Original subtitles

Я став шерифом цього округу, коли мені виповнилося 25 років.

У це важко повірити.

Мій дідусь також охороняв закон. Як і батько.

Ми з ним були шерифами водночас,

батько у Плано, а я тут.

Думаю, він дуже цим пишався.

Бо я пишався.

Колись деякі шерифи ніколи не носили зброї.

Багатьом у це важко повірити.

Джим Скарборо не носив зброї. Це молодший Джим.

Ґастон Бойкінс ходив без зброї в окрузі Команчі.

Мені завжди подобалося слухати про старі часи.

Намагався не втрачати такої нагоди.

Важко не порівнювати себе з цими людьми.

Дивуєшся, як би вони працювали нині.

Я послав одного хлопця на електричний стілець

у Гантсвілі, доволі давно.

Арештував і свідчив проти нього.

Він убив 14-річну дівчинку.

У газетах писали, що це був злочин у стані афекту,

але він розповів мені, що не було ніякого афекту.

Розповів, що планував когось убити

усе своє свідоме життя.

Казав, якщо його випустять, то зробить це знову.

І знає, що потрапить до пекла.

За якихось 15 хвилин. Не знаю, що з цим робити.

Звісно, що не знаю.

Сучасні злочини навіть збагнути важко.

Ні, я їх не боюся.

Я завжди знав, що треба хотіти померти, щоб взятися за таку роботу.

Але я не хочу дарма ризикувати

і стикатися з чимось невідомим і незрозумілим.

Доводиться наражати на небезпеку свою душу.

І казати: "Добре.

Я буду частиною цього світу".

Так, сер, я щойно зайшов.

Шерифе, він мав щось

на кшталт кисневого балону для емфіземи

і шланг у рукаві.

Кисневий балон? Навіщо він йому?

Поглянете, коли прийдете.

Буду за хвилинку.

Так, сер, у мене все під контролем.

-Вітаю, що таке? -Вийдіть з машини, сер.

-Що це таке? -Вийдіть з машини, будь ласка.

-Що це таке? -Можете...

Можете не ворушитися, сер?

Не ворушися.

Чорт.

У мене немає води.

Кажу, немає у мене "аґви".

Говориш англійською?

Де останній?

"Ультімо омбре". Останній. Мав хтось уціліти.

Куди він пішов?

Мабуть, туди, звідки прийшов.

Нема тут ніяких вовків.

Ти зупинився, щоб поглянути, що залишив.

І тепер застрелиш мене, дурня.

Але якщо ти зупинився,

то зупинився в тіні.

Так.

-Що в портфелі? -Купа грошей.

Якби ж то.

-Де ти взяв пістолет? -Десь.

-Ти купив його? -Ні, знайшов.

-Луеліне. -Що? Досить волати.

Що ти віддав за цю штуку?

Карло Джин, тобі не все треба знати.

Це треба.

Якщо й далі патякатимеш,

то візьму тебе ззаду й засаджу.

Балачки.

Продовжуй.

Добре. Не хочу знати.

Навіть не хочу знати, де ти весь день валандався.

Мені підходить.

Що ж.

-Луеліне? -Так?

-Що ти робиш? -Піду прогуляюся.

Куди?

Я забув дещо зробити, але скоро повернуся.

І що ти будеш робити?

Одну шалену дурість, але від свого не відмовлюся.

Якщо не повернуся, скажи матері, що я її люблю.

Твоя мама померла, Луеліне.

То я сам їй скажу.

ЗАПРАВКА

-Скільки? -69 центів.

А за бензин?

Дощу не було?

-Де йому взятися? -Я бачив, що ви з Далласа.

Яка тобі різниця, звідки я?

Друже.

-Я нічого такого не мав на увазі. -Нічого не мав на увазі?

Просто підтримував розмову.

Якщо ви не хочете говорити, то нічого.

-Щось іще? -Не знаю. А що?

Щось не так?

-Із чим? -З будь-чим.

То це ти мене запитуєш?

Чи щось не так?

-Щось іще? -Ти вже запитував.

Мені пора зачинятися.

-Зачинятися? -Так, сер.

-Коли ти зачиняєшся? -Зараз. Просто зараз.

"Зараз" – це не час. Коли ти зачиняєшся?

Увечері. Коли темніє.

Ти й гадки не маєш, про що говориш?

Сер?

Я сказав: ти й гадки не маєш, про що говориш.

-Коли ти йдеш спати? -Сер?

Ти трохи недочуваєш? Запитую: коли йдеш спати?

Близько 21:30. Десь о 21:30.

Можу повернутися тоді.

Навіщо вам повертатися? Ми вже будемо зачинені.

Так, ти вже це казав.

То я буду зачиняти.

Ти живеш у домі за заправкою?

Так.

Ти прожив там усе своє життя?

Це була заправка тестя.

Одружився заради неї?

Ми довго жили в Темплі, штат Техас.

Там створили сім'ю. У Темплі.

Сюди переїхали чотири роки тому.

Одружився заради неї.

Можна й так сказати.

Можна так сказати, бо так воно і є.

Багато програвав, граючи в орлянку?

-Сер? -Скільки програвав в орлянку?

Не знаю. Не можу сказати.

Орел чи решка.

-Орел чи решка? -Так.

-На що граємо? -Просто обирай.

Потрібно знати, на що граєш.

Скажи: орел чи решка.

Не можу сказати, так буде нечесно.

-Я нічого не поставив на кін. -Поставив.

Поставив своє життя. Просто не знав про це.

-Знаєш, яка дата на монеті? -Ні.

Тисяча дев'ятсот п'ятдесят вісім.

Мандрувала 22 роки, щоб дістатися сюди. І ось вона тут.

Орел чи решка.

Кажи: орел чи решка.

А що я отримаю, якщо виграю?

Усе.

-Це як? -Можеш виграти все. Обирай.

Добре.

Орел.

Молодець.

Не клади її до кишені.

Не клади її до кишені, це твій щасливий четвертак.

-А куди його покласти? -Куди завгодно, лише не в кишеню.

Бо вона загубиться серед інших і стане просто монетою.

Якою вона і є.

Луеліне?

Що за чорт?

-В Одесу. -Навіщо нам в Одесу?

Не нам. Тобі. Побудеш зі своєю матір'ю.

Чому це?

Зараз північ, неділя.

Відділок відчиниться за дев'ять годин.

Хтось проб'є номерний знак мого пікапа

і його сервісний номер.

І десь о 9:30 вони будуть тут.

І скільки доведеться...

Люба, коли ти припиниш

пхати носа, куди не слід?

Що мені сказати мамі?

Спробуй стати в дверях і сказати: "Мамо, я вдома".

-Луеліне... -Давай, збирай речі.

Усе, що залишиш, більше не побачиш.

Пробачення можеш не просити.

Люба, всяке буває.

Не можу нічого змінити.

Прокатаємося?

Його пікап?

Маєш викрутку?

Хто порізав йому шини?

Думаю, мексиканці. Не ми.

-Убили пса. -Еге ж.

-Де приймач? -Тут.

Оце так сморід.

Потримай.

На.

Щось ловить?

Нічого.

Ясно.

Ану дай.

-Я думала, машина горить. -Горіла.

Вендел каже, що є ще щось у пустелі.

Заходь.

Коли округ почне платити мені за оренду коня?

Щодня люблю тебе дедалі більше.

Дуже мило.

-Бережися. -Звісно.

-Не нароби собі шкоди. -Не нароблю.

І іншим теж.

Як скажеш.

Не думав, що машини так горять.

Так, треба було сосисок прихопити.

Венделе, здається це "Форд" 1977 року.

-Можливо. -Думаю, що так. Не сумніваюся.

Водія застрелили на дорозі?

Так. Це його машина.

Чоловік убив заступника Ламара, потім – того водія на дорозі,

пересів у його машину, і ось вона,

а вбивця знову пересідає у бозна-яку машину.

Дуже прямолінійно, шерифе.

-З віком простішаєш, Венделе. -Так, сер.

-І ще один злочин. -Так.

Поїдеш на Вінстоні.

-Точно? -Жодних сумнівів.

Якщо щось станеться з конем Лоретти,

я точно не хочу бути співучасником.

Це сліди однієї машини, вона приїхала й поїхала.

Залишили їх майже водночас.

Добре видно прорізи.

Тут хтось здер із дверей сервісний номер.

Я знаю, кому належить пікап.

Чолов'язі на ім'я Мосс.

-Луелін Мосс? -Той самий.

-Думаєш, він наркокур'єр? -Не знаю.

Сумніваюся.

А сама бійня трохи далі.

Чорт забирай, вони навіть пса вбили.

Здається, перемовини не склалися.

Угу.

Схоже, не все погодили.

Який там у вас калібр, шерифе?

Дев'ять міліметрів.

Пара гільз з кольта 45-го калібру.

Пса вбили з дробовика.

Чому їх не поїли койоти?

Не знаю.

Може, койоти не їдять мексиканців.

Ці схожі на головних.

Думаю, тут була не одна сварка.

Тут страта, там – Дикий Захід.

Коричневий мексиканський героїн.

Цих роздуло.

Значить, убили раніше. Готувалися до перемовин.

А тоді розбіжності і...

Може, навіть не через гроші.

Можливо.

-Але ви так не думаєте? -Ні.

Мабуть, не вірю.

Шерифе, оце так безлад.

Можливо, безлад лише попереду.

"САУТВЕСТЕРН БЕЛЛ" ТЕЛЕФОННА КОМПАНІЯ

Слухаю?

Я шукаю Луеліна Мосса.

-Ви заходили в його трейлер? -Так, заходив.

Значить, він на роботі. Передати йому щось?

-Де він працює? -Не можу сказати.

Де він працює?

Я не маю права розголошувати інформацію про наших мешканців.

Де він працює?

Ви мене не почули?

Я не можу цього сказати.

Навіщо аж у Дель-Ріо?

Я позичу машину в Роберто.

Не можеш купити нову?

Не хочу її реєструвати. Я зателефоную за кілька днів.

-Обіцяєш? -Обіцяю.

У мене погане передчуття.

А в мене добре, от і врівноважили.

Послухай, досить тобі хвилюватися.

Мама буде дуже зла.

Клястиме тебе з ранку до ночі.

Ти вже мала б звикнути.

Я до багато чого звикла. Я працюю у "Волмарті".

Уже ні, Карло Джин. Ти на пенсії.

-Луеліне? -Так, люба?

Ти ж повернешся, правда?

Повернуся.

Департамент шерифа!

Поглянь на замок.

-Заходимо? -Витягай зброю.

-А ви? -Ховаюся за тобою.

Департамент шерифа!

-Думаю, вони накивали п'ятами. -Думаю, ти маєш рацію.

Це від замка?

Напевно.

-То коли він був тут, шерифе? -Не знаю.

-А це дійсно прикро. -Тобто?

Ще волога.

Шерифе, ми його упустили!

Передамо це по радіо.

Добре.

Але що передавати?

Що шукаємо чоловіка, який нещодавно пив молоко?

Шерифе, а це вже прикро.

Я це перший сказав.

Думаєш, цей Мосс розуміє,

які виродки на нього полюють?

Не знаю. Мав би.

Він бачив те, що і я,

а мене це вразило.

Завезіть мене у мотель.

-Який саме? -Дешевий.

МОТЕЛЬ "КОРОЛІВСЬКИЙ"

-Назвіть тип. -Що зробити?

Виберіть варіант з підхожою ціною.

Я один, тому мені байдуже на розмір ліжка.

Це "Автомагазин Роберто".

Зараз не можу відповісти, залиште повідомлення.

МОТЕЛЬ "КОРОЛІВСЬКИЙ"

Алло?

Можна Луеліна?

Луеліна? Його немає.

Ви чекаєте його?

Навіщо мені його чекати? Це хто?

Вам допомогти?

У вас є "Леррі Мен" 11-го розміру?

Зараз гляну.

-Шкарпетки продаєте? -Лише білі.

Інших я не ношу. Де вбиральня?

Не зупиняйся.

Проїдь повз вікна.

Які вікна?

Просто об'їдь. Хочу глянути, чи є хто всередині.

Їдь. Не зупиняйся.

Я не хочу у щось влипнути, друже.

Усе гаразд.

Ти собі виходь, і не будемо сваритися.

-Вези мене до іншого мотелю. -Поїздку закінчено.

Послухай, ти вже влип, а я намагаюся тобі допомогти.

Вези мене до іншого мотелю.

ДЕЛЬ-РІО.

Надійшли результати розтину того старого.

-Яка куля? -Кулі не було.

-Не було кулі? -Саме так, не було.

Венделе, ти вже пробач, але це якась маячня.

Ні, сер.

Ти казав про вхідний отвір на лобі, а вихідного не було.

Так, сер.

Кажеш, він вистрелив йому в лоб,

а тоді виколупав кулю кишеньковим ножем?

-Не хочу й уявляти такого. -Я теж.

Долити кави, шерифе?

Так, Морін, доливай.

Рейнджери і нарковідділ знову їдуть на місце злочину.

Поїдете з ними?

З'явилися нові трупи?

-Ні, сер. -Тоді, мабуть, не поїду.

ЗБРОЯРНЯ ТІНИ ПІСТОЛЕТИ НАБОЇ ЛУКИ

Дванадцятий калібр. Набої потрібні?

Так, картеч.

Оці потужні.

Туристичне спорядження є?

Стійки для намету.

-Намет маєте? -Щось таке.

Дайте мені номер моделі намету, і я замовлю стійки.

-Ну добре, давайте намет. -Який намет?

Де багато стійок.

-Можна мені іншу кімнату? -Хочете змінити кімнату?

Ні, мем, хочу залишити цю і взяти ще одну.

-Додаткову? -Так, мем.

А у вас є план кімнат?

Десь був.

Дякую.

Як щодо 38-ї?

Можете взяти кімнату поруч із першою, номер 137.

-Вона вільна. -Ні, хочу 38.

Там два подвійних ліжка.

КІМНАТИ 30-42

МОТЕЛЬ "КОРОЛІВСЬКИЙ"

Як ти його знайшов?

Не варто цього робити.

Такому молодому хлопцю, як ти.

Що робити?

Їздити автостопом.

Це небезпечно.

Ви знаєте, який із себе Антон Чиґур, правда?

Так, дуже добре його знаю.

Коли ви востаннє його бачили?

Торік, 28-го листопада.

Добре пам'ятаєте дату. Я казав вам сісти?

Ні, але ви не схожі на людину, яка хоче, щоб стілець пустував.

Добре пам'ятаю дати, імена й числа. Бачив його 28-го листопада.

Він зовсім здурів.

Ми втратили купу грошей, а наші партнери – товар.

Так, сер.

З цього рахунку можна знімати до 1200 доларів на добу.

На минулій була тисяча.

Якщо видатки будуть вищі, повідомте нас.

Добре.

-Ви дуже добре знаєте Чиґура? -Що вас цікавить?

Хочу почути вашу думку про нього.

Він дуже небезпечний?

Якщо порівняти з чим? З бубонною чумою?

Він доволі небезпечний, якщо ви мене покликали.

Так, вбивця-психопат, то й що?

Таких всюди вдосталь.

Учора вбив трьох людей у Дель-Ріо

і ще двох на тій бійні в пустелі.

-З цим розберемося. -Бачу, впевненості вам не бракує.

Ви живете чарівним життям, містере Велс.

Щиро кажучи, думаю, що чари тут ні до чого.

-Хотів запитати... -Що?

Можете погасити мій штраф за паркування?

Це такий жарт?

Пробачте.

Знаєте, я полічив поверхи цієї будівлі з вулиці.

-І? -Одного не вистачає.

Ми це з'ясуємо.

Одна кімната. Одна ніч.

З вас 26 доларів.

Добре.

Ви на всю ніч?

Так, сер. Буду тут до десятої ранку.

Це для вас.

Не прошу вас робити нічого незаконного,

але мене дехто шукає.

Не поліція.

Зателефонуйте, якщо сьогодні поселиться ще хтось.

Хто б це не був.

Не може бути.

Не хвилюйтеся, я нічого вам не зроблю.

Просто вивезіть мене звідси.

ПРИКОРДОННА СЛУЖБА США

ПРИКОРДОННА СЛУЖБА США

-Чому ні? -Не знаю, чувак.

Ти міг залишитися...

Ви потрапили в ДТП?

Дам 500 баксів за цю куртку.

Спочатку гроші.

Ви потрапили в ДТП?

Ага.

-Давайте гроші. -Вони тут. Дай куртку.

Хай дасть гроші в руки.

Давай.

І пиво, будь ласка.

За скільки?

Браяне, дай йому пиво.

ВІТАЄМО В МЕКСИЦІ

АПТЕКА МАЙКА ЗОССА

ВАТНІ КУЛЬКИ

Просто в повітря!

ЛІДОКАЇН

Є інформація про ті машини?

Шерифе, я знайшла все, що могла.

Ці автомобілі куплено й зареєстровано на імена померлих.

Власник того "Бронко" помер 20 років тому.

Пошукати інформацію про мексиканців?

Боже борони, ні.

Чеки за цей місяць.

Дзвонив агент із наркоконтролю. Не хочете з ними поговорити?

Спробую уникнути цієї розмови.

Він знову їде туди.

Запитував, чи ви не хочете з ним.

Як мило з його боку.

Можеш зателефонувати Лоретті

й сказати, що я їду в Одесу до Карли Джин Мосс?

Звісно, шерифе.

Я зателефоную їй, коли закінчу.

Міг би й зараз, але вона захоче, щоб я повернувся додому.

Почекати, поки ви підете звідси?

Не хочеться брехати, коли це зовсім зайве.

Що Торберт казав про правду й справедливість?

Ми щодня заново присвячуємо себе чомусь. Щось таке.

Мені доведеться присвячувати себе двічі на день.

Може, й до трьох дійде, перш ніж усе закінчиться.

Що за чорт?

Шерифе?

Ти давно оглядав свій вантаж?

Це до біса обурливо.

Одна з мотузок розв'язалася.

Скільки трупів ти загубив?

Нікого я не губив, шерифе.

Не могли послати фургон?

Не було повнопривідного фургона.

Випишете мені штраф за погано закріплений вантаж?

Геть, щоб я тебе не бачив.

Підозрюю, не таке майбутнє ви собі уявляли,

коли вперше кинули око на ті гроші.

Не хвилюйтеся. Я не ваш переслідувач.

Я знаю.

Я його бачив.

Ви його бачили? І досі живі?

А він типу найлютіша тварюка у світі?

Я б його описав інакше.

Як би ви його описали?

Я б сказав, що йому бракує почуття гумору.

Його звуть Чиґур.

-Чагар? -Чиґур. Антон Чиґур.

-Знаєте, як він вас знайшов? -Так, знаю.

-Називається "транспондер". -Знаю.

Тепер не знайде.

-Не так. -Ніяк.

Мені вистачило трьох годин.

Ну, я не рухався.

Ні. Ви не розумієте.

Ким ви працюєте?

Я на пенсії.

-А ким працювали? -Зварником.

Ацетилен? Дугова? Вольфрамова?

Байдуже. Можу зварити що завгодно.

-Чавун? -Так.

-Не мідь. -Я нічого не казав про мідь.

-Мідно-свинцевий сплав? -Що я сказав?

Служили у В'єтнамі?

Так, служив.

Я також.

То ми тепер друзяки?

Послухайте, доведеться віддати мені гроші.

Інших причин захищати вас я не маю.

Надто пізно. Я їх витратив.

Півтора мільйона на хвойд і віскі,

а решту пустив за вітром.

А якщо він зараз їде до Одеси?

Навіщо йому до Одеси?

Убити вашу дружину.

Може, це він має боятися мене.

Не має.

Так.

Ви не створені для цього.

Ви просто випадково натрапили на ті машини.

Я живу через річку в готелі "Орел".

Карсон Велс.

Подзвоніть, коли все це набридне.

Я навіть дозволю вам залишити трохи грошей.

Якби я хотів домовитися, то зробив би це з тим типом Чагарем.

Ви не розумієте. З ним не домовитеся.

Навіть якщо ви віддасте гроші,

він уб'є вас, бо ви завдали йому клопоту.

Він цікава людина.

Можна сказати, в нього свої принципи.

Принципи, які вищі за гроші, наркотики і таке інше.

Він не такий, як ви.

Навіть не такий, як я.

Принаймні він менше базікає. Уже краще, ніж ви.

Карло Джин, дякую, що прийшли.

Сама не знаю навіщо. Я ж казала, що не знаю, де він.

-Нічого від нього не чули? -Нічогісінько.

-Взагалі нічого. -Ні слова.

А сказали б мені, якби чули?

Ну, не знаю.

-Йому не потрібні проблеми з вами. -У нього не зі мною проблеми.

-А з ким? -З доволі поганими людьми.

Ці люди вб'ють його, Карло Джин. Їх ніщо не зупинить.

Його теж ніщо не зупинить. Він такий.

Він усіх здолає.

Знаєте Чарлі Волсера, який жив на схід від Сандерсона?

Він забивав худобу:

бив її кувалдою сюди, зв'язував і перерізав їй горло.

Якось Чарлі зв'язав бика, приготувався його знекровити,

як бик отямився і почав брикатися.

Двісті сімдесят кілограмів до біса розлюченого звіра.

Перепрошую.

Чарлі хапає пістолет і стріляє скаженому в голову,

але той вертиться і буянить, не прицілишся.

Куля рикошетить, летить назад і потрапляє Чарлі в плече.

Поглянь на Чарлі, він досі до капелюха дотягнутися не може.

Веду до того, що навіть у конфлікті між людиною й твариною,

результат не передбачити.

Коли Луелін зателефонує, скажіть, що я гарантую йому безпеку.

Звісно, тепер худобу забивають інакше.

Пневматикою.

Стріляють отаким дротиком у мозок.

І відразу виймають. Тварина нічого не встигає зрозуміти.

-Навіщо ми мені це розповідаєте? -Не знаю.

Думки вголос.

Привіт, Карсоне.

Ходімо у твою кімнату.

Не потрібно цього робити.

Я звичайний спекулянт.

Міг би просто повернутися додому.

Міг би.

Щоб усе це було не дарма, спустимося до банкомату,

у мене там 14 штук.

І просто розійдемося.

Банкомату?

Я знаю, де портфель.

Якби знав, то він був би в тебе.

Я можу забрати його з берега річки. Я знаю, де він.

Я знаю дещо краще.

-Що? -Де він буде.

І де він буде?

Його принесуть

і покладуть мені до ніг.

Це ще не точно.

А я принесу його за 20 хвилин.

Це точно.

А знаєш, що буде зараз, Карсоне?

Усвідом своє становище.

Це буде гідно.

Та пішов ти.

Гаразд. Дозволь дещо запитати.

Якщо твої принципи

довели тебе до цього,

то який у них сенс?

Ти усвідомлюєш, який ти псих?

Ти про природу цієї розмови?

Я про твою природу.

Ти...

Ти можеш забирати гроші, Антоне.

-Алло? -Так?

Карсон Велс тут?

Не в тому сенсі, що ти думаєш.

Прийди до мене.

Хто це?

Ти знаєш хто.

Тобі треба поговорити зі мною.

-Мені це не потрібно. -Думаю, що потрібно.

Знаєш, куди я зібрався?

Яке мені до цього діло?

Я знаю, де ти.

Так? Ну і де я?

Ти в лікарні по той бік річки, але я зібрався не туди.

Знаєш, куди я зібрався?

Так, я знаю, куди ти зібрався.

Добре.

Її там уже не буде.

Не має значення, де вона буде.

То навіщо тобі туди?

Ти знаєш, як це все закінчиться, правда?

Ні.

Думаю, що знаєш.

Пропоную таке.

Ти приносиш мені гроші, а я її не чіпаю.

Інакше вона поплатиться. Так само, як і ти.

Це все, що я можу запропонувати.

Не брехатиму, що ти можеш і себе порятувати, бо це не так.

Я тобі щось принесу.

Щодо тебе в мене особливий план.

Тобі не доведеться мене шукати.

-Мотель у Дель-Ріо? -Так, сер.

Ніхто не мав документів,

але кажуть, що всі троє – мексиканці.

Були мексиканцями.

Чи зупиняться вони? і якщо так – то коли?

Так, сер.

Венделе, ти дізнався про той циліндр замка?

Так, сер. Його вибили.

Ясно.

Хочете поїхати туди?

Ні, я вже все знаю,

і схоже, вони померли природнім шляхом.

-Як це, шерифе? -Природна смерть для такої діяльності.

Так, сер.

Боже, Венделе, це повномасштабна війна, інакше навіть не скажеш.

Хто всі ці люди?

Того тижня знайшли одну пару в Каліфорнії.

Вони здавали кімнати старим людям, вбивали їх, закопували у дворі

й отримували їхні пенсії.

Але спершу вони їх катували. Не знаю навіщо.

Може, в них телевізор зламався.

І це тривало, доки, цитую:

"Сусіди стривожилися, коли з двору вибіг

голий дід у собачому нашийнику".

Такого не вигадаєш, можна навіть не намагатися.

Але цього вистачило, щоб привернути їхню увагу.

Копання могил у дворі уваги не привертає.

Не хвилюйся, я теж інколи не стримую сміх.

А що робити?

Скажи мені.

Хто, на твою думку, проходить крізь ці ворота у Сполучні Штати Америки?

-Не знаю. Її громадяни? -Деякі її громадяни.

-І хто, як вважаєш, вирішує? -Мабуть, ви.

Правильно. І як я це вирішую?

-Не знаю. -Ставлю запитання.

Якщо чую розумні відповіді, то вони проходять.

Якщо не чую – ні.

Щось незрозуміло?

-Ні, сер. -Тоді запитую знову.

Як ви опинилися тут без одягу?

Ну, на мені куртка.

-Ти глузуєш з мене? -Ні, сер.

-Не жартуй зі мною. -Так, сер.

-Ти військовий? -Ні, сер, ветеран.

-В'єтнам? -Так, два строки.

Який підрозділ?

Дванадцятий піхотний батальйон. Від 7 серпня 1966 року до 2 липня 1968.

-Вілсоне. -Так, сер?

Допоможіть цьому чоловікові. Йому потрібно до міста.

Як там ваші чобітки?

-Дуже добре. Мені потрібне все інше. -Добре.

До вас часто заходять люди без одягу?

Ні, сер. Це незвично.

-Вона не хоче з тобою говорити. -Хоче, дайте їй слухавку.

-Знаєш, котра година? -Мені байдуже, котра година.

Не кладіть слухавку.

Спантеличена цим нікчемним зятем.

-Луеліне? -Привіт.

Що мені робити?

Знаєш, що відбувається?

Не знаю. Тут був шериф з округу Террел.

-Що ти йому сказала? -Що я могла йому сказати?

Ти поранений?

Чому ти так думаєш?

По голосу чую.

Фальш у цьому голосі!

Зустрінемося в мотелі "Піски пустелі" в Ель-Пасо.

Я віддам тобі гроші й посаджу на літак.

Луеліне, я не залишу тебе в такій ситуації.

Так буде краще.

Тебе не буде, грошей – теж, він мене не зачепить.

але я зможу дістатися до нього.

Знайду його, а тоді полечу до тебе.

Кого знайдеш? Що робити з мамою?

-З нею все буде гаразд. -Усе буде гаразд?

Усе буде гаразд? У мене рак.

Її ніхто не чіпатиме.

Хто ти?

-Я? -Так.

Ніхто.

Бухгалтер.

Він дав мексиканцям приймач.

Він вважає...

Вважав,

-що потрібно більше людей... -Дурість.

Просто потрібен правильний інструмент.

Розумію.

Ви мене пристрелите?

Не певен.

Ти мене бачиш?

Завжди знала, що цим закінчиться.

Три роки тому я це передбачила.

Ми одружені менше, ніж три роки.

Три роки тому я сказала: "Добра не буде".

І ось ми, 30-градусна спека,

у мене рак і, не повірите,

ми втратили дім.

Ми їдемо в Ель-Пасо, Техас.

Знаєте, скількох людей я знаю в Ель-Пасо, Техас?

Ні, мем.

Ось стільки.

Не бачу преднізону.

-Я його брала, мамо. -Не бачу.

Я поклала його туди. Зачекай.

Я візьму квитки й возик для валіз.

Допомогти з сумками, мем?

Слава Богу, в західному Техасі залишився хоч один джентльмен.

Дуже дякую. Я стара і нездорова.

На який вам автобус?

До Ель-Пасо, не запитуйте чому.

Не часто побачиш мексиканця в костюмі.

Їдете в Ель-Пасо? Знаю це місто. Де зупиняєтеся?

Карла Джин, як ви?

Шерифе, історія про Чарлі Волсера правдива?

Якого Чарлі Волсера?

Правдива. Не певен за всі деталі,

але це реальна історія.

Так, звісно.

Шерифе, можете мені дещо пообіцяти?

Так, мем.

Якщо я скажу, куди прямує Луелін,

пообіцяйте, що поїдете поговорити з ним.

Лише ви і ніхто інший.

Добре, обіцяю.

Луелін не попросить про допомогу.

Йому здається, що та йому не потрібна.

Карло Джин, я ніяк не зашкоджу вашому чоловікові.

Йому потрібна допомога, знає він про це чи ні.

Проблеми, друже?

Трохи підзарядимо.

Ви місцевий?

Народився і виріс в Елпайн. Тримайте.

Які тут у вас аеропорти?

Аеропорт чи аеродром?

Аеропорт.

-А куди ви зібралися? -Не знаю.

Просто тікаєте світ за очі?

Зі мною теж таке бувало.

Тут є аеродроми.

І аеропорт в Ель-Пасо.

Якщо хочете щось конкретне,

то краще поїхати в Даллас. Щоб без пересадок.

То що, будемо заряджати?

Можете зняти з кузова курей?

Тобто?

МОТЕЛЬ "ПУСТЕЛЬНІ ПІСКИ" ЕЛЬ-ПАСО

Привіт, м-ре Спорттовари.

І вам привіт.

Спортсмен?

Саме так.

Маю в номері пиво.

Я чекаю на свою дружину.

Її у вікно виглядаєте?

Не тільки.

А кого ще?

Дивлюся, що ж далі.

Так. Але цього ніхто не знає.

Пиво, ось що далі.

Я принесу холодильник. Одруженим теж можна.

Ні, мем, я знаю, що буває після пива.

Після пива буває ще пиво.

Ви в порядку?

Викличте поліцію.

Вашу місцеву поліцію.

Не маю з нею зв'язку.

Вип'ємо кави, перш ніж поїдеш додому?

Грошей у номері не було?

При ньому кілька сотень.

Решту, мабуть, забрали мексиканці.

Звісно.

Хоч вони й поспішали.

Завжди ці кляті гроші, Еде Том. Гроші й наркотики.

Понад усе.

Що це означає? До чого це приведе?

Якби двадцять років тому ти сказав мені,

що діти ходитимуть вулицями Техаса з зеленим волоссям

і кільцями в носі,

я б тобі не повірив.

Знаки й чудеса.

Коли вже не чути "сер" і "мем", то все інше не забариться.

-Наче приплив. -Так.

Страшний приплив. І це ще не все.

Це ще не все.

Та того типа, що ти шукаєш, цим не пояснити.

Він клятий звихнутий маніяк, Еде Том.

Не певен, що він звихнутий.

А як його назвати?

Інколи мені здається, що він наче привид.

-Він цілком реальний. -Справді?

Ті вбивства в готелі "Орел"?

У них важко повірити.

Так, шкура в нього не з тонких.

Це ще м'яко сказано.

Спершу він застрелив адміністратора,

наступного дня повернувся і вбив полковника у відставці.

У це важко повірити.

Просто повертається на місце злочину.

Хто таке робить?

Як від такого захиститися?

Гарної дороги, Еде Том. Пробач, що не допомогли тому малому.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ НЕ ЗАХОДИТИ

Я тут!

Звідки знаєш, що це я?

Хто ще міг приїхати на твоєму пікапі?

Ти його почув?

-Це як? -Чув, як я...

Глузуєш з мене.

З чого ти взяв? Я побачив, як кіт щось почув.

Звідки ти знав, що то мій пікап?

Здогадався, коли ти зайшов.

Скільки тепер їх маєш?

Котів? Не знаю, кілька.

Усе залежить від того, що ти маєш на увазі під "маєш".

Деякі з них напівдикі, інші – просто дикі.

Як справи, Еллісе?

Сам не бачиш?

Мушу сказати, ти постарішав.

Я постарішав.

Отримав листа від твоєї дружини.

Вона часто мені пише, тримає в курсі сімейних справ.

-Наче є що розповідати. -Каже, ти кидаєш роботу.

-Хочеш кави? -Не відмовлюся.

Скільки років цій каві?

Зазвичай заварюю свіжу щотижня, навіть якщо там залишилося.

Той тип, що підстрелив тебе, помер у в'язниці?

В "Анґолі". Так.

Що б ти зробив, якби його випустили?

Не знаю. Нічого.

Це не мало б сенсу.

Дивно чути таке від тебе.

Час, який витрачаєш, щоб повернути забране в тебе,

витрачаєш дарма.

З часом хочеться це припинити.

Твій дід ніколи не просив мене стати його заступником.

Лоретта каже, що ти кидаєш роботу.

-Чому? -Не знаю.

Не можу з усім впоратися.

Я завжди думав, що з віком

Господь увійде в моє життя.

Але цього не сталося.

Я його не виню.

На його місці я б думав про себе так само.

Ти не знаєш, що він думає.

Я надіслав рейнджерам револьвер і значок дядька Мака.

Виставлять в музеї.

Тато розповідав тобі, за що нагородили дядька Мака?

Його застрелили на власному ґанку в окрузі Гадспет.

Приїхало семеро чи восьмеро, усі хотіли то те, то се.

Дядько Мак зайшов додому по рушницю...

Вони його випередили.

Застрелили на порозі.

Вибігла тітка Елла, пробувала зупинити кровотечу.

Дядько Мак у той час намагався схопити рушницю.

Вони сиділи на конях і дивилися, як він помирає.

Згодом один сказав щось по-індіанському, й вони поїхали

геть.

Дядько Мак розумів, що йому кінець, на відміну від тітки.

Куля пробила йому ліву легеню.

Ось і все, як то кажуть.

Коли він помер?

У 1909.

Маю на увазі, чи відразу, чи потім, уночі...

Коли?

Здається, вночі. Вона поховала його вранці.

Закопала в ту тверду землю.

Твоя ситуація зовсім не нова.

Цей край не шкодує людей.

Ти не можеш все це зупинити.

Не можеш змінити.

Це марнославство.

АҐНЕС КРАЧИК 1922 – 1980

ВІД ЛЮБЛЯЧОЇ ДОЧКИ

Я знала, що це не кінець.

У мене немає грошей.

Витратила ті, що були, і ще купу рахунків треба сплатити.

Сьогодні я поховала свою матір.

За це теж ще не заплатила.

Можеш про це не хвилюватися.

Мені треба сісти.

У вас немає причин мене убивати.

Ні. Але я дав слово.

Дали слово?

Твоєму чоловікові.

Це безглуздо.

Ви пообіцяли моєму чоловікові мене вбити?

Твій чоловік міг тебе врятувати.

Проте він вирішив урятуватися сам.

Зовсім ні.

Усе не так.

Не треба цього робити.

Люди завжди це кажуть.

Що кажуть?

Кажуть: "Не треба цього робити".

Не треба.

Так.

Це все, що я можу зробити.

Орел чи решка?

Я зрозуміла, що ви псих, відразу коли вас побачила.

Відразу зрозуміла, що на мене чекає.

-Обирай. -Ні.

Не обиратиму.

Обирай.

Монета нічого не вирішує.

Вирішуєте ви.

Я прийшов сюди так само, як монета.

У вас з руки стирчить кістка.

Усе добре. Я посиджу хвилинку.

Сюди їде швидка. Чоловік отам викликав її.

Добре.

Ви в порядку?

У вас кістка з руки стирчить.

Скільки хочеш за сорочку?

Та я її вам за так віддам.

Лише поглянь на цю кляту кістку.

Зав'яжи.

Просто зав'яжи.

Та ну, я не проти вам допомогти.

-Це великі гроші. -Візьми.

Візьми, ви мене не бачили.

Мене тут уже не було.

Так, сер.

Частина з них моя, знаєш?

Ти з сорочкою залишився.

Він не за це заплатив.

Можливо. Але я залишився без сорочки.

-Мабуть, я проїдуся. -Добре.

Що скажеш?

Я не можу за тебе день планувати.

-Маю на увазі, не хочеш зі мною? -Звісно, що ні. Я не на пенсії.

Тоді я тобі тут допоможу.

Краще не треба.

-Як спалося? -Не знаю. Щось снилося.

Тепер маєш на це час. Щось цікаве?

Сни цікаві лише тим, кому вони сняться.

Еде Том, я вислухаю.

Добре. Два сни, в обох був мій батько.

Це дивно.

Зараз я старший, ніж він був, на двадцять років.

У якомусь сенсі він молодший за мене.

Перший я не дуже добре пам'ятаю,

але я зустрівся з ним у містечку,

і він дав мені гроші.

Здається, я їх загубив.

Другий – наче ми повернулися в минуле.

Я їхав верхи у горах, уночі.

Проходив один гірський перевал.

Було холодно, на землі лежав сніг.

А він... проїхав повз мене і попрямував далі.

Нічого не сказав, просто проїхав повз.

Був закутаний у ковдру, голова похилена.

Коли минав мене, я побачив, що він везе вогонь у розі,

як колись робили,

і той ріг світився зсередини

місячним сяйвом.

У сні я знав, що він іде вперед,

збирається розвести багаття

посеред темряви й холоду.

І я знав, що він буде там, якщо я прийду.

А тоді я прокинувся.

Переклад субтитрів: Анастасія Жищинська