!

Якщо ти підеш туди, я збожеволію.

Я не піду туди.

Я вагітна від Джонні!

- Зупиніть її, будь ласка! - Мамо, це правда...

Результати важливі.

Я говорив з Богом, і він сказав мені, що вони будуть хорошими,

але якщо я піду туди та перевірю це, то він не образиться.

Бальдовіно! Я рада, що ти повертаєшся до Риму і ми будемо поруч!

- Що? - Мені сказали, що Массімо займе твоє місце.

- Це мені мама сказала. - Бальдовіно... - Нічого не кажи!

Нічого не кажи!

- Ти знала, мамо? - Що?

Ні... Тобто...

Я просто сказала, що буду щаслива, якщо ти повернешся додому.

Гаразд...

Єровоам зрадив свого сина та брата

в ім'я жадоби багатства та влади.

- Бальдовіно, будь ласка... - Не чіпай мене!

Не чіпайте мене.

- Твій батько сказав мені вийти заміж та їхати до Бразилії. - Що?

Він схвильований, тому що сьогодні надійдуть результати різдвяних продажів.

Для нас це дуже важливий день.

- Для нас? - Для родини.

Мій батько попросив мене приєднатися до родинного бізнесу.

Я вирішив замінити свого брата в Сан-Пауло в Бразилії.

Ти вирішив отак зненацька?

- Поїхали зі мною. - Що ти до біса верзеш?

А потім ти кажеш мені, що я маю звільнитися від своєї родини!

Тут історія складніша... Бальдовіно!

- Покайся! - Ах! Ай!

Схоже на те, що хлопець зробив це через кохання. - Ба!

Ми закінчили та йдемо.

- Щасливого Різдва. - Вітаємо. - Дякуємо.

Стрибнути з даху будинку через кохання...

Який дивовижний жест!

- Ти зробив би таке заради мене? - Звісно!

Ми чудова пара!

Пані, настав час поїсти, діти вмирають з голоду.

- Діти, так. - Та й ми теж...

Гаразд, але ми робимо це тільки заради дітей.

Авжеж! Я кажу про це вже годину!

А Карітам? Вони вже мають бути тут.

- А ти точно їм подзвонила? - Звісно.

Я б не хотіла, щоб ми обмінювалися подарунками в такий день!

Досить! Я вже казав тобі, що не можна!

Це справа принципу. Я роблю це для Джонні.

Його звати Джиммі, а не Джонні!

Тіціана сказала, що це Джонні.

Запевняю тебе, його звуть Джиммі.

- Бенджі, то це Джонні стрибнув? - Ні, це був Джиммі.

- А що з Джонні? - З ним все гаразд, він отам.

О, Боже! Джонні живий!

Це прекрасно! Яка чудова новина!

Як я рада! Джонні живий!

Джонні! Джонні! Джонні!

- Я Мануель. Джонні на кухні. - Будь ласка, не кажи нічого.

- Бальдовіно, дозволь мені пояснити. - Одного дня Бог буде говорити з тобою.

Це буде боляче!

Можливо.

- Давай, ходімо. - Перепрошую...

Зачекайте хвилинку, дайте мені дещо забрати.

- Ні! Пані сказала, щоб ми забрали всі подарунки. - Зачекайте.

Тут є речі, ви не уявляєте які! Це лист, написаний Гарібальді.

Тепер Дон Маріо чекає на ці дари.

Дон Маріо чекає на Ролекса 61-го року?

Так, він його чекає.

Вилупок! Поверни мені все!

Добре... давайте зробимо отак...

Візьміть лист Гарібальді, а я візьму Ролекса.

Забирайте все! І геть з цього будинку! Забирайтеся!

Жебраки! Привіт Дону Маріо! З Різдвом Христовим!

Массімо, ми... Починаємо.

Поспішайте, бо результати й цього року не втішать.

Незабаром ми підемо до столу. Я знов додав смажене!

Мила дівчина.

Мені подобається. Видно, що вона така, живенька.

П'єр, дай мені спокій...

А що? Вона кинула тебе?

Вона втекла?

Це тому у тебе таке обличчя?

Ти маєш знайти щось, що вона написала...

або шарф... або капелюх, який вона забула тут.

Може, ляльку, яку ви виграли на атракціонах...

Знайди цю ляльку, візьми...

Подивись на неї...

Ти зрозумієш, що це жінка твого життя,

і ти збожеволієш.

Ти почнеш бігти і знайдеш її, де б вона не була.

У тебе в кишені є записка, яку вона написала?

Вона десь залишила шарф чи капелюх?

- Ви грали на атракціонах? - Ми ніколи туди не ходили.

У тебе немає ляльки? Тоді все скінчено.

Мені шкода.

Все скінчено.

На кухні є риба, за яку я заплатив 1700 євро. Перепрошую...

Ти дійсно чекаєш на ляльку?

Ігме! Я маю сказати кухареві, щоб витяг анчоуси.

Массімо, пішли, там Сандро на зв'язку з Бразилії.

Мені треба йти. Я впевнений, що результати будуть чудовими.

- Бог сказав Бальдовіно! - Що ти верзеш? Ходімо.

Я сказав повну дурню, я не хочу в сімейний бізнес.

Я й так щасливий, мені подобається те, що я роблю.

Бувай, татку.

(вереск з іншої кімнати)

(крик тріумфу)

Тату...

На Різдво, навіть за кризи, люди обрали традицію.

Доходи зросли на 8,3%.

Віва Бальдовіно!

(Бальдовіно продовжує радіти в іншій кімнаті)

- 8,3 відсотка? - 8,3.

Тепер ми можемо сказати: "Щасливого Різдва".

Так... З Різдвом, Гвідо.

(голосів не чути)

(задихаючись) Джулія...

(задихаючись) Перепрошую...

- На це потрібно більше двох годин. - Щоб зробити що?

Щоб подолати шлях.

Чи повернеться сонце?

Чи повернуться тепло та весна після зими?

У сиву давнину цього не знали.

А ми так, з деяким наближенням.

Ми знаємо закони Кеплера про рухи планет.

Ми знаємо, коли та чому Сонце повертається та інші речі.

Але деяких відповідей ми ще не маємо.

Чи може кохання встояти перед Різдвом?

Це дуже важко,

але, схоже, що одного разу комусь це вдалося.