Original subtitles

СТАРИМ ТУТ НЕ МІСЦЕ

Я став шерифом у цьому окрузі, як мені було 25 років.

Аж не віриться.

Мій дід був шерифом. Батько теж.

Ми були шерифами одночасно.

Батько в Плано, а я тут.

Він цим, мабуть, дуже пишався.

Бо я пишався.

Колись шерифи, бувало, не носили зброї.

Багатьом у це важко повірити.

Джим Скарборо не носив. Це молодший Джим.

І Гастон Бойкінс не носив, у окрузі Команч.

Я завжди любив слухати про людей, які жили давніше.

Не втрачав жодної нагоди.

Мимоволі порівнюєш себе з тими людьми.

Питаєш себе - як би вони діяли в наш час.

Нещодавно я послав на електричний стілець одного хлопця.

Сам його заарештував,

сам проти нього свідчив.

Він убив 14-річну дівчинку.

Газети писали, що злочин було скоєно в стані афекту...

... та він мені сказав, що ніякого афекту не було.

Розповів, що планував когось убити,

скільки себе знає.

Сказав, якщо його випустять, він уб'є знову.

Сказав, що розуміє - він потрапить у пекло.

Хвилин через 15 після смерті. Не знаю, що й сказати.

Не знаю.

Сучасні злочини важко навіть збагнути.

Не скажу, що я боюся.

Я завжди знав, що на цій роботі треба бути готовим до смерті.

Та я не хочу марно ризикувати...

... йдучи назустріч тому, чого не розумію.

А тут доведеться наражати на небезпеку свою душу.

І при цьому казати: "Нічого".

"Я стану частиною цього світу".

Так точно, сер, я щойно зайшов.

Шерифе, у нього був якийсь балон, наче кисневий.

Як при раку легень.

І шланг у рукавi.

Самi побачите, як приїдете.

Так точно, все пiд контролем.

- Чого зупинили? - Будь ласка, вийдiть з машини.

- А що таке? - Вийдiть з машини, сер.

Що це таке?

Стiйте спокiйно.

Стiй спокiйно.

Води.

Води. Заради Бога.

Води.

Немає в мене води.

Води.

Я ж тобi сказав, що немає ''аква''.

Англiйською говориш?

Де останнiй?

Ультімо омбре. Останнiй, той, що вцiлiв.

Куди вiн пiшов?

- Я пiшов би туди, звiдки прийшов. - Дверi...

Тут є вовки...

Немає тут нiяких ''лобос''.

Ти зупинився глянути, що позаду.

І зараз мене, дурня, застрелиш.

Але якщо ти зупинився,

то зупинився в затiнку.

- Що у портфелi? - Повно грошей.

Так не буває.

- Де ти взяв пiстолет? - Там, де треба.

- Ти цей пiстолет купив? - Нi. Знайшов.

Ллевеліне! - Що? Не горлопань.

Що ти вiддав за цю штуку?

Не треба тобi все знати, Карло Джiн.

Менi треба знати.

Якщо не стулиш пельку,

вiдведу тебе в спальню i віддрючу.

Брешеш.

А ти перевiр.

Що ж.

Я навiть не хочу знати, де ти був цiлий день.

Правильний пiдхiд.

Ну що ж.

- Ллевеліне. - Що?

- Що ти робиш, маленький? - Іду.

І куди йдеш?

Я забув дещо зробити. Невдовзі повернуся.

І що ж ти надумав робити?

Одну страшенну дурiсть, але все одно пiду.

Якщо не повернуся, скажи матерi, що я її люблю.

Твоя мати вмерла, Левлiне.

Тодi я сам їй скажу.

- Скiльки? - 69 центiв.

І за бензин.

Дощу не було по дорозi?

- По якiй дорозi? - Я бачу, Ви з Далласа.

Яке твоє дiло, звiдки я?

Друже.

- Я нiчого такого не мав на увазi. - Точно нiчого?

Я просто так сказав для розмови.

Якщо Ви не приймаєте моїх вибачень, то я не знаю.

- Ви ще щось хочете? - Не знаю. А що саме?

Щось не так?

- З чим? - З чим-небудь.

Це ти мене питаєш?

Щось з чимось не так?

- Ви ще щось хочете? - Ти мене про це вже питав.

Менi час зачинятися.

- Пора зачиняти? - Так, сер.

- О котрiй годинi зачиняєш? - Зараз. Зачиняю зараз.

''Зараз'' - це не час. О котрiй завжди зачиняєш?

Тодi, як смеркне. Коли темно.

Сам не тямиш, що мелеш?

Сер?

Я кажу, що ти сам не тямиш, що говориш.

- Коли ти лягаєш спати? - Сер?

Ти що, глухий? Я спитав, коли ти лягаєш спати?

Приблизно о 21. 30.

Я можу повернутися в цей час.

Навiщо Вам повертатися? Тут буде зачинено.

Ти вже казав.

Менi треба зачиняти.

Ти живеш у будинку отам позаду?

Так.

Ти тут прожив усе життя?

Ця заправка спочатку належала тестевi.

Заради неї одружився?

Ми багато рокiв прожили в Темплi, штат Техас.

Виростили там дiтей. У Темплi.

Сюди переїхали 4 роки тому.

Ти одружився заради заправки.

Можете й так це називати.

Менi не треба нiяк називати. Так воно i є.

В ''орел-решку'' програвав?

Тобто?

Що ти найбiльше був програв в ''орел-решку''?

Не знаю. Не можу сказати.

Вгадуй.

- Вгадувати? - Так.

- Навiщо? - Просто вгадуй.

Треба знати, навiщо вгадуєш.

Тобi треба вгадувати.

Я за тебе вгадати не можу. Це буде нечесно.

- Я ж нiчого не поставив. - Поставив.

Ти поставив усе своє життя. Просто ти цього не знав.

- Знаєш, який рiк на цiй монетi? - Нi.

1958.

Вона мандрувала 22 роки, щоб потрапити сюди. Тепер вона тут.

І це або орел, або решка.

Вгадуй.

А що я можу виграти?

Усе.

- Як це? - Ти можеш виграти все. Вгадуй.

Ну добре.

Тодi ''орел''.

Молодець.

Не клади її в кишеню.

Це твiй щасливий четвертак.

- Куди ж її покласти? - Куди завгодно, тiльки не в кишеню.

А то вона змiшається з iншими й стане простою монетою.

Якою вона i є.

Ллевеліне?

Якого біса?

- В Одесу. - Навiщо нам в Одесу?

Не нам. Тобi. Поживеш у матерi.

Чого це?

Зараз недiля, пiвнiч.

Суд вiдкриють через 9 годин.

Полiцiя звiрить номерний знак мого пiкапа

й номер на моторi.

О 9. 30 полiцiя вже буде тут.

І довго нам доведеться...

А коли б ти перестала шукати

свої два мiльйони доларiв?

Що я скажу мамi?

Стань у дверях i загорлай: ''Мамо, я приїхала!''.

- Ллевеліне... - Збирай речi.

Якщо тут щось залишиш, то вже нiколи не побачиш.

Не напружуйся просити пробачення.

Мала, так сталося.

Я вже нiчого не можу змiнити.

Сiдай посерединi.

- Це його пiкап? - Так.

Викрутка є?

Xто порiзав шини?

Мексиканцi, мабуть. Не ми.

- Тут дохлий пес. - Так i є.

- Де приймач? - У мене.

Трупи смердять.

Потримай лiхтар.

Дiє?

Є що-небудь?

Анi звуку.

Ясно...

Дай-но менi.

- Я думала, щось горить. - Таки горiло.

Вендел каже, що в пустелi теж щось сталося.

Заходь.

Коли округ почне платити за оренду мого коня?

Я кохаю тебе щодень бiльше і більше.

Як приємно.

- Будь обережний. - Я завжди обережний.

- Не зроби собi якоїсь шкоди. - Та нiколи!

Іншим теж шкоди не роби.

Як скажеш.

Нiколи б не подумав, що машина може так горiти.

Так, сер. Треба було сосисок узяти.

Вендел, чи це може бути ''Форд'' 1977 року?

- Може. - І я так думаю. Жодних сумнiвiв.

Це його водiя застрелили на шосе?

Так, це та машина.

Злочинець вбив помiчника шерифа

i взяв його машину. Вбив на шосе цього,

пересiв у його машину - ось вона стоїть,

а вiн знову змiнив машину невiдомо на що.

Дуже прямолiнiйно, шерифе.

- З вiком стаєш простiший. - Так, сер.

Там ще iнший злочин.

Поїдеш на Вiнстонi.

- Це точно? - Точнiше не буває.

Якщо з Лореттиним конем щось станеться,

я не хочу бути тим, хто сидiв у нього на спинi.

Слiди тих самих шин iдуть туди й назад.

Залишено їх майже одночасно.

Малюнок протектора видно чiтко.

Xтось здер з дверей табличку техобслуговування.

Я знаю цей пiкап.

Належить хлопцевi на прiзвище Мосс.

- Ллевлiн Мосс? - Так, це вiн.

- Гадаєте, вiн наркокур'єр? - Не знаю.

Дуже сумнiваюсь.

Там цiле побоїще.

От дідько! Навiть собаку вбили.

Не змогли домовитись?

Здається, виникли розбiжностi.

Який там у вас калiбр, шерифе?

Дев'ять мiлiметрiв.

Кiлька гiльз вiд автоматичного кольта 45 калiбру.

Пса поклали з дробовика.

Чого їх не погризли койоти?

Не знаю.

Напевно, койоти не їдять мексиканцiв.

Оцi, мабуть, їхнє керiвництво.

Тут була не одна сварка, а бiльше.

Тут - страта, а там - Дикий Захiд.

Це мексиканський бурий героїн.

Цих хлопцiв вже роздуло.

Отже, їх повбивали ранiше. Мав бути обмiн ''гери'' на грошi.

А тодi розбiжностi...

Грошей тут могло й не бути.

Можливо.

- Але Ви в це не вiрите. - Нi.

Мабуть, не вiрю.

Заплутана справа, так, шерифе?

Це ще тiльки початок.

Слухаю?

Я шукаю Ллевлiна Мосса.

- Xодили до його трейлера? - Xодив.

Тодi вiн на роботi. Щось йому передати?

- Де вiн працює? - Я не можу сказати.

Де вiн працює?

Сер, я не маю права давати iнформацiю про мешканцiв.

Де вiн працює?

Ви що, не чули?

Ми не надаємо iнформації.

Навiщо аж у Дель Рiо?

Xочу позичити в Роберто машину.

Купити не можеш?

Не хочу її реєструвати. Я днiв через два подзвоню.

- Обiцяєш? - Обiцяю.

У мене погане передчуття, Ллевлiне.

А в мене добре. Виходить рiвновага.

Не треба так хвилюватися.

Мама буде зла, як чорт.

Клястиме тебе з ранку до вечора.

Ти ж до цього звикла.

Я багато до чого звикла. Я працюю у ''Вол-Мартi''.

Вже нi, Карло Джiн. Ти на пенсiї.

- Ллевлiне? - Що, мем?

Ти ж повернешся?

Повернусь.

Департамент шерифа!

Поглянь на замок.

- Заходимо? - Зброю до бою.

- А Ваша зброя де? - Я ховаюся за тобою.

Департамент шерифа!

- Думаю, вони вже втекли. - Думаю, так воно i є.

Це вiд замка?

Напевно.

- Коли вiн тут був? - Не знаю.

- Це прикро. - Що саме?

Ще холодна.

Шерифе! Ми з ним щойно розминулись!

Треба про це передати по радiо.

Добре.

Що саме передавати?

Розшукується чоловiк, який нещодавно пив молоко?

Це таки прикро.

Я це сказав перший.

Чи цей Мосс здогадується, якi акули на нього полюють?

Не знаю. Мав би здогадатися.

Вiн бачив те саме, що i я,

а на мене це враження справило.

Вiдвези мене в мотель.

- У якийсь конкретний? - У якийсь дешевий.

- Назвiть тип номера. - Що зробити?

Оберiть тип номера з вiдповiдною цiною.

Я один, тому розмiр лiжка не має значення.

Це Роберто,

мене зараз немає. Можете залишити повідомлення.

Алло?

Ллевлiн у Вас?

Ллевлiн? Немає.

Ви його чекаєте?

Чого б це я його чекала? Хто це?

Я можу допомогти?

У Вас є ''Ларрi Маан'', 11 розмiр?

Я гляну.

- Шкарпетки є в продажу? - Тiльки бiлi.

Я iнших не ношу. Де у вас туалет?

Не зупиняйся.

Об'їдь по колу.

Який номер?

Просто об'їдь. Xочу глянути, чи є там хтось.

Їдь далi. Не зупиняйся.

Я не хочу потрапити в халепу.

Усе нормально.

Краще я тебе висаджу й не будемо сперечатися.

- Вези мене в iнший мотель. - Поїздку закiнчено.

Ти вже потрапив у халепу.

Вези мене в iнший мотель.

Прийшли результати розтину того вбитого на шосе.

- Яка була куля? - Не було кулi.

- Не було кулi? - Не було, сер.

Венделе, це якесь безглуздя.

Так, сер.

Ти сказав, що вхiдний отвiр посеред лоба. А вихiдного отвору нема.

Вiн вистрелив людинi в голову,

а тодi виколупав кулю ножиком?

- Не хочу такого i уявляти. - Я теж.

Долити гарячої, шерифе?

Так, Морiн, долий.

Полiцiя i нарковiддiл вранцi знову їдуть на мiсце злочину.

Поїдете з ними?

Там що, з'явилися новi трупи?

- Нi, сер. - Тодi не поїду.

Дванадцятий калiбр. Набої потрiбнi?

Так. Картеч 8/0.

Це потужна штука.

У Вас є туристичне спорядження?

Стiйки для намета?

- А намет Ви вже маєте? - Та нiби.

Якщо Ви скажете назву моделi, я замовлю Вам стiйки.

- Та не треба. Давайте намет. - Який саме?

Такий, де найбiльше стiйок.

- Можна менi iнший номер? - Xочете змiнити номер?

Нi, я хочу залишити собi свiй номер i взяти ще один.

- Ще один додатково? - Так.

У Вас є план мотелю?

Та щось таке є.

Можна номер 38?

Можете взяти той, що праворуч вiд Вашого. №137.

- Вiн вiльний. - Нi, 38 пiдiйде.

Там два подвiйнi лiжка.

- Не вбивай мене. - Як Ви знайшли?

- Не варто так робити.

Навiть такому молодому, як ти.

Що робити?

Їздити автостопом.

Небезпечно.

Ви знаєте, який з себе Антон Чігур, правильно?

Так, я знаю його дуже добре.

Коли Ви бачили його востаннє?

Торiк 28 листопада.

Ви так добре пам'ятаєте дату. Я пропонував Вам сiсти?

Нi, але Ви не схожi на людину, яка хоче, щоб стiлець гуляв.

Я пам'ятаю дати, iмена, цифри. Я його бачив 28 листопада.

Він зовсім з глузду з'їхав.

Ми втратили купу грошей, а нашi партнери - продукт.

З цього рахунка можна знiмати всього по $1200 раз на добу.

Це пiдвищення, бо була тисяча.

Якщо видатки будуть вищi, ми Вам вiдшкодуємо.

- То як добре Ви знаєте Чігура? - Що Ви хочете знати?

Вашу думку про нього. Загалом.

Чи дуже вiн... небезпечний?

Порiвняно з чим? З бубонною чумою?

Скажу, що вiн досить жорстокий тип, якщо Ви вже покликали мене.

Вiн убивця-психопат, ну то й що?

Таких навколо безліч.

Учора вiн убив трьох у мотелi в Дель Рiо.

І ще двох у тому побоїщi в пустелi.

- Його можна зупинити. - Бачу, Ви в собi впевненi.

Чарiвне у Вас життя, мiстер Велз.

Я не бачу в ньому особливих чарiв.

- Я хотiв запитати... - Що?

Ви погасите мiй паркувальний талон?

Це спроба пожартувати?

Пробачте.

Я знадвору полiчив поверхи цього будинку.

- І що? - Одного не вистачає.

Ми це з'ясуємо.

Одна кiмната, на одну нiч.

Двадцять шiсть доларiв.

Добре.

Ви тут будете цiлу нiч?

Так, до десятої ранку.

Це Вам.

Я не прошу нiчого протизаконного.

Мене дехто шукає.

Не полiцiя.

Подзвонiть менi, якщо вночi поселиться ще хтось.

''Xтось'' означає будь-якого вилупка.

Не може бути.

Не бiйся. Я нiчого тобi не зроблю.

Просто вивези мене звiдси.

ПУНКТ ПЕРЕТИНУ КОРДОНУ США

Ви потрапили в автокатастрофу?

Я тобi дам 500 баксiв за куртку.

Покажiть грошi.

Ви потрапили в автокатастрофу?

Так.

- Давайте грошi. - Вони тут. Давай куртку.

Xай дасть грошi в руки.

І пиво давай.

І пиво давай теж.

За скiльки?

Браяне. Вiддай йому пиво.

Лiкаря. Будь ласка.

Ще що-небудь є по машинах?

Я знайшла все, що було.

Машини було куплено й зареєстровано на померлих.

Власник того ''Бронко'' вмер 20 рокiв тому.

По мексиканських шукати теж?

Не треба.

Це чеки за цей мiсяць.

Вам знову дзвонив агент з нарковiддiлу.

Не хочете з ним говорити?

Уникатиму розмови.

Вiн знову їде туди.

Питав, чи ви не хочете з ним поїхати.

Як чемно з його боку.

Подзвони вiд мене Лореттi.

Скажи, що я їду в Одесу поговорити з Карлою Джiн Мосс.

Так, шерифе.

Я їй подзвоню звiдти.

Подзвонив би зараз, але вона захоче, щоб я приїхав додому.

- Дзвонити, як Ви вже вийдете? - Так.

Не хочеться брехати без крайньої потреби.

Що там Торберт говорив про правду й справедливiсть?

Щодня ми наново присвячуємо життя своїй справi. Щось таке.

Думаю, менi доведеться життя присвячувати двiчi на день.

Може, й до трьох разiв дiйде, поки все це закiнчиться...

А це ще що за лихо?

Що, шерифе?

Ти давно озирався на свiй вантаж?

Це нi в якi ворота на лiзе.

Мотузка розв'язалася.

Скiльки трупiв загубив?

Жодного, шерифе.

Не могли послати фургон?

У нас нема фургонiв з повним приводом.

Випишете менi штраф за погано закрiплений вантаж?

Зникни з-перед очей.

Думаю, не таке майбутнє Ви собi уявляли,

коли вперше накинули оком на цi грошi.

Не бiйтесь. Це не я за Вами женуся.

Я знаю.

Я його бачив.

Ви його бачили? І ще живi?

Вiн що - найлютiший лиходiй?

Я б його так не назвав.

А як би Ви його назвали?

Я, мабуть, сказав би що вiн не має почуття гумору.

Його прiзвище - Чігур.

- Цукор? - Чігур. Антон Чігур.

- Знаєте, як вiн вас знайшов? - Я знаю, як вiн мене знайшов.

- Це називається ''транспондер''. - Я знаю, як це називається.

Бiльше вiн мене не знайде.

Не таким чином.

Жодним чином.

Я Вас знайшов за три години.

Бо я лежав без руху.

Нi. Ви не розумiєте.

Ким ви працюєте?

Я на пенсiї.

- А ким працювали? - Я зварювальник.

Ацетилен? Дугова зварка? Вольфрам?

Я зварюю все, що можна.

- І чавун? - Так.

- Паяння? - Я не казав про паяння.

- Латунь? - Я ж казав, що все.

У В'єтнамi були?

Так, я був у В'єтнамi.

Я теж.

І що ми тепер - фронтовi друзi?

Вiддайте менi грошi.

Я не маю iнших причин Вас захищати.

Вже пiзно. Я їх витратив.

Пiвтора мiльйона на повiй та вiскi,

а решту розтринькав.

Як Ви знаєте, що вiн зараз не їде в Одесу?

Навiщо йому їхати в Одесу?

Щоб убити Вашу дружину.

Може, це вiн повинен боятися, що я його вб'ю.

Ні, не повинен.

Ви для цього не годитесь.

Ви звичайний хлопець, що випадково натрапив на тi автомашини.

Я на американському березi, в готелi ''Орел''.

Карсон Велз.

Подзвоните, як стане нестерпно.

Я Вам дозволю залишити собi трішки грошей.

Якби я збирався домовлятися, то домовлявся б з Чігуром.

Ви не розумiєте. З ним не можна домовитись.

Навiть якщо ви вiддасте грошi,

вiн усе одно Вас уб'є, бо Ви завдали йому клопоту.

Вiн незвичайний.

Можна навiть сказати, що вiн має принципи.

Принципи, вищi за грошi, наркотики i все таке.

Вiн не такий, як Ви.

Навiть не такий, як я.

Вiн не базiкає так, як Ви. Це я в ньому схвалюю.

Карла Джiн. Дякую, що прийшли.

Сама не розумiю навiщо. Я не знаю, де вiн.

І нiчого вiд нього не чули?

Не чула анi слова.

Ви б сказали, якби почули?

Не знаю.

- Вiн не хоче з Вами проблем. - У нього проблеми не зi мною.

- А з ким у нього проблеми? - З дуже поганими людьми.

Цi люди його вб'ють. Вони вiд свого не вiдмовляться.

Вiн теж не вiдмовиться. Вiн такий.

Вiн усiх подолає.

Ви знаєте Чарлi Волсера, що живе на схiд вiд Сандерсона?

Вiн колись забивав худобу -

бив її осюди молотом, зв'язував i перерiзав горло.

Якось Чарлi вже зв'язав бика й приготувався рiзати,

але бик отямився й почав лютувати.

Шiстсот фунтiв скаженої бичатини,

вибачте на словi.

Чарлi хапає рушницю, стрiляє биковi в голову,

але той так брикався, що не прицiлишся.

Куля рикошетить, летить назад i влучає Чарлi прямо в плече.

Бачили б Ви Чарлi - вiн i досi не може пiдняти праву руку.

Сенс у тому, що навiть у змаганнi мiж людиною й худобою

результат непевний.

Коли Левлiн подзвонить, скажiть, що я обiцяю йому безпеку.

Звiсно, зараз худобу забивають геть iнакше.

Пневмопiстолетом.

Стрiляють отакою залiзячкою в мозок.

І зразу висмоктують. Тварина нiчого й не вiдчуває.

- Шерифе, нащо Ви менi це розповідаєте? - Не знаю.

Думки вголос.

Привiт, Карсоне.

Xодiмо в твiй номер.

Не обов'язково мене вбивати.

Я наймит.

Я можу просто поїхати додому.

Можеш.

Ти не пошкодуєш. Треба знайти банкомат.

В мене на рахунку 14 тисяч доларiв.

І розiйдемось.

Банкомат?

Я знаю, де портфель.

Якби знав, вiн би був у тебе.

Треба шукати на березi. Я знаю, де вiн.

Я знаю щось краще.

- Що саме? - Я знаю, де вiн буде.

І де ж?

Його принесуть

і покладуть до моїх нiг.

Це ще невiдомо.

А я його знайду за 20 хвилин.

Я це знаю напевно.

А ти знаєш, Карсоне, що зараз буде?

Реально оцiни ситуацiю.

Помри гiдно.

Іди до бiса!

Що ж. Дозволь тебе запитати.

Якщо правила, яких ти дотримувався,

привели тебе до смертi,

то який сенс у таких правилах?

Ти хоч усвідомлюєш, який ти псих?

Ти про природу нашої розмови?

Я про твою природу.

Ти можеш забрати грошi, Антоне.

- Алло? - Так.

Це Карсон Велз?

Не в тому сенсi, що ти думаєш.

Прийди до мене.

Xто це?

Ти знаєш хто.

Тобi треба зi мною поговорити.

- Нічого мені не треба. - А я думаю, що треба.

Знаєш, куди я зiбрався?

Мене це не цiкавить.

Я знаю, де ти.

І де ж я?

У лiкарнi на тому березi. Та я зiбрався не туди.

Знаєш, куди я поїїду?

Так. Я знаю, куди ти поїдеш.

Добре.

Але її там не буде.

Не має значення, де вона.

То навiщо тобi туди їхати?

Ти ж знаєш, як усе закiнчиться?

Нi.

А я думаю, знаєш.

Тому пропоную ось що.

Принеси грошi, i я її вiдпущу.

Інакше вона поплатиться. Так само, як і ти.

Кращої пропозицiї не буде.

Я не кажу, що ти врятуєш собi життя, бо це вже неможливо.

Я тобi таки щось принесу.

Я маю щодо тебе план.

Тобi не доведеться мене шукати.

- Мотель у Дель Рiо? - Так, сер.

- Мотель у Дель Рiо? - Так, сер.

Нiхто не мав документiв,

але всi троє - мексиканцi.

Були.

Питання - чи вони зупиняться? А якщо так, то де й коли?

Так, сер.

Венделе, ти дізнався про замок?

Цилiндр вибито пострiлом.

Зрозуміло.

Xочете з'їздити туди?

Нi, це все, що я хотiв знати.

Їхня смерть - природна.

Як це, шерифе?

Природна при їхньому видi дiяльностi.

Так, сер.

Венделе, це тотальна вiйна. Іншого слова не знайду.

Xто всi цi люди?

Ось. На тому тижнi виявили одну пару з Калiфорнiї.

Вони винаймали кiмнати старим. Потiм убивали, закопували у дворi

й одержували їхнi пенсiї.

Спершу їх катували. Не знаю навiщо.

Може, в них телевiзор поламався.

І це тривало, поки, цитую:

''Сусiди затурбувалися, коли з двору вибiг

голий дiд у собачому нашийнику''.

Такого не вигадаєш. І пробувати не варто.

Дивись, що привернуло увагу.

Копання могил у дворi уваги не привертає.

Нiчого, нiчого. Я й сам iнодi смiюсь.

А що ще можна вдiяти.

Скажи мені дещо -

хто на твою думку проходить у США крiзь цi ворота?

- Не знаю. Американцi? - Деякi американцi.

- І хто, по-твоєму, це вирiшує? - Ви, мабуть.

Правильно. І як я вирiшую?

- Не знаю. - Я запитую.

Якщо вiдповiдь розсудлива - люди проходять.

Якщо нi - не проходять.

Щось не зрозумiв?

- Нi. - Тодi я спитаю ще раз.

Як ти тут опинився без одягу?

На менi куртка.

- Ти що жартуєш з мене? - О нi, сер.

- Не жартуй зi мною. - Так точно, сер.

- Ти що, вiйськовий? - Нi, сер. Я ветеран.

- В'єтнам? - Так точно. Два строки.

Яка частина?

12-й пiхотний батальйон з 7.08. 1966 до 2.08. 1968.

- Вiлсоне! - Що, сер?

Xай хтось людинi допоможе. Йому треба потрапити в мiсто.

Як чобiтки, не муляють?

Та нi, все добре. Менi тепер потрiбне все iнше.

Добре.

До Вас часто заходять люди без одягу?

Нi, сер, це незвичайно.

- Вона не хоче з тобою говорити. - Xоче. Дайте їй слухавку.

- Ти знаєш, котра година? - Менi все одно, котра година.

І не думайте кинути слухавку!

Нікчемний зятю, як ти мені остогид.

- Ллевеліне? - Привіт.

Що менi робити?

Ти розумієш, яка ситуація?

Нiчого не знаю. Тут був шериф з округу Террел.

- І що ти йому сказала? - Що я могла сказати?

Ти поранений?

Чого ти так вирiшила?

Я це чую у твоєму голосі.

Фальш у нього в голосі!

Xочу зустрiтися. В Ель Пасо, в мотелi ''Пустельнi пiски''.

Вiддам тобi грошi й посаджу на лiтак.

Луелiне, я не кину тебе в бiдi.

Так буде краще.

Ти полетиш, а я без грошей. Вiн мене не зачепить.

А от я його зачеплю.

Знайду його, а тодi приїду до тебе.

Кого знайдеш? І де я подіну матір?

- У неї все буде добре. - У неї все буде добре?

Яке "добре"? У мене рак!

Її нiхто не зачепить.

Ти хто?

- Я? - Так.

Нiхто.

Бухгалтер.

Вiн дав мексиканцям приймач.

Вiн вважає...

Вiн вважав...

- Що бiльше людей шукатиме... - Дурiсть.

Треба вибрати один, але вiдповiдний iнструмент.

Розумiю.

Ви мене вб'єте?

Xтозна.

Ти мене бачиш?

Я завжди знала, що цим усе закiнчиться.

3 роки тому я це передбачила.

Ми одруженi менше, нiж 3 роки

Три роки тому я сказала: ''добра не буде''.

І ось воно - 30 градусiв спеки,

у мене рак,

i в нас нема дому.

Ми їдемо в Ель Пасо, Техас.

Знаєте, скiльки в мене знайомих в Ель Пасо, штаті Техас?

Не знаю, мем.

От скiльки.

Не бачу, де мiй преднiзон.

- Я його поклала, мамо. - Але я його не бачу.

Я поклала. В оцю. Побудь тут.

Я куплю квитки й вiзьму багажний возик.

Вам допомогти з сумками, мадам?

Слава Богу, в Захiдному Техасi лишився хоч один джентльмен.

Дякую Вам. Я стара й нездужаю.

На який Вам автобус?

Ми їдемо в Ель Пасо. Не питайте навiщо.

Не часто побачиш мексиканця в костюмi.

Ви їдете в Ель Пасо? Я знаю це мiсто. Де зупинитесь?

Карло Джін, як Ви там?

Шерифе, iсторiя про Чарлi Волсера - правда?

Якого Чарлі Волсера?

Правда. Щодо подробиць не певен,

але iсторiя правдива.

Зрозуміло.

Шерифе, можете менi щось пообiцяти?

Так, мем.

Якщо я Вам скажу, куди поїхав Ллевелін...

... пообiцяйте, що поїдете i з ним поговорите.

Ви один, без нiкого.

Так, мем, обiцяю.

Ллевелін ніколи не попросить допомоги.

Думає, що без неї обiйдеться.

Карло Джін, я не зроблю Вашому чоловікові нічого поганого.

Йому потрібна допомога, хоч він, може, й не знає.

Що за проблеми, сусiде?

Акумулятор сiв, не заводиться.

Ти тутешнiй?

Тут народився й вирiс. На.

Який би аеропорт ти обрав?

Що? Аеропорт чи аеродром?

Аеропорт.

- Куди хочеш летiти? - Не знаю.

Надумав усе кинути й утекти?

Зi мною теж таке було, брате.

Тут самi аеродроми.

Аеропорт - в Ель Пасо.

Якщо треба в якесь конкретне мiсце,

краще їхати в Даллас. Щоб без пересадок.

Ну що, чiпляєш дроти?

Можеш зняти з кузова курей?

Ти про що?

МОТЕЛЬ ''ПУСТЕЛЬНІ ПІСКИ''

Привiт, мiстере Спорттовари.

І Вам привiт.

Спортсмен?

Так.

У мене в номерi є пиво.

Я чекаю дружину.

Це ти її завжди виглядаєш з вiкна?

Не тiльки.

А кого ще?

Просто дивлюся, що буде.

Цього нiхто не побачить.

Пиво! Ось що буде.

Я принесу холодненького. Ти так i залишишся одружений.

Нi, мем. Я знаю, що буває пiсля пива.

Пiсля пива буває ще пиво.

Викличте полiцiю! Викличте полiцiю!

Вашу мiсцеву.

У мене нема з нею зв'язку.

Вип'ємо кави, перш нiж поїдеш додому?

Грошей у його номерi не було?

200 доларiв у кишенях.

Цi ''омбрес'' забрали б усе.

Напевно.

Xоч вони поспiшали.

Це все клятi грошi, Еде Том. Грошi й наркотики.

Це тепер вище за все.

Що це означає? До чого призведе?

Якби ти 20 рокiв тому сказав,

що дiти ходитимуть по вулицях наших техаських мiст з зеленим волоссям

i з кiльцями в носi...

... я б нiзащо тобi не повiрив.

Знамення й чудеса.

Спочатку перестаєш чути ''сер'' та ''мем'', а все iнше вже не забариться.

Це як цунамi.

Це не щось окреме.

Та того типа, що ти шукаєш, цього не пояснити.

Вiн просто божевільний убивця.

Не думаю, що вiн божевільний.

А як же його назвати?

Не знаю. Інодi я думаю, що вiн - просто привид.

- Xоч вiн цiлком реальний. - Точно?

Тi вбивства в готелi ''Орел'' -

це виходить за всякi межi.

Так, шкіра в нього товста.

Це ще м'яко сказано.

Спершу вiн розстрiляв портьє.

На другий день повернувся i вбив полковника у вiдставцi.

Важко повiрити.

Спокiйно прийшов на мiсце злочину.

Xто на таке здатний?

І як вiд такого захиститися?

Щасливої дороги, Еде Том.

Пробач, що не зумiли допомогти твоєму хлопцевi.

МІСЦЕ ЗЛОЧИНУ. НЕ ПЕРЕТИНАТИ

Я приїхав!

Як ти знаєш, що це я?

А хто ще мiг приїхати на твоєму пiкапi?

Ти його почув?

Ти чув, як я...

Ти що, з мене смiєшся?

Чого ти так вирiшив? Я побачив, що один кiт почув.

А як ти зрозумiв, що це мiй пiкап?

Вирахував. Коли ти зайшов.

Скiльки ти їх маєш?

Котiв? Не знаю. Кiлька.

Залежно, що розумiти пiд словом ''маєш''.

Деякi з них напiвдикi, а деякi просто дикi.

Як життя, Елiсе?

Сам бачиш.

Мушу сказати, ти постарiшав.

Таки постарiшав.

Прийшов лист вiд твоєї дружини.

Вона пише досить регулярно, тримає в курсi сiмейних новин.

- Не знав, що в нас є новини. - Пише, що ти кидаєш роботу.

- Xочеш кави? - Буду вдячний.

А кава свiжа?

Я варю свiжу щотижня, навiть якщо лишається стара.

Той, що в тебе стрiляв, помер у в'язницi?

В Луїзiанi. Так.

Що б ти зробив, якби його випустили?

Не знаю. Нiчого.

Що б це дало?

Я не думав, що ти таке скажеш.

Час, витрачений, щоб повернути забране...

... вартий бiльше забраного.

У якусь мить починаєш оцiнювати речi тверезо.

Твiй дiд нiколи не просив мене стати помiчником шерифа.

Лоретта пише, ти йдеш з роботи.

- Як до такого дiйшло? - Не знаю.

Вiдчуваю, що не можу впоратися.

Я завжди думав, що як стану старший...

... Господь увiйде в моє життя.

А Вiн не ввiйшов.

Я Його не осуджую.

На Його мiсцi я б поставився до себе так само.

Ти не знаєш, що Вiн думає.

Я вiдiслав полiцi кольт i значок дядька Мака.

Виставлять у музеї.

Тобi тато розповідав, як загинув дядько Мак?

Його застрелили. На власному ґанку, в окрузi Гадспет.

Пiд'їхало семеро чи восьмеро, хотiли то те, то се.

Дядько Мак пiшов у хату по рушницю...

Та вони його випередили.

Застрелили на порозi.

Тiтка Елла вибiгла, намагалася спинити кровотечу.

А дядько Мак весь час намагався дотягтися до рушницi.

А тi сидiли на конях i дивились, як вiн помирає.

Потiм один щось сказав по-iндiанськи й вони поїхали.

Дядько Мак розумiв, що це все, на вiдмiну вiд тiтки Елли.

Куля пробила лiву легеню.

І це був кiнець... як то кажуть.

Коли вiн помер?

У 1909.

Нi, я в тому сенсi - зразу чи вночi...

... Коли?

Здається, вночi. Уранцi вона його поховала.

Копала могилу в цiй твердiй глинi.

Тож у твоїй ситуацiї нема нiчого нового.

Цей край суворий до людей.

Змiн не зупиниш.

І нiяк на них не вплинеш.

Думати iнакше - марнославство.

Я знала, що це ще не все.

Грошей у мене нема.

Тi, що були, закiнчились, а ще стiльки рахункiв висить.

Я сьогоднi поховала матiр.

За похорон теж не заплатила.

Я б за це не хвилювався.

Менi треба сiсти.

У Вас немає причини мене вбивати.

Немає. Але я дав слово.

Ви дали слово?

Вашому чоловiковi.

Це безглуздо.

Ви дали слово моєму чоловiковi мене вбити?

Ваш чоловiк мав шанс Вас урятувати.

Натомiсть вiн використав Вас у спробi врятувати себе.

Це не так.

Не так, як Ви кажете.

Не обов'язково мене вбивати.

Усi говорять одне й те саме.

Що говорять?

Що ''не обов'язково вбивати''.

Бо це так.

Це єдине, що я можу зробити.

Вибирайте.

Я зрозумiла, що Ви божевiльний, одразу, як Вас побачила.

І одразу зрозумiла, що мене чекає.

- Вибирайте. - Нi.

Я не вибиратиму.

Вибирайте.

Монета нiчого не вирiшує.

Вирiшуєте Ви.

Я сюди прийшов тим самим шляхом, що й монета.

У Вас кiстка стирчить з руки.

Нiчого. Я тут трошки посиджу.

''Швидка'' вже їде. Он чоловiк пiшов викликати.

Добре.

Вам погано?

У Вас кiстка стирчить з руки.

Скiльки ти хочеш за сорочку?

Та я Вам так її вiддам.

Ти глянь на цю довбану кiстку.

Зав'яжи менi.

Зав'язуй, зав'язуй.

Та ну, мiстере. Я за так допомiг.

- Це великi грошi. - Вiзьми.

Вiзьми грошi і ви мене не бачили.

Мене вже не було.

Так, сер.

Тут i моя частина.

Ти ж не вiддавав сорочку.

Вiн не за це заплатив.

Можливо. Але сорочку дав я.

- Мабуть, я проїдуся. - Добре.

Що скажеш?

Я за тебе не вирiшую.

- Я питаю, чи не хочеш зi мною? - Та нi. Я ж не на пенсiї.

Тодi давай я допоможу тобi тут.

Краще не треба.

- Як спалося? - Не знаю. Щось снилося.

Ти тепер маєш час для снiв. Щось цiкаве снилося?

Сни цiкавi тiльки господарю.

Сни цiкавi тiльки господарю.

Еде Том, я чемно вислухаю.

Ну добре. Снiв було два. В обох снився батько.

Аж дивно.

Я зараз старший, нiж був вiн, на 20 рокiв.

Тож для мене вiн молодший.

Перший сон я пам'ятаю не дуже...

Наче ми зустрiлись десь у мiстi

й вiн дав менi грошей.

Здається, я їх загубив.

Другий сон - наче ми з батьком опинилися в минулому,

i я їхав верхи в горах, уночi.

Їхав через перевал у горах.

Було холодно, на землi лежав снiг.

Вiн проїхав повз мене. Нiчого не сказав.

Просто проїхав повз мене.

Був закутаний у ковдру, голова похилена.

Коли вiн проїжджав, я побачив, що вiн везе вогонь у розi,

як возили колись,

i той рiг свiтився зсередини.

На колiр був, мов мiсяць.

І увi снi я зрозумiв, що вiн їде вперед,

щоб розпалити вогонь

десь там, у тiй темрявi, в тому холодi.

І я зрозумiв, що як туди доїду, то вiн мене там чекатиме.

А потiм я прокинувся.

Ukгаiniаn