Original subtitles

Я завжди боявся,

що за мої гріхи мене чекає відплата.

І ціна буде непомірною.

Самюелю, поштар.

Р

-"Ер". -Добре.

А ця?

-Дякую. -Прошу.

Батьку!

Чотири кілограми і 400 грамів. Чудово.

Батьку, поштар!

Ви все посадили на південному полі?

Більше половини.

Перерви на плавання відволікають, правда?

Я ж казав.

Томасе, дочекайся батька.

Пробач.

ПІВДЕННА КАРОЛІНА 1776 РІК

ЕЛІЗАБЕТ ПАТНЕМ МАРТІН

ПІШЛА З ЖИТТЯ 19 ЛЮТОГО 1723 РОКУ У ВІЦІ 35 РОКІВ

Це вона.

Полярна зоря.

Бачиш?

Починаєш із двох перших зірок Великого Возу.

А тоді рахуєш.

Відраховуєш п'ять пальців —

і ось вона.

Вона завжди дивитиметься на нас

і захищатиме нас.

Ходімо. Час спати.

Добраніч.

Добраніч, Меґ.

Їй допомагає вірити, що мама там.

Добраніч.

І що з поштою?

ВИСОКОПОВАЖНОМУ БЕНДЖАМІНУ МАРТІНУ ПІВДЕННА КАРОЛІНА

ЧАРЛЬЗТАУН ПІТЕР КУППІН

Пітер Куппін пішов у Континентальну армію.

Йому 17, на рік молодший за мене.

Скликають збори, мене викликають до Чарльзтауна.

Ми їдемо в Чарльзтаун?

Так. Вирушаємо вранці.

Тітонько Шарлотто!

Марґарет, поглянь на себе!

Ми так скучили.

Вони так виросли. Чим ти їх годуєш?

У них гарна спадковість.

За маминою лінією, звісно.

Дякую.

Заходьте. Побачите, що в мене є.

Подарунки!

Повільніше.

Наглядайте за цими дикунами.

Томасе!

Пробач.

А це тобі, Сьюзен.

Вона належала твоїй мамі.

Вона досі не говорить?

Ні.

Я справді радий тебе бачити.

Дивіться, там Ґабріель.

Ґабріелю!

Повісити короля Георга!

Смерть королю Георгу!

-Повісити їх усіх! -Повісити їх!

Мене звати Пітер Говард.

Я майже повністю втратив слух і ліву ногу

в боротьбі за Корону з французами та індіанцями.

І як король Георг мене нагородив?

Відрізав мені другу ногу податками.

Пані Говард, так?

Ти знаєш, хто я, Ґабріелю Мартіне.

Востаннє бачилися, коли мені було 11, ти налив чорнило мені в чай.

Це був хтось із моїх молодших братів.

Може, Самюель чи Натан.

Це був ти, і я місяць ходила з чорними зубами.

-Я… -Це слід зробити зараз.

Послати королю Георгу послання, яке він ніколи не забуде.

-Наше перше завдання… -І останнє, якщо оберемо мобілізацію.

-Так! -Порядок!

Пане Сіммс, вам слова не давали.

Вислухаймо звернення полковника Континентальної армії, Гаррі Бурвелла.

Полковнику Бурвелл.

Ви всі знаєте, чому я тут.

Я не оратор.

І я не переконуватиму вас у важливості нашої справи.

Я солдат.

І в нас війна.

Із Філадельфії ми очікуємо оголошення незалежності.

Вісім із 13 колоній зібрали гроші на підтримку Континентальної армії.

Я запитую, чи Південна Кароліна буде дев'ятою?

Хай воюють Массачусетс і Вірджинія, але не Південна Кароліна.

Правда!

Це війна за незалежність не однієї чи двох колоній,

це війна за незалежність однієї нації.

І що це за нація?

-Американська нація! -Так!

Такої нації не існує, і розмови про неї — зрада.

Ми громадяни американської нації,

а наші права утискає тиран за п'ять тисяч кілометрів звідси.

Поясніть мені, пане Говард,

нащо міняти одного тирана, що живе за п'ять тисяч кілометрів,

на п'ять тисяч тиранів за кілометр?

Вибраний уряд може зневажати права людини так само, як король.

Капітане Мартін…

Я думав, що ви патріот.

Бо я обурююся через податки?

Так, я патріот.

Чи повинні американські колонії мати незалежний уряд?

Думаю, що можуть і повинні.

Але якщо ви запитаєте, чи хочу я йти на війну з Англією?

Тоді відповідь — безперечно ні.

І це говорить той капітан Бенджамін Мартін,

який прославився своєю люттю під час кампанії в Глушині?

У юності я був нестримний.

Стриманістю можна прикривати страх.

Пане Міддлтон, я воював із капітаном Мартіном

у Вашингтоні у війні з французами та індіанцями.

У цій кімнаті чи деінде немає іншої людини,

якій би я волів довірити своє життя.

Це правда!

Є альтернатива війні.

Ми звернемося до короля. Проситимемо його.

Ми намагалися.

Тоді спробуємо ще, якщо це допоможе уникнути війни.

Бенджаміне, я брав участь у битві при Бункер-Гіллі.

Британці тричі нападали,

і ми вбили їх більше 700 впритул,

але вони захопили позиції.

Вони налаштовані рішуче.

Якщо ти відстоюєш незалежність, тоді війна — це єдиний шлях.

-Іншого не дано. -Так!

У мене семеро дітей.

Дружина померла.

Хто подбає про них, якщо я піду на війну?

У війні б'ються не лише бездітні чоловіки.

Правда.

Але запам'ятайте.

Ця війна буде не на кордоні

чи десь далеко на полі бою…

а поруч із нами, поміж наших домівок.

Наші діти побачать її на власні очі.

І невинні загинуть разом з іншими.

Я не битимуся.

А якщо я не битимуся,

то не голосуватиму за відправку на війну інших чоловіків.

А твої принципи?

Я батько. Я не можу дозволити собі принципів.

Голосуймо за мобілізацію!

Двадцять вісім проти дванадцяти за мобілізацію!

Підеш в армію без мого дозволу?

Так.

Батьку, я думав, ти людина принципів.

Коли матимеш власну сім'ю, може, тоді зрозумієш.

Коли матиму власну сім'ю, я не ховатимуся за нею.

Він такий же нерозсудливий, як батько в його віці.

На жаль.

Він служитиме під моїм командуванням.

Зроблю його клерком чи квартирмейстром.

Щасти.

Дорогий Томасе,

хоч минуло багато часу, здається, лише вчора

ми востаннє бачилися в Чарльзтауні.

Із сумом я дізнався,

що місто зайняли британці під командуванням генерала Корнуолліса.

Я отримав листа від тітки Шарлотти, вона залишила дім

у Чарльзтауні, коли місто здали,

і переїхала на плантацію біля Санті.

Тут, на півночі, нашу кампанію переслідують поразки й злидні.

Наші втрати величезні.

Мій добрий друг Пітер Куппін загинув під Елізабеттауном.

Ні!

Його смерть стала для мене ударом.

Кажуть, що генерал Ґейтс поведе нас на південь

битися з червономундирниками Корнуолліса.

Дякую, пане.

Я заздрю тобі, твоїй юності й віддаленості від цього…

"…жорстокого конфлікту, частиною якого я є.

Але я вважаю, що мені пощастило, що я служу в ім'я свободи.

І хоча я боюся смерті,

я щодня в молитві підтверджую свою готовність

віддати життя за нашу справу.

Молися за мене.

Але понад усе, молися за справу.

Твій люблячий брат Ґабріель".

Що ти робиш?

Обернися.

Ще ні, Томасе.

А коли?

У сімнадцять.

Це через два роки. Два вже минуло.

-Війна може вже закінчитися. -Дай Боже.

Гаразд, 17.

Добре.

Поклади на місце.

Батьку…

що сталося у форті Глушина?

Поскладай усе.

Шестифунтові гармати. Багато.

Як далеко?

Дуже далеко. Імовірно, прямують в інший бік.

Віднеси їх у дім.

-А якщо вони йдуть сюди… -Скільки тобі казати?

Не відходьмо сьогодні від будинку.

Нам доведеться битися.

А хіба тато не може?

Вони, мабуть, уб'ють чоловіків.

І хтозна, що зроблять із жінками.

Натане.

Обернися повільно.

Батьку…

Абіґейл! Воду і бинти, швидко!

-Обережно. -Битва, ти там був?

Ти бачив червономундирників?

Ще ні.

Абіґейл. Забери дітей, прошу.

Діти, ходімо. Нагору.

Ґейтс вивів нас просто на британців.

Наші ряди розбили, і британські зелені драгуни порубали нас.

Мені передали депеші.

Коли я пішов, військові з Вірджинії здалися.

Драгуни пішли на них.

І всіх перебили.

Понад 200 людей.

Я мушу доставити депеші до Гіллсборо.

-Ти не в змозі їхати. -Я не можу залишитися. Це небезпечно.

-Вогонь! -Вогонь!

Вогонь!

-Зупини. -Зараз.

Дякую за турботу про солдатів Його Величності.

Лейтенанте, накажіть

відвести наших поранених у Віннсборо.

Так, пане.

Спаліть дім і стодоли.

Нехай знають, що якщо ховати ворога, втратиш дім.

За наказом Його Величності Короля Георга,

раби американських колоній,

які б'ються на боці Корони, отримають свободу.

Після нашої перемоги.

Пане, ми не раби.

Ми працюємо на цій землі. Ми вільні люди.

Тоді ви, вільні люди,

отримаєте можливість і честь воювати в армії Короля.

Депеші повстанців, пане.

Хто їх ніс?

Хто їх ніс?

Я, пане.

Мене поранили. Ці люди дали мені притулок.

Вони нічого не знають про депеші.

Відведіть його в Камден. Він шпигун.

Повісити його всім на огляд.

Він посланець. А пакет запечатаний.

Знищити худобу. Коней залиште для драгунів.

Полковнику, це посланець у формі, який мав доставити запечатаний пакет.

-Його не слід затримувати за шпигунство. -Ми не затримаємо.

Ми його повісимо.

-Полковнику… -Батьку!

Розумію.

Він ваш син.

Вам варто було навчити його вірності.

Благаю. Перегляньте рішення.

-За законами війни… -Закони війни.

Не бажаєте урок за законами війни?

Чи, може, ваші діти?

Не треба уроку.

Що робити з пораненими повстанцями?

Убийте їх.

Батьку.

Батьку, зроби щось!

Тихо.

-Ґабріелю, тікай! -Томасе!

Чекайте!

Ні!

Ні!

Томасе!

Дурний хлопчисько.

Капітане.

Томасе.

Ходімо, дитино.

-Абіґейл! Ні! -Я не залишу дітей!

Змилуйтеся!

Готуйся!

Цілься!

Вогонь!

Готуйся!

Цілься!

Вогонь!

Залишайтеся тут.

Натане, Самюелю.

Марґарет.

Сховайтеся в полі з Вільямом і Сьюзен.

Якщо ми не повернемося до світанку, відведеш їх до тітки Шарлотти.

Добре.

Хлопці.

Добре місце.

Хлопці, послухайте.

Я стріляю перший.

Ви починайте з офіцерів і до рядових.

Вмієте відрізнити?

-Так, батьку. -Добре.

Самюелю, як вистрелиш, перезаряди рушницю Натана.

Якщо зі мною щось станеться, кидайте зброю

і тікайте якомога швидше.

Сховайтеся, тоді ідіть додому,

відведіть брата й сестер до тітки Шарлотти. Зрозуміли?

Що я вам казав про те, як стріляти?

-Мала ціль — малий промах. -Мала ціль — малий промах.

Хлопці…

Самюелю…

спокійно.

Боже, зроби мене швидким і влучним.

Мала ціль — малий промах.

Мала ціль — малий промах.

-Позаду! -Нагорі!

Праворуч!

Праворуч!

Кругом!

-Сержанте! -Позаду!

Праворуч!

Вогонь!

Перезаряджай!

Перезаряджай!

Позаду!

Позаду!

Ззаду!

Пане, доставили рядового. Його привели розвідники черокі.

-Рядовий? -Рядовий.

Полковник Вільям Тавінгтон, зелені драгуни. Що сталося?

Хто це зробив?

Це було божевілля.

-Я не знаю, хто це був. -Спокійно.

Двадцять солдатів Його Величності мертві,

і я мушу знати, як це сталося.

-Він сказав… -Ви там були?

Нехай він говорить.

Подумай і скажи, скільки їх було?

Це були ополченці? Чи армія?

Я не пригадую скільки.

Може, один.

Одна людина?

Справді?

Він був на флангах.

Довкола нас.

Серед нас.

Я його майже не бачив.

-Він то з'являвся, то зникав. -Просто зникав?

-Схоже на привида, а не на людину. -Так, привид.

Він був, наче привид.

Досить.

Бордоне, візьми патруль.

Спіймаймо цього привида, поки не розійшлися чутки.

-Хто це? -Пане, це капітан Вілкінс.

Він служив у колоніальному ополченні.

-Я подумав, він може допомогти. -Черговий колоніст.

Скажіть, капітане Вілкінс, кому ви віддані?

Королю й країні, пане.

Чому я маю довіряти людині, яка зрадила сусідів?

Сусіди, які виступили проти Англії,

заслуговують померти як зрадники.

Побачимо.

Пане Мартін!

Пані Шарлотто!

Тепер ви в безпеці.

Спробуй заснути.

Добраніч.

Добраніч.

-Батьку… -Що?

Я вбив тих людей.

Ти зробив, як я велів.

Зробив те, що мусив. У цьому нема нічого поганого.

Я радий, що вбив їх.

Я радий.

Відпочинь.

Самюелю…

Ти не зробив нічого, чого варто соромитися.

Я нічого не зробив.

Тому мені соромно.

Ґейтс і Континентальна армія біля Гіллсборо.

Я приєднаюся до них.

Ґабріелю…

-Ні. Твоє місце тепер тут. -Я повертаюся.

Я солдат. Це мій обов'язок.

Твій обов'язок бути із сім'єю.

-Не тікай від мене. -Я знайду вас, коли все скінчиться.

Ти нікуди не йдеш! Я забороняю!

-Я не дитина! -Ти моя дитина!

Прощавай, батьку.

Ґабріелю…

Томас мертвий.

Скільки ще має померти, щоб ти мене послухав?

Я втрачаю свою сім'ю.

Коли ти повернешся, батьку?

Не знаю.

Завтра?

Ні, не завтра.

-Молися. -Добре.

Натане, подбай

про братів, сестер і тітку Шарлотту. Я покладаюся на тебе.

І на тебе, Самюелю.

Гаразд.

Сьюзен…

прощавай.

Дякую.

Вогонь!

Увага!

Стій!

Готуйся!

-Цілься! -Цілься!

Вогонь!

Я не повернуся.

Ні, я і не чекаю.

Ґейтс — дурень.

Забагато часу провів у британській армії.

Іти стінка на стінку з британцями у відкритому полі — це божевілля.

Стій!

-Готуйся! -Готуйся!

-Цілься! -Цілься!

Вогонь!

Цю битву програли ще до її початку.

Відступаймо!

Відступаймо!

Ці селяни такі дурні.

Майже відбирає честь у перемоги.

Майже.

Тримайте його. Готові?

Покладіть.

Господи, принесіть пилу.

-Де ваш командувач? -Намет там.

Нашій справі кінець.

Бенджамін Мартін.

Я не в настрої для повчань.

Де ваш генерал Ґейтс?

Бачили, як він гнав на північний схід…

а штаб позаду намагався не відставати.

То хто командувач?

Я.

Мабуть.

Які будуть накази?

Ми майже програли війну, Бенджаміне.

На півночі Вашингтон тікає з Моррістауна.

Він ховається від 12 000 британців.

На півдні Корнуолліс зламав нам хребет.

Захопив 5 000 наших солдатів, коли брав Чарльзтаун.

І знищив єдину армію між ним і Нью-Йорком.

Тепер ніщо не завадить піти на північ і покінчити з Вашингтоном.

Хіба що втримаємо Корнуолліса на півдні, поки не прибудуть французи.

Вони пообіцяли флот і 10 000 солдатів.

Коли?

За пів року, найшвидше.

Ти віриш, що французи дотримають слова?

Безперечно.

Бенджаміне Мартіне, майор Жан Вільнев, 7-ий піхотний полк.

Він допомагає навчати ополченців.

Герой форту Глушина.

Ваша слава вас випереджає.

Хочеш затримати Корнуолліса за допомогою ополченців?

Не я. Ти.

Гаррі, вони не солдати. Вони фермери.

Краще дати британцям вільно пройти.

Краще, але не для справи.

Скільки людей у командуванні Корнуолліса?

Вісім тисяч піхоти, близько 600 кіннотників.

Я даю тобі звання полковника.

Можна просити перевести сина під моє командування?

-Пане, ні, я… -Звісно.

Дякую.

Полковнику, я два роки був солдатом.

Розвідником, кавалеристом, стрілком, слідопитом.

-Невже? -В армії з мене більше користі.

Де ти навчився все це робити?

Мене батько навчив.

А покори не навчив?

Намагався. Не вийшло.

А ще він показав тобі всі стежки звідси і до Чарльзтауна.

Тому й попросив про переведення.

Ми набиратимемо добровольців. Почнемо з півдня від Санті…

Як розділимося, охопимо більшу територію.

Добре, капрале. Ти бери Гаррісвіль, Пембрук, Вейкфілд.

Я почну з півночі. Зустрінемося в місії на Чорному болоті.

Так, пане.

І капрале…

будь обережний.

Так, пане.

У вас є діти?

Французи.

Спускається з гори і простягається до верхоріччя,

і до протилежного берега ріки Огайо.

Сорок тисяч гектарів.

Вражаюча нагорода, мілорде.

Ви станете власником цілої країни.

Його Величність дуже щедрі, мілорде.

Хоча, звісно,

ваша участь у цій війні варта більшого.

Так. Його Величність винагороджує тих, хто б'ється за нього як джентльмен.

Маю надію, що і мій скромний внесок винагородять.

Дуже не надійтеся.

Його Величність, як історія, судить не лише за результатом війни,

а й за манерою ведення.

-Мілорде. -Ми служимо Короні.

І мусимо поводитися відповідно.

Війська, які здаються, милують.

Цю звірячу тактику слід припинити.

Не досить, що я не програв жодної битви?

Ви служите мені, і те, як ви служите, відображається на мені.

Я думав, що джентльмен із такої шанованої родини, як ваша,

мав би це розуміти.

Мій покійний батько змарнував шану, яку нам виявляли,

разом зі спадком.

Я досягаю успіху лише завдяки перемозі.

Ви досягаєте успіху лише завдяки моїй милості.

Колоністи — наші побратими, і коли конфлікт вичерпається,

ми знову налагодимо з ними торгівлю.

Зрозуміло, полковнику?

Чудово, мілорде.

Превелебний, з вашого дозволу, я б хотів зробити оголошення.

Юначе, це дім Божий.

Я розумію, превелебний. Перепрошую.

Збирається ополчення Південної Кароліни.

Я прийшов завербувати всіх бажаючих.

Сину, ми молимося за душі тих, хто висить надворі.

Так. Моліться.

Але вшануйте їх, взявши до рук зброю.

І принести в місто більше страждань?

Якщо Король Георг повісив їх, наших друзів, він може повісити будь-кого.

Дене Скотте, тиждень тому я чула, як ти дві години

торочив про незалежність.

Енн.

Пане Гардвіку, скільки разів я чула, як ви говорили про свободу за столом тата?

Половина чоловіків у цій церкві, зокрема ти, батьку,

і ви, превелебний, такі ж затяті патріоти, як я.

Невже зараз, коли ви найбільше потрібні, ви зупинитеся на словах?

Такі ви чоловіки?

Я лише прошу вас діяти згідно з переконаннями, про які ви говорили,

і в які ви так вірите.

Хто з нами?

Пане Говард?

Пане…

дозвольте мені писати Енн.

Дозвольте мені писати Енн.

Так, пиши.

Писати мені.

-Писати їй. -Так, пане.

Дуже добре.

Дякую, пане.

Превелебний.

Пастух має дбати про свою паству.

А іноді захищати від вовків.

Упевнений, що це правильне місце для набору в ополчення?

Боже, бережи Короля Георга!

Думаю, ми прийшли куди треба.

-А винагорода? -За скальпи платити не буду.

Але можеш забрати або продати мені

мушкети й набої убитих англійців.

Мого брата повісили в Акворті.

Кожен із цих англійців заслуговує смерті.

-Записуйся. -Я надто хворий.

Я і першої сутички не переживу. Ні, пане.

Беріть мого негра.

Він битиметься замість мене. Оккаме, підійди.

Не дуже розумний.

Але сильний, як бик.

Писати вмієш?

Ні, пане.

Тоді постав якусь позначку.

Навіщо? Я передав його вам.

Прошу, постав якусь позначку.

Підійде.

Я вб'ю кілька англійців.

Аякже. Скільки тобі років, синку?

Недостатньо дорослий, але його час прийде.

Джон Біллінгс. Я мав надію, що ти прийдеш.

Розказують, що якийсь привид чи чортівня

убила 20 англійців томагавком черокі.

Ти не застарий, щоб вірити в історії про привидів?

Які маленькі джентльмени.

-Де ваші матусі? -Ви ж навіть не голитеся.

Скільки в тебе?

Дванадцять.

Добре.

Ці люди не те, що нам треба.

Вони саме те, що нам треба.

Вони вже воювали в такій війні.

-А я? Я те, що треба? -Ні.

У тебе погана слава.

Стріляти треба прицільно й влучно.

Готуйся!

Цілься!

Вогонь!

ВИНАГОРОДА ЗА ПРИВИДА

Дорога Енн, наші сили ростуть.

Поки б'ємося ми,

приходитимуть інші й битимуться з нами.

Я дуже хочу побачити тебе й поговорити з тобою.

Маю надію, наші шляхи приведуть мене до тебе.

А поки я є і залишуся ніжно відданим тобі.

Ґабріель.

Нумо!

Ми здаємося!

-Заради бога, ми… -Ці люди хотіли здатися!

Можливо. Ми не дізнаємося.

Це вбивство!

Превелебний, це англійці. Вони на це заслужили.

-Ми вищі за це. -Що ви знаєте про війну?

Я знаю різницю між боротьбою за нашу справу…

Тихо!

Він має рацію.

Ми не вбиватимемо поранених британців і тих, хто здасться.

Британці не щадили нікого,

коли розстріляли корабель, де були моя дружина й доньки.

Я бачив із двохсот метрів, як вони згоріли живцем.

-Співчуваю. Але наказ залишається. -До біса співчуття.

Хто ти такий, щоб віддавати наказ?

Я знаю, що ти зробив з моїми співвітчизниками у форті Глушина.

Ми ополченці.

Це не регулярна армія.

Будь-хто може прийти й піти, коли захоче.

Але поки ви тут, то виконуватимете мої накази, інакше розстріл.

-Кляті пси. -Пристрель. Пристрель цих бісів.

Не стріляти.

Вони нікого не підпустять до воза.

Ром. Мадера.

-Не дивно, що охороняли. -Офіцерська форма.

Як думаєш, скільки це коштує?

Це особиста кореспонденція лорда Корнуолліса.

Це його щоденник.

Вип'ємо вино, з'їмо псів і використаємо папери для мушкетів.

З'їмо псів?

-Так. -Це чудова страва.

Господи милостивий.

Я приніс мапи, пане.

Поклади туди. Дякую.

Тримай пристойний мушкет.

Не знаю, як решта,

але я не хочу давати мушкети рабам.

Твоє відчуття свободи бліде, як твоя шкіра.

Не слухай їх.

Якщо ми виграємо війну, багато що зміниться.

Що зміниться?

Це називають новим світом.

Це не так. Він такий же, як старий.

Але ми матимемо нагоду збудувати новий світ.

Світ, у якому всі люди рівні перед Богом.

Рівні.

Звучить добре.

Я щойно побував у розумі генія.

Лорд Корнуолліс знає про війну більше,

ніж ми дізнаємося за десятки життів.

Чудові новини.

Його перемоги в Камдені і Чарльзтауні ідеальні.

І він це знає.

-Може, у цьому його слабкість. -Пане.

Гордість.

А це слабкість.

Як на мене, це дурість.

Десь так.

Закінчив, мілорде.

Я вшив ззаду,

додав ширші еполети й оповив золотою тасьмою.

Схоже на попону.

Не знаю, мілорде.

-На вигляд гарно. -Дуже гарно, мілорде.

Гаразд. Це гарна попона.

Полковнику Тавінгтон, чому після шести тижнів

я досі в Міддлтоні, йду на бал у Південній Кароліні,

хоч мав би йти на бал у Північній Кароліні?

Спершу вкрали мій багаж і мої мемуари,

над якими я працював безліч годин.

Потім спалили половину мостів і переправ звідси і до Чарльзтауна.

Якщо ви не в змозі захистити припаси від ополченців,

як ви впораєтеся з регулярною армією чи французами?

Вони не воюють, як армія.

-Ми не можемо їх знайти. -Вони ополченці.

Фермери з вилами.

Боюся, мілорде, це не так.

Усе завдяки їхньому командиру, "привиду".

Привид…

Ви створили цього привида, полковнику.

-Мілорде. -Звірства привели до нього людей.

Інакше б цей привид зник,

а я був би в Північній Кароліні чи Вірджинії.

-На свій захист, мілорде… -Досить.

Який ви солдат, що злякалися байки?

Дай сюди попону.

Мілорде.

О'Харо, здається, корабель із припасами прибув.

-Так, мілорде. -Тоді чому я досі ношу це лахміття?

Мілорде, ваш гардероб на борту, але…

Полковник Тавінгтон вирішив, що спершу потрібна зброя і амуніція.

Їх розвантажують.

Вам личить цей колір.

Він смердить.

У ньому був покійник.

-Ті звірі забрали ваших псів? -Так.

Гарні тварини.

Подарунок Його Величності.

Їх убили, наскільки я знаю.

Хіба їм відома порядність?

Феєрверк! Як гарно!

Пане Говард, я прийшов до Енн.

Я прийшов до Енн.

Звісно, ти не Енн.

Батьку, припини.

Ти його чув.

Що ж…

іди до неї.

Майже закінчили.

Не хвилюйся, тату.

Я знаю.

Обмежувальні мішки — чудова традиція.

Я не проти.

Не рухайся.

Чаю?

Будь ласка.

Усе.

Гаразд.

Ходімо, коханий.

Дуже смачно.

Я рада, що тобі сподобалося.

Пітере.

Не хвилюйся.

Я зашила краще, ніж моя мама.

Сподіваюся.

УВАГА

Якщо ти вже там стоїш,

то прочитай і нам.

Я не вмію читати.

Я вмію.

Тут написано: "Увага.

За наказом генерала Джорджа Вашингтона і Континентального конгресу

усім рабам, які бодай рік прослужать у Континентальній армії,

буде даровано свободу

і виплачено по п'ять шилінгів за кожен місяць служби".

Ви чули?

Спершу їх звільнять, а тоді ще й платитимуть.

Ще шість місяців.

Що ти робитимеш зі свободою?

Я зробив це для тебе.

Марто.

Доглядай за матір'ю.

Пітере, я не зможу тобі віддячити.

Бенджаміне, ти віддячиш мені, як зможеш і коли зможеш.

Я в боргу.

Ґабріель нагадує мені тебе.

Ні, він схожий на матір.

Капрале.

Не поспішай.

Песики.

Пане.

Дорога закрита.

А вози тепер належать Континентальній армії.

Готуйте зброю.

По двоє.

Сержанте, немає потреби гинути вам і вашим людям.

Залиште вози і йдіть.

Ця дорога належить Королю, і я раджу вам і вашим людям відступити.

Солдати. Готуйся.

Заряджай!

Вогонь!

Відходьмо!

Вогонь!

Рятуйтеся!

Відходьмо!

Засідка!

Я здаюся.

Я порахував.

Двадцять двоє загиблих, 18 поранених і 20 зниклих.

З мене досить.

Не лише він залишить нас.

Скоро прибудуть мої співвітчизники.

-Французька армія… -До біса тебе.

І до біса французьку армію.

Вони нам не потрібні.

У нас є Бенджамін Мартін. Ми знаємо про його подвиги.

Батьку…

де б ти не був, тобі купують випивку

за те, що сталося у форті Глушина.

Незнайомці знають про тебе більше, ніж я.

Розкажи, що там сталося.

Твоя мама запитала мене про це,

коли ти народився.

Я був п'яний і дурний, і розповів їй.

Французи й черокі вийшли на Блакитний хребет.

Англійські поселенці шукали притулку у форті Чарльз.

Коли ми туди прийшли, форт був порожній.

Його покинули за тиждень до цього.

Але ми знайшли там…

Кажи.

Вони вбили всіх поселенців.

Чоловіків…

жінок і…

деяких дітей, і вони…

Ми поховали усіх, те, що від них залишилося.

Ми наздогнали їх у форті Глушина.

Ми вичекали.

І порубали їх.

Повільно, шматок за шматком.

Досі бачу їхні обличчя.

Досі чую їхні крики.

Усіх, крім двох. Ми залишили їх живими.

Ми поскладали голови.

І відправили їх із тими двома у форт Амберкон.

Очі, язики, пальці

ми склали в кошики.

І відправили вниз річкою Ашелот до черокі.

Невдовзі черокі розірвали угоду з французами.

Так ми себе виправдовували.

Ми були…

героями.

І люди купували тобі випивку.

Не минає і дня, щоб я не просив у Бога пробачення за скоєне.

Томас був моїм братом,

а твоїм сином.

Можеш мені не вірити, але я бажаю помсти, як і ти.

Тільки не ціною нашої справи.

Час для помсти ще настане.

А доти не втрачай голови.

Твоя мама казала те саме, коли я напивався чи виходив із себе.

А мені, коли я чіплявся до Томаса.

Я сумую за ним.

Британці тримають 18 наших людей у форті Кароліна.

Їх вішатимуть по одному, поки вони нас не викажуть.

Давай!

Превелебний, напишіть для мене листа.

-Для дружини й сина. -Так, звісно.

Але спершу помолімося.

Мілорде.

Біля воріт вершник, цивільний із білим прапором.

Я зайнятий.

Із ним двоє собак.

Доги.

Милостивий Боже, захисти нас у цю важку годину.

Ми просимо в ім'я Отця і Сина…

І Святого Привида.

Зачекайте тут.

Генерал Лорд Корнуолліс зараз прийде.

Юпітере, Марсе. До мене.

Ходіть.

До мене.

Хороші хлопчики, хоробрі. Схоже, вас годували.

І я вам вдячний.

Боюся, я не знаю вашого імені.

Я полковник Континентальної армії.

Мого чину поки достатньо.

Як скажете.

-Сідайте. -Дякую.

Не хочете почати, як офіцер-ініціатор?

Добре, якщо не заявите про статус потерпілої сторони.

Я хочу заявити про статус потерпілої сторони.

Дуже добре. Продовжуйте.

У вас є

мої речі, зокрема одяг, меблі,

особисті речі невійськового характеру, які я хочу повернути.

Гаразд, я зроблю це якомога швидше.

Дякую.

Тепер щодо стрілянини

по офіцерах під час боїв.

Ви мусите знати, що в цивілізованій війні бойовим офіцерам не слід приділяти

недоречної уваги з боку супротивника.

Тобто недоречної уваги з боку супротивника?

Полковнику, уявіть хаос, який утвориться

в некерованих арміях, що ворогують.

На чолі армії має стояти джентльмен і за необхідності

стримувати своїх людей.

Стримувати від, скажімо, стрільби по цивільних, жінках, дітях?

-Це інше питання. -Ні, вони пов'язані.

Поки ваші солдати нападатимуть на цивільних,

я наказуватиму стріляти в офіцерів в кожному зіткненні.

А мої люди — чудові стрільці.

Дуже добре.

-Тепер перейдімо… -До обміну полоненими.

Пане.

У вас 18 моїх людей.

Я хочу їх повернути.

У мене є 18 злочинців, яким винесено смертний вирок.

Але військовополонених немає.

Якщо така ваша позиція, 18 ваших офіцерів загинуть.

Якщо повісите мене з моїми людьми, тоді 19.

-Моїх офіцерів? -Пане.

Пагорб ліворуч, під лінією дерев.

-Їхні імена й чини? -Вони відмовилися назвати імена.

Дев'ять лейтенантів, п'ять капітанів, три майори

й один товстий полковник, який назвав мене…

"нахабою".

Це не поведінка джентльмена.

Якщо мірилом дій джентльмена є вчинки ваших офіцерів,

то це комплімент.

Звільніть людей.

-Проведіть обмін. -Мілорде.

Дякую, пане.

Генерале Портер!

Відчинити ворота.

Відпустити в'язнів.

Генерале, що таке?

Обмін полоненими.

У нього 18 наших офіцерів.

-Хто він? Я його впізнав. -Командир ополченців.

Ваш привид.

Сховайте шаблю! Він приїхав із білим прапором.

-Для переговорів. -Це божевілля.

Якщо нападете, ви приречете наших офіцерів.

З усією повагою, пане, він убив багатьох офіцерів за два місяці.

Тут він не виявляв агресії.

Тому його не можна чіпати.

Правда?

Ти! То це ти привид.

Я згадав тебе і ферму, того дурного хлопчиська.

Він помер?

Виконувати обов'язки — огидна справа.

Але іноді

це дає задоволення.

Я тебе вб'ю ще до закінчення війни.

Навіщо чекати?

Скоро.

Їдьмо.

Я думаю, нам необхідно рухатися на північ…

Один із полонених офіцерів, мілорде.

Моя репутація страждає через вашу некомпетентність.

Цей чоловік мене образив.

Неймовірно, як на фермера з вилами.

Ви ж так казали?

Знайдіть цього чоловіка.

Схопіть його.

Люди віддані йому.

Вони захищають його, його сім'ю і сім'ї його людей.

Я можу його впіймати.

Але для цього потрібна тактика, яка…

Яке слово вжили Ваша Світлість?

"Звіряча", здається.

Продовжуйте.

Я готовий зробити те, що необхідно.

Я візьму повну відповідальність за свої дії,

не продиктовані наказами.

Вас не звинуватять.

Проте,

якщо я це зроблю, ми з вами знаємо, що я не повернуся в Англію з честю.

Що ж тоді зі мною буде?

Коли війна в колоніях закінчиться,

новою аристократією…

стануть землевласники.

Розкажіть мені про Огайо.

Вільно.

Вілкінсе! Плантація, за сім миль від Вейкфілда біля Санті,

на схід від Чорного болота, хто там жив?

-Бенджамін Мартін. -Він привид.

Що ти про нього знаєш?

Усе. Я можу сказати розмір його взуття.

У нього є сім'я?

Де б він сховав дітей?

У сестри його дружини є плантація.

Неподалік.

Тітко Шарлотто, прокидайся.

Хтось іде.

Розбуди хлопців.

Марґарет, ходімо швидко.

Ходімо, хлопці.

Ходімо.

Тримайтеся поруч.

Сюди.

За мною.

Ми спустимося в кухню.

Марґарет, швидко. Спускайся хутчіш.

Семе, спускайся швидко!

Нічого, пане.

У будинку нікого немає.

Вони далеко не втекли.

Обшукайте будівлі й ліс, швидко.

Так, пане.

Приготуйтеся спалити будинок.

Ходімо.

Голова рабів у домі, пане.

Де вони ховаються?

Шукайте! Вони десь тут!

-Ґабріелю! -Де батько?

Підпаліть дім!

До коней!

Ходи сюди.

Сьюзен, ходи сюди!

Шарлотто!

Вони й далі шукатимуть нас.

Там ви будете в безпеці.

Батько сказав, це чудове місце для схованки.

Як він?

Не знаю. Я його син.

Де батько?

-Вона вже кілька місяців говорить. -Говорить?

Чому він поїхав?

Він не хотів, щоб ті злі люди вас знайшли, тому відволік їх.

Він скоро до тебе приїде, якщо зможе.

Байдуже. Ненавиджу його.

Сьюзен, ти не ненавидиш його.

Ненавиджу.

І сподіваюся, він не повернеться.

Діти.

Абіґейл!

Ти жива!

Вона говорила? Сьюзен з тобою говорила?

Повними реченнями, наче завжди говорила.

Чорт, а мене не було.

Що вона сказала?

Вона сказала…

що любить тебе й сумує, але розуміє,

чому ти не можеш бути з нею.

Господи, вона так сказала? Отакої.

У Тавінгтона є список наших людей.

Він палить домівки, вбиває всіх, хто чинить опір.

-Де? -Сім будинків уздовж Санті.

Джоне.

Джоне, зараз не час для помсти.

Зараз час для скорботи.

Джоне.

Ні!

Їдьте до родин.

Усім звільнення на тиждень.

Тих, хто не повернеться, не вважатимуть боягузами чи зрадниками.

-Тату! -Тату!

Тату!

-Меґ! -Тату!

Вони так виросли. Чим ти їх годуєш?

У них добра спадковість, за татовою лінією.

Дякую.

Сьюзен.

Я бачу. Ось вона. Дивіться!

Дивися, тату.

Ти впіймав!

Я впіймав!

-Уся риба там. -Ходімо.

Батьку, що тебе змінило?

Гадаєш, я змінився?

Так.

Ти змінився.

Усе просто.

Твоя мама.

Жінка дивно впливає на чоловіка.

Так.

Іноді мені подих перехоплювало поруч із твоєю мамою.

Знайоме відчуття.

Ти якось сказав…

що коли я матиму власну сім'ю, я зрозумію.

Ти мав рацію.

Хочеш мені щось сказати?

-Яблуко? -Дякую.

Вітаю.

Енн Патриціє Говард…

ти згодна взяти цього чоловіка собі за мужа й жити з ним у шлюбі?

Чи любитимеш і шануватимеш його

до кінця днів?

Згодна.

Ґабріелю Едварде Мартін, чи береш ти цю жінку

за дружину, щоб жити з нею в шлюбі?

Чи любитимеш і шануватимеш її до кінця днів?

Беру.

Владою, наданою мені нашою спільною вірою в Господа,

я оголошую вас чоловіком і дружиною.

Вибачте, що ми вас раніше не попередили.

Усе гаразд.

У мене для тебе дещо є.

Це належало матері Ґабріеля.

Яка краса.

Дозволиш?

Це Північна зоря.

Єдина зоря в небі, що стоїть на місці.

Вона непохитна, стійка, провідник.

Це така честь.

-Можна? -Якщо треба.

Треба.

Можна присісти?

Це вільна країна.

Принаймні буде.

Я не моя сестра.

Я знаю.

Правда?

Так.

Тоді добре.

І?

Що і?

Ми скоро побачимося в Пембруку.

Не досить скоро.

Натане, я на тебе розраховую, щоб… Що?

-Молитися і дбати. -Я б краще не сказав.

-До побачення. -До зустрічі.

До зустрічі, Сьюзен.

До побачення?

Хоча б одне слово.

Ні?

Гаразд.

Тату!

Тату, не їдь! Я говоритиму!

Будь ласка, тату!

Я скажу що завгодно.

Скажи, що я маю сказати, я скажу.

Я хочу, щоб ти залишився.

Обіцяю, тату. Не їдь.

Сьюзен, я обіцяю… Я повернуся.

Я повернуся. Ти мені віриш?

Ти робиш мене щасливим.

Лише троє?

Джон Рескін приїжджав раніше.

Побув та й поїхав.

Було б четверо.

Учотирьох було б краще.

До 12 місяців мені залишилося ще два.

Полковнику.

Превелебний.

-Вірте французам. -Так, вірте французам.

Де ще я матиму можливість убити кількох англійців?

Може, кількох поранених, коли ти не бачитимеш.

-З дороги. -Дайте дорогу.

Прохання всім зібратися в церкві.

Пане Вілкінс?

Полковник Тавінгтон бажає говорити з усім містом.

Місто надало допомогу Бенджаміну Мартіну і його повстанцям.

Я хочу знати, де він.

Тим, хто зголоситься, пробачать зраду.

Дуже добре.

У вас був шанс.

Чекайте! Цей чоловік постачає припаси для Мартіна і його людей.

-Тихо! -Возить на Чорне болото.

-Він бреше! -Дурень!

Болото біля іспанської місії.

-Цей чоловік? -Так, пане.

Чорне болото, кажеш, біля старої іспанської місії?

Дуже дякую.

Зачиніть двері.

Але ви сказали, що нам пробачать.

Можливо, ви будете пробачені!

Вирішуйте це з Богом.

Готові спалити місто за наказом.

Місто?

Спаліть церкву.

Це безчестя.

А не ви казали, що ті, хто повстали проти Англії,

заслуговують померти як зрадники?

Спаліть церкву, капітане.

-Дай смолоскип. -Пане.

Зрештою, це шляхетна мета, байдуже до засобів.

Про це забудуть.

Бордоне.

Енн!

Пані Говард!

Де всі?

Їх тут немає.

Ґабріель зник.

Хутчіш!

До зброї!

Батьку…

Не розмовляй.

Батьку…

Батьку…

-Пробач. -Тихо.

Я про тебе подбаю. Усе буде добре.

Батьку…

Пробач…

за Томаса.

Сину, це не твоя провина.

А моя.

Потерпи. Усе буде добре…

Ти…

Не помирай.

Ґабріелю, ні…

Боже, допоможи.

Де він?

Я допоможу його поховати.

Я сам поховаю його.

Моя дружина в Александрії, при надії.

Мій первісток.

Я борюся заради цієї дитини.

Бенджаміне, твоїх синів ніщо не замінить.

Але якщо підеш із нами, то зможеш виправдати їхню жертву.

Чому?

Чому чоловіки думають, що можуть виправдати смерть?

Це гордовитість чи…

Я завжди боявся…

що доведеться заплатити за свої гріхи.

І ціна буде непомірною.

Бенджаміне, у нас є шанс.

З Вірджинії надійшли Ґрін і Дан Морґан.

Якщо ми виграємо наступну битву, перемога у війні буде близько.

То їдь, шукай свою перемогу.

-Я маленький гвинтик. -Помиляєшся, Бенджаміне.

Твої люди тебе цінують…

та й інші теж.

За твоїми перемогами і втратами…

стежить багато людей.

Залишайся з нами.

Будь вірний справі.

Я вже покінчив із цим.

Ваші люди поїдуть із нами.

Так. Підготуйте багаж.

Жане.

Ура!

Завтрашня битва може змінити хід війни.

Генерале Ґрін, яке завдання стоїть перед нами?

Панове, Корнуолліс загнав нас у кут.

У нього більше сил, а половина наших — ополчення.

Яке є не надто надійним.

Перепрошую, пане.

Ви недооцінюєте ополчення.

Інші теж.

Ми часто бачили, як розколювалися ополченці.

Кіпс Бей, Принстон.

Але британці теж це бачили.

Судячи з листів Корнуолліса, він не має поваги до ополчення.

Що ти пропонуєш, Бене?

Треба цим скористатися.

Я знаю, що ви багатьом пожертвували.

Але я прошу, щоб ви дозволили передній лінії ополчення

зробити два постріли.

Багато чого може статися, поки зробимо два постріли.

Особливо проти британської армії.

Це правда.

Тому я не прошу стріляти тричі.

Якщо я помру, то в гарному вбранні.

Вогонь!

Вогонь!

Батальйон!

Стій!

Гаррі…

передаси це моїм дітям?

Дякую.

Зараз жовтень.

Я знаю.

Дванадцять місяців минуло.

Ти вільна людина.

Я тут за власним бажанням.

Для мене честь, що ти з нами.

Честь.

Зброю на плече!

Зброю на плече!

-Кроком… руш! -Рота!

Скільки було твоїм донькам?

Віолетті 12, а Полін — десять.

У них були зелені очі.

Мабуть, були красуні.

Так, були.

Батальйон! Руш!

Вогонь!

Якщо це не сон,

то ополчення формує їхній центр.

Батальйон, стій!

Шикуйсь!

-Готуйся! -Готуйся!

Готуйся!

-Батальйон, стій! -Увага!

-Цілься! -Цілься!

-Вогонь! -Вогонь!

Цілься!

Готуйся!

Вогонь!

Вогонь!

Тримати лінію!

Тримати лінію!

-В атаку. -Пане, нам не давали такого наказу.

В атаку!

В атаку!

Тавінгтон.

Чорти б його вхопили!

Клятий чоловік!

Готуйся!

-Цілься! -Цілься!

Вогонь!

Цілься! Вогонь!

Відступаймо!

Багнети в атаку.

Побачимо, хто здобуде славу на цьому полі.

В атаку!

Мої вітання, мілорде.

Піхотний резерв у центр.

-Але ви виграли битву. -А тепер знищимо їхній дух.

Надішліть батальйон на той пагорб і розчавіть їх.

Це скінчиться сьогодні.

Припинити атаку!

Вогонь!

Припинити атаку!

Вогонь!

Вогонь!

Цілься!

Цілься!

Вогонь!

В атаку!

Багнети в атаку!

В атаку!

Рота…

стій!

Стій! Шикуйся!

Цілься!

Вогонь!

В атаку!

В атаку!

Відступаймо!

Відступаймо!

Полковнику!

Лінія руйнується!

Відступаймо!

Чекайте!

Не відступати!

Тримати лінію!

Тримати лінію!

Тримати!

Уперед!

Уперед!

Артилерія в центр, відкиньте їх.

Якщо перешикуватися і повернути праворуч, зайдемо з флангу.

Мрійте, генерале.

Уб'єш мене, перш ніж закінчиться війна?

Виявляється, ти нічим не кращий.

Твоя правда.

Мої сини були кращі.

Оголосіть відступ.

Оголосіть…

відступ.

Дорога Шарлотто, ми змінили хід війни.

Генерал Корнуолліс з армією втекли на північ.

Упродовж наступних місяців ми й далі билися з британцями,

Корнуолліс закріпився в Йорктауні, Вірджинія.

ЙОРКТАУН, 1781 РІК

Джордж Вашингтон виступив із півночі та оточив Корнуолліса,

якому не вдалося втекти морем.

Йому завадили наші довгоочікувані друзі,

які нарешті прибули.

Хай живе Франція.

Хай живе свобода.

Мілорде, благаю вас.

Оголосіть капітуляцію.

Як до цього дійшло?

Армія черні, селян.

Усе зміниться.

Усе вже змінилося.

Хоча зрештою він капітулював, осоромлений Корнуолліс

наказав підлеглому передати його шаблю.

Із закінченням війни і розпуском ополчення

я думаю над тим, що ми втратили і що здобули.

Я сподіваюся і молюся про те, що наші численні жертви

не марні і виправдають надії нашої нової нації.

Перекажи дітям, особливо Сьюзен,

що я дотримаю обіцянки й повернуся до вас…

скоро.

Куди ти тепер?

Додому, почну спочатку.

Твоя дружина скоро народжує, так?

Вона народила сина три тижні тому.

Як ви його назвали?

Ми назвали його Ґабріель.

Дякую, Гаррі.

Ґабріель — гарне ім'я для фермера.

Так і є.

-Жане. -Бене.

Жане.

Ґабріель казав, що якщо ми виграємо війну, то побудуємо новий світ.

Ми вирішили почати тут…

з твого дому.

Чудово.

Дякую.

Мем.

Переклад субтитрів: Наталя Ковалишин