Original subtitles

Соня! Тобі... Тобі є магазин?

В мене халякає. Тобі саме.

Ну шо, Олешко, тебе зупомітити на все життя?

Не обманув. Дійсно, не забудемо ніколи.

Ну, як ми тепер додому поїдемо?

Щось і придумаємо. Андрій, Андрій, селфі.

Я знаю кожного на цьому районі.

Я став дорослим на шкільному стадіоні. Перший алкоголь, дешевий нікотин.

Добрі діти з небагатих родин. Ліття для бій, як переможні рейсони.

Діти вчаться захищати кордони.

Знає всі розклади, маршрути і режими, ідеї, як потрібно говорити з чужими.

Ей, чужий, ти ж ніколи тут не жив, ти був чужим і залишишся

чужим. Дома перли банкою, будеш великий, а твій силовий тебе ніхто сюди

не кликав.

Сьогодні осиротіли тисячі славних воїнів,

прикордонників, випускників Національної академії

державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

не просто курсовим офіцером, а й справжнім батьком.

Ми всі втратили друга, наставника, члена нашої дружної

викладачої родини.

Його легендарний вислів перший з честю не лише

викарбований на стінах нашої академії, а й в наших чергах.

Священний обов 'язок донести ці слова до нового покоління,

яке вже через півтора місяці поповнить ряди курсантів нашої

клавної академії.

Вони ж просто сил на тебе не мають. Та сядь, відпочинь. Зараз ти в мене сядеш,

раз і надовго. Так, а я тут при чому?

Чи? Машо, твої корито залишили на переході. Це ж порушення.

От я і вирішив перепаркувати машину. Думав, поліція приїде, подякує. Знаєш, у

вас таке, як ти кажеш, корито, зовсім іще.

Але це поліція.

Угон. Що за бред? Який угон?

Догрався?

Стаття. Условка, Максим.

Ну, дядь Вов, виступивте разочек, ну з ким не буває. Разок?

Разок, так? О!

Абрамчук.

Абрамчук. Абрамчук.

Абрамчук.

Я вже задовбався твою дупу прикривати.

Нічого, тепер тебе відгрой.

Або загратися. Або можна я зроблю дзвінок другу? Або підучіться в

академію.

Ти, хлопець, розумний, якщо поступити?

Я, дядь Вов, я ментом.

Нє, дядь, у нас мусорську квоту в сім 'ї ти закриваєш.

Зато твій батько бандитку квоту закриває.

Уже 15 років у розшуку.

А тобі доню.

Нічого не казали, щоб не травмувати дитячу психіку.

Ну що тепер, якщо ти знаєш, я думаю, почнеш головою думати.

А ну давай, молодший сержант, а ми з командою мені.

Рівні!

Зранку!

Да мені байдуже, брате, на твоїх фіксах.

Зараз ми втечемо. А мені байдуже, що вам байдуже. Тому що що?

Правильно. Дмитро!

Молодший сержант Вільчинський та його солдатики.

Тобі.

Ця пряшка тонну витримає.

А ти,

Толян, що?

Толян, а ти що кажу? Куди? Після армії.

Та що, я поки не думав, а хочемо там пару орієнтів, в принципі, є. Які пару

орієнтів? Як Марічка скаже, так і буде, побачиш. Ну, слухай, чекала хлопця рік з

армії, володший сержант. Ну, має право цього.

Дочекала? Ну, так дочекалася.

Тільки щось я її не бачу. Ти десь бачиш, Вальон? Ти десь бачиш? Ні, я не бачу.

Ну, я не бачу.

Я не бачу. А я бачу.

Бо шкодять такі легенди.

Нічого я не буду слухати. Це якийсь треш. Ти брехала мені все життя. Я

сама не знала.

Послухай, коли нас тато покинув з тобою, він зник.

А тільки потім, згодом, уже Володя сказав, що він у розшуку.

Так я все непевно зрозумів. Ти брехала мені пів життя.

Синько, це тільки заради твого... Надя!

Достатньо йому вже, суплю, все життя підтирати.

Я йому його майбутнє обмалював.

Ну, що?

Синку, я тобі полагаю, будь ласка, послухай дідю Володю.

Ну, ми просто не хочемо, щоб ти теж… Мінтом не буду, це до подолу.

О, вже заспівала, як його батя.

Вступляю в академію.

Це ж добре. Слухай, там після навчання гарантована робота.

Квартиру дадуть. І пенсію надпідвищену. Поступляла в іншу.

Прикордонну. Так в Києві ж немає такої. В Хмельницькому є.

Щоб бути подалі від вас, брехунів. Сонечко, ти... Андрій!

Надя! Ну нормально, нормально.

Хмельницьк так Хмельницьк.

Вони там близький друг, проректор.

Так що я з ним поговорю, ну, пригляну за ним.

Шкода, що зустрілись за таких обставин.

Довсі повірити не можу.

А хто може?

Серце.

Раз і все.

Він же тут був з самого заснування.

Глиба.

Згоджує на роботі.

А я йому пропонував і посаду, і звання.

Ні.

Каже, все заради курсантів.

Впертий був.

А ви знаєте, що він свій тет білоуса згадував саме на моєму луковому курсі? Я

ділив печінку на вихаркав.

Але ж потім допомогло. То скажете ще і не раз.

Ти був його найулюбленішим курсантом.

Мені навіть здається, що ти на нього схожий чимось.

Прородний украсуєм.

Я розумію.

Міг би йти на компроміси вже давно.

Полковником був.

Ви ж знаєте, я ніколи не ганявся за зірочками. Для мене головне – люди.

А про себе й не думаєш.

Міруку ледь не втратив.

Але підрозділ врятував. Рука заживе. Скоро поверне в стрій.

Скоро. Це поняття відносне.

Лікарі кажуть, що

В кращому випадку рік, а гірше як річ думати, навіть про це не хоче. Що думаєш

робити весь цей час?

Я не знаю.

Для початку спробую знайти нормального реабілітолога.

Не хочеш трохи в академії попрацювати?

Продовживи певну справу, білоуса.

Всі повазять до вас, Роману Олександровичу, і до пам 'яті

вимушений відмовитись. Не поспішай.

Може, хочеш щось сказати про Васильовича? Будь ласка, тільки без

люблю цього пафосу натягнутого.

Ярше.

Слово надається одному з найкращих випускників Академії за всю історію її

існування.

Улюбленому учневі Дмитра Васильовича, майору Державної прикордонної служби

України,

кавалеру ордена за мужність третього ступеню, Криницькому Івану

Ну, щоби все жибалакали.

Ну так, то ж було до служби.

Ти казала, що тобі треба подумати, року мало вистачити.

Кот, ну, кольцо я візьму і можу сказати тобі так, але нам же треба

гарна, красива життя, про яку ти так мрів для мене.

Марічка, я тобі клянусь, я тебе зроблю саме щасливе, ніж тобі.

Мася, як?

Чи, може, в тебе якийсь щод в банку, який ти приховував? Ні.

Але я відкрию точку за очами на Хмельницькому базарі.

Ні, а хто там буде торгувати?

Я? Може, збав. Ти?

Ну, так там багато уман.

Не треба.

Мать, ну, може, ми розуміємо, що це все не мій рівень. От, якби ти був офіцером.

Так що, давай повертайся в свою часті і ставай полковником.

Так щоб стати офіцером, треба поступати у військовий вихід. А що в нас таке є?

Найближчий в Хмельницькому прикордонна академія.

Зай, ну бачиш, який ти в мене молодець.

Та ти кажеш мені так?

Ну, якщо поступаєш в академію, то так.

Але одягнув, коли станеш офіцером.

Білус був справжнім.

На відміну від цих квітів і скорботи деяких

присутніх тут офіцерів.

Дмитро Васильович був дуже крутим, потужним курсовим офіцером багато

років. Прикладом для нас тих.

Саме таких наставників не вистачає зараз. Коли на восьмому році війни

ворог планує повномасштабне вторгнення, а в принципі нікого особливо це не

хвилює.

Коротше, друже командира, для

мене честь бути твоїм учням.

Слава нації!

Ммм. Це кривосоння з начинкою за моїм власним рецептом.

Спробуй. Оцей з медово -полоничним кремом. Ти ще такого не куштувала.

Спробуй.

Ще, та гарячий.

Ммм.

Фантастика. А спробуй ще цей. Він з грушою і сиром в дроблю.

Оп, обережно.

Що, не смачно?

Та ні, дуже смачно.

Петріку, ти ж знаєш, що мені не подобається.

Груша і дорблю – це дуже смачно.

Але цим не може займатися син замначальника митниці.

Синочок.

Тату з роботи прийде, скажемо, що це я спекла.

Бо знов скандал буде.

Дуже сміливе припущення, Іване. Дуже.

Взагалі -то я зараз мовчав.

Я стосовно твого цього, як повномасштабне вторгнення.

Так це не припущення.

Знаєш, я схираюсь перед тобою, як перед героєм АТО і людиною з колосальним

військовим досвідом.

Але при всій повазі, людина, яка стільки часу провела на війні, ця війна усю дві

вижається.

Іван Ростиславович, можна вас на пару слів? Звісно.

Ну що, ти подумав?

Я думаю, Васильович, там буде краще, коли ти будеш тут.

Хочете посидити мене за парти, щоб я...

Переказував курсантам, що написано в підручниках, як то робиться кімів.

Ми, між іншим, викладаємо за всіма стандартами НАТО.

НАТО може і навчить, але от... А захистити можна.

Ключовий момент, максимум, покажуть свою втрубованість і занепокоєння. І підуть

ваші випускники, як теоретичне гарматне м 'ясо.

От у тебе і є щаслива можливість виховати їх так, як ти вважаєш за

Прямо можу вчити так, як я хочу.

От прямо так, як ти хочеш.

Під мою відповідальність.

От заодно і руку твою підлікуємо.

Щодня будете мені подорожних прикладати? Чого подорожних?

Ні, наш місцевий лікар Володимир Олександрович мене, можна сказати, на

поставив.

Після поранення під Кураховим хотіли мені ногу ампутувати.

А він наполів на реабілітації.

І от.

Ні, ну, на танцювальний конкурс, звісно, не кличуть поки. Але нога тут, на

місці.

І твою руку, пихнув слов, поверніть до гавацьких налаштувань.

Пихнув слов?

Ми його так, поза очі називаємо. Ну, ти побачиш його сам, все зрозумієш.

Добре, дякую.

Я подумаю.

Подумай, подумай, подумай. Але є нюанс.

Допишно слово – це на рік вперед. А от викладачів академії він приймає

позачергово.

Тільки групу я набирати буду сам.

Я поступив, я поступив, я поступив, я поступив, чувак!

Вітаю. Дякую, я Толя.

Енрі. Ти теж поступив?

Та хай так.

Не знаю ще. І що, тобі навіть не цікаво дізнатися чи що?

Та навіть якщо поступив, то толку сто.

Чотири роки за парканом. Повна дупа.

За тепло тім всю життя відміцняєш. Є час.

Алло, Марічко.

Марічко, привіт.

Спиш?

Чуєш, малий, а ну вздресли, нічого не вийде.

По -перше, ніякий тобі не малий. По -друге, граблі свої не розпускай, бо я

їх погубила. Добре, добре, все, все.

Та па, а це не ти та дівка, яка краще за хлопця нормативи здає.

Твої результати я теж бачила.

Можемо посперечатись, хто та дівка.

Твій батько стопудняк хотів, щоб народився хлопець, а з 'явилася ти.

Мій батько – герой АТО. По смерку.

Який загинув, щоб такі, як ти, жили в вільній країні.

Так, плюс.

Це особові справи курсантів, яких я відібрав до цього групу.

Цікаво.

Якщо чесно, то ти мене здивував.

Здивуватися приємно.

Я був впевнений, що ти відбереш для своєї експериментальної групи найкращих.

тут тільки один курсант з найвищими показниками.

Тоді я поясню, з мого особистого досвіду, не завжди кращий той, у кого

результати на папері.

І все, хочу проситувати великого тренера.

Мені потрібна не команда зірок, мені потрібна команда вірта.

Там, де кожен курсант буде доповнювати один одного.

Як в команді.

Якщо, звісно, дійдуть до кінця.

Добре.

Вважаю, що твою команду зірку затверджуємо.

Дуже дякую.

І є ще одне прохання.

Дозвольте виганяти курсантів, які не справляються з моїми вимогами, без

бюрократії.

Блін. А я думав, ти попросиш принтер в кабінет чи щось кинеш.

Звісно, щось придумаємо.

Я ж все ж таки ректор.

Дякую, дружи, ректор.

Я знав, до кого звернутися.

Шановні колеги, як я і обіцяв...

Хочу представити вам нового члена нашого колективу, але далеко не новачка в

стінах нашої академії, Івана Ростиславовича Криницького.

Доброго дня.

Спрацюємося.

Золоті слова.

Декого з колег ви, напевно, вже знаєте. Так.

Наталою Олегівною ми давно знаємо.

Занадто давно.

Дуже радий вас бачити, Наталя Олегівна. Ви зовсім не змінилися.

Ви знаєте, ви теж. Не вмієте брехати. Як і 15 років тому.

Ось викладать, який колектив.

Дуже занепокоєння.

Знову кулер зламався.

У нас вже були сформовані навчальні групи.

Але ви дозволили людині без навчального досвіду

сформувати власні. Так, це моє розпорядження.

Курсові офіцери скаржаться, що в них не по 30 курсантів, як має бути, а по 40.

Через виборки Криницького?

Ну, де 30, там і 40.

Хіба наші батьки не жили в комуналках?

У Криницького лише 13.

Невідомо, як це вплине на навчальний процес.

У Івана Ростиславовича лише одна група.

З певною кількістю індивідуальних занять і деякою свободою у навчальному

процесі.

Ще є питання?

Ні, Роман Олександрович. Дякую.

Ну, тоді бажаю всім добре підготуватися до нового навчального року. Дякую.

Чудова робоча атмосфера.

Радий, що ти з усіма порозумівся.

А чого в нас група тільки 13 чоловік?

Можемо йти по обраній, нам зараз запропонують таблетки на вибір, червону

спільню. Може, просто відмінників тільки забрали? Та ні, в мене віднімка

географії була. Як ти вдалі Хмельницький добрався і не заблудився?

А хто такий Хмельницький?

Наш курсовий офіцер. Та я вмію читати.

Я маю на увазі, про нього хтось хтось знає.

Кажуть, він новий в академії.

У нас мало бути три, ціну страна. Може, він живе?

Походу, притрушений якийсь.

Сто пудов притрушений. Подивіться на ефізіономію. Маньяк якийсь.

Він походить, як 17 новин на Марсію.

Ласкаво просимо в Національну академію прикордонної служби України імені

Хмельницького.